Від редакції:
Після свят з їхніми веселощами і застіллям часом хочеться спокійно відпочити за переглядом цікавого кіно. Якщо ви ще не знаєте, яку ж стрічку вибрати для цієї важливої справи, пропонуємо вам невеличкий рейтинг найкращих фільмів, котрі спромігся створити світовий кінематограф впродовж 2013 року.

Одні аплодують, інші – свистять і тупають ногами. Над одними треба добряче подумати, а за іншими до непристойності цікаво спостерігати, як кохаються, як гніваються, як наминають бісквіти, як гамселять у гніві... Хотілося якось одним рядком про підсумки: мовляв, «2013-й – рік такого-то» кіно. А ні, не виходить. Усі фільми про переживання, кінечні і безкінечні, як люди. І все одно з року в рік – дивують.
Ми переконані, що 2013-й варто запам’ятати... найкращими байопіками, справді харизматичними кіногероями (дуже сильні, до речі, жіночі персонажі – від мстивих «порцелянових» до життєствердних мужніх) і тим, що перші три роки нового десятиліття уже задали нову тенденцію. Художнє та документальне стирає кордони. Персонаж Роберта Редфорда півтори години борсається-змагається мовчки у відкритому океані чи Куарон (хай і з якимись науковими неточностями) змушує глядача захлинатися космосом в 3D. І навіть у «Житті Адель» режисер дуже точно «документує» таке неточне, тендітне і невловиме явище, як любов.
Годар колись сказав, що найкраще свідчення занепаду мистецтва – це «те, що різні його форми давно змішалися один із одним». Щодо кіно – то цьогорічне, як ніколи, завдяки «змішанню» вийшло відвертим. Відверто говорили на різні теми.
Деякі з них вийдуть в український прокат на початку наступного року, як-от: «Всередині Льюіна Девіса» та «Виживуть тільки коханці».
Що ж, проаналізувавши до біса довжелезні й не дуже списки накращих фільмів цього року (від сотні до десяти найкращих картин найпопулярніших видань і навідоміших кінокритиків), пропонуємо свій рейтинг.

5 кінобіографій року

Усередині Льюіна Девіса
Режисери Ітан і Джоел Коени
У ролях: Оскар Айзек, Кері Малліган, Джастін Тімберлейк
Талановитий невротик, співак-початківець Льюін Девіс хоче пробитися на велику сцену Нью-Йорка 1961 року. Хоч персонаж він і вигаданий, але події фільму багато в чому вибудовані на житті фолк-співака Дейва ван Ронка.
Це камерна та ніжна історія від братів Коенів. Найнезвичніший прийом, який вони використали, – усі пісні виконано повністю. Фільм нагадує сюрреалістичну одіссею. Герой бігає містом із гітарою в одній руці та з котом – в іншій. Крутиться, бігає, ображається і не наважується вийти за рамки своєї пісні, яку завчив на все життя.
«Є багато талановитих людей, яких ніхто не слухає. Кар’єра може початися завдяки випадку. Головне  – не дозволяти собі застрягати в тому, що заважає нам виразити себе»,  – сказав про фільм виконавець однієї з головних ролей Джастін Тімберлейк.

Капітан Філліпс

Режисер Пол Грінрасс
У ролях: Том Хенкс, Бархад Абді, Бархад Абдірахман
«Насправді кожен із нас може переживати набагато страшніші речі, ніж нам здається... Я просто сидів і чекав, коли герої нарешті з’являться і врятують мене»,  – сказав Томові Хенксу реальний капітан Річард Філліпс. Від цього і відштовхувався режисер. У фільмі немає класичних супергероїв. Капітан Філіппс – звичайний морський далекобійник, який опинився в центрі глобальної катастрофи й одвічного конфлікту багатих і бідних.
Реальна історія 2009 року, коли на корабель, що віз до Кенії їжу та одяг, напали сомалійські пірати, стала інтригуючим триллером. Що ж, у Хенкса тепер є всі шанси здобути третій «Оскар». Напружений саспенс у фільмі завдяки неймовірній зміні емоцій актора – головного нерва фільму. Він і авантюрист, і жертва, і захисник... Зрештою, Хенкс несамовито себе вихлюпував на екрані.

12 років рабства

Режисер Стів Маккуїн
У ролях: Чіветель Еджіофор, Майкл Фассбендер, Бенедикт Камбербетч, Пол Дано, Пол Джаматті, Бред Пітт, Елфрі Вудард
Картина про катування, свободу, інстинкт виживання, біль і страх. А ще про те, як умови існування спотворюють людське тіло і в прямому, і в переносному сенсі. Вільного чорношкірого скрипаля Соломона Нортапа обдурюють, викрадають і тричі перепродують у рабство різним господарям. Головна умова для його виживання – відмовитися від себе, як від людини, стати річчю, колодою, кошиком, який можна використати по господарству і за потреби вимісити в ньому злобу. Режисер продовжує експерименти з тілом і в цьому фільмі. І робить це так само «живописно», як у попередньому «Голоді» або «Соромі». Те, як живопис грає зі світлом, він приносить у кіно. І не випадково, адже ще 5 років тому прославився як художник-авангардист.
На хвилі популярності історій про рабовласницьке минуле Америки (цій темі присвячені також фільми Спілберґа і Тарантіно) цей байопік про дослідження людської жорстокості вже назвали однією з найкращих історій про рабство.

