У проекті “Проблеми мови” розлядаємо цікаві та проблемні питання української мови

Коли слід вживати лексеми «отакий», «отой»?
Поряд з вказівним значенням частка ось, поєднуючись із займенниками та займенниковими прислівниками, використовується для підсилення, уточнення їхнього змісту або зосередження уваги на дальшому повідомленні. “Ось тут халепа. Тут вирвався якийсь бурлака-волоцюга” (Леся Українка), “А я у гай ходила по квітку ось яку” (Павло Тичина). Однак замість сполучень цієї частки із займенниками такий (така, таке, такі), той, цей і прислівниками сюди, так, там, тепер, тоді, туди, тут у сучасній мові ширше вживаються розмовні слова з підсилювальним значенням: отакий, отой, оцей, осюди, отак, отам, отепер, отоді, отут. “Чи коли й був отакий наїзд у Щербанівці, як під оцей ярмарок” (Андрій Головко), “А чого він осюди їде, отой князь” (Гнат Хоткевич), “– Де мама?– Сидить отам і плаче” (Василь Шевчук).
Яка семантична різниця між словами «наголів’я» та «узголів’я»?
Наголів’я– місце на ліжку, куди лягають головою. “Всю ніч сиділа в наголів’ї мати І погляду не зводила сестра” (Андрій Малишко).
Узголів’я (узголов’я) має те саме значення. “Клонить обличчя кохане До узголів’я жона” (Максим Рильський), “Він сягнув рукою на нічний столик, що стояв біля узголов’я його ліжка” (Іван Франко). Взагалі будь-яке місце коло голови того, хто десь лежить. А також підвищення, котре намощується під голову для спання. “Служники відв’язували від сідел ведмежі шкури й, укривши ними сіно, помостили узголів’я” (Антон Хижняк).
Отже, наголів’я та узголів’я– дублети, які передають однаковий зміст.
Що виражає припустімо, а що– припустимо?
Припустімо– вставне слово. Вживається для вираження ймовірності чогось. “– Чого вам треба?– Ну, припустімо, просто зайшов” (Олександр Довженко).
Припустимо– 1. Прислівник. Можливо, прийнятно. “Чи ж припустимо це?”. 2) Те саме, що припустімо. “Хоч би раз тобі сталося чудо! Подивився б собі, припустимо, чоловік на вулицю, а по ній, погойдуючись, пливуть його воли й на подвір’я поглядають, чи нема там господаря” (Михайло Стельмах).
У чому полягають особливості вживання дієслова обходити?
Переносно це слово означає “стосуватися”, “цікавити”. Крім того, в контексті може мати ще чимало значень: “непокоїти”, “зачіпати”, “зворушувати” і т. ін. “Як тепер ваше здоров’я, любий добродію? Ви нічого не пишете про те, а воно мене обходить” (Михайло Коцюбинський), “Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні?” (Іван Франко). Найчастіше в сучасній мові дієслово обходити вживають з заперечною часткою не: “Старий Джузеппе вічно співає. Його не обходять сімдесят років” (Михайло Коцюбинський).
Форму не обходить тепер використовують, коли йдеться про байдужість когось до якоїсь обставини чи іншої особи, інколи– про демонстративну незацікавленість.
Область– галузь– ділянка
Область у нас– адміністративно-територіальна одиниця. “Батько одвіз матір до родичів на село в Харківську область” (Леонід Смілянський). А також місцевість, де поширені певні явища. У такому разі цей іменник поєднується з означенням: “Гарячі джерела трапляються в областях чинних і згаслих вулканів” (з журналу). Полярна область.
Сфера якоїсь діяльності зветься галузь (царина). Отже, згідно з лексичними нормами слід казати й писати: в економічній, культурній, медичній галузях, у галузі судочинства, права і т. ін. Очевидно, під впливом російської мови з аналогічним значенням часом помилково вживають і слово область. “Нинішнього року знизилися показники в деяких областях (треба: галузях) народного господарства”, “Піднесення виробництва спостерігається в області промисловості” (з газети). Поняття “частина людського організму”, буває, теж називають область замість правильного відповідника ділянка. Болі в ділянці (а не в області) грудей, хребта.
Запобігати кому чи чого?
Запобігати в значенні “заздалегідь відвертати щось неприємне, небажане” вимагає після себе давального відмінка (чому?). Запобігати аваріям, війнам, втратам, помилкам, руйнуванню і т. ін. “Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові” (Михайло Коцюбинський).
Неправильно після цього дієслова ставити питання чого? Хоча як виняток використовують фразеологічне словосполучення запобігати ласки, що означає “шукати, домагатися чиєїсь прихильності”. Приміром: “А Юрко все запобігав ласки в батька та матері...” (Іван Нечуй-Левицький), “Як кожен магнат, він (Потоцький) зневажав дрібну шляхту і, як кожен магнат, запобігав її ласки” (Зінаїда Тулуб). У розумінні “догоджати комусь, підлещуватися до когось” згадане дієслово вживають також у поєднанні з прийменником перед та іменником або займенником (запобігати перед ким?). “Його боялись, перед ним запобігали” (Спиридон Добровольський).
Прозовий– прозаїчний
Чи є різниця у вживанні цих прикметників?
Обидва утворені від іменника проза, що виступає в значеннях: прямому– “мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване”, “невіршована література, на відміну від поезії”; в переносному– “буденне, нудне, одноманітне в житті”.
Донедавна в усіх значеннях використовували прозаїчний. Проте останнім часом слова прозовий і прозаїчний стали розрізняти семантично. Переносно, як і раніше, вживають прозаїчний. “Цей прозаїчний Рябов зіпсував йому всю промову” (Олександр Довженко), “В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора” (Олесь Донченко). А от у розумінні “властивий прозі як роду літератури” чимраз частіше послуговуються лексемою прозовий, а не прозаїчний. “Геніальна українська поетеса Леся Українка створила багато художніх речей неминущої вартості– ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових” (з журналу).
Понад те чи крім того?
Коли ми простежимо, як виникла ідіома (фразеологізм) понад те, то переконаємося, що це сталося через калькування звороту сверх того, досить поширеного в усній та писемній практиці росіян: “У нас вышел запас воды, и сверх того, мы устали”. Українці в таких конструкціях традиційно вдавалися до інших зразків: поза тим, крім того, до того ж. “Спосіб видався дорогим і до того ж (крім того, поза тим) ризикованим”. Жодної потреби долучати до них ще й понад те, скопійоване з російської, не було і немає, наголошує відомий мовознавець Святослав Караванський.
Замінюючи дієприкметники
Багатство нашої мови якраз і полягає в тому, що вона має безліч способів уникати не властивих їй форм. Узяти хоча б заміну активних дієприкметників теперішнього часу:
вражаючий– що вражає, разючий, здатний вразити,
всеохоплюючий– всеосяжний, всебічний, універсальний, поголовний, панорамний, всеохопний
всеперемагаючий– всепереможний, звитяжний, здатний здолати все
граючий– що грає, зайнятий грою, звиклий грати, гравець, гральний
діючий– який діє, покликаний (згодний, готовий, звиклий) діяти, діяльний, активний, чинний, дійовий, робочий, ходовий, у дії, в роботі
домінуючий– що домінує, найпоширеніший, здатний домінувати, панівний, завжди в більшості
триваючий– що триває, не припинюваний, тяглий, безперервний
шокуючий– який шокує, здатний приголомшити, звиклий шокувати, шоковий, приголомшливий, неймовірний, шокувальний, моторошний, непристойний, як грім з ясного неба.