Від редакції:
Кохаю одну жінку, а тягне до іншої – це найпоширеніша хвороба більшості парубків. А причина цієї халепи доволі проста – більшість хлопців просто поняття не мають, що таке «ніжність» і як нею користуватися… Втім, біді можна зарадити.
Сьогодні раптово виникла тема ніжності – вона дуже рідко виникає саме тоді, коли чоловіки говорять про жінок. Та й, загалом, це слово якось рідко звучить у психологічному просторі... І це при тому, що це одне з найбільш повних і яскравих переживань, які люди можуть відчувати одне до одного (не тільки чоловіки і жінки, але і друзі, батьки та діти). Ніжність – це поріг любові, й, одночасно, її дуже важлива складова.
Спробувавши словами визначити, що ж таке ніжність, я зіштовхнувся з труднощами – визначення наполегливо вислизало, ніяк не бажало втілюватися у слова і формулювання, весь час переходячи в переживання і почуття... Махнувши рукою на слова, згадую-занурююся в цей стан... Ніжність – це бажання обійняти, здатність відчувати дихання і биття серця тієї, з якою стоїш поруч. Дивитися в очі прямо, зовсім не переймаючись цим довгим контактом поглядів. Це тепле, оксамитове почуття тихої радості, яке затоплює груди, трохи перехоплює дихання і змушує дихати глибше. Це відкритість – в ніжності людина світиться зсередини, в ніжності немає звичної оборонно-настороженої напруги в тілі. Звідси – чуйність до найменшого руху тіла, легкі доторки. Ніжність – це відчуття крихкості іншого, прагнення ставитися до нього максимально дбайливо. Ніжно тримати щось – значить, дбайливо. Ніжні слова – це слова про цінність іншої людини для мене.
Здається, виникає ясність у свідомості, зловив... Ніжність, насамперед, – це переживання крихкості та вразливості іншого і дбайливе ставлення до нього. Тому ніжність не є переживанням високої енергії, вона гармонійна і тиха, пригальмовує всі інші пристрасті. Переживання ніжності вимагає м’якості, але не є синонімом слабкості.
І тут для багатьох чоловіків виникає «камінь спотикання». Ніжність відкидається ними, бо вона неможлива без вразливості і відмови від рольової гри, в якій чоловік – кам’яна стіна, впевнений стовп, якому немає діла до цих «телячих пестощів». Ніжність, в якій намагаєшся зберегти себе як «твердого» перетворюється в протекційне ставлення – те, у що, як правило, і трансформують чоловіки ніжність до жінки. Але в ніжності неможливо бути твердою опорою, підтримка через ніжність – це м’яка подушка під голову, а не жорсткий настил на підлозі.
Місце ніжності, яку відкидають і витісняють, заповнює сексуальне збудження, бажання як єдине сильне переживання, спрямоване на жінку. Однак, якщо в ніжності іншу людину сприймають як значимий суб’єкт, то при порушенні відбувається об’єктивація, перетворення іншого в значимий об’єкт, річ. Пристрасть, що спалахує до малознайомої жінки, об’єктивує її, нею хочеться опанувати, і вона, по своїй суті, у свідомості «спраглого» мало відрізняється від речі.
У багатьох чоловіків ніжність і бажання роздвоюються, і до однієї жінки відчуваєш ніжність, а до іншої – сильний і агресивний потяг, в якому немає місця для почуттів і переживань об’єкта цього потягу. Зріле, сформоване еротичне почуття з’єднує ніжність і пристрасть у єдиний потік, від якого і «зносить дах». Роздвоєння цього потоку в одному з крайніх своїх проявів призводить до «комплексу мадонни-блудниці», коли одні жінки – «для любові», а інші – «для сексу». Поєднання збудження і ніжності призводить до того, що від збудження до ніжності переходить активність, а від ніжності до збудження – виникає турбота про партнера, що формує любов.
Ніжність до жінки, якщо дати їй вільно розвиватися і виражати себе, починає супроводжуватися еротичним почуттям, яке, якщо його, знову ж таки, не гальмувати, може перейти в збудження (пов’язане з переживанням інтимності і близькості), і це збудження засноване на більш міцній основі, ніж потяг до жінки, до якої не відчуваєш ніжності.
