Від редакції:
Як сказати малюкові, що йому купили братика чи сестричку – і уникнути прохань терміново здати куплене до магазину? Фахівці знають кілька секретів…
Перед багатьма жінками, що очікують на появу другої дитини, постає питання: як і коли сказати про це старшому малюкові. І, взагалі, як правильно себе поводити, щоб первісток не відчував себе обділеним маминою увагою та любов’ю.
Більшість спеціалістів рекомендують повідомити старшій дитині про поповнення у сім’ї після третього місяця вагітності. Животик стає вже помітним, і є про що поговорити. Незважаючи на те що малюк довго та наполегливо «просив» у вас братика чи сестричку, насправді він не розуміє, що для нього значить поява немовляти у домі. Тому підготовку старшої дитини до її нової ролі краще почати зі знайомства з іншими маленькими дітьми. Сходіть у гості до друзів, у яких нещодавно з’явилася дитина. Добре якщо у вас буде можливість провідати подругу в пологовому будинку. Розкажіть своєму первістку про те, що всі немовлята дуже безпорадні (не вміють ходити, самостійно їсти тощо). Про те, що вони потребують бережливого ставлення та ніжного догляду. Однак не забудьте сказати малюку, що хоча вам і доведеться багато часу приділяти немовляті, у вас вистачатиме часу і на нього, старшого, що ви його любитимете так само сильно.
Ви можете переглянути разом зі своїм старшим малюком його фотографії, де він був ще немовлятком, або фото, де він ще знаходився у маминому животику. Поясніть йому, що він теж був колись маленьким і беззахисним. Покажіть дитині її перші крихітні речі (повзунки, сорочечки), щоб вона усвідомила, що теж була маленькою.
Якщо ви себе погано почуваєте під час вагітності і вам необхідне лікування у стаціонарі, то поясніть дитині, з чим буде пов’язана ваша відсутність. Частіше телефонуйте їй, обговорюйте з нею її дитячі проблеми.
Після пологів дозвольте малюку провідати вас у пологовому будинку. Обніміть його, поцілуйте, скажіть що раді його бачити. Дозвольте первістку доторкнутися до братика чи сестрички, поцілувати немовля. Вам може здатися, що дитина робить щось не так, вона не надто обережна чи навмисне робить малюку боляче. Тільки не сваріть її і не виявляйте своєї роздратованості. Спокійно поясніть і покажіть, як потрібно робити. Дитина шукає вашого схвалення, тому вона старатиметься все зробити, як ви скажете.
Звісно, спочатку немовля вимагатиме від вас дуже багато уваги. Воно більше часу проводитиме у вас на руках, ви годуватимете його, ніжитимете та співатимете йому. Та не забувайте, що не менш важливо для вас задовольняти емоційні потреби і вашої старшої дитини.
Не виключено, що за деякий час після появи другої дитини старша може припинити проситися на горщик, самостійно вдягатися чи залізти до малюка у ліжечко і почати плакати, як немовля. Найчастіше така ситуація виникає, коли старшій дитині менше 3 років. Спеціалісти називають це регресією, викликаною появою нової дитини. Це доволі поширене явище. Просто малюк відчуває, що він уже не є для вас центром Всесвіту, йому не подобається, що його місце зайняв хтось інший, і таким чином виявляє свої ревнощі. Будьте терплячими та виявіть співчуття до малюка. Дозвольте йому знову поносити підгузки, проте лише деякий час, у вигляді гри. Дайте зрозуміти, що постійно бавитися у маленького йому не варто. Коли він зрозуміє, що ви досі його любите, необхідність такої гри зникне.
Дитина, віком від 3 років, може навіть виявити агресію щодо «суперника». Частіше за все це неусвідомлений вчинок. Малюк керується страхом втратити вашу любов і захист. Не кричіть і не звинувачуйте дитину, допоможіть їй проговорити свої тривоги. Їй важливо знати, що ви розумієте її та не засуджуєте. Говоріть, що не вона, дитина, погана, а що її вчинок поганий і вам така її поведінка не подобається.
Оточіть свою старшу дитину додатковою увагою. Частіше залишайтеся з нею наодинці, бавтеся, читайте їй перед сном книги. Це може робити не тільки мама, але й інші члени сім’ї. Покажіть їй відеозаписи, коли вона була ще немовлям. Вона зрозуміє, що як ви її любили тоді, так ви її любите і зараз.
