«Він любив і страждав.
Любив гроші і страждав
від їх відсутності»
Ільф і Петров. «12 стільців»

Минулого разу ми розглядали перший сектор так званого колеса Сансари – він відповідав за наше «обличчя». На черзі – матеріальні прояви людської душі, особисті ресурси і цінності: гроші, меблі, хліб насущний і так далі…

Іншими словами, другий сектор – це матеріальне втілення вашої самооцінки, ті плоди вашої праці, до котрих можна торкнутися рукою.
Якщо брати зодіакальне коло, то перший сектор можна асоціювати зі знаком овна, а другий – то вже телець. Для тих, хто до зодіакального кола ставиться вкрай скептично, можна навести такий цікавий аргумент. Відомий український  культуролог і археолог Микола Чмихов у своїх працях наводив такий цікавий факт. Система Зодіаку – сукупності 12 сузір’їв – була розроблена ще приблизно в неолітичні часи  на Близькому Сході. Звідти вже вона поширилася фактично по всьому Старому світові. Зоряно-зодіакальну символіку можна побачити на посуді багатьох древніх культур. Відтак можна зробити висновок: якщо стільки народів скільки часу вперто нею користувалися – значить, в ній було не одне зерно здорового глузду. І перший сектор колеса нам продемонстрував, що таки в цих спостереженнях древніх був сенс…
Втім, повернімося до нашого сектора  хлібів насущних.