«Мені подобається з нею спілкуватися, але у мене майже немає сексуального бажання...» – «А яке бажання тоді є?» – «Хочеться ніжно обійняти її»... – «А що відчуваєш, коли хочеться обійняти її?» – «Якесь дуже тепле почуття... Вона така беззахисна, тепла... І дивно – коли я про це згадую, у мене виникає бажання...»
Якщо ніжність – це щось не гідне справжнього чоловіка, то, як реакція на це відчуття, виникає сором. Ніжність ґрунтується на прихильності, і якщо прихильність лякає й асоціюється з втратою свободи, то реакцією на відчуття ніжності може бути невиразне занепокоєння, що корінням йтиме у страх. В обох випадках від ніжності можна «захиститися» за допомогою знецінювання або цього почуття, або партнера... Відбувається збіднення емоційного контакту з жінкою, і якось я почув від одного чоловіка сумне визнання: «Я не знаю, що робити з жінкою, крім сексу». Неначе з жінкою не можна розмовляти на теми, які тебе турбують, не можна бути розслабленим з нею, не можна звертатися за підтримкою у важкі хвилини, надавати їй допомогу самому (і відчувати себе при цьому сильним і потрібним)... Жінка-об’єкт, який, до того ж, може заважати своїми почуттями – на них потрібно якось реагувати (втім, прихильність – це окрема велика тема)…
Ніжність дозволяє вийти за власні межі, будучи при цьому одним із переживань, спрямованих на подолання споконвічної, екзистенційної самотності людей. У цьому її величезна сила, і, як зворотний бік, слабкість. Коли ніжності занадто багато, інша людина знову перетворюється на об’єкт, на якого виливається така кількість теплих почуттів, що вже хочеться відсторонитися, захиститися, і виникає роздратування, що переходить в образу на те, що людину вже не бачать. Це вже прелюдія до повного злиття, перетворення ніжності у щось інше, коли стан іншої людини не важливий, а має значення тільки своє власне бажання виражати і виражати накопичені почуття, ігноруючи відповідну реакцію.
Одну людину в дитинстві просто-таки ґвалтували цією «іншою ніжністю», вимагаючи, щоб вона цілувала свою тітку, яка хапала в свої обійми племінника і довго його не випускала, ігноруючи його бажання відсторонитися... Ніжність без злиття – це взаємне переживання, при якому я відчуваю свого партнера, і відкликаюся на його рух, навіть якщо цей рух – відсторонення. Там, де виникає злиття, ніжність трансформується в інші переживання. Наприклад, у розчулення, для якого взагалі не важлива реакція того, на кого спрямоване це розчулення: від обіймів малюка, якого це вже дістало, до переляканої тварини, яку передають із рук у руки з «мімімішечними» переживаннями. «Якщо мені це подобається, і я відчуваю такі гарні почуття, то і ти, об’єкт моїх почуттів, повинен радіти і відчувати щось подібне». Ще це може бути «схоже на батьківську турботу і розчулення, яке також прекрасне у певному віці, але в дорослих стосунках викликає, скоріше, огиду й агресію» (Р. Гомоліцкій).
Окрема історія – це ніжність чоловіків одне до одного. Вона не пофарбована сексуально, але гальмується значно більше, ніж ніжність до жінки. Всі ці грубуваті обійми, поштовхи в плече, рукостискання з попередніми розмахом руки, постійні «підколки» одне одного – всі вони можуть маскувати ту саму ніжність, яку неможливо виразити прямо... А складно не тільки тому, що це асоціюється з жіночністю або гомосексуальністю, але й тому, що дуже мало досвіду ніжності з боку батьків. Мами можуть любити і пестити своїх синів-соколів хлопчиків, а батьки часто стримують свої почуття до синів, щоб не «виріс м’якотілим». І виходить висловити свої почуття тільки через незграбні обійми або зауваження-похвали – якщо взагалі виходить. З доньками значно простіше.
А потреба бути ніжним і в ніжності залишається. «Нерозтрачена ніжність» – це потреба в любові. У тому, щоб я був цінністю для іншого, і щоб зі мною поводилися як з цінністю, а значить – дбайливо, трепетно, ніжно. І в тому, щоб у мене в житті були люди, чиє існування я переживаю як важливе й цінне для мене, це ж таке задоволення – ніжно піклуватися про те, що є цінним для мене. І бачити, як відгукується інша людина на мою турботу... Зрештою, ми зовсім не такі вже й невразливі і «протиударні», як здається збоку.