Небраска

Режисер: Александр Пейн
У ролях: Брюс Дерн, Вілл Форте, Джун Скуібб
Надзвичайно сімейна автобіографія сценариста. Здається, у стрічці зібрали всю красу типової поведінки стариганів та винятково американських сімейних традицій маленьких містечок. Починаючи з кількагодинних посиденьок біля телевізора та одвічного питання родичів: «І довго ви до нас їхали?»
Головний герой  – 74-річний Вуді Грант  – старий алкоголік і відлюдник. Раптово він дізнається, що виграв джекпот у лотереї. І хоч лист несправжній, уперто хоче дошкандибати через усю Америку в Небраску. «Це одночасно смішна і сумна історія, як зазвичай буває в житті. Сценарист писав її за реальними подіями, які сам пережив»,  – пояснює Пейн. Фільм про батьків і дітей у нього вийшов дуже теплим. Може, тому що Небраска – батьківщина режисера. Зрештою, чорно-біле роуд-муві дає змогу вхопитися за речі, які в житті набагато цінніші за кепку з написом «Переможець».

Дотик гріха

Режисер Цзя Чжанке
У ролях: Цзян У, Ван Баоцян, Цзяі Чжан, Чжао Тао
У фільмі Чжанке вкотре робить акцент на буденність, аж ніяк не на парадний бік сучасного китайського життя, а навпаки – настільки відверто жорстокий, що в реальні історії звірячих вбивств просто неможливо повірити.
Це чотири незнайомі між собою персонажі й чотири провінції, що відображають сучасний Китай. Це підліток, обурений корупцією; чоловік, який змушений переїхати в інший район у пошуку роботи; працівниця сауни, якої домагається клієнт; робітник, якому доводиться погоджуватися на дедалі гірші умови праці. Режисер розкриває, як поступово в них зароджується насильство, і що Китай – це така собі бомба уповільненої дії. Насильство, за словами режисера, «це не тільки політична проблема, а й проблема, закладена в природі людини».

4 відкриття року

Гравітація

Режисер Альфонсо Куарон
У ролях: Сандра Балок, Джордж Клуні
Куарон довів, що 3D може бути найкращим живописним елементом, коли режисер хоче показати світ, в якому ми навряд чи коли-небудь побуваємо. У ньому достатньо інтриги, достатньо страху за героїв сильних і в потрібний момент зворушливих. Стрічка здобула рекордну кількість позитивних рецензій і зображення космосу відіграло тут не останню роль. Перед цією величезною пусткою та до непристойності холодною красою завмирає серце.
«Найважче було повільно рухатися. А говорити при цьому швидко. Тобто зобразити дії в космосі без самого космосу»,  – усі сцени знімали в лондонському павільйоні, а 60% кадрів доробляли на комп’ютері. Це історія двох астронавтів. Їхній космічний корабель вибухає, і вони, скріплені тросом, опиняються у відкритому космосі без зв’язку із Землею і надії на порятунок.

Виживуть тільки коханці

Режисер Джим Джармуш
У ролях: Том Хіддлстон, Тільда Суїнтон, Міа Васиковська
Меланхолійний Джармуш зняв свою останню картину ще 2009-го. І, зрештою, повернувся з лавсторі про 1000-літніх коханців-вампірів Адама та Єву, подивитися на яких у Каннах глядачі вистоювали довжелезні черги. Людей вони принципово не їдять. Знайомий лікар продає їм раритетну кров. Вампіри – художня еліта людства. Решта, що живуть на Землі, – зомбі, яких нічого не цікавить. Фільм – це метафора на сучасний світ і одночасно ода коханню. Любов у ньому – рівність і дзеркальне відображення закоханих, і безодня, і творення чогось нового, яке буде навіть тоді, коли все у світі скінчиться. «Виживуть тільки коханці» – назва, яка говорить сама за себе.

Життя Адель

Режисер Абделатіф Кешиш
У ролях: Леа Сейду, Адель Екзаркопулос
Про губи Адель Екзаркопулос і про те, як акторка причарувала режисера під час обіду, наминаючи лимонний пиріг, не писав хіба що лінивий. Фільм практично вибудований на великих планах: очі, руки, груди, вуста Адель, які рідко щось кажуть, але з такою жагою жують і цілують, що відчуваєш на смак усі емоції. Про кохання Кешиш зняв таку історію, що усі 172 хвилини ти ніби переживаєш стосунки з близькою тобі людиною. І багато в чому саме завдяки виконавицям головних ролей.
Фільм про свободу любити, свободу свого вибору в житті та про те, з якою жагою цій свободі віддається жінка. Жага – дуже непросте відчуття, яким режисерові вдалося наповнити практично кожен кадр.

