Днями земні вчені майже поцілили космічними апаратом New Horizons по Плутону. Схибили на якісь лишень 12500 кілометрів. Поки астрофізики ошаленіло розглядають фото плутонівських пейзажів, пропонуємо вам роздивитися, що думали про донедавна дев’яту, а тепер – просто карликову планету наші предки. Зокрема – шанувальники теорії про те, що мікрокосм та макрокосм нерозривно пов’язані в одне велике ціле.

Існування цієї планети було передбачено порівняно нещодавно. Французький математик Урбен Леверьє ще у 1840 роках передбачив існування Нептуна, а за кілька років стало зрозуміло, що десь там ще є ще одна планета, котра впливає на орбіту Урана.
Однак тільки у 1906 році американець Персиваль Лоуелл, мешканець Бостона, бізнесмен, дипломат, астроном і математик, оголосив ціле полювання на дев’яту планету. Лоуелл обізвав її «Планетою Х». 19 березня 1915 року, фактично, маже століття тому, в обсерваторії Лоуелла були отримані перші знімки Плутона. Однак, на лихо, на тих знімках «Планету Х» ніхто не впізнав – фото були дуже слабенькі. Лоуелл помер у 1916 році, 12 листопада, і так і не дізнався, що насправді пройшов майже поряд із метою свого життя.
Однак, його внесок не лишився непоміченим. У 1930 році, коли примхливу планету таки зловили, назву шукали так, щоб планета не тільки не вибивалася з низки імен античних богів, а й мала першими буквами ініціали Персиваля Лоуелла. До слова, зовсім не факт, що сам Лоуелл на таке нахабство відважився би… От так і стала його «Планета Х» Плутоном.
А Плутон, як відомо, у грецькій міфології – повелитель царства мертвих.
Власне, під той міф було підпасовано уважними спостерігачами ще з доволі ранніх часів доволі цілісний і об’ємний психологічний образ, з доволі визначеними рисами і механізмами роботи. Астрологи доволі швидко припасували той образ до своїх набутків – і система почала працювати.
Країн світу, котрі визнали астрологію наукою, доволі небагато. Однак нас цікавить не те, наскільки науковою є їхня система, а те, наскільки описані ними психологічні механізми збігаються з тими явищами, котрі ми щоденно спостерігаємо у нашому щоденному житті. В цьому сенсі кожен з нас може бути і сам собі НАСА, і сам собі New Horizons. І кидати супутники ледь не щодня – а раптом котрийсь таки й справді досягне внутрішнього Плутона?
Якщо коротко, Плутон символізує волю, прагнення до влади, прояв несвідомих сил, проникливість, підозрілість, прагнення вплинути на маси, нещадне застосування сили, фанатизм.
А от якщо роздивитися уважніше, цей образ позначає доволі цікаві явища.
Основне з них – це вміння змиритися з тим, що ти змінити вже не зможеш. Зазвичай, якщо перейти на мову вульгарного глянцю, дія Плутона – це щось на кшталт скрабу для душі, котрий відлущує змертвілі частинки, і довго чистить поверхню – аж до полірування.
Будь-які непродумані плани і зайві міркування під впливом цього античного божества зазнають руйнації. Зазвичай Плутон вимагає, щоб людина попрощалася зі старим життям, старими союзниками, і взялася за нове. Навіть якщо воно «хочеться і колеться». Якщо ж людина буде впиратися – то Плутон затягне її в такі нетрі, з яких вибратися майже нереально. Принаймні, на перший погляд.