Віртуозна гра на скрипці
	Донька Романа Кумлика – Наталя Гузак

15 лютого 2016 року у приміщенні Верховинської середньої школи відбулася презентація книжки-співаника Романа Кумлика «Гуцульські співанки», яку упорядкував заслужений журналіст України Василь Нагірняк.

Відомого гуцульського музиканта, краєзнавця та фольклориста Романа Кумлика ще за життя вважали людиною-легендою. Не маючи музичної освіти, музикант досконало грав на 35 інструментах, через що його називали «людиною-оркестром». Своєю віртуозною музикою Роман Кумлик зачаровував як українців, так і іноземців вишуканим особистим стилем гри. Коли він брав до рук скрипку, то так віртуозно грав, що люди не могли очей відвести. Капела «Черемош» під керівництвом Кумлика виступала по всій Україні і за кордоном. Тривалий час Кумлик зі своєю капелою працював у Варшавській філармонії. Крім того, дав понад півтисячі концертів на сценічних майданчиках та концертних залах Польщі. Без Романа Кумлика і його капели не обходився жоден фестиваль чи інший святковий захід на Гуцульщині. А запросити його капелу на весілля вважалося великою честю.

У гуцульській музиці було три епохи: епоха Ґавиця, епоха Моґура й епоха Кумлика. Саме ці три постаті спричинилися до становлення і розвитку оригінальної самобутньої гілки української музичної культури.
А ще Роман Кумлик був відомий тим, що створив у себе вдома музей старовини і музичних інструментів. Деякі інструменти виготовляв сам. Коли проводив екскурсію, демонстрував гру на всіх музичних інструментах, наспівуючи різні гуцульські співанки.

На жаль, Роман Кумлик передчасно відійшов у засвіти. 22 січня 2014 року, якраз під час бурхливих подій на Майдані, серце маестро перестало битися. Це була велика втрата не лише для родини, а й для всієї України.

Вихід друком співаника – давня мрія покійного Кумлика, яку він не встиг здійснити за життя. Співанки, на які така багата Гуцульщина, Роман Кумлик збирав протягом усього життя. Також писав їх сам. Він часто казав, що тільки-но вивчить дітей, то візьметься за впорядкування і друк співаника. Потім казав, що візьметься за нього, коли видасть доньок заміж.

«Якби ви знали, як я мрію побачити мої гуцульські співаночки, зібрані докупи, в ошатній книзі мого життя, – любив казати Роман Петрович. – Най би їх співали на Гуцульщині, най би вони розливалися струнами-джерелами по всій нашій Україні. І брати-українці у далеких чужинах най би їх слухали, співали для української душі за далекими морями-океанами – і горнулися до рідної Неньки-України».

21 січня 2014 року Роман Кумлик прийшов з рукописами майбутньої книжки до заслуженого журналіста України Василя Нагірняка. Пан Василь пообіцяв, що допоможе видати співаник. Але наступного дня Кумлика не стало. Мрію музиканта-віртуоза здійснила його донька Наталя Гузак за сприяння Верховинської місцевої влади і Василя Нагірняка. У книжці заміщено майже 100 співанок – власних та записаних зі слів гуцулів-старожилів.

На презентацію книжки «Гуцульські співанки» до Верховини завітали шанувальники музики Романа Кумлика, його давні друзі, колеги-музиканти, учні, журналісти, представники районної та обласної влади. Казати, що це була презентація співаника – замало. То було велике святкове чотиригодинне дійство у супроводі гуцульських музикантів. Приємно, що прийшли музиканти, котрі були у першому складі оркестру під керівництвом Кумлика: Іван Семенюк, Іван Павлюк, Василь Тимофійчук, Іван Форділь, Федір Копчук, Іван Сорюк, Михайло Михайлюк. Вони подарували глядачам в’язанку гуцульських мелодій. Приїхали інші музичні колективи, котрі свого часу працювали разом із Романом Кумликом або були його учнями.

Народні артисти з Івано-Франківська, давні друзі Кумлика Богдан Кучер і Михайло Кривень поділилися спогадами і заспівали по кілька пісень.

Друг Романа Кумлика, професор кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Михайло Ославський запропонував зробити у Верховині пам’ятник музикантові-віртуозові і вніс перший внесок.

Після смерті Романа Кумлика ширилися чутки, що, мовляв, помер Кумлик – помре його музей і музика. Але, на щастя. так не сталося, адже молодша донька Наталя Гузак продовжила батькову справу. Після 9-го дня з часу смерті батька вона не спускала з рук скрипку. Потім почала опановувати сопілку і цимбали. На сьогоднішній день грає на 15 інструментах. Продовжує опановувати інші інструменти.

За освітою Наталя – лікар-педіатр. У дитинстві вчилася грати на скрипці, але музику не любила.
«Коли мені було 13 років, – пригадує Наталя, – я поклала скрипку на гачок і заявила батькові: «Тату, запам’ятайте цей день. Відсьогодні ніколи у житті не візьму скрипку в руки. Але згадалося татове серце і таки взяла. Тоді ж вперше у житті одягнулася в гуцульський стрій».

На роботі у Верховинській районній лікарні Наталя мала півтори ставки лікаря, але щоб присвятити себе музиці і музею, відмовилася від цілої ставки і залишила тільки півставки. Зранку працює в лікарні, а в другій половині дня приходить, переодягається і стає зовсім іншою. Почала приятелювати з татовими друзями, котрі продовжують приходити в музей, немов до тата. Тепер Наталя лікує і тіло, і душу.

«Спочатку було важко на душі, коли я почала приймати туристів, – каже Наталя. Бувало, візьму скрипку в руки і плачу. Було важко в тому плані, що я втратила тата. Завалилася ціла опора. Мені здавалося, що я сама і що вже нікого нема».

Екскурсію Наталя проводить батьковими слідами. Колись грала тільки одну мелодію на скрипці, а тепер уже п’ять. Щоб відтворити батькову музику, Наталя шукала відео із записами і таким чином вчилася грати. У кожному русі, у кожній міміці Наталі помітні батькові риси. Покійний Роман Кумлик завжди був життєрадісним і веселим. Такою є і його донька Наталя.

«Люди дякують, що я продовжую справу батька, – ділиться враженнями Наталя. Донедавна я не відчувала, що роблю настільки важливу справу. Я роблю те, що маю робити».

Приємно і радісно на душі, що стежка до музею Романа Кумлика не заростає, а його музика дзвенить у музиці доньки Наталі. Майже щодня Наталя приймає в себе групу туристів. Іноді – по дві-три на день. Віриться, що добру традицію Романа Кумлика продовжить і його онук, котрого назвали Ромчиком на честь дідуся.

Дводенцівка	Окарина
Жіночий інструмент – дримба
	Упорядник «Гуцульських співанок» Василь Нагірняк
Перший склад капели «Черемош»	Гуцул будь-який предмет перетворить на музичний інструмент
Народний артист України Михайло Кривень	Параска Романюк виконує гуцульську співанку з книги Романа Кумлика