Даласький клуб покупців

Режисер Жан-Марк Вале
У ролях: Меттью МакКонахі, Джаред Лето, Дженіфер Гарнер
Цього року Меттью МакКонахі довів, що може стати популярним не лише завдяки ролям романтиків у шаблонних голлівудських мелодрамах. Уже готові три проекти за участю 44-річного американця – «Мад», «Вовк із Волл-стріт» і «Даласький клуб покупців». Персонаж останнього – називають найкращою його роллю за всю кар’єру. А грає МакКонахі хворого на СНІД електрика, ковбоя та бешкетника...
Смертний вирок стає приводом діяти рішуче. Він організовує контрабандний потік неліцензованих ліків у Штати, за що на нього оголошують війну фармацевтичні компанії. Його спільницю – жінку-трансгендера – грає Джаред Лето. Обидвоє для цієї ролі катастрофічно схудли. Але достовірність 1980-х років, коли діагноз СНІД прирівнювали до смерті, передали у фільмі не лише візуально. Соціальна складова історії підкріплена лютими та палаючими очима МакКонахі.

4 найхаризматичніші кіногерої

Велика краса

Режисер: Паоло Соррентіно
У ролях: Тоні Сервілло, Карло Вердоне, Сабріна Феріллі
Дві з половиною години «Великої краси» присвячено Римові. І навіть якщо формально головний герой тут 65-річний журналіст Джеп Гамбарделла, Рим – усюди. І на розцяцькованій дискотеці, і в номері готелю з елітною повією, і в супі, і в неспішних прогулянках нічним містом. Стрічка дуже точно показує атмосферу богемного Рима. Журналісти-алкоголіки, художники, які не відзрізняють кітч від мистецтва.
Соррентіно і без того часто порівнювали з Фелліні, тому не дивно, що в центрі його нової картини  – місто «Солодкого життя». Сюжету як такого у фільмі немає зовсім, адже Джеп ні для кого і ні для чого не живе. От саме в диско-музиці фільму дуже точно передано ідеальний портрет сучасної порожнечі, яка засмоктує і героя, і глядача. Але серед прекрасного і такого байдужого Рима він усе ще шукає Великої краси.

Френсіс Ха

Режисер Ноа Баумбах
У ролях: Ґрета Ґервінґ, Мікі Самнер, Майкл Еспер
Хіпстерська казка, сумна казка, гумористична казка – у більшості випадків саме так іменують нову роботу Баумбаха, для якого герої-невдахи – стабільна тема усіх фільмів. А все через те, що 27-річна героїня таки має нарешті свій хепіенд, хоч і не нанадовго, враховуючи її розгубленість і дурнувату підлітковість.
Загалом це кіно на межі жанрів: є тут трохи від алленівського суму, від трагіфарсу й усіх мейнстримних фільмів про невдах. А ліричність інтонації режисера тільки додає шарму історії милої Френсіс, яка не знаходить місця у житті й особливо з цього приводу не переймається.

Стокер

Режисер Пак Чхан-ук
У ролях: Міа Васиковська, Метью Гуд, Ніколь Кідман
Як завжди уважний до інтриги у своєму голлівудському дебюті Чхан-ук підтвердив звання майстра історій про природу насилля. Ось по черевику Індії повзе маленький павук, а стерильні піаніно, колір сукні і бокал вина (в кадрі все геометрично точно вибудовано) злегка віддтіняються шелестом десь там у підвалі...
Подивившись Чхан-ука, розумієш, якою холодною, відстороненою та соковитою може бути помста, схована в тендітних, майже порцелянових персонажах – Чарлі та Індії.

Нічия донька Хевон

Режисер Хон Сан Су
У ролях: Ю Чжун-Сан, Ли Сон Гён, Чжон Ін-Чхе
Іще один жіночий образ  – дуже тонко, з максимальною увагою до деталей, створений корейським режисером. Він, як завжди, мінімалістичними сценами відображає на екрані такі сильні почуття, що слідкуєш уже не за сюжетом, який, до слова, в режисера на другому плані, а за нікчемністю сигаретного недопалка, за пахучою локшиною і такими сумними мокрими джинсами. Так, у нього все, від облич до предметів має свої тонкі відчуття.
І навіть якщо залишаєшся наодинці, як головна героїня фільму (її мама емігрувала до Канади, а коханець-професор думає лише про те, як приховати їхні стосунки), від почуттів можна захлинутися.
У складанні рейтингу врахували підсумки року найавторитетніших видань про кіно:
Cahiers du Cinema, Empire, Sight & Sound, Сineticle, Slant Magazine, Сеанс, Time, а також асоціацій кінокритиків (AFI Awards, Американська Національна рада кінокритиків)

Автор: Вікторія Хоменко
Джерело: http://www.theinsider.com.ua