Вміють українці здивувати своїм талантом і професійними здобутками світ. Та, на жаль, здебільшого, не на рідній, а чужій землі.

Дуже часто люди нарікають на українців, котрі живуть у діаспорі, що вони, мовляв, зрадили Батьківщину, що легко їм любити її далеко від України. Часто таку критику можна прочитати і в пресі. На жаль, ці ж люди не завжди задумуються, що виїхали вони не з власної волі. А ще прикріше, що не часто згадують імена українців з діаспори, котрі хоч і живуть у чужих краях, але ніколи не забувають про рідну землю, котрі своїми здобутками, знаннями і талантами роблять велику справу для України.
Мабуть, всі ми чули про велику українку, талановиту співачку з Канади Квітку Цісик. Проте, на жаль, більшість про неї дізналася уже після її смерті. Не завжди вміємо цінувати талановитих людей. Але, незважаючи на невизнання, талановиті українки в діаспорі і надалі продовжують здобувати славу для України. Продовжує цю нелегку справу молода українська співачка з Іспанії Юлія Смага.

Талант до співу дівчинка увібрала з молоком матері. У дворічному віці Юля почула пісню My heart will go on з кінофільму «Титанік» і почала її наспівувати. Через рік почала співати пісні Селін Діон. А далі було як і в багатьох дітей – спів на табуретці. Коли мати Юлі Анжеліка Смага виїхала до Іспанії до чоловіка, Юлю віддали в садочок «Вишиванка». Вихователька помітила у дівчинки талант і допомогла його розвинути. Юля постійно брала участь у різних конкурсах в садочку, виступала у місцевому Будинку культури. В п’ятирічному віці пройшла відбірковий тур і виступила на гала-концерті «Мамині зіроньки» у місті Сокаль. Батьки з розумінням поставилися до цього, бо знали, що коли Бог дав талант, то за це треба бути вдячним і розвивати його.
У кожного своя доля. Когось вона милує, а комусь щодня посилає випробування. Народитись у родині музикантів, співаків та хореографів і з честю продовжити їхню справу – це теж випробування. Не всім даровано талант, але й не всі зможуть витримати такий одночасно дар і тягар. Для когось талант є Божим даром, а для когось – спокутою за невідомий гріх. Здібність до співу у Юлі – спадковість. Мама Юлі, Анжеліка Смага – (з родини Шевчуків), виросла в оточенні людей, які збирали і записували старовинні українські пісні, були засновниками осередків «Просвіти», через що були вислані до Сибіру. Прадідусь Анжеліки, Юліан Тимофійович Шевчук, будучи головою селищної ради, врятував від Сибіру та КГБ не одну сім’ю у селі Переспа, на Сокальщині. Донька Юліана – Параскевія – молоденькою дівчиною була зв’язковою і не раз бігла вночі лісом, щоб попередити про небезпеку українські родини.
«Пригадую, що в нашій родині збирали давні пісні, які записували в окремий зошит і таємно співали – каже пані Анжеліка. Моя бабця зі старшою сестрою співала ті пісні тихенько, щоб сусіди не чули. Цей зошит зберігається досі».
Парасковія Юліанівна Шевчук, прабабця Юлі, вчитель української мови та літератури, навчалась у післявоєнний час у Сокальському педучилищі. Грала на скрипці та вела в училищі танцювальний гурток. Ставила разом з викладачами і студентами вистави на українську тематику. А ще була капітаном волейбольної команди. Після закінчення училища разом зі своїм чоловіком (котрий був першим директором новоствореної Жвирівської середньої школи) почала працювати у цій же школі. Викладала українське слово, а також заснувала хор, танцювальний та драматичний гуртки.
Мама Анжеліки та бабця Юлі – Лариса Ярославівна – хореограф. Танцювала в ансамблі «Верховина». Її талант зауважив Микола Сліченко і забрав до Москви в циганський театр «Ля Ромен». Там вона познайомилася з майбутнім чоловіком Михайлом, котрий був танцюристом і солістом цього колективу.
Хоча театр був циганський, але насправді колектив був інтернаціональним. Так би мовити, були артисти різних національностей.
