Від редакції:
Навіть якщо у родині батьків говорити про секс не прийнято, жоден підліток не зможе уникнути «сексуальної освіти» у тій чи іншій формі. Сексуальну орієнтацію в наш час  обговорюють вільно і відкрито навіть на засіданнях сенату. Не поспішайте довіряти громадській думці – на жаль, люди, які колись її формували, пішли не найкращим шляхом. Зараз від цієї «освіти» майже неможливо сховатися – тим більш важливим є право знати, звідки взялися явно кособокі думки, котрі нав’язуються суспільству.

Тож пропонуємо вам доповідь Міріам Гроссман, доктора медицини, на Всесвітньому конгресі сімей у Сіднеї (Австралія, травень 2013 року).
Сучасні програми сексуальної освіти засновані на переконанні про розбещеність людей.
Колись сексуальна освіта була звичайним уроком біології. Школярі та студенти отримували інформацію про статеве життя, зокрема про секс, як частину чогось більшого, званого шлюбом. Вчителі пояснювали, що це моральний і корисний для здоров'я спосіб життя.
Раніше люди розуміли відмінність між чоловіком і жінкою, знали, що їхній союз унікальний і не схожий на жодні інші відносини. Хлопчики ставали чоловіками, а дівчатка - жінками, це само собою розумілося.
У той час існувало тільки два захворювання, що передаються статевим шляхом, зараження одним з яких було великою проблемою. Дитяча невинність була безцінною, і певна поведінка була неприйнятною; неприйнятно поводилися тільки люди, чия розсудливість була під сумнівом.
Багато чого змінилося.

Тепер ми маємо багатопрофільну сексуальну освіту, що включає дискусії про самоідентифікацію, статеві відмінності, репродуктивні права та дискримінації. Діти дізнаються про свою сексуальність з народження, їх навчають, що відповідний час для початку сексуальної активності настає, коли вони відчувають в собі готовність. Вони дізнаються, що мають право на контрацепцію, отримання задоволення і аборт. Такі поняття як чоловік і дружина не використовуються, а союз чоловіка і жінки став лише одним з декількох можливих варіантів відносин. А як же мораль? Мораль заснована на оціночних судженнях, а засуджувати не можна.
Сексуальна освіта, на жаль, не насичена біологією, зате містить масу інформації з різних форм сексуального самовираження, «за» і «проти» використання різних засобів контрацепції і методів аборту, крім того, в рамках курсу можна дізнатися про шкоду гендерних стереотипів.
Стать сама по собі непроста річ. Хлопчик може вирости або чоловіком, або  жінкою, або чимось іншим. Дівчинці може здаватися, що вона народилася у чужому тілі і хоче видалити груди. Це норми, які прищеплюють дітям сьогодні.
Існує більше двадцяти захворювань, що передаються статевим шляхом, і кількість заражень цими «тарганами любові», на думку деяких, зростає. Один лікар у своїй лекції на YouTube заявляє: «Будьте готові заразитися ВПЛ (вірус папіломи людини), щойно ви станете сексуально активним. Всі заражаються». А як же дитяча невинність? На сайтах, рекомендованих студентам, немає заборонених тем: садомазохізм, полігамія і все те, що колись вважалося «девіантною поведінкою» розміщено там же.
Коли я вперше побачила це, я була вражена. Я здивувалася: як ці ексцентричні речі пов'язані зі здоров'ям? Як може свідома доросла людина допускати таке? Як вони це підтримують? Як фізіолога і матір це мене дійсно турбувало. Я хотіла зрозуміти: звідки це пішло? Як ми прийшли до цього божевілля?
Тому я вивчила історію сексуальної освіти і написала книгу You're Teaching My Child WHAT? (прибл. «ЧОГО ви навчаєте мою дитину?»). І ось, що я з'ясувала.
Сучасна сексуальна освіта бере свій початок у шістдесятих. За основу була взята модель людської сексуальності Альфреда Кінсі. Тепер, завдяки блискучій і сміливій роботі доктора Джудіт Рейсман, ми знаємо, що Кінзі був шахраєм, і, до того ж, у нього були серйозні порушення психіки.
Кінсі не спинявся ні перед чим, коли справа стосувалася сексуальності, я підкреслюю, дійсно ні перед чим. Наприклад, він вірив, що педофілів неправильно розуміють і несправедливо карають. Він наполягав: «Сексуальність - це не той апетит, який треба стримувати». Він вчив цьому і жив цим. Його біографія, переконання, на яких він засновував свою роботу і особисте життя «людини-тварини» має сексуальний підтекст. Традиційна мораль руйнівна. Сексуальність - це не той апетит, який треба стримувати.
Коли я кажу, що Кінсі - людина з глибокими порушеннями психіки, це не спроба оцінити рівень патології. Я працюю психіатром вже тридцять років, і повірте мені, я зустрічала дивних людей. Я не просто злегка шокована.
Однак, варто було мені почати читати офіційну біографію Кінсі, і що я можу сказати? Він просто, вибачте за професійний жаргон, божевільний.
Кінсі був хворою людиною, крім того, його емоційна недуга виражалася через його сексуальність. Він був захоплений безглуздою, стомлюючою і нав'язливою ідеєю на тлі неадекватної поведінки, але я не буду вдаватися в подробиці, я дуже сумніваюся, що за всі 60 років свого жалюгідного життя Кінсі хоча б на один день відчув те, що ми вважаємо здоровою сексуальністю. У Альфреда Кінсі була мрія. Він хотів довести всьому світу і самому собі, що його спосіб життя нормальний, як у всіх, типовий.
Все почалося з критики моралі. Кінсі заявив, що суспільство помилялося з релігією, моральними засадами і обмеженнями. Воно змушувало людину відчувати себе винною у своїх пристрастях, завдаючи шкоди здоров'ю. Кінсі мріяв звільнити людину від впливу цих руйнівних інститутів, випустити на волю «людину-тварину». Він давав тисячі інтерв'ю, кидався цифрами і робив висновки про те, що всі люди таємно ведуть заборонену суспільством сексуальну активність. Вірив, що середньостатистичні мама і тато ведуть подвійне життя, як він сам. Його висновки широко критикувалися в науковому співтоваристві, але мабуть, критика не мала великого значення. Популярні видання приймали його доповіді, його книги були бестселерами. Це стало початком революції і трансформації західного суспільства.
Проте його дослідження були в корені помилкові: приклади занадто дрібні, а демографічні дослідження занадто спотворені. Він не включав у свої дослідження звичайних людей і робив акцент на ув’язнених злочинцях. Досліджувані були попередньо відібрані, хоча він нібито посилався на добровольців, які надали інформацію.
Всі підтасовані схеми вивчені і представлені в деяких книгах і відео доктора Рейсман. Я наполегливо рекомендую вам познайомитися з її роботами, представленими на сайті drjudithreisman.org, якщо у вас достатньо міцні нерви.
Кінсі помер в 1956. У той час завдяки антибіотикам Америка перемогла венеричні захворювання. Одним пострілом убили двох зайців: сифіліс і гонорею. Всі думали, що з усіма ЗПСШ та інфекціями було покінчено. Однак, нобелівський лауреат 1960 року з медицини заявляв: «Ми спостерігаємо уявне зникнення всіх інфекційних захворювань». Можете собі уявити?
У тому ж 1960 протизаплідні таблетки набули широкого поширення. Легке лікування ЗПСШ, контрольована вагітність, модель сексуальної вседозволеності Кінсі стикалися з єдиною перешкодою: християнською мораллю.
У світлі цього доктор Мері Калдерон засновує Американську Раду з сексуальної інформації та освіти (SIECUS). Ця організація формує керівні принципи з питань сексуальної освіти для ЮНЕСКО, які широко висвітлюються у безлічі публікацій та активно поширюються по всьому світу. Калдерон створювала цю організацію при початковому фінансуванні Х'ю Хефнера.
Як і Кінсі, Мері Калдерон пішла в хрестовий похід проти суспільних підвалин. Вона стверджує, що сексуальна освіта має надто негативну спрямованість, занадто спрямовану на небажану вагітність і захворювання. Вона погоджується з Кінсі в тому, що справжня проблема суспільства - це пуританський настрій і скутість.
Стара сексуальна освіта містила в собі занадто багато заборон. Відмінність підходу SIECUS, за словами Калдерон, буде засновано на дозволах. Якісна сексуальна освіта навчатиме дітей тому, що з моменту свого народження вони є сексуальними істотами, і вираз цієї сексуальності є безумовним, природним і здоровим.
