А от тут не треба так гірко плакати, оскільки, як показують опитування, не все так погано у нашому «дурдомі». Ситуація з наркотиками з одного боку, ніби покращилася. Статистика свідчить, що використання наркотиків серед американської молоді зменшилося майже на чверть за останні п'ять років.

Фінансовані урядом дослідження, проведені університетом Мічигану, показали, що вживання наркотичних препаратів серед підлітків 8-х, 10-х і 12-х класів знизилося більш, ніж на 23% з 2001 року. Це означає, що на 840 000 студентів менше вживали незаконні наркотики минулого року, порівняно із 2001. Це результати, отримані від 48460 студентів з 410 державних і приватних шкіл.

Використання марихуани серед старших підлітків знизилося, але залишалося стійким серед молодших підлітків.

Використання ЛСД, кокаїну, кристалічного метамфетаміну, героїну, інгаляторів, транквілізаторів і заспокійливих засобів показало невелике зниження чи практично залишилося на тому ж рівні.

Натомість, тінейджери знайшли собі нову забавку. Медики США висловлюють побоювання з приводу підвищеної пристрасті молоді до знеболюючих і заспокійливих засобів.

Як показали результати дослідження, проведеного Національним Інститутом Охорони здоров'я, 15% старшокласників постійно вживають сильні знеболюючі препарати. Зріс також відсоток споживання транквілізаторів і барбітуратів серед старшокласників за останні п'ять років. Маю підозру, що це якраз ті старшокласники, яких років 8 - 10 тому підсадили на добровільно-примусове лікування антидепресантами. За офіційними даними, років 10 тому 10% американських дітей потерпали від хвороби, яку називають «розладами уваги», а лікували цю біду психотропними препаратами. Легенькими, звісно. Зрозуміло, набагато легше дати дитині таблетку, ніж змусити її сидіти на одному місці і навчити концентрувати увагу на одному предметі. Цього і дорослого важко навчити - а то дитину... Але при цьому генії від фармакології не враховують одного нюансу: організм людини також легко вчиться. І якщо його привчити, що ті чи інші хімічні сполуки (наприклад, знеболюючі, чи ті, що покращують настрій) приходять зовні, а не виробляються природнім шляхом, внаслідок руху чи роздумів, то організм починає лінуватися. І - чекати наступної пігулки...

Над наведеними вище цифрами навряд чи варто плакати - однак і тішитися зі зменшення кількості використаних наркотиків не варто. І навіть не тому, що наркотики потихеньку витісняють заспокійливі та болезаспокійливі засоби. Справа в тому, що до наркотиків і всіляких психостимуляторів юні громадяни вдаються зовсім не з причини своєї, скажімо так, зіпсованості. Наркотики і психостимулятори - один зі способів втамувати тугу за спілкуванням з найглибшими закутками своєї душі - назвемо це так. Той самісінький ефект, який дають наркотики, досягається також шляхом медитації, молитви, застосування інших духовних практик. В історії більшості народів наркотиками підсилювали результат духовних практик - візьміть хоча б практику індіанських шаманів.

До речі, слабкий психостимулюючий ефект дає також тяжка фізична праця. Під час активних фізичних тренувань організм, зокрема, виробляє славнозвісний серотонін, що його журналісти вже досить давно назвали «гормоном щастя». До речі, саме на серотоніні ґрунтувалася дія одного з трагічно відомих заспокійливих засобів - «Прозаку». На честь цього «шедевру» фармакології навіть кіно зняли років п'ять тому - «Нація прозаку: молоді і депресивні в Америці». Ці ліки прославилися тим, що кілька років тому їх масово почали рекомендувати дітям і підліткам як антидепресант, їх навіть застосовували при лікуванні комплексу неповноцінності та надмірної сором'язливості.. І припинили цю практику тільки після того, як проліковані «диво-ліками» підлітки один за одним почали вчиняти спроби самогубства...

Що поробиш - що занадто, то вилазить боком.

Справа в тому, що людина потребує спілкування зі своїм підсвідомим - без цього вона просто не зможе зрозуміти ні себе, ні світ довкола себе. І влаштований організм людини так, що невгамована туга за чимось вищим, святим і дивовижним, навіть якщо на неї не звертати уваги, все одно дасть про себе знати. І вирішити цю проблему можна трьома способами.

