«Він хотів бути
Тільки першим…»
В.Висоцький, «Натягнутий канат»

Ми продовжуємо розглядати колесо карми. На черзі – 12 зовнішніх секторів колеса, і перший з них – сектор нашої особистості.

Якщо брати стародавню версію колеса Сансари, то цьому сектору буде відповідати малюночок із народженням дитини. На цій стадії для людини найважливіше – показати своє «я» світові й усвідомити свою окремішність від нього.
Людина хоче якось виділитися з-посеред інших, вона повинна зрозуміти, як сприймають люди її спроби. Окрім того, вона повинна роздивитися, які має таланти, і куди потрібно ті таланти прикладати.
Відомий психотерапевт Карл Юнг серед основних образів людської психіки виділяв архетип Персони (Маски), тобто, те наше обличчя, яке ми показуємо соціуму. І чим більше ваша Персона відрізнятиметься від вашого справжнього Я – тим більшими будуть ваші проблеми. Загалом у цьому й полягає основний «фокус» цього розділу карми.
Людину на цій стадії можна порівняти не лише з маленькою дитиною, а й, наприклад, зі співаком на великій сцені. Для тих, хто не був на великій сцені: зазвичай вас засліплюють промені прожектора, від звуку з динаміків глохнуть вуха. Найкраще в такому стані чути і видно тільки самого себе (якщо взагалі в такому стані щось можна чути і бачити). Людину непідготовану засліпить і заглушить.
Також цю стадію можна порівняти із найпершим фільтром сприйняття.

	Точність вираження емоцій – один із показників рівня розвитку першого сектора. В цього малюка можна повчитися!

