Від редакції:
Рано чи пізно кожна дитина починає ставити мамі й тату незручні запитання, і далеко не завжди вдається відкараскатися самою лишень капустою. А іноді трапляється, що самими лишень питаннями справа не обходиться…

Як реагувати на дитячу цікавість до сексу? Як діяти, коли хлопчик вилазить на маму й каже, що «одружуся лише на тобі», а донька заявляє, що «татко – це мій чоловік, а не мамин»? Чому так важливо восьмирічним-дев’ятирічним хлопчикам та дівчаткам знати про менструацію і полюцію? У чому полягає прямий стосунок годування дитини грудьми до її нелюбові цілуватися в дорослому віці? Навіщо і як виховувати у малечі повагу до людського тіла і до чого можуть призвести недовірливі стосунки батьків та дітей? Про все це – розмова з однією із найвідоміших в Україні психологів та психотерапевтів Світланою Ройз.

Чому про «це» важливо говорити?
– Ось уже тринадцять років я сімейний психолог-практик і нині можу з упевненістю сказати, що немає проблеми, пов’язаної з батьками чи дитиною окремо. У сім’ї всі взаємопов’язані. Тому на прийомах у мене буває від трьох до десяти членів родини. І часом те, що дитина мастурбує, насправді викликано цілою сімейною системою. Адже ваші близькі знаходяться у вашому емоційному полі. І щоразу, коли ви щось відчуваєте, це відчувають ваші діти, чоловік. І саме з вашого сприйняття дитина бере інформацію про світ. По тому, як ви дивитеся, відводите очі від телевізора, загортаєтеся у халат, – у малечі складаються відчуття, що то серйозна тема.
Секретик 1: Що серйозніша тема, то легше про неї треба говорити.
Днями мені зателефонувала вихователька з дитсадка зі сльозами:
«Світлано, у мене група дітей лежить під час тихого часу і займається самостимуляцією! Що робити?» У цьому віці немає сексуальності, а є чуттєвість та бажання близькості. Дитина у дитячому садку може робити «це», коли просто сумує за батьками. Така собі можливість поповнити рівень близькості, зняти напругу. Що треба було зробити виховательці? Підійти до дитини, погладити по голівці, дати в руку іграшку. Але в жодному разі не кричати: «Ану негайно покладіть руки на ковдру!», як вона зробила…
Секретик 2: Нічого не можна забирати, не давши чогось навзаєм.
Другий дзвінок від мами:
«У мого чотирирічного сина такий маленький пеніс, як він із цим житиме?!» Як бачимо, у мами бракує знань, що період росту всіх частин тіла дитини настає у 10–11 років. Коли нам здається, що з дитиною щось не так, треба почекати. Чому це важливо? Бо коли мама дивиться на якийсь мій орган, а в неї в очах співчуття, здивування, дратування, то що я відчуваю? Зі мною щось не так.
Секретик 3: За розв’язання будь-якого питання беремося лише тоді, коли самі спокійні, коли знаємо, що кажемо. Тоді ми передамо спокій дитині.
У моїй практиці була жінка, яка постійно жалілася на грибкове захворювання або молочницю. До того ж це виникало щоразу, коли в її житі з’являвся чоловік. Ми стали з нею працювати і дійшли до рівня, коли у 5–6 років, а це вік сексуального експериментування, вона була на канікулах у бабусі в селі і гралася з хлопчиком у лікаря. