Від редакції:
Полюбляєш відвідувати культурні заходи, хочеш набути організаційного досвіду і поспілкуватися з цікавими людьми? Волонтерство на фестивалях чекає на тебе.

Проведення масштабних культурних заходів в Україні вже стало гарною традицією. Гогольфест, Львівський медіафорум, Книжковий Арсенал, Докудейз, Одеський міжнародний кінофестиваль уже стали брендовими, впізнаваними й довгоочікуваними. Люди заздалегідь планують свій час, аби неодмінно туди потрапити.
Такі проекти приваблюють своєю доступністю. Ціна квитків зазвичай варіюється в межах кількох десятків гривень. Передбачені також програми лояльності: пільги для дітей, студентів і безкоштовний вхід абсолютно всім відвідувачам до певної години. Наприклад, на Гогольфесті можна безкоштовно заходити до 17 вечора, на Книжковому Арсеналі – до 14. На кінофестивалях влаштовують чимало відкритих кінопоказів, на які купувати квитки не потрібно.
Подібні культурні заходи вимагають ретельної організації і зазвичай є неприбутковими. Будь-які форми комерції, що можна там знайти (як от продаж книжок чи фудкорти в зонах відпочинку для відвідувачів), створені радше для додаткового комфорту і не завжди дозволяють компенсувати витрати на загальну організацію, розповів в одному зі своїх виступів організатор Гогольфесту Влад Троїцький.
Звісно, такі заходи насамперед цікаві для студентства. Університетський розклад трошки втрачає в авторитеті на користь таких культурних проектів. Молодь долучається не тільки в якості відвідувачів. Явище студентського волонтерства стає масовим і щороку набирає нових обертів. Бути волонтером стало модно, а кілька рядків в резюме про те, що ти був волонтером, стають гарною інвестицією в майбутнє працевлаштування студента. Деякі роботодавці розповідають, що передусім звертають увагу не на кількість дипломів, а на участь людини в різноманітних заходах, її активність тощо.
До того ж це можливість для молоді безкоштовно відвідати багато якісних подій в межах однієї локації, набути корисного досвіду, отримати цікаві й потрібні знайомства. «Студвей» вирішив поспілкуватися з людьми, які витрачають свій час, сили й енергію на волонтерство, не отримуючи за свою працю жодної плати.
Ірина Явтушенко, волонтер Одеського міжнародного кінофестивалю:
«Я з Одеси, уже третій рік буду волонтерити на Одеському міжнародному кінофестивалі. Вирішила піти, бо побачила, наскільки це велика для міста культурна подія.
Волонтерство приносить мені задоволення та нові знання. Я поспілкувалася з режисерами, акторами. Це корисний досвід, особливо для людей, які працюють в кіноіндустрії. Якщо ти режисер за професією, тобі просто необхідно тут побувати.
Усе відбувається на одному диханні. Ти не відчуваєш того, що працюєш, – завдяки атмосфері й людям, які тебе оточують. Типовий день – це спілкування, спілкування і ще раз спілкування».
Мирослава Ободовська, волонтер благодійної організації «Від серця до серця», фестивалю документального кіно «Докудейз»:
«Перший досвід волонтерства отримала ще у школі, коли в Одеській гімназії запропонували долучитися до благодійної організації «Від серця до серця». Було цікаво простежити, як люди реагують на благодійність».
Удруге дівчина волонтерила на фестивалі «Докудейз», уже будучи студенткою 4 курсу, їй це запропонувала подруга. Дівчині так сподобалося, що і цього року пішла туди волонтерити. Аудиторія різноманітна: приходить і молодь, і люди похилого віку. Вистачає енергії на будь-що – такий собі режим нон-стоп.
«Були і труднощі – часто приходила дуже втомлена, незвично так багато спілкуватися з людьми. Люди зустрічаються різні: є привітні, а є грубі. Ти кожному маєш приділити свій час і пояснити, куди піти. Дуже складно підтримувати себе на належному енергетичному рівні».
Марічка Гумницька, студентка 3 курсу Національного авіаційного університету, «міжнародна економіка».
Марічка волонтерила на Гогольфесті. За словами дівчини, їй потрібно було приходити не менше 4 разів на тиждень і працювати 4-годинну зміну. Завдання були найрізноманітнішими – від підготовки приміщення для фестивалю до допомоги з організацією виставок.
Дівчині подобається фестиваль, подобається спілкування з людьми, тож пообіцяла продовжувати волонтерити. Але сказала, що для цього потрібен час. На початку навчального року це було робити порівняно легко. Дещо складніше буде, коли завдань в університеті побільшає.
Отож волонтерство – це насамперед люди, спілкування й відчуття того, що ти робиш добру справу. Напевно, це найкраща мотивація.