Минулого разу ми з вами говорили про дослідження зв’язку зірок і релігій. Цього ж разу поговорімо про ще цікавішу річ, котру останніми роками згадують доволі часто – і називають її кармою.

Отже, нагадаю, минулого разу ми згадували відомого психіатра Карла Густава Юнга – одного із небагатьох дослідників, котрі намагалися пов’язати західну науку і східну мудрість, а разом з нею – і магію – в одну більш-менш несуперечливу картину світу.
Окрім того, що він намагався відстежити вплив руху планет на громадсько-релігійні течії, він ще й задумувався над тим, як впливають планети на кожну окремо взяту людину. Зараз це ще називають гороскопом.
При цьому варто мати на увазі, що коли ми говоримо «гороскоп» в даному контексті, то маємо на увазі зовсім не ті 12 знаків зодіаку, про долю котрих пишуть щотижня на останніх сторінках тижневиків. При складанні індивідуальних гороскопів древні астрологи, окрім положення Сонця в знаках Зодіаку, враховували ще становища купи планет і зірок – починаючи з сусідів Землі по Сонячній системі і закінчуючи зірками як не з Альдебарану, то з Оріона, котрі могли ненароком «присвітити» тій чи іншій людині, і суттєво вплинути на взаєморівновагу всіх решти світил в її долі. Отже, таким чином маємо десь як мінімум 30, а то й 50 факторів впливу на характер. І хто з них переважить – то вже залежатиме від того, кого ви «годуватимете». Принаймні, так вважали древні.
Загалом древні мудреці уявляли характер як прокляття чи благословення, яким
боги наділяють дитину при народженні у вигляді сприятливих або несприятливих астрологічних аспектів. Ідея написаної на роду долі є такою собі західною версією вродженої карми.
Про те, що доля «написана на душі новонародженого» роздумував колись ще іспанець Прісцілліан, єпископ Авільський. На його душі написали явно щось не дуже втішне: він став першим єретиком, якого християни приговорили до смертної кари, чим поклали початок «узаконеному» порушенню заповіді «не убий». Прісцілліана стратили у 386 році, з того часу минуло багато років, але усвідомлення того, що «не убий» стосується і єретиків, до християн, на жаль, все ще не повернулося.
Однак наразі повернімося до душі, карми і гороскопу.
Юнг прослідкував цікаву подібність у ставленні до карми (чи гороскопу) в різних культурах – і в деяких психологічних нездужаннях.

