На перший погляд здається, що людина крутиться в колесі карми, як білка, і жодної користі з того немає. Однак більш уважний погляд на це колесо допомагає не тільки зрозуміти суть гуль на лобі, а й охопити психологічні закономірності розвитку людини. Адже кожна шпиця в тому колесі відмірює певний етап розвитку. І якщо осягнути сенс процесу, то можна не тільки отримати на горіхи, а й знайти доволі корисні речі.

Алегорично і дуже-дуже схематично можна сказати, що колесо Сансари – це те ж таки зодіакальне колесо, котре показує людині її місце на «щаблях розвитку», і вказує, які саме стереотипи заважають їй досягнути просвітлення – тобто, іншими словами, повного розуміння істини.

Будда казав, що той, хто пройде всі рівні колеса – досягне нірвани, і більше на цю землю не повернеться. Втім, тема неповернення нас наразі не цікавить, нас цікавить – що то за шпиці в тому колесі, і як зробити так, щоб вони нас не так жорстко пришпилювали, як вони то час від часу роблять.
А шпиці там доволі цікаві. От, скажімо, є там така річ – шпиця безстрашності. Здавалося б, з усіх боків прекрасна річ – нічого людина не боїться. Хоч тобі на амбразуру грудьми піде, як Олександр Матросов, хоч  тещі розповість, де раки зимують, і як туди добиратися.
Здавалося б, чудова риса. Але от приклад з тещею вже мав би насторожити. Коли людина «застрягає» на власній безстрашності, тоді їй починає здаватися, що весь світ повинен навколо тієї безстрашності крутитися. І той, хто цією безстрашністю не милується і закликає до мирних переговорів з тещею – взагалі дурень, а то й заклятий ворог.
 І, як кажуть буддисти, так буде повторюватися від одного життя до іншого, поки душа не зрозуміє, що безстрашність – то не найважливіше в світі.
На думку представників цих релігій, контролює це колесо така собі богиня Мара (гШиджа чи Яма). Це такий собі демон смерті, котрий, за розповідями найперших буддистів, спокушав Будду, однак ніц з того не вийшло.

Центр кармічного колеса

Цікаво, що й у слов’янських віруваннях Мара є богинею смерті. Наші предки вважали, що Мара, окрім смерті, сіє на землі чвари, брехні, недуги. Але смерть у цьому випадку – це не є повне переривання життя як такого, лише перехід до життя іншого, до нового початку, бо так вже має бути, що після зими, яка забирає із собою все віджиле, завжди настає нова весна. Зрозуміло, що і буддисти з цією думкою погоджуються.
А тепер спробуймо підійти до цієї думки з врахуванням наукової точки зору. Уважні читачі нашої газети вже знають, що мозок людини – надзвичайно пластичний, саме він і керує процесом самовідновлення тіла. А ще у 70-х роках у Львівському медінституті у процесі досліджень психіатра Олександра Слободяника було доведено, що мозок (щоправда, варто уточнити, що у даному випадку йшлося про мозок загіпнотизованої людини) може впливати фактично на всі системи організму, змушувати органи функціонувати тим чи іншим чином. Інший психіатр – Володимир Леві – розповідав у одній зі своїх книг про випадок з радянським призовником, котрий щоразу, коли його намагалися забрати до армії, робив так, що на його шкірі утворювалися величезні виразки. Як тільки райвійськкомат переконувався, що до служби хлопець не придатний, і лишав його в спокої – виразки щезали… А хлопець просто уявляв собі, що спочатку його кусають величезні шершні – а потім уявляв, що йому дають ліки від укусів. Звичайнісінький самогіпноз – і жодного шахрайства.
З того всього можна зробити висновок, що мозок і справді може керувати нашим тілом. Але –  тільки тоді, коли ми поприбираємо всі стереотипи, котрі «гіпнотизують» нас на хвороби і старість. Тож, з врахуванням цієї інформації, буддисти дуже навіть мають рацію, коли кажуть, що наші стереотипи (тобто, наша Мара) і призводять до смерті. А для того, хто навчиться їх долати – а відтак і керувати своїм організмом – проблема смерті стане вже не актуальною. Що ж, маємо добру мотивацію для того, щоб роздивитися, що ж то за колесо, і що змушує нас в ньому крутитися. Так би мовити, цілком серйозний горіх для навіть дуже ситої білки…

Колесо під мікроскопом

	Світ голодних духів

Отже, за малюнками буддистів, безпосередньо в центрі колеса сидять три символи, які означають відсутність почуттів і мають згубний вплив на свідомість людини. Іншими словами, три символи показують, що керує людиною, коли вона живе «на автопілоті» і не дуже задумується при причини і наслідки своїх дій.
Це свиня, півень і змія, що кусають один одного за хвіст, і, таким чином, з’єднані між собою в нерозривний ланцюг. Чорна свиня тут уособлює жадібність і невігластво, що відповідає ілюзорності людського его. Червоний півень є символом плотських пристрастей, жадібності. Зелена або темна змія, в цьому випадку, символізує злість, заздрість, ненависть і огиду.
Всі разом вони демонструють вади, ілюзії і почуття, якими наповнений людський світ. Ці спадкові принципи невідання, відштовхування і притягування спонукають людей до вкрай неприпустимих помилок, а це призводить до накопичення негативної карми. Надалі від цього залежить, в якому з шести світів відбудеться наступне переродження живої істоти.
Зліва від центру – позитивна карма. Це для тих, хто добрим розумінням законів світу допоміг собі піднятися вгору. Справа, відповідно – чорна карма тих, хто прямує донизу.
Далі коло розділене на шість рівних частин, кожна з яких показує варіанти можливої участі людини після смерті.
Вінчає колесо Сансари світ богів, його наповнює карма гордості, праворуч від нього знаходиться світ напівбогів, з кармічними почуттями заздрості, ліворуч від світу богів знаходиться світ людей, що складається зі світу кармічних прихильностей.
У правій нижній частині знайшов своє місце світ голодних духів, в якому панує карма жадібності і чуттєвості. Навпроти від нього, ліворуч, розташований світ тварин. Тут переважає карма невігластва. І внизу зображені світи пекла. Можна розглянути як холодне, так і гаряче пекло.
І тим не менш – у кожному фрагменті колеса можна виявити присутність зображення Будди. У кінцевому результаті це зображення допомагає всім учасникам колеса Сансари досягти просвітлення.
Таким чином можна зробити висновок, що Будда кругом побував – і все колесо бачив зсередини.
Незручність для нас полягає в тому, що той, хто вигадав колесо Сансари, не дуже переймався його доступністю для простих смертних. Символи, на ньому зображені, вкрай лаконічні і сатиричні. Людині, котра щойно пережила розлучення, світ голодних духів може й здасться знайомим. Однак ця картинка навряд чи підкаже людині, як припинити заїдати свої нерви кілограмами шоколаду і морозива.
На щастя, з тих часів, коли перші зображення колеса Сансари почали завойовувати світ, пройшло чимало часу. Сотні допитливих мізків, пришпилених шпицею карми, витрачали купу часу на те, щоб розібратися, що там і до чого. Тож нам пощастило – ми можемо фактично задарма і без надтяжких зусиль скористатися їхніми напрацюваннями.
А відтак у наступній розмові ми почнемо розглядати край колеса. Він поділений на цілих 12 частинок, кожна з них є символом окремого періоду з життя людини. Варто подивитися, що там може нацокати цей годинник…

(Далі буде)

Марина Олійник, Київ