Перший - вже згадувана тяжка фізична праця. З одного боку, цей спосіб нині не дуже в пошані. З іншого боку - згадайте тисячі молодих і не зовсім молодих осіб, які до сьомого поту тренуються у фітнес-клубах, тягають гантелі і намотують кілометри на бігових доріжках... Окрім фізичної форми всі ці речі дають ще й заспокійливий вплив на психіку.

Другий спосіб - втеча в так звані «змінені стани свідомості». І це не лише наркотики. До них же можна зарахувати і надмірний «роботоголізм», і комп'ютерні ігри...

І третій спосіб - спробувати порухати звивинами і таки доторкнутися до того святого і дивовижного, незвіданого. Але не думайте, що цей спосіб - найкращий чи найбезпечніший. Людство недаремне для цього віками виробляло духовні практики, вивчаючи підсвідоме, домівку людської душі, крок за кроком, міліметр за міліметром, повільно і неквапливо. Світ підсвідомого - це красиво і захопливо, але й небезпечно. Це чудові сни і прекрасні мрії, але поряд з ними - ще й нічні кошмари та нав'язливі ідеї. І тому мандрівки цією країною краще робити, маючи за плечима якщо не наставника, то хоча б досвід тієї чи іншої духовної практики. Інакше буде те ж саме, що масово відбувалося кілька років тому з молодими фанатами творчості Кастанеди. Нагадаю, захопливі книги про подорожі «воїнів духу» молодь - особливо на пострадянському просторі - ковтала томами. Адже літератури подібної тематики до того на прилавках та в бібліотеках, для прикладу, Росії чи України, майже не було. А потім вистрибували у вікна одне за одним... У підсвідомого свої уявлення про цінність життя, і тому досліджувати його треба, дуже тонко балансуючи між інтуїцією і раціональним здоровим глуздом. А це важко...

Втім, ми відволіклися від вирішення проблеми наркотиків. Для того, щоб її вирішити, мало просто заборонити «траву» чи пересадити за грати всіх наркобаронів з талібами на пару. Треба дати «споживачам» цього непринадливого товару щось взамін. Оскільки, як відомо, святе місце пустим не буває. Забрати наркотики - на їх місце швиденько прийдуть заспокійливі чи ще якась гидота. А для того, щоб те пусте місце заповнити чимось більш корисним, знову ж таки, потрібно, щоб людина мала зразок для наслідування. Мало показати на телеекрані «просвітленого» дядечка, який силою творчих роздумів пересуває каменюки чи йде босими ногами по лезах ножів. Ви спробуйте показати, як той дядечко тяжкими тренуваннями цих результатів досягає - та ще й показати так, щоб з нього хотілося приклад брати...

Чим займаються американські тінейджери, коли не сплять?

Institute for Social Research опублікував доповідь про те, як американські школярі витрачають свій час. Як виявилось, на тиждень (168 годин) середньостатистичний школяр витрачає 68 годин 12 хвилин на сон, 32 години 27 хвилин - на відвідини школи, 14 годин 36 хвилин - на перегляд телепередач. На догляд за собою витрачається 8 годин 13 хвилин, на ігри - 8 годин 5 хвилин, на їжу - 7 годин 6 хвилин, на роботу вдома - 5 годин 43 хвилини, на прийом гостей, візити і "живе" спілкування - 4 години 47 хвилин, на виконання домашніх завдань і самоосвіту - 3 години 58 хвилин. Спорт "з'їдає" 2 години 59 хвилин, комп'ютер - 2 години 45 хвилин, церква і релігійні заняття - 1 година 34 хвилини, читання - 1 година 17 хвилин, робота - 53 хвилини, прогулянки - 50 хвилин, заняття мистецтвом - 48 хвилин, хобі - 12 хвилин.

От тобі й рок-н-ролл. 68 годин сну і 12 хвилин самоідентифікуючих, індивідуалізуючих занять. Чи є потреба озвучувати висновки?

Втім, могло би бути й гірше. Сон - ще не найгірше проведення часу. Набагато цікавішими могли би бути інші цифри. Наприклад, наскільки ефективно витрачається той час, який дитина просиджує у школі.