Ми продовжуємо розмову про Колесо Сансари, у якому, на думку буддистів, закладені знання про структуру Всесвіту. На черзі – п’ятий сектор колеса. Цей сектор колеса в Зодіаці співзвучний зі знаком Лева. В ньому людина пізнає перші принади творчості і любові.

Чому перші принади? Тому що в цьому секторі людині творчість дається легко, як гра – дитині. То вже потім доведеться над цими першими промінчиками творчого прозріння працювати – аби довести їх до пуття. Потім доведеться «гризти граніт науки», вдосконалювати майстерність впертими тренуваннями. Однак на стадії п’ятого сектора креатив до людини приходить сам.

Халепа в тому, що разом з креативом гуртовими партіями приходять ілюзії.
І боротьба з тими ілюзіями – то і є найважливіше завдання цього сектора.
Зокрема, ілюзія того, що й далі можна креативити легко і безтурботно, не докладаючи до цього особливих зусиль.

І одна з найстрашніших ілюзій – це коли людина собі думає, що все, вона стала великим митцем, і їй вже все дозволено. Ну от, для прикладу, як Філіпп Кіркоров, в якого цю ілюзію раптово активізувала рожева кофтинка. Ця ілюзія для митців – одна з найнебезпечніших. Здавна відомо – дуже тяжко стати знаменитістю і при цьому не скотитися до рівня сволоти. Значна частина митців так і лишилася на тому рівні розвитку. І їхні палкі прихильники іноді майже відразу, а іноді з роками гірко міркували над дилемою: як же так? Як такому талантові Бог міг дати таку дрібну душу?

Психологи в минулому столітті в таких випадках пояснювали, мовляв, творчість настільки заполонила людську душу, що для совісті місця фактично не лишилося. Індуси були пильнішими, і додивилися, що творчість заполонила лише частку душі, все решта обсіли ілюзії.

І тому одна з найважливіших проблем цього сектора – адекватна самооцінка і побудова такого образу «себе для інших», щоб він подобався обом сторонам діалогу.

Повністю пропрацьований сектор дає Лева – царя звірів. А от людина, котрі спробувала всі уроки цього сектора «прохалявити», буде бачити себе в дзеркалі левом, але люди чомусь бачитимуть шакала, в ліпшому випадку – кота.

А от актор, котрий пропрацював свій 5 сектор, зможе навіть кепську роль в поганому спектаклі бездарного режисера зіграти так, що глядачі з театру виходитимуть, тримаючи в руках щелепи і не зовсім добре розуміючи, де вони перебувають – в своєму житті, чи в п’єсі.
Якщо ж в актора добре пропрацьований 5 сектор, а кепсько – перший, то тоді глядачі будуть дивитися, відкривши рота, але сама людина вважатиме, що ніц доброго не зіграла. До того ж, його ролі будуть дуже залежати від рівня режисеру і спектаклів.

На найнижчому рівні цього сектора людина має трішки творчості – і дуже багато комплексів.
От, для прикладу, графомани, в котрих на півкнижки віршів – пару направду гарних куплетів, які геть не пасують одне до одного. Здалося би сісти, перечитати вірші пильним оком, поміркувати – дивися, вже б і вийшло з того матеріалу кілька віршів, справді вартих уваги і всезагального захоплення. Але ж ні – щось не дає людині саму себе уважно ПРОЧИТАТИ. Як то казалося в старому анекдоті, «чукча не читач, чукча – письменник»!

Прихильники дешевих розваг, азартні гравці, пошановувачі життя за чужий рахунок. І ніби, здавалося б, бери, розвивай свої таланти, вони ж є – тільки підтримати, пропрацювати… А не виходить – доки людина не візьметься за свої ілюзії.
Джакомо Казанова – пошановувач ілюзії легкого і мегабезтурботного кохання (за яким ховалася купа комплексів) – теж «застряг» саме на цьому секторі розвитку.

Якщо письменником, котрий описував проблеми четвертого сектора, можна назвати Михайла Булгакова, то за п’ятий сектор взявся Федір Достоєвський. Такого щемного болю складно ще в когось знайти – зате нам легше уявити, що робить Карма з людьми, котрі до проблем цього сектора не змогли підступитися.

Вищі ноти творчості людині тут можуть розкритися тільки через любов – і, зокрема, любов Бога.
Якщо на попередньому рівні людина отримала від батьків вміння любити, відчуття захищеності в цьому світі, а разом з тим – і вміння відчувати присутність Бога в світі, то п’ятий рівень (принаймні, перші його стадії) проходиться легко, як дитяча гра. Однак в останнє десятиліття (а то й два) завдяки популярній психології дедалі більше людей починають усвідомлювати, що в дитинстві їх навчили багато чому – окрім вміння любити.

В багатьох випадках від батьків передалося вміння жити без гучних скандалів і бійок – але до любові тут ще далеко. Те ж саме – і зі справжньою релігійністю. В багатьох випадках батьки навчили нащадків ходити до церкви і молитися – однак до бачення присутності Бога в речах тут ще працювати та й працювати.

