Від редакції:
49 ікон з бісеру за півтора року – це вам не в машинки бавитися і не в Warcraft грати. Особливо якщо ти – 22-річний юнак, який до того жодної бісеринки в руках не тримав. Але – не святі горшки ліплять!
Правила існують для того, щоб їх порушувати, а стереотипи – щоб їх руйнувати. Тепер ніхто не боїться йти проти усталених поглядів, реалізуючи свої мрії, обираючи незвичний фах.
З хлопцем, який основним ремеслом для себе в житті вибрав вишивання, поспілкувався кореспондент ІА ZIK.
24-річний Роман Магоцький з містечка Комарно, що на Львівщині, два роки тому не міг і подумати, що він без голки, полотна і бісеру не зможе й дня прожити. Хлопець не знав, що цікавість до вишивання зробить з нього іншу людину, відкриє його талант до зовсім не чоловічого фаху і лише за півтора року він створить 49 ікон з бісеру.
Роман Магоцький до того, як взятися до вишивання, пробував себе в різних професіях. Після школи, у 2007 році, він опановував фах будівельника. Трохи попрацював на будовах, а тоді вирішив стати офіціантом. Робота в кафе хлопцю подобалась, проте за певним час заклад закрили. Саме у той період мама й розповіла про вишивання бісером.
Романа та його молодшу сестру Христину дуже зацікавила така робота. Вони вирішили купити одну картину і навчитися цьому ремеслу. За кілька днів у домі з’явилася ікона «Святе сімейство».
Класти перші намистинки Романа Магоцького навчила мамина знайома – досвідчена вишивальця Наталя Качала-Голик.
«Спочатку було важко, руки тремтіли, бо ніколи не вишивав навіть хрестиком. Зашити речі я вмів, але не вишивати. У нас вдома ніхто не вишиває. Колись нитками вишивала бабуся, згодом трохи й мама. З бісером ніхто не вмів працювати. Вишивальниця показала мені, як правильно класти перші рядочки. Тоді й почалась моя робота», – розповів Роман Магоцький.

На виставці люди не вірили, що ікони вишив хлопець
Свою першу вишиту ікону хлопцю довелося продати, аби зібрати гроші на власне лікування. Саме людина, яка купила ікону, порадила йому займатись цим ремеслом і надалі. Роман Магоцький послухав поради і почав працювати ще більше та наполегливіше. За кілька місяців у нього вже було п’ять робіт. Одну з них купила жінка з Моршина.
Везучи замовнику в курортне містечко ікону, хлопець взяв з собою ще кілька свої робіт, щоб показати людям. Ними зацікавилась заслужений працівник культури України з київського музею ім. Пирогова Романа Кобильчинська, що відпочивала в одному з санаторіїв. Ікони хлопця так захопили жінку, що вона відразу запропонувала показати їх на вересневій виставці в Києві.
«Я перший раз їхав у Київ. Я не знав міста, не бачив музею. Було трошки страшно», – зізнався Роман і додав, що насправді боятися було нічого. Відвідувачі виставки були захоплені його роботою і спершу не вірили, що ці творіння рук не професійної вишивальниці, а молодого хлопця.
14 січня ікони Романа Магоцького показали на експозиції майстрів у монастирі святого Василія Великого у Києві. Хлопець возив туди власні роботи щотижня на вихідних і мріяв про персональну виставку. Його задум допомогли втілити у життя декілька нових знайомих, які побачили роботи в соцмережах.
Для персональної виставки на Андріївському узвозі у Києві хлопець вишив 34 ікони. Пізніше, у червні цього року, Роман організував виставку і в Городку. Через всесвітню павутину хлопець познайомився з народними умільцями зі всього світу. Восени на запрошення української діаспори майстер планує показати свої роботи угорцям.

Перед початком вишивання майстер обов’язково пере бісер
Вперше взявши бісер до рук, Роман не думав, що це ремесло стане його способом життя. Тепер навіть відпочиваючи з друзями, він не може прожити й вечора, щоб не вишити бодай рядочок.
«Я не думав на цьому заробляти далі. Вишивання просто мені подобалось. Коли вишивав другу, третю, четверту ікони, сам процес роботи надихав мене. Мені просто подобається те, що роблю. Починаючи ікону, я вже хочу її закінчити, щоб побачити, як вона виглядатиме», – зізнався Роман.
Хлопець вишиває щодня. Іноді за роботою забуває про все на світі, а іноді цілий день може крутитися і лише увечері сісти за вишиття, і так просидіти півночі.
Полотно під ікони купує у Городку або у Львові. Йому подобається вишивати на атласі. Хоча робота на такому матеріалі й важча, однак бісер лягає краще.
Кольори хлопець підбирає сам. Найбільше відтінків потрібно було на «Тайну вечерю». Там аж 64 різних кольори. Найважче у підборі бісеру, зізнається Роман – розрахувати, скільки намистинок потрібно на ту чи іншу ікону.
Майстер віддає перевагу якісному чеському бісеру. Перед початком роботи хлопець «експериментує» з матеріалом. Декілька намистинок він пере, а потім висушує. Якщо бісер не втратив кольору, з ним можна працювати.
Найбільшу насолоду Роману приносить робота над парою ікон, на одній з яких зображена Богородиця з дитям, а на іншій – Ісус Христос. А от працювати над пейзажами йому не до душі. Також хлопець не любить вишивати одяг, хоча й має вишиванку, яку зробив сам.
У творчому доробку майстра є й рушники. Він розповів, що рушник йому важче вишивати.
«Рушник не можна взяти в рамку, тому треба працювати акуратно, щоб не забруднити полотно», – пояснив хлопець.
Вміння вишивати бісером Роман Магоцький передає й дітям. В Городку хлопець уже провів майстер-клас. Вишивати пробували і дівчата, і хлопці. Щоб зацікавити вихованців, Роман спочатку показав власні ікони, розповів історію, як зацікавився вишивкою.
«Багатьом дітям добре виходило. Були такі хлопці, яких дуже зацікавила робота. За два дні навчання малеча спільними зусиллями вишила дві невеличкі ікони. Мені дуже сподобалось бути у ролі вчителя», – розповів майстер.

До 23-ї річниці Незалежності України з’явиться велика мапа з бісеру
Зараз у планах Романа – розробляти власні ікони. Він уже вишив портрет Тараса Шевченка на полотні. Шевченко Романа – унікальний. Майстер розповів, що уже навіть отримує замовлення на вишиття портретів. Така робота буде важчою, однак дуже цікавою.
Через рік Роман Магоцький до 23-ї річниці Дня Незалежності планує вишити бісером карту України розміром 2,5Х2,2 м. Ескіз на полотні майбутньої мапи зробила місцева художниця Юля Федів з м. Новий Розділ. Окрім обрисів кордонів, вона зобразила на майбутній картині також бандуру та українське село.
Кожну область Роман хоче вишити різними кольорами.
«Разом із сестрою я шукав різні дані про області, щоб підібрати до кожного регіону окремі кольори. Наприклад, Івано-Франківська область, де багато лісів та гір буде зеленою, Одеська, що біля моря – синьою. Була ідея й дати поруч із назвою міста його герб, але ця робота дуже копітка. На значки б довелось потратити ще рік», – розповів майстер.
Хлопець зазначив, що кордони він також планує виділити. Крім того, його мапа буде з маленьким сюрпризом, таємницею якого Роман ні з ким не ділиться.
Майстер уже підібрав потрібні відтінки, однак на бісер треба багато грошей. Зараз хлопець шукає меценатів, які б допомогли йому з коштами, оскільки на карту потрібно близько 25 тис. грн.