Від редакції:
Цей хлопець довів на практиці, що для того, щоб стати відомим репером, не обов’язково шукати підтримку в шоу-бізнесі. Достатньо мати комп’ютер, відеокамеру та доступ в інтернет.
На концерт “ЯрмаКа” у приміщенні львівського цирку зібралась супер-патріотична публіка. Переважно молодь (починаючи з 15 років), загорнена у синьо-жовті прапори, у футболках чи кепках з тризубами. У багатьох в руках плакати із зображенням репера. Поки фани відчайдушно рвуться всередину, в гримерці Сашко Ярмак з хлопцями зі своєї команди приміряють білі балахони з елементами вишиванки та тризуба. “Це наш дизайнер розробив”, – пояснює репер, пропонує вийти в коридор, щоб не заважати іншим. За межами гримерки дуже холодно та витає жахливий аромат хвостатих підопічних цирку.
Працівники сцени заносять на арену велетенські синьо-жовті прапори. Сідаємо в “курилці”, хоча Ярмак не палить, говоримо про всеукраїнський тур “22”, про його виступи в зоні АТО та що змусило репера вийти на сцену Євромайдану і прочитати легендарні рядки “Моя страна не упадет на колени”...

• – Сашку, ти одноліток Незалежності, і як виконавець багато встиг. 23 роки – багато це чи мало?

– Якщо говоримо про країну, тоді 23 роки – це мало. Великі держави свою культуру та самоідентичність формували віками. А нашу культуру століттями вбивали... Можливо, саме тому зараз я спілкуюсь російською, а не чистою українською, як би того хотілось. Однак переконаний, що все у нашій країні буде добре – після Євромайдану в свідомості людей відбулись неймовірні зміни. Зрозуміло, що в один момент систему докорінно не зміниш, а усіх негідників не люструєш, але років за п’ятнадцять ми зможемо це зробити.

• – Чому саме п’ятнадцять?

– Цього буде достатньо для переродження і для того, щоб совок зник назавжди. Мені ця ментальність чужа, я не пам’ятаю Союзу. Зате я добре пам’ятаю свій герб, прапор і гімн. Це найрідніші символи, вони живуть у мене в серці. І не має значення, російською я розмовляю чи українською.

• – У тебе багато російськомовних композицій...

– Склалось так, що у нас немає українського репу. Український реп вдало звучить, коли читаєш веселі треки. Приклад цього – Вова зі Львова: ці його фірмові словечка, приколи. Але реп часто вимагає жорстких, грубих форм, і зробити це українською дуже важко. Можливо, потрібно більше працювати, шукати нових форм. Бо ж з іншими жанрами все в порядку, наприклад, у фанку (згадайте “Бум Бокс”) все гармонійно.

• – Ти починав свою кар’єру, наголошуючи, що “не з шоу-бізнесу”. А що не так з нашим шоу-бізом?

– Важко сказати, що конкретно не так – це суцільний кошмар. Нещодавно спілкувався з американським продюсером, і він сказав, що у нас просто бізнес, без шоу. Єдина мета – це впарити, а наповненням ніхто не переймається. Створюється якийсь середнячковий мелодійний трек і запускається на усі радіостанції. Слухаю потім по радіо композиції і розумію, що це не хіти, а просто активно розкручені примітивні пісеньки. На цих китах тримається весь російський і половина нашого шоу-бізнесу: запустити в ротацію, розкрутити, нав’язати людям. Я пішов своїм шляхом: викладаю свої треки в Інтернет. Якщо людям подобається, вони слухають, ні – ідуть далі.

• – Але при цьому ти багато кому переходиш дорогу. Фанати Діми Білана чи гурту “Казакі” не погрожують морду набити?

– У них немає фанатів, бо відсутня ідеологія в музиці. А у мене є люди, які за мною “на Москву підуть”, якщо треба буде (сміється. – О. Г.). Діму Білана і компанію я називаю “співаки для сауни”. Я, чесно, ніколи не зустрічав хлопця чи дівчину, які б з гордістю говорили, що ідуть на концерт Білана. Тому ці виконавці переважно їздять по корпоративах і з того живуть...