Мама Юлі – пані Анжеліка – з дитинства дивувала всіх своєю універсальністю: талантом до живопису, поезії, співу, а також артистизмом та організаторськими здібностями.
«Я не хотіла бути музиканткою, – признається пані Анжеліка, – бо дуже рідко бачила свою маму, яка часто була на гастролях, постійно виглядала її у вікні. Коли бабця запропонувала мені піти в музичну школу, я відмовилася, мовляв, хочу мати спокійне життя.
Але так склалося, що люди, котрі побачили у трирічної Юлі талант до музики, та їхні схвальні відгуки про те, що ця дівчинка обдарована, підтвердили, що коли у генах закладено щось чудове і світле, то цей талант не заховаєш ніяк.
У 2000 році батьки Юлі приїхали в Іспанію як молода сім’я у пошуках роботи, а трирічна Юля залишилася в Україні. Їхали тимчасово і навіть не думали, що Іспанія стане для них другою батьківщиною. Згодом у родині сталася біда – пограбували їхній будинок, і тоді було прийнято рішення: забрати Юлю в Іспанію. Дівчинка сумувала за своїм подвір’ям, друзями, родиною. Але музика допомогла їй пережити тугу за Україною.
Деякі люди думають, що в Іспанії живеш як у казці: спиш на березі моря, зустрічаєш світанки, а гроші ростуть на дереві. Іспанія нікого не зустрічала з обіймами. Хтось їхав туди з метою заробити гроші, щоб побудувати кам’яницю, купити машину і мати забезпечення на довгі роки. А в родини Смагів було бажання дати єдиній доньці якісну освіту. Отже, мама дівчинки, пані Анжеліка, взяла на свої плечі нелегку ношу. Не винні наші діти, що мусять їхати на чужину з батьками, щоб ті могли заробити гроші для гідного життя. На заробітки одні їдуть від безвиході, а інші – за капіталами. Але кожна свідома сім’я тут намагається дітям створити всі умови та допомогти, щоб ті себе реалізували, адже досить вже того, що їхні батьки тяжко працюють на чужу країну.
«Коли Юля приїхала до Іспанії, – згадує мама дівчини Анжеліка Смага, – ми прийшли складати вступний іспит. Юля ще не знала жодного слова іспанською. Я її відправила на іспит без жодної партитури. Інші діти готувалися, а дехто прийшов просто спробувати. Пізніше вивісили списки тих, хто поступив, і серед них була семирічна Юля, котра набрала найбільше балів серед усіх вступників. І так почалося музичне навчання Юлі в Іспанії».
Пані Анжеліка не заперечувала, а навпаки – почала допомагати. Хоча не мала музичної освіти, проте талант до музики був закладений генетично. Допомагаючи доньці, пані Анжеліка одночасно навчалася сама. Стала підбирати тексти і музику. Згодом сама почала писати слова і музику пісень, які ввійшли в репертуар Юлі.
Музична освіта в Іспанії дорога, функціонує практично за рахунок приватних шкіл, державних місць дуже мало, а попит великий. Емігрантів у тих школах дуже мало, і то, здебільшого, ті, хто виграв гранти. Тому люди дивувалися з родини Смагів, простих емігрантів, котрі ледве виживають і віддають останню копійку на прожиття, щоб дати дитині музичну освіту. Завдяки своїй музичній обдарованості з колиски Юля подолала усі бар’єри та успішно поступила до професійної консерваторії «Amaniel» у Мадриді.
Пані Анжеліка майже кілька років працювала мистецьким директором в першій українській громаді Мадрида. Тут же записала дівчинку на танцювальний гурток. Організовувала усі мистецькі заходи, а Юля співала на святкових заходах. Для української громади це було дуже важливо, бо всім здавалося, що вони обіймають свою дитину.
Друзі музиканти та співаки часто запрошували Юлю співати у себе на концертах. І питали, звідки ця маленька дівчинка і що то за такі мелодійні пісні.
«А де ж та ваша Україна?» – часто запитували після концертів дівчинку. Іспанці донедавна мало знали про Україну, і тому перед родиною Смагів постала велика відповідальність.