Вона говорила батькам: «Діти сексуальні, у них є сексуальні думки, і вони роблять сексуальні речі... батьки повинні приймати і поважати еротичний потенціал своєї дитини». Крім того, вона стверджувала, що «фахівці, які вивчають дітей, нещодавно підтвердили наявність яскраво вираженої сексуальності у новонароджених».
Що саме означала ця відкритість і позитивний настрій, а так само підміна заборон дозволами в сексуальній освіті? Що означало «звільнитися від традиційних цінностей»?
Це значить набагато більше, ніж дошлюбний і позашлюбний секс. Набагато більше. Сучасна сексуальна освіта являє собою руйнування підвалин. Деякі з керівників всередині SIECUS були настільки радикальні, що виносили на публічне обговорення питання про ослаблення заборони на сексуальні стосунки між дорослими і дітьми, на інцест. Уорделл Померой, наприклад, послідовник Кінсі, який займав пост президента SIECUS, стверджував: «Прийшов час визнати, що інцест не повинен рахуватися ні збоченням, ні симптомом психічного захворювання».
Журнал TIME назвав Помероя учасником «про-інцестного лобі». Він написав книгу «Хлопчики і секс» для шестикласників і старших. Він заявив: «Наша сексуальна поведінка в точності така ж, як і у тварин. Немає нічого такого, що було б ненормальним в сфері сексуальності людини «. Калдерон забезпечила йому успішний відгук на обкладинці книги: «Коли я читала ваш рукопис, я говорила собі: «Нарешті це перестало замовчуватися...» Інша цікава фігура - доктор Джон Мані. У 1955 він висунув сміливу ідею про те, що мужність і жіночність - риси, не пов'язані з анатомічними особливостями. Він був переконаний, що ми народжуємося безстатевими, а вже потім під впливом суспільства стаємо чоловіком чи жінкою.
Мані був видатним психологом; його глибоко поважають і понині. Він описував педофілію як «любовні відносини між різновіковими людьми». Мані так само був частиною інцестного лобі: «Сексуальний досвід з родичем для дитини, - писав він, - не завжди є проблемою». Як і Кінсі, Мані мав глибокі емоційні травми. У нього були проблеми з чоловічими рисами.
Що дійсно вражає, так це, що ці люди з глибокими порушеннями психіки, що використали сфабриковані дослідження і теорії, які були пізніше спростовані, змогли так сильно змінити суспільство. Сучасна сексуальна освіта заснована саме на їх вченнях.
Як тільки я зрозуміла, хто всі ці засновники: Кінсі, Калдерон, Померой, Мані та інші - я усвідомила, як ми прийшли до сучасної «багатоаспектної і багатопрофільної сексуальної освіти». Тепер я знаю, як ми збожеволіли.
Все почалося з неврівноважених людей з небезпечними ідеями і радикальною активністю, які хотіли створити суспільство, яке не тільки прийняло б їх відхилення, а й славило б ці відхилення.
Ці люди були педофілами. Бачити в дітях мініатюру дорослих, яка б насолоджувалася сексуальним контактом і мала право на сексуальну згоду, без інших дорослих і перешкод  законів, було вигідно цим людям.
З чого б вони цінували дитячу невинність? Почнемо з того, що вони навіть не вірили в неї. Вони так само вважали, що обмежуватися сексом з чоловіком або дружиною - неприродно і шкідливо. Вони боролися не з хворобою, а з давніми заборонами; вони боролися з біблійною мораллю.
Підведемо підсумок: сексуальна освіта почалася як соціальний рух, чим вона досі і залишається. Її мета - дозволити дітям бути розкутими у всіх формах прояву сексуальності. Сексуальна освіта є не попередженням хвороб, а дає сексуальну свободу або краще сказати є сексуальним карт-бланшем. Йдеться про зміну суспільства шляхом зміни кожної дитини по черзі.
Не потрібно бути фізіологом, щоб усвідомлювати небезпеку цієї ідеології. Потрібно всього лишень трохи здорового глузду. Хоч засновники сексуальної освіти вже давно покинули нас, їх ідеологія досі з нами. На плечах кожної свідомої людини лежить відповідальність за зміну існуючого становища.

Автор: Міріам Гроссман – відомий американський доктор медицини, практикуючий педіатр, лікар-психіатр. Автор книг You're Teaching My Child WHAT? («ЧОГО ви навчаєте мою дитини?») і Unprotected («Беззахисні»).

Джерело: http://catholicnews.org.ua