Якщо ж людина і того не отримала, то на дорозі пізнання на неї чекають цілком серйозні ями і калюжі з брудною водою. Кохана людина влаштовує крик і ґвалт з найдрібнішого приводу. Бог являється в тій іпостасі, в якій його бачили жителі Содому і Гоморри перед смертю (а то й просто замість нього приходить нечиста сила і починає водити за носа). Сюжет стосунків з Богом буде для такої людини може менш трагічним, але не менш страшним: присутність Вищої сили дається взнаки в доволі моторошний спосіб, і першу реакцію на неї чемно можна описати словами «дуже сильний переляк». Нечемні слова можете підібрати власноруч:)

Весь секрет в тому, якою буде друга реакція. Чи зможе людина не налякатися страшного Бога – і таки придивитися до того, що він каже і що він робить? Чи зможе прислухатися до істеричних криків другої половинки – і зрозуміти, якою є мета цієї «демонстративної акції»?

Богу на цій стадії від людини потрібна творчість – але, як на зло, людині так рученята і чешуться закопати талант в землю…

Окрім того, п’ятий сектор відповідає за безпосередні «плоди любові» – дітей і все, що з ними пов’язано. Якщо цей сектор непропрацьований, то дітей або нема (і не хочеться), або стосунки з ними такі, що гірше нема куди. Кажуть, що людину, котра зачала дітей без любові (тобто, проігнорувала уроки 5 сектора і зробила вигляд, що так і має бути), в наступному житті можуть покарати бездітністю.

Отже, на першому рівні людина або взагалі не розвивається, або розвивається не туди – азартні ігри, легкі задоволення і так далі. Людина витрачає свою енергію на всі боки – окрім того боку, куди її витрачати здалося б.
З творчістю тут біда – в людини існують кілька шаблонів поведінки, і вона ними користується. Дітей намагається виховати так, аби вони якомога більше біли схожі на неї саму. Одно слово, людина ходить тільки протоптаними доріжками, якщо доріжок нема (в 4 секторі не видали), то сидітиме на місці.

Другий рівень – то вже якісь краплі творчості, але ілюзій більше. Людина вже намагається поводити себе по-різному в різних ситуаціях. До акторських здібностей ще далеко, але людина вже розуміє, що від певного образу залежить сприйняття світу. Але до того, щоб «вживатися в образ» іншої людини, а відтак і зрозуміти, як інша людина дивиться на світ, ще досить далеко…
Першим паросткам творчості тяжко пробитися через шаблонне мислення. Тому до тих своїх дрібно-творчих результатів людина ставиться з надмірним пієтетом. Саме на цьому рівні людина буде боротися за свої авторські права на думку до останньої краплі крові – хоча сама думка може бути дуже невиразною. Але ж в неї вкладено стільки зусиль! Ніби основний замисел є – але до нього людині ще «копати та й копати». А їй здається, що все вже зроблено.
Відвідини церкви людині на цій стадії допомагають поглянути на своє життя якщо не з висоти пташиного польоту, то хоча б з висоти доброї драбини. Принаймні, вже з’являються якісь орієнтири: що в тому житті головне, а що – другорядне.
В атеїстів на цій стадії розвитку з’являється підвищена любов до театру – адже там теж можна подивитися на життя очима іншого – особливо якщо там грають добрі актори.

На третьому рівні розвитку в людини відбувається процес, котрий психолог Микола Козлов називає «нумо розлипатися». Людина розуміє, що ті образи, котрі вона назбирала з різних джерел за своє життя – то не вона сама, але то є її господарство, і що ними можна керувати, обираючи той, котрий найбільше підходить до ситуації. Шанувальники психології могли б сказати, що тут людина роздивилася свої субособистості й зрозуміла, що то є не зоопарк, який треба пильно контролювати, і, тим більше, що то не є тераріум – то є цінна шафа з одягом, котрий можна і потрібно використовувати залежно від ситуації.
І, до речі, такі люди вміють ТАК вдягатися і підмальовуватися, що можуть справити сильне враження на будь-кого. І при цьому їм зовсім не обов’язково бути акторами чи співаками – якщо це відомі люди, їм легко стати «іконами стилю».
На цій стадії людина намагається виховувати дітей з врахуванням їхніх талантів, і присутність вищої сили у своїх справах відчувається не тільки на рівні «чути голос Бога», як то було в попередньому секторі, а й у тому, щоб бачити Його за різними подіями свого життя.

На четвертому рівні розвитку цього сектора людина може відчути будь-яку іншу людину як самого себе – аж до відчуття процесів, котрі відбуваються в організмі цієї іншої людини. Це вже не є акторство як таке – це є вміння відшукати в собі образи, схожі з іншою людиною, і з їх допомогою розширити свою свідомість на двох людей. Людина в цей момент, з одного боку, зливається з іншим, а з іншого боку – абсолютно відсторонено спостерігає за собою. Якщо вона зуміє, для прикладу, перейняти хворобу іншої людини, то зуміє і поспостерігати за тим, що відбувається з її організмом і свідомістю в цей момент, і розрахувати, що потрібно змінити в організмі і свідомості для того, щоб вилікувати хворобу. Тут вже з’являються цілителі, гіпнотизери і маги. Це відсторонене спостереження за собою – одна з головних цілей більшості психотехнік у різних культурах людства. З того можна зробити висновок, що пропрацювання п’ятого сектора є доволі важливою метою для більшості релігій.
Людина на цій стадії є дуже різноманітною – і це їй допомагає бачити світ у різних його гранях, а не просто спостерігати за своїми проекціями.
Людина дуже добре відчуває енергетику місць і людей – і загалом, можна так сказати, починає працювати в тісному контакті з Богом. Однак це – тільки частина її життєвої місії…

(Далі буде)