Пані Анжеліка згадує: «Я постійно Юлі повторювала: «Ти думай, що кажеш. Думай, як поводишся, думай, як себе подати, тому що іспанці під лупою придивляються до українців. А це були якраз ті роки, коли українці заробляли для своєї країни репутацію». Замість того, щоб рекламувати себе, Юля рекламувала Україну. Тому кожне інтерв’ю на радіо, поява Юлі на екранах європейських країн було великою нагодою розповісти світові про Україну та її людей.
Юля була єдина з українських співаків дитячого віку, кого запрошували виступити на центральних каналах радіо і телебачення. А коли другий телеканал започаткував рубрику про талановитих дітей в Іспанії, на першу передачу запросили не іспанську дитину, а українку Юлю Смагу. Іспанська преса назвала Юлю «чарівним голосом України в Іспанії».
У 2006 іспанці запропонували батькам юної співачки видати диск пісень у виконанні Юлі. А все почалося з того, що іспанці запросили Юлю співати й одразу попросили диск, щоб послухати її пісні. В ті часи (2000-2003 роки) навіть у самій Україні було мало українських дисків, які можна було б запропонувати іспанцям, щоб вони зрозуміли, що таке українська музика. Родина взяла кредит у банку і почала готували професійний диск, який випустила українською та іспанською мовами, назвавши його «Квіти здалека». В диск ввійшли пісні пані Анжеліки та інших українських композиторів.
В Іспанії, порівняно з Україною, роблять мало проектів для дітей, бо таке трактується як дитяча праця і контролюється законом. Спочатку дитина має вирости, а вже потім займатися професійною музичною діяльністю. Тому в Європі рідко проводять конкурси для дітей. Якщо діти виступають на телебаченні, то вони мають мінімальний час для виступу і тільки з дозволу батьків. Проте, не дивлячись на такий юний вік, Юлію прирівнювали до професіоналів. Юлія Смага для них – це вже ім’я. Її часто запрошують на різні проби-кастинги.
Чотири роки тому іспанський центральний канал телебачення ANTENA 3 у співпраці з італійським розпочав тримісячний проект «Хочу співати». Вибирали найкращого співака. Приз – навчання в Англії у школі Пола Макартні і звання «Найкращий співак». Запросили туди і Юлю. Співати у 14 років на європейській сцені, до того ж, під супровід живого оркестру у складі одних із кращих музикантів Європи та Америки – велика честь. ТВ проект «Хочу співати» закупили 5 країн Латинської Америки. Отож, спів українки Юлі почули і за океаном. Незважаючи на те, що у цій програмі перемогла іспанська учасниця, за незалежним опитування ANTENA Юлію Смагу визнано кращою співачкою проекту.
«Ми прийшли в продюсерський центр на телебачення, – згадує пані Анжеліка. Двоє чоловіків посадили нас за великий стіл і сказали: з 25-ти дітей-претендентів ми ще не вибрали нікого. Юля в нас перша, з ким будемо підписувати контракт. І уявіть, що на конкурс приходило багато людей віком від 17 років. Для іспанців постояти біля камери, яка знімає – це вже подія, а ви уявіть, що це українка, яка переспівала багатьох іспанських дітей. Голосування проходило в Інтернеті, і наша Юля, за вільним вибором глядача, стала найкращою співачкою проекту. За неї проголосувало багато іспанців».
Пані Анжеліка сама виконує всі ролі для підготовки Юлії як співачки. Довелося освоїти багато технік, зокрема, відео, фото, пошиття костюмів. Сама підбирає репертуар.
Багато труднощів у розвитку юна співачка відчуває через відірваність від рідної землі. В іспанській мові, яка є у повсякденному житті, інша вимова і дуже важко переключатися. Тому Юля не може співати так, як будь-яка співачка в Україні.
«Я вважаю, що це цікаво, бо я співаю українські пісні по-своєму. Це щось нове, що не кожен має. І хоч, може, інший акцент, але воно цікаво. Це моя родзинка – каже юна співачка».