Як і кожен сектор, він для людини поділяється на три умовних поверхи: для тих, хто вже більше-менш розібрався з його моральними засадами, тих, хто досягнув в цьому вершин, і тих, хто навіть не думав про те, що моральність може мати матеріальний вимір (а то й взагалі не задумувався над існуванням моральності).
Якщо найнижчий рівень першого сектора – то стандартний нарцис, то в другому секторі йому відповідатиме звичайнісінький злодій. Заради стільця з діамантами тещі Вороб’янінова він продасть душу, совість і світле майбутнє Батьківщини. І навіть якщо стілець буде з діамантами – всеодно йому тих грошей бракуватиме.
З першим рівнем все зрозуміло – в Україні його представників не бракує, достатньо глянути новини по телевізору – і ви їх відразу побачите. «Украв, випив – в тюрму. Романтика!». Єдина цікава заувага – такі люди намагаються схильність до медитації, котру як бонус дає пропрацювання цього сектора до третього рівня, замінити наркотиками і алкоголем. За що вже на ранок отримують на горіхи від колеса Сансари, однак будь-які знаки «згори» вперто ігнорують, а похмілля вважають природним явищем. Як і цироз печінки.
Набагато цікавіший середній рівень. Його теж можна поділити на два окремі підрівні.
Перший підрівень – це ті, хто красти вже собі не дозволяє, але й заробляти – теж не дозволяє. До грошей загалом ставиться інколи як до полови, інколи – як до недосяжної і водночас згубної мрії. Чесно вважають, що заробляти гроші можна тільки нечесним способом, а оскільки собі той нечесний спосіб не дозволяють – то й сидять без грошей. Скиглять, але для того, щоб заробити – і пальцем не поворухнуть. А якщо піде працювати – то тільки на ту роботу, де треба багато працювати, а платять за то мало. Навіть якщо колегам будуть платити достатньо – представник цієї стадії хоч як та й вмудриться отримувати меншу зарплатню. Як то кажуть, спритність рук – і жодного шахрайства.
Добрий психіатр побачив би тут гарно закамуфльовану проекцію: з одного боку, хочеться вкрасти ( і мати гроші), з іншого боку вже з’являються міркування честі і совісті, котрі красти не дозволяють, але змушують шукати собі «напарника», на якого можна було б спроектувати свої уявлення про багатого злодія. На цій стадії людині відверто бракує уявлення про те, що пристойні гроші можна заробити чесним трудом. Навіть якщо ви будете таку людину тицяти носом у приклади чесного заробітку грошей, вона закриє очі й запхає у вуха беруші. Якщо вам вдасться докричатися, вам скажуть, що вашим «прикладам» просто пощастило, а от саме цій людині не пощастить ніколи й нізащо. В крайніх випадках вам кричатимуть, що ви бачите перед собою високодуховну особистість, якій жодні мерзенні гроші не потрібні. Що не завадить цій же духовній особистості через півгодини сісти на шию найближчим родичам і вимагати її нагодувати чи напоїти. Людині на цьому рівні самостійне забезпечування себе життєвими благами дається дуже важко. А от знайти вакантну шию – набагато легше. (Втім, представник цієї стадії розвитку – не лінивий, така людина може тяжко трудитися, але тільки в тих випадках, коли за це не платитимуть, або ж платитимуть мало. Такий от хитрий самосаботаж.)
Іншими словами, ми бачимо ті ж таки нарцисичні прояви, однак вже не у сфері особистості, а у матеріальній сфері.
Не поспішайте тицяти пальцями в купу українських громадян. У США чи ЄС ця стадія розвитку другого сектора колеса Сансари теж дуже поширена, і навіть має спеціальну назву – Money anxiety disorder (Тривожно-грошовий розлад). Для пацієнтів з цією хворобою характерно те, що вони міцно пов’язують гроші і моральні риси: маєш гроші – значить, якщо не злодій, то аморальний тип, йдеш по трупах. Не маєш грошей – значить, ница істота, ніц не варта.
Індуси натякають, що чим різкіше в людини виражена ця стадія розвитку другого сектора, тим більше Доля буде цю людину тицяти носом в її помилки. Наприклад, дівчина, яка потай мріятиме, щоб чоловік її забезпечував, знайде собі чоловіка, котрий і себе прогодувати може ледве-ледве. Хлопець знайде собі досить заможну дівчину, але швиденько «допиляє» її до того психологічного рівня, на якому її заробітки впадуть до критичної позначки. Тут приховано хитрий фокус: можливість «пиляти» партнера за його кепські заробітки для окремих представників цієї стадії розвитку є набагато ціннішою, ніж будь-які гроші. Але питання потреби матеріальних благ навіть це задоволення не скасує – їсти ж щось потрібно!
Коли людина переростає до «другого поверху» цієї ж стадії, вона стає добрим господарем. Такий господар все несе додому, чесно трудиться на благо свого господарства. Цінує свою сім’ю – але все решта, що за межами його хутора – його не стосується. Прихильність до сім’ї не заважає «зганяти злість» на рідних, особливо – на дітях. Водночас, до пори до часу побоюється висловлювати свою злість – намагається користуватися натяками (які мало хто розуміє), аж до того часу, поки не «доведуть». Цінує комфорт і добрі стільці. Будує будинок, садить дерево, сапає город у вільний від роботи час.  Але от біда – правильного ставлення до грошей в нього ще нема. Чому?
На цьому рівні в людини починають несміливо просинатися творчі здібності. Але – вона в них не вірить. Закопує талант у землю, по дорозі вигрібаючи з цієї землі картоплю. Згори, з колеса Сансари, на то все сумно дивиться Мара (чи то індуський Мара, чи то наша слов’янська Мара – хто їх розбере), хитає головою, і посилає бідному трудівникові нову порцію гуль.
Гулі ці можуть бути дуже і дуже жорсткими. У бідаки можуть відібрати все, що в нього є – аби навчився відрізняти справжні цінності від не зовсім справжніх. Те, що з такими випробуваннями це вміння може прийти аж в наступному житті, Мару, схоже, не турбує.
І от коли  людина виробить собі «мірило цінностей» – доросте до третього рівня цього сектора.
А це – здатність до медитації, творчих роздумів. Спочатку приходить усвідомлення того, що митець, для того, щоб творити, потребує джерела енергії і певного комфорту.
Далі людина починає розуміти, що матеріальне і духовне – нерозривно поєднані. Коли в людини її духовна частинка відділяється від матеріальної, патологоанатоми діагностують смерть, і ніде від того не подінешся. Хочеш жити – поєднуй.
Потім з’являється відповідне ставлення до їжі – людина вже не запихає себе тим, що під руку трапиться. Спочатку намагається їсти здорову їжу, потім вже прислухається до організму, і їсть саме те, чого організм потребує. Їй легше зрозуміти, «чого душа бажає», тому вона може вилікувати себе самою лишень дієтою, і найоптимальнішу дієту людина сама собі підбере, іноді абсолютно ненароком – просто захотілося їсти саме те, а не інше.
Особливого значення набуває те, з яким настроєм людина готує їжу, все це вона починає дуже добре відчувати.
По тому, як набуває обертів рух за здорову їжу в США та країнах ЄС, можна зробити висновок, що людей, котрі вже дійшли до цієї стадії, у цих країнах досить багато.
В Україні, на жаль, більше поширені перша і друга стадія в різних пропорціях.
Далі на третій стадії людина починає розуміти, що тільки тоді, коли вона має певні матеріальні багатства, вона може щось змінити в цьому світі. Бути бідним – воно, звісно, спокійніше, бо людина не зможе зробити нічого злого в глобальних масштабах, однак і нічого глобально доброго вона зробити не зможе теж.
Якщо вона вирішує використовувати свої статки для підтримки не зовсім здорового бізнесу чи для не надто доброї мети – обов’язково скотиться донизу, до другої стадії, де на неї чекатиме Мара з рогаткою і горіхами. І точним прицілом в лоб.
Що цікаво, що ще кілька століть тому гулі були не настільки очевидними. Моральний аспект фінансів був фактично непомітним. Люди дивилися на не зовсім моральних (м’яко кажучи) багатіїв, і думали, що ті, напевне, продали душу бісові – раз таке виробляють і незле живуть. І тільки індуси могли б співчутливо хитати головою і чесати потилицю, уявляючи, які кармічні гріхи ті душі тягнутимуть у наступному житті.
І чи то на небі щось змінилося, чи то вантаж карми по другому секторові таки дійшов до краю, чи то просто інтернет добре працює – але зараз здебільшого, гріхи вилазять на світ божий доволі оперативно, горіхи від Мари долітають прямо в ціль без зайвих пауз.
І чи то горіхи так добре працюють, чи то є якась інша причина, але зараз багатіїв, котрі намагаються допомогти своїми грошима іншим, стає набагато більше. Принцип  win-win – взаємовигідних угод – стає дедалі популярнішим. Дедалі частіше люди, котрі мають серйозні статки, думають про те, щоб не зашкодити планеті. А по тих, котрі не думають, дедалі частіше летять горіхи Мари.
Щодо тих порушників, котрі наживаються на хворобах, то тут горіхи трохи затримуються, однак, якщо придивитися, і тут можна помітити певний поступ.
А от ті люди, котрі три стадії розвитку цього сектора пройшли, починають відчувати, що приєдналися до джерела сили, котре допомагає розкрити творчі задатки і забезпечує життя необхідним рівнем комфорту. От як використовувати цю силу – про це вже нам розповість третій сектор колеса…

(Далі буде)

Марина Олійник, Київ