Наприкінці жовтня 2014 року на Сонці з’явилася гігантська пляма, котра досягла розмірів планети Юпітер – 140 тисяч км в діаметрі. Фахівці кажуть, що з січня 2008 року вони не спостерігали таких великих плям. В результаті ця пляма спровокувала потужні спалахи на нашій зірці

Ми продовжуємо спробу роздивитися Сонце майже неозброєним оком – з допомогою наукових досліджень Олександра Чижевського та його послідовників. Цього разу будемо розглядати глобальні речі – резонанси і планети.
Однак спочатку – коротенький зміст «попередніх серій».
На сонячний вітер дуже чутливо реагують електромагнітні коливання наднизьких частот природного електромагнітного поля Землі. А вже на ці коливання чутливо реагують живі організми. Іншими словами, коливання електромагнітного поля Землі є посередником між Сонцем і нашими людськими організмами.
Під час коливань магнітного поля змінюється в’язкість крові, сповільнюється капілярний кровотік і настає кисневе голодування тканин. А вже це має доволі серйозний вплив на психіку людини. Як один з побічних ефектів, може спостерігатися змінений стан свідомості. А вже в цьому стані можуть спостерігатися різні ефекти – залежно від того, що було в тій самій свідомості до цього моменту. Може спостерігатися підвищена чутливість до навіювання – і тоді навіть телевізійний диктор може змінити як мінімум третину системи цінностей. Можуть повилазити нагору вже наявні цінності, котрі до того моменту сиділи собі десь в підсвідомості не показувалися. А може і настати сприятливий момент для самовиховання – коли раптом несподівано спрацюють всі спроби змінити себе на краще, котрі до того часу чомусь помагали, як мертвому кадило.
Те ж саме і зі здоров’ям – воно може раптово погіршитися, недарма метеочутливих людей в газетах про сонячні бурі попереджують. А може і раптово покращитися – адже загалом кисневе голодування здатне серйозно поліпшити наш стан.
Можна провести певну аналогію з холодним душем: з незвички можна і захворіти. А от для тих, хто або часто тренується, або ж знає, що результат залежить від того, з якими думками під душ потрапиш, прогулянка під холодну воду може закінчитися дуже навіть позитивно.
Іншими словами, все залежить від ´рунту, на який потрапить сонячний вітер, і від того, що в цей момент людина хотітиме.
Ну і від Сонця, котре нам вмикає режими кисневого голодування на свій розсуд…
Точніше, не тільки на свій.
Олександр Чижевський додивився, що Сонце не є незалежним у своїй поведінці – його збурення є певною реакцією на поведінку як близьких, так і далеких сусідів.
«…Фізичні і хімічні процеси, що відбуваються в навколишньому середовищі, викликають відповідні зміни у фізико-хімічних, фізіологічних реакціях живого організму, позначаючись на його серцево-судинній, його нервовій діяльності, на його психіці, і, нарешті, на його поведінці. Так, коливання атмосферного тиску, рівень вологості повітря, температура, кількість сонячного світла і т.д. спричиняють зміни в стані багатьох функцій нашого організму, нашого нервового тонусу, в тій чи іншій мірі, і врешті-решт позначаються на нашій поведінці…
Сонце, Місяць, планети і нескінченна кількість небесних тіл пов’язані з Землею невидимими узами. Рух Землі управляється силами тяжіння, які викликають в повітряній, рідкій і твердій оболонках нашої планети низку деформацій, змушують їх пульсувати, спричиняють припливи. Розміщення планет у сонячній системі впливає на розподіл і напруженість електричних і магнітних сил Землі…»
О. Чижевський, «Земне відлуння космічних бур»
Саме Чижевський майже сто років тому припустив, що і на Землю, і на Сонце має серйозний вплив випромінювання з далекого Всесвіту. «Жити – значить, пропускати крізь себе потік космічної енергії», – писав Чижевський.
Різні частини живої матерії по-різному реагують на це випромінювання. Однак і першопричини сонячних збурень теж можуть бути різними.
«…діяльність Сонця – процес не цілком самостійний. Є вагомі підстави думати, що він перебуває в певній залежності від розміщення планет Сонячної системи в просторі, від їх констеляцій стосовно одна одної і до Сонця. Уже багато років тому астрономи припустили, що Сонце є найтоншим інструментом, який враховує всі впливи планет і реагує відповідними змінами. Таким чином, і земні явища, залежні від періодичної діяльності Сонця, стоять, так би мовити, під контролем планет, які можуть бути у багато разів більше віддалені від нас, ніж Сонце. Дослідження, проведені з метою з’ясування впливу планет на діяльність Сонця, дали цілком позитивні результати: в періодах сонячної активності позначаються періоди планетних рухів… Можливо, і вулканічна діяльність на Сонці, і біологічні явища на Землі – це ефекти однієї причини – великого електромагнітного життя Всесвіту», – писав Чижевський.
Ціла низка вчених після нього досліджувала це явище.
Загалом сам принцип, за яким працює така взаємодія, було відкрито ще у 1602 році Галілео Галілеєм. Він саме вивчав маятники і струни музичних інструментів – а відтак і відкрив явище резонансу.
Для тих, хто призабув шкільну науку, нагадаємо: резонанс – явище сильного зростання амплітуди вимушеного коливання у разі, коли частота зовнішньої сили збігається з власною частотою деяких коливань системи.
Найпростіше це розглядати на прикладі людської психіки: найглибший відгук в душі в нас викликає людина, яка повторює ті думки, які в нас вже є – або на поверхні, або в глибині душі. Частенько ми ці думки не впізнаємо, особливо якщо вони нам не подобаються, – тоді людина нас «зачіпає», але ставимося ми до неї негативно… Але ж думки ці все одно залишаються нашими.
Підступність (а разом з тим – і корисність) резонансу полягає в тому, що з його допомогою можна підсилити навіть найслабші коливання.
Тобто, для прикладу, якщо в людини є купа так званих субособистостей, і найзліша з них є найслабшою, то з допомогою нехитрих маніпуляцій можна зробити так, щоб людина з цією найзлішою особистістю злилася повністю… Що, до слова, ми і можемо зараз спостерігати на прикладі Росії… (Між іншим, від подібних процесів свого часу постраждав і сам Чижевський – у 1942 році на нього написали «куди треба» – і вчений просидів за гратами 10 років).
Один з найвідоміших і найвражаючіших прикладів резонансу – дія людської ноги на міст. Якщо одна людина пройде по добре збудованому мосту – споруді ніц не станеться. Але якщо пустити по мосту в ногу роту солдат – з мостом можна буде попрощатися… Аналогічно може подіяти на міст і звичайний вітер. Так, для прикладу, 20 травня 2010 року в російському Волгограді вітер так розгойдав міст через Волгу, що амплітуда коливань становила близько 1 метра.
Це така коротенька довідка для тих, хто думає, що випромінювання Всесвіту занадто слабкі, щоб на нас, великих і сильних, подіяти. Грамотний резонанс з найміцнішого мосту гітарну струну зробити може… А спалах наднової «неподалік» від нашого Сонця може спричинити серйозну кризу в земній біосфері.
Після Чижевського вплив діяльності планет на Сонце, та й взаємодію планет між собою вивчала ціла низка вчених.
От для прикладу, Валерій Олександрович Котов, провідний науковий співробітник Кримської астрофізичної обсерваторії, виявив, що в нашій Сонячній системі всі (відомі зараз) планети розташовані згідно майже-кратності їх середніх відстаней від Сонця, або великих пів-осей, масштабу L / 2? або L / 2 – для внутрішніх і зовнішніх орбіт відповідно.
Тобто, в самому розміщенні планет вже спостерігається певний просторовий резонанс.
До речі, таким чином Котов знайшов докази на користь того, що Плутон – то таки планета, а не якесь там абищо.
Більше того, той же таки Котов виявив, що пульсації Сонця відбуваються з кількома періодами. Тобто, їх можна розглядати, як кілька кривих ліній. (Принаймні, в Кримській астрофізичній обсерваторії нарахували дві основних і ще кілька менш помітних, цілком можливо, що більш чутливою апаратурою можна наміряти і більше). В одному з періодів пульсації, за дивним збігом, простежується та ж сама амплітуда коливань, котру помітили і у деяких світил з-поза меж нашої галактики. А от в другому періоді з двох основних простежується «почерк» Юпітера.
«Поведінка Сонця дуже схожа на хід якогось «хронометра наших небес»... Особливий інтерес викликає «ірраціонально-містична» роль Юпітера, оскільки в доплерівських вимірах коливань сонячної фотосфери не помітно причини, яка привела б до розщеплення пульсації на дві, причому з періодом биття, рівним синодичному періоду планети-гіганта», – пише Котов у своїй доповіді.
Вчений доповідав про ці цікаві явища на наукових конференціях ще у 2007 році. Де тепер вона – та Кримська обсерваторія, і що з нею робиться – то хіба Юпітер знає… Якось так сонячний вітер на нашу обсерваторію геть кепсько вплинув…