З Анатолієм Авдієвським

Коли людина відірвана від рідної землі, то їй все життя важко. Тому українське прислів’я, що дівчина, немов верба, і всюди приживеться, не завжди правдиве.
«Я опинилася в такій ситуації, що мені добре і тут, і там, – каже Юлія. Всюди є свої мінуси і плюси. Але я навчилася якось ці мінуси обходити і бачити в кожній країні все з позитивного боку. Коли я в Україні, то скучаю за Іспанією, а коли в Іспанії, скучаю за Україною. Я би радо була 6 місяців тут, а 6 місяців там, якби була така можливість. Я звикла до всього українського, але хочеш не хочеш – я вже є частинкою іспанського суспільства».
Крім виступів в Іспанії і сусідній Португалії, Юля щороку приїздить двічі в Україну і виступає на Батьківщині. У 2013 році Юля взяла участь у гастрольному турі в Румунії, Болгарії, Македонії і Польщі, де виступала перед українськими громадами з концертною програмою «Співуча птаха». У цьому ж році Юля Смага отримала відзнаку «Світова зірка» за створення позитивного іміджу та популяризацію української культури у світі. Відзнаку вручила Ніна Матвієнко у Києві. Міністерство культури України вже не раз запрошувало Юлю як представника української діаспори виступати в Києві.
У 2013 році юна співачка отримала особисте запрошення від Богдана Стельмаха для участі у його ювілейному концерті у Львові, який відбувся у театрі імені Марії Заньковецької. Саме у цей театр запрошували, як актрису, прабабцю Юлії – Парасковію Юліанівну.
Дівчину люб’язно запрошували в ефіри Новий канал, Інтер, Перший національний, ТВІ. Пісні у виконанні Юлії Смаги звучать на радіо в українському ефірі. Дівчина співала на сцені палацу «Україна» в Києві та Палаці спорту у Мадриді. Тяжка праця винагороджується дружбою та знайомством з цікавими людьми. Тепер Юлія – дипломована піаністка та естрадний виконавець. Для запису пісень українською мовою Юля спеціально приїжджає в Україну. Зачаровують найновіші пісні у виконанні Юлії, які написала мама дівчини Анжеліка Смага: «В полі квітів назбираю», «Вишивала мама», «Запах рідної землі».
А ще Юлія – актриса і модель. Часто відвідує мистецьку агенцію. Її запрошували зніматися в кіно у головних ролях. Дівчина брала участь у найбільшій в Європі постановці опери «Кармен».
Юлія робить багато кастингів на зйомки фільмів. В Іспанії, якщо не взяли на якийсь фільм чи на якусь програму, не вважається, що людина не підійшла. Навпаки – чим більше ходиш, тебе більше знають і, відповідно, можна більше себе проявити. В кінцевому результаті, ти потрапляєш туди, де твоє місце. Беручи участь у цих спробах, є можливість показати себе таким, яким ти є.
Юля Смага займалась в Іспанії вокалом у з викладачами фабрики зірок. Співала на телебаченні в дуеті з відомими співаками як в Іспанії, так і в Латинській Америці. Минулої зими приїжджала в Україну на майстер-класи, які давав Авдієвський у хорі імені Верьовки.
У 2006 році Юля була найменшим делегатом та співочим представником української громади Іспанії на Всесвітньому форумі українців, де взяла участь у святковому концерті «Український спів у світі».
У 2015 році Юля успішно закінчила консерваторію і стала дипломованим викладачем по класу фортепіано.
Під час запису однієї з наступних пісень 2013 року у Києві в Україні якраз розпочалася Революція гідності. Але це Юлію не злякало. Не злякало навіть те, що в Україні почалася війна. Дівчина не переставала приїжджати на рідну землю, щоб записувати нові пісні і виступати на українській сцені, адже місія артиста – нести людям добро і красу. Тому в ті моменти важлива була навіть маленька підтримка дітям поранених батьків. Брала участь у благочинному концерті «Подаруй тепло» у Мадриді, який з однодумцями зуміла втілити в життя Анжеліка Смага. І не для слави чи медалей, а заради миру в Україні.