Тільки від батьків залежить щастя усіх дітей у сім’ї. Та в будь-якому випадку старша дитина, первісток – потерпіла сторона. Є навіть термін – «детронація дитини». Найчастіше за все первісток дійсно звалений з п’єдесталу. І ця гіркота може «обпікати» його все життя. Дитина змушена стати борцем (за любов, увагу, схвалення тощо). Доведено, що старші діти або «ламаються», стаючи закомплексованими, безликими людьми, або стають лідерами, досягають великих успіхів у житті, в них розвиваються сильні, жорсткі риси характеру. Часто вони воюють самі з собою, зі своєю невпевненістю, комплексом меншовартості, скутістю. Молодші ж діти часто через зніженість і бажання батьків захистити їх від життєвих негараздів стають слабкодухими, лінивими. Вони не навчилися самостійності, оскільки старша дитина брала на себе основне навантаження. Їм простіше і далі жити під чиїмось крильцем (мами, старшої сестри). Таке трапляється при неправильній поведінці батьків.

Коротенький список порад
1. Ще до народження молодшої розкажіть старшій дитині все про немовлят – як за ними доглядати, як вони їдять. Добре, якщо вона зможе побачити це в іншій сім’ї.
2. Згадуйте та розповідайте, як «старшенький» знаходився у маминому животику, як він був немовлям, як ріс і змінювався. Перегляньте разом фото й відео.
3. Спробуйте необхідні, але не дуже приємні зміни в житті першої дитини зробити до появи другої (початок відвідування дитсадка, щеплення, «переїзд» в іншу кімнату тощо).
4. Після народження молодшої дитини намагайтеся не змінювати традиції, які прийняті у вашій родині і стосуються старшої дитини (прогулянка парком у вихідні, відвідування секцій, поїздки в гості тощо).
5. В жодному разі не змінюйте тип виховання дитини (різке збільшення вимог, введення нових обов’язків).
6. Робіть все, аби старша дитина не відчувала себе непотрібною та забутою. Заохочуйте її (за бажанням) до піклування про немовля, відводьте час для спільних ігор, читання, бесід (поки молодша дитина спить, можна пограти зі старшою).
7. Не виявляйте надмірного захоплення немовлям у присутності старшої дитини.
8. Ніколи не порівнюйте малечу між собою!!! Пам’ятайте, що немає двох схожих дітей, кожна дитина неповторна.
9. Не звинувачуйте себе у появі «суперника».
10. Підтримуйте намагання старшої дитини допомагати у догляді за немовлям.
11. Помічайте та «гасіть» ревнощі (якщо мама годує немовля, тато може бавитися зі старшою дитиною, наприклад).
12. Дайте можливість старшій дитині взяти участь у виборі імені, одягу, іграшок для братика чи сестрички.
13. Пам’ятайте, що своєю неадекватною поведінкою дитина намагається відволікти вас від немовляти, звернути увагу на себе. Тож зверніть на неї увагу!
14. Грайте у всі рольові ігри, які пропонує вам дитина, так ви допоможете пережити незвичну та нову для неї ситуацію.
15. Не ображайтесь, якщо дитина відмовляється вам допомагати, стає агресивною – це захисна реакція.
15. Якщо діти сваряться, бешкетують, ніколи не карайте когось одного – винні обоє. Нехай самі розберуться. Не можуть? Значить, сваріть та карайте обох. Це справедливіше, ніж незаслужене покарання одного («бо ти старший»).
16. Те саме правило й для похвал. Якщо хвалите одну дитину, обов’язково знайдіть щось хороше і в іншої, навіть якщо вона в той момент на це не заслуговує.
17. Нехай старша дитина відчуває себе захисником (однак не нянькою), а молодша – захищеною (проте не лялькою).
18. «Ти вже великий!..» Не захоплюйтесь цією фразою. Старша дитина автоматично стає «великою», навіть якщо їй не виповнилося й 3 років. Часто батьки забувають, що вона, по суті, ще зовсім маленька і їй дуже потрібна ніжність і ласка. Нагадуючи постійно про її «старшість», можна ненароком запевнити, що її геть не люблять, а люблять тільки молодшу дитину. Чому вона має завжди поступатися, віддавати найкращі іграшки, прибирати за двох та розплачуватися за спільні провини? Ви не боїтесь, що ваша напівзабута «велика» дитина зненавидить обожнювану всіма маленьку крихітку?
У рішенні будь-якої проблеми велику роль відіграє профілактика. Бажано заздалегідь (ще під час вагітності) підготувати дитину до появи у сім’ї малюка. Поясніть дитині в доступній для неї формі, що в неї буде не просто братик чи сестричка, а друг, рідна людина, з якою буде цікаво та весело грати, пізнавати світ, яка може допомагати і підтримувати. При цьому, описуючи позитивні моменти, не забудьте згадати про те, що спочатку малюк буде зовсім крихітним і за ним потрібно буде доглядати, що з ним доведеться ділитися іграшками, що необхідно навчитися домовлятися та поступатися. Виявляючи такт і терпіння, дослуховуючись до почуттів, враховуючи бажання та потреби кожної своєї дитини, ви допоможете їм досягти взаєморозуміння. Тоді вони дійсно будуть друзями, «однією командою».
Нехай усі ваші діти ростуть щасливими і впевненими у собі!
Джерело: http://posnayko.com.ua