Для алхіміків зв'язок між індивідуальним темпераментом і розташуванням планет був очевидним, адже ці елементарні астрологічні міркування були обов’язковим знанням для кожної освіченої людини Середньовіччя та Античності. Відтак вони намагалися пройти через свій гороскоп і звільнитися від нього – або обманути, або перемогти зорі силою.
Схожий мотив - звільнення від «законів долі».
Як відзначав Юнг, людина пізньої античності особливо відчувала, що її психічний стан прямо залежить від примусу зірок, і це можна порівняти з тими почуттями, які викликає сучасна теорія спадковості або, скоріше, песимістичний погляд на неї. Схожа деморалізація зустрічається в багатьох неврозах, коли пацієнт думає, що психічні фактори, що викликають симптоми хвороби, - це незмінні обставини, і чинити опір їм марно.
Отже, подорож через проблемні місця гороскопу, подібно до проходу через величезні приміщення в нижньому світі єгиптян, означає подолання психічної перешкоди або автономного комплексу, який представляє планетарний бог або демон. За традицією, кожен, хто проходить через усі сфери, звільняється від примусу; він вінчається короною переможця і стає подібним до бога.
Відтак виникає питання: як саме «примус зірок» впливає на наш психічний стан?
Якщо дивитися суто на результат цього впливу, то можна зробити висновок, що той «вплив зірок» змінює людині «фільтри сприйняття», і вона припиняє помічати речі, котрі для інших є очевидними.
От, для прикладу, людині здається, що без мами (або подібної старшої жінки) вона – ніщо, і що сама вона вижити в цьому світі не в стані, відтак людина все життя шукає, до кого б то «приліпитися». Тоді як сторонньому оку зрозуміло, що в згаданої людини цілком навіть є руки і ноги, і навіть голова, і сама вона цілком зможе про себе подбати. Психологи тут будуть шукати дитячі травми і помилки у вихованні, а от астрологи скажуть, мовляв, то котрась із зірок так пожартувала. І тут все залежатиме від того, чи зуміє людина подивитися на себе збоку, проаналізувати свою «сліпу пляму» і виправити її.
Можна припустити, що вплив зірок частково має електромагнітну природу. Адже під час навіть незначних змін електромагнітного поля в людини змінюється кровотік в дрібних судинах, внаслідок чого може навіть виникнути кисневе голодування. Крім того, в крові може знизитися чи підвищитися рівень адреналіну, що позначається на тонусі судин.
А ті наші читачі, котрі уважно читають «Таємниці мозку» в Медичному Альманасі, вже знають, що навіть дрібні порушення кровотоку в мозку змушують людину думати інакше і часом вперто не бачити найочевидніших речей. Тобто, зміни електромагнітного поля створюють вашому мозкові певні перешкоди, через які той ваш мозок працюватиме, скажімо так, через раз. Вам просто буде важко аналізувати ті чи інші речі, створюється таке собі криве дзеркало, котре все ставить з ніг на голову. Але є й інший напрямок цього процесу: свідома зміна шаблонів мислення, випрямлення кривих дзеркал змушує ваш мозок прибирати «засмічені ділянки», і налагоджувати оптимальний режим кровопостачання, що, своєю чергою, знову покращуватиме механізм думання.
Це, загалом, не суперечить астрологічному підходові: якщо людина подолала негативні моменти свого гороскопу, то тоді позитивні моменти цих негативних місць будуть проявлятися в неї набагато сильніше, ніж в тих людей, в котрих від початку в цьому місці гороскопу був лише позитивний вплив. Одно слово, «за одного битого двох небитих дають, та й то не беруть».
Цікавим є інший аспект: фактично наш світ ніколи не перебуває в статичному стані, тобто весь час електромагнітні поля змінюються, тож на людину завше щось тиснутиме. Відтак можна припустити, що тією чи іншою мірою в котрійсь з ділянок мозку завше буде присутнім як мінімум легке кисневе голодування. Чи означає це, що як би ми не намагалися дивитися на світ об’єктивно, тяжіння зірок змушуватиме нас використовувати «фільтри сприйняття», а відтак і дивитися на світ через криве дзеркало?
Що ж, «сліпа пляма» зору насправді є у всіх, і у кожної людини вона «працює» постійно. Тобто весь час наш мозок не бачить певну ділянку світу, і змушений реконструювати її «за віддаленими ознаками».
Однак у випадку з кисневим голодуванням мозку все не так трагічно, як у випадку з зором.
Український вчений, медик Михайло Тимочко дослідив, що кисневе голодування впливає на людський організм негативно тільки спочатку. Потім організм звикає, і вмудряється виробляти ендогенний кисень – тобто, вмудряється забезпечувати киснем сам себе із «підручних матеріалів». Тобто, виходить, що якщо спочатку вам там вгорі щось не те «присвітило» і перекрило постачання кисню на якусь певну ділянку мозку, котра відповідає за певні рішення, то ви можете навчитися «підводити» туди кисень власними силами. І коли потім вам в то саме місце знову щось «присвітить», ви то зможете пережити набагато легше, потім взагалі не помітите, а вже далі ви зможете активувати ту ділянку навіть в тому випадку, коли жодного кисню взагалі поблизу не буде. Принаймні, за словами послідовників професора Тимочка, схоже на те, що людський організм, за умов вдосконалення цих механізмів, справді реально спроможний харчуватися напряму електромагнітними полями, без допомоги всіляких там посередників, на кшталт рослин чи тварин.
Шкода лишень, що сам професор Тимочко так і не закінчив своїх досліджень – загинув в автомобільній аварії за загадкових обставин. Видно, теж щось там йому не те вгорі нашкрябали, і забули переписати… І таким чином загадкова карма втрутилася в спроби якось її науково обґрунтувати…

(Далі буде)