• – А ти б не погодився виступати на корпоративах?

– Не можу я виступати “під салат”. Хоча деякі українські компанії казали мені, що “на ЯрмаКа зараз попит” (сміється. – О. Г.).

• – На талант-шоу також не пішов би?

– На талант-шоу немає нічого від виконавця, там все, як редактор проекту прописав. Витягують з людей жахливі жалісливі історії, знімають те все на камеру... Ще й співати те, що людина хоче, не дозволяють. Це все робиться для картинки, для рейтингу і для власної вигоди. А що в результаті дістається виконавцям? Чи став хтось з учасників талант-шоу по-справжньому знаменитим?

• – Поговорімо про твою “неймовірну історію успіху”. Ти ж закінчив факультет літальних апаратів при Національному авіаційному університеті...

– Мама бачила мене програмістом, але туди я балів не набрав. Зате вступив на бюджет на факультет літальних апаратів. Навіть не підозрював, з чим доведеться мати справу. На практиці, бувало, розбирали літаки. Тема диплома у мене була – ремонт гідравлічних і газових систем в літаку. Приходжу оце захищати дипломну роботу, а комісія: “Ну що, Ярмак, читай нам реп” (сміється. – О. Г.). Одне слово, хорошу я освіту здобув. Тепер, коли літаю на концерти, знаю, що розбитися практично нереально, і що в літака не два крила, а одне.

• – А як від літаків до музики перейшов?

– До певного періоду в музиці я був повний бовдур. Років п’ять тому почав набивати біти, зводити перші треки. Перший альбом повністю зробив сам. Потім почав працювати з різними бітмейкерами. Від початку не ставили собі мету заробити грошей, хотіли зробити якісний продукт. Навіть у найскладніші часи на наших концертах є люди. Зараз ми з друзями йдемо до того, щоб колись, дай Боже, зібрати стадіон.

• – Які зміни відбулися в тобі за ці п’ять років?

– Раніше я був коміком. Зараз в мені з’явився драматизм. Ці зміни дуже значні і позначаються на всіх сферах діяльності. Наприклад, це помітив режисер серіалу, де знімаюся (на “НЛО ТV” тривають зйомки другого сезону ситкому «Як гартувався стайл» про життя Сашка Ярмака. – О. Г.). Початково серіал був прописаний як гумористичний, але наступний сезон буде більш серйозним, у ньому я більше схожий на себе. Бо життя Сашка Ярмака це не лише безкінечні дурощі, постійно доводиться приймати серйозні рішення, на все і на всіх знаходити час...

• – Знаю, що виступаєш в зоні АТО. Де були концерти?

– У Слов’янську, Краматорську, Сіверськодонецьку... Був великий концерт в Білій Церкві на підтримку 72-ї бригади, а 3 жовтня, був у Житомирі на підтримку десантників
95-ї бригади. Як можу намагаюсь допомагати, шукаємо засобів і коштів, щоб убезпечити наших хлопців. Максимум сил докладаю, щоб ця війна швидше закінчилась. Для мене не важко виступити, звернутись до людей. Це, в принципі, неважко – ні для Тіни Кароль, ні для Ані Лорак, для мене залишається загадкою, чому вони цього не роблять. Хотів би їх про це спитати. А ще багато артистів зараз перефарбовуються – це найбільш гидко. Тим, хто під час Майдану говорив одне, а зараз інше – я в очі не можу дивитись, тим паче на одній сцені виступати.

• – У Слов’янськ не страшно було їхати?

