Від редакції:
Народні способи покращення врожаю перевіряють на етно-фестивалі на Поліссі. Вже третій рік поспіль «експериментальний город» фестивалю дає найкращий врожай у всій околиці. Студентам-агрономам є над чим задуматися!

Святий Юрій – покровитель хліборобів і скотарів. За народними повір’ями, 6 травня, – день сходження на землю весни. До цього дня весну запрошували, зустрічали, а тепер вона вже справжня господиня на землі.
Вважається, що цього дня починає співати соловей і кувати зозуля. Святий Юрій відмикає небо й землю, випускає на волю росу й рослини.
У цей день за старих часів по всій Україні люди влаштовували обхід полів. Робити це звичай велів усією громадою, на полі правили службу Божу, молилися за врожай.
За народними повір’ями позитивно вплине на врожай закопана крашанка, що лишилася після Великодня.
Ось і на Поліссі, у селі Городське Коростишівського району, цього року знов линули обрядові пісні, відтворювалися народні обряди – в третій раз в культурно-мистецькому центрі «Поліська хата» проводили свято «На Юрія», перше зі свят етно-фестивалю «Житичи», започаткованого ще в 2011 році. Проект спрямований на вшанування забутих народних звичаїв.

З самого ранку 6 травня на подвірні мистецького центру людно. Гості роздивляються облаштування, господарі та учасники фестивалю закінчують підготовку: розвішують виставку «Під стріхою», обладнують столи під ярмарок-виставку робіт народних майстрів.
Та ось свято розпочинається. Через яблуневий садок дітки розтягують десятиметровий вишитий рушник. На ньому зразки вишивок зі всіх регіонів України. Так символічно об’єднується на святі й уся країна, адже тут присутні й житомиряни, й гості з Києва, Севастополя, Одеси та інших міст України.
Перше, що потрібно зробити господині на Юрія – посіяти огірки. “За повір’ям, якщо на Юрія посіяти огірки – то буде дуже гарний врожай”, – каже учасниця фестивалю Марина Кравченко. Й дійсно, щороку сіють на фестивалі огірки на городі Поліської хати, й щороку дивуються гарному врожаю. Дивуються, та готують смачні солені огірки, щоб потім частувати гостей.
Інше традиційне дійство на фестивалі – вітання усіх Юріїв, що присутні на святі. Та після привітання іменинники повинні й попрацювати: закопати у землю крашанки, що залишилися після Великодня, та кусочок паски – щоб краще родила земля.
Вважається, що якщо дитина покачається по озимих посівах, то буде здоровою та сильною. (Ох, й накачалась же малеча на житі! Коли ще дорослі дозволять таке?!) А якщо хлопці зможуть підстрибнути якнайвище, то жито та пшениця піднімуться також високо.

Не забули й ще один звичай – обід у полі. Таким чином приноситься жертва землі, яка родить й кормить господарів з року в рік. Обід в полі – необхідна умова для того, щоб урожай обходили боком грози з градом.
Одне з найважливіших дійств цього дня – вигін худоби на росу. Бажано поганяти свійських тварин свяченою вербою. Не забули про це й організатори свята – виганяли теличку Майку у поле. Щоб очиститись від впливу злих сил, тварина має пройти по вивернутому кожуху. Пройти цей обряд вдається не з першого разу, оскільки теличка – то таки істота норовлива.
«Так от споглядаючи кожного року за цим городом – він найкращий на селі. Все таки наші предки були більш фаховими у цій справі і дійсно потрібно на них рівнятися», – розповідає житомирський художник Юрій Камишний.
Необхідна умова гарного врожаю – достатня кількість дощів. Напевно, саме із цим пов’язана традиція обливання пастухів. Ось дівчата й полили хлопців водою – від усієї душі!
Обряди фестивалю чергувалися з розвагами для дітей та святковим концертом.
Діти й дорослі з однаковим натхненням прийняли участь у прикрашанні малюнками чотирьохметрового велетенського птаха – символу весни – «Диво-птаха».
Хороводи, пісні, козацькі забави – багато чого було на святі.
Та головне, що фестиваль буде продовжуватися й надалі. А хліборобські турботи не закінчуються на святі. Тому «Поліська хата» запрошує бажаючих приєднатися до членів Обласної молодіжної творчої спілки художників та мистецтвознавців та волонтерів й прийняти участь в Зажинках та Обжинках й допомогти у збиранні врожаю жита.

Інна Величко,
господиня Поліської хати,
с. Городське