Ми вже згадували, що колесо Сансари порівнюють із зодіакальним колесом – в останньому цей сектор відповідатиме першому будинку гороскопу.
Астрологи кажуть, що в залежності від того, який саме знак і які саме планети буде розміщено в цьому секторі, залежить як зовнішній вигляд людини, так і її світосприйняття на миттєвому рівні. Так, для прикладу, воно може бути швидким і поверхневим, або ж повільним, але ґрунтовним. Інший варіант – людина на льоту схоплюватиме емоції, або ж навпаки – з першого погляду для неї емоційні реакції співрозмовника будуть темним лісом. І для того, щоб якось своє перше світосприйняття змінити, людині вже доведеться докласти чимало зусиль. Деякі астрологи за планетами в першому домі можуть навіть визначити, яким був сам процес народження людини, який, на їхню думку, потім позначатиметься на всьому подальшому житті.  (Цікаво, що схожої думки дотримується і один із найцікавіших психотерапевтів сучасності – Станіслав Гроф (інтерв’ю з ним можна прочитати у №41 Медичного Альманаху). Свого часу він вивів цілу теорію перинатальних матриць свідомості, і довів, що відчуття, отримані людиною в процесі родів, згодом впливають на все її подальше життя. )
Загалом, якщо в цьому секторі буде багато планет – значить, самовираження буде для цієї людини ключовим питанням, саме воно приноситиме найбільші проблеми, але й найбільші «бонуси».
Такою людиною, для прикладу, був відомий співак і поет Володимир Висоцький – людина з дуже яскраво виділеною особистістю, і саме ця яскраво виділена особистість була для нього головною причиною як найщасливіших, так і найприкріших моментів життя. Для такої людини найважливіше – бути самою собою, для неї це набагато важливіше, ніж якісь там проблеми життя і смерті. Така людина якщо щось вирішить – йтиме до кінця, навіть якщо знатиме, що справа скінчиться пшиком. Тут варто таки зацитувати Висоцького: «Якщо я щось вирішив – то таки я вип’ю!»   
І, власне, саме це й спричиняє найголовніші ризики цього «відділу карми».
Людину може кинути то в неприхований егоїзм, то в надзвичайний суб’єктивізм. Призма власного «я», до того часу, поки її не відшліфують належним чином, буде серйозно викривлювати людині інформацію про зовнішній світ і її місце в тому світі.
Тим не менш, зазвичай рано чи пізно зроблені помилки починають давати необхідний ефект – призма стає прозорішою, і людина сама додумується до того, що ж вона робить не так.
Ми можемо собі дозволити розкіш, котра тяжко дається більшості сучасних науковців: можемо припустити, що «добра теорія індусів» про переселення душ – правда (а заперечити чи довести це ми наразі навряд чи зможемо), і повірити древнім індуським легендам. А ці легенди кажуть, що саме від того, як у попередніх життях ви працювали в цьому секторі, залежатиме те, якою вам ця нива дісталася в цьому житті.
У кращому випадку людина знаходитиме добрі інструменти для самовираження. Їй легко вдаватиметься знайти себе і показати себе такою, якою вона є.
В гіршому випадку інструменти будуть неслухняними, і більше скидатимуться на поламані граблі. Доведеться вивчати чужий досвід, вивчені навики тривалий час виглядатимуть неприродно. Як приклад тут можна навести Мерилін Монро. Мало хто знає, але ця жінка свого часу мусіла відтреновувати кожен найдрібніший жест, кожен погляд. Кожна найдрібніша деталь її образу – відпрацьована і відтренована нелюдськими зусиллями. Її Маска – результат титанічної праці, завдяки вродженій інтуїції Норми Джин все виглядало зовні досконало – а от до серця не підійшло…
Несправність в цьому секторі даватиме «на виході» класичного нарциса, про якого ми вже не раз писали. І, що цікаво, останні кілька десятиліть масова популярна культура намагається спрямувати людину саме на розвиток свого Я. «Будь самим собою» – такі заклики можна прочитати чи не в кожному популярному журналі. З того можна зробити два висновки. Перший – цей розділ карми для західної культури дуже актуальний. Другий – саме у самовираженні найчастіше і трапляються найбільші проблеми сучасної людини.
Отже, якщо вірити індусам, на першому рівні гри у цьому секторі карми людина не відділяє себе від своєї особистості, а в до цієї особистості зараховує все, що трапиться під руку. Скажімо, може запросто вважати, що вона може бути собою тільки в оцих червоних туфлях (або тільки в он тій чорній машині). А якщо туфель чи машини нема – ну то вже доведеться бути ким вийде.
Саме на цій стадії людина вимагає від світу любити її такою, яка вона є, і абсолютно не стежить за своїми «проявами самоідентифікації». Скажімо, чоловік може в один день наставити дружині синців, на другий щиро дивуватися, чого вона його не любить, на третій – вирішити, що світ (а, значить і дружина теж!) зобов’язаний його любити, а раз світ своїх зобов’язань не виконує, значить, можна на цей світ образитися – і знову піти наставити синців дружині… Звісно, ви вгадали: на наступний день чоловік буде знову щиро дивуватися, чого ж вона його не любить. Є примарний шанс, що десь так через дві-три дружини дядько здогадається, що тут щось не те. Але, на жаль, більше шансів на те, що прозріння наступить у наступному житті.
Людина на такому рівні може мати кілька масок – і повністю з ними ототожнюватися. Для неї дуже гостро стоїть проблема самоствердження – і тому найчастіше вона самостверджується за рахунок інших, і то не найкращими способами. Люди для неї поділяються тільки на хороших і поганих – напівтонів тут дуже мало.
Їй тяжко поглянути вглиб самої себе і дати самій собі необхідні «позитивні підкріплення» – тому вона вимагатиме позитиву від інших, і то в необмежених кількостях. Одно слово, маленька дитина – незалежно від віку.
Однак рано чи пізно людина переходить на наступний рівень.
Тут вже вона може поглянути на себе збоку і навіть вислухати чужу думку про себе – і навіть без особливого бажання вгепати по голові критика чимось важким.
На цьому рівні людина починає розуміти, що свою особистість треба розвивати – однак думає, що це зайняття цілком може й почекати – можливо, і до наступного життя. Хоча, з іншого боку, думка про те, що над собою потрібно працювати, останні років 5 – 10 дуже і дуже активно транслюється в масовій культурі – з того можна зробити висновок, що більшість представників західної культури таки дійшли до другого рівня цього сектора.
Самоствердження тут тримається за рахунок досягнень в колективі. Однак, коли справа доходить до кохання, то людина другого рівня в якийсь момент починає відчувати, що її особистості чогось важливого бракує, і час від часу цей брак відчувається особливо гостро.
Третій рівень – коли людина вже починає розуміти, що в ній, крім особистості (Персони) є ще багато чого цікавого. Своєрідний прорив для західної культури в цьому напрямку здійснив Зигмунд Фройд – коли показав, що людина є не тільки тим, що вона про себе думає, і що окрім свідомості є ще й підсвідомість. Однак від перших непомітних кроків у цьому напрямку до певного розвитку ще далеко.
Людина вчиться бути яскравою, вчиться вивчати себе. Однак на цьому рівні найчастіше відбувається конфлікт з суспільством. Здебільшого, причина полягатиме в тому, що людина ще не вміє відчувати рівень аудиторії – і метає весь свій бісер перед аби ким. Але саме тут (після підрахунків витрат на бісер) людина вчиться розуміти, що зовнішній успіх – то є результат внутрішньої роботи над собою. Якщо людині на цій стадії трапляться критики, котрі спробують її принизити, то першою реакцією буде образа, але другою – бажання роздивитися суть критики, а також розуміння, що значна частина приниження може бути емоціями критика, котрі не мають нічого спільного з об’єктом критики. Загалом це вже стадія, про яку Кіплінг писав: «Як всупереч усім ти віриш в себе, а з їх невіри також візьмеш суть».
На четвертій стадії емоції стають майже прозорими, і не заважають людині сприймати світ. Зовні така людина виглядає невимушено і вміє бути самою собою за будь-яких обставин. Така людина може виправити жорсткі соціальні стереотипи лише своєю чарівністю. Вона вчиться свідомо керувати своїм внутрішнім світом, адекватно відображати зовнішній світ, і якомога точніше демонструвати себе у зовнішніх обставинах.
Людина вже може більш-менш осягнути своє призначення, і питання про сенс життя її вже не мучать. Один з найпоказовіших моментів – реакція на критику: ті випадки, коли критика таки зачіпає, людина сприймає як вказівку, що ось тут в неї є слабке місце, і здалося б його відремонтувати. Принизити таку людину фактично неможливо.
Власне, саме такий стан як мету можна побачити як у багатьох східних практиках, так і в багатьох статтях з популярної психології. Думаєте, це недосяжний ідеал? Ні, це тільки початок роботи над собою з колесом карми в руках. Попереду – ще 11 розділів карми.
Втім, вже навіть цей перший розділ нам продемонстрував: нічого страшного чи нелогічного в тому колесі немає. Звичайна життєво корисна психологія, компактно вкладена в дуже і дуже просте колесо…

(Далі буде)

Марина Олійник, Київ