– Страху не було. Давно туди рвався. По-перше, хотів побачити усе на власні очі, бо російські тролі в соцмережах доводили до сказу. Коли тобі в сотий раз пишуть дурню з розряду “мої донецькі родичі казали...”, то мимоволі починаєш замислюватись: “Може, там й справді нема України?”. Поїхав на Донбас і переконався – там українці завжди були і будуть. Усі суржиком розмовляють... Де ця хвалена “близькість з Росією”? Алкоголізм і “червоні очі” – оце реальна проблема, яку я побачив.

• – Всі пам’ятають, як зі сцени Євромайдану ти озвучив волю народу: “Господин президент, господин премьер-министр, вы уволены!”. А як була написана пісня “22” (“Моя країна не впаде на коліна”)?

– Написав “22” разом з Андрюшею Тофецьким (Тофом). Андрюху я взагалі-то зі Львова забрав (він з Житомира, але у вас жив і навчався). Пригадую, приїхав на свій другий концерт у Львові, виступив разом з Тофом... А потім ми на даху старого львівського будинку дуже круто загуляли – це був один з кращих вечорів за все моє життя. Одне слово, зібрав Тоф валізи і переїхав разом з нами в Київ.
І от в лютому цього року, після подій на Грушевського, ми сіли з Тофом і описали все, як на душі було. Не очікували навіть, що трек так бомбане! На той момент нам вже наполегливо рекомендували “бути акуратнішими” – до певного моменту нас сприймали як російських реперів, і концертів в Росії було втричі більше, аніж в Україні. “Не висловлюйся так гаряче, пересиди”, – казали. А як же тут не висловлюватись, коли на душі так паскудно? Записали. У цьому треку мені все подобається, ціную його більше, ніж все, що написав упродовж життя.

• – Російські прихильники після цього змінили своє ставлення?

– Багато відреклись. Писали, що перестали поважати. У мене на це одна відповідь: не хочу, щоб мене слухали нерозумні люди. Знаю, що в Росії багатьох мислячих людей. Тому ніколи не стрибаю під гасло “хто не скаче, той москаль”, бо знаю хороших москалів. І музику для “22” написав хлопець з Росії, з міста Усинська. Є класні люди... Просто частина росіян живе в страху і боїться сказати свою думку, інша частина – підлабузники влади, які тішаться штучно створеною для них зоною комфорту... А більшість просто світу не бачили.

• – Коли востаннє були в Росії?

– У нас восени минулого року були підписані договори на тур по шести містах Росії, тому ще в березні мав концерти. Був вражений, коли 5 квітня в Москві люди самі попросили виконати “22”: зал співав “Моя страна не упадет на колени”, дорослі мужики плакали... Від такого мурашки по спині бігали. А далі були Челябінськ, Перм, Казань, Новосибірськ, Красноярськ... І в кожному місті просили заспівати “22”. В Сибіру люди взагалі тоді не розуміли, що в Україні відбувається, вони трохи з телевізора спіймали новин, от і вся поінформованість.

Довідка «МП»

Олександр Ярмак народився 24 жовтня 1991 р. у Борисполі. Працює в жанрі реп. Популярним став під псевдо ЯрмаК.
У 15-річному віці почав грати у КВН. Після вступу на факультет літальних апаратів Національного авіаційного університету виступав за команду КВН «Збірна НАУ», разом з якою дійшов до фіналу Вищої української ліги. З 2011 року Олександр починає публікувати свої треки у соцмережах, кліпи набирають по кілька мільйонів переглядів. Записав два студійні альбоми (ЯсЮТуба та Второй альбом). Знімається в серіалі «Як гартувався стайл» на телеканалі «НЛО TV».

У 2013 році музикант підтримав акції протестів на захист прав сім’ї Павличенків та написав на цю тему композицію «Свободу честным». У грудні 2013 року брав участь в антиурядовому концерті Євромайдану, зі сцени висловився проти чинного президента і прем’єр-міністра України. У лютому 2014 року “ЯрмаК” спільно презентував відеокліп на пісню «22», де відкрито підтримав Євромайдан та події, що відбувалися на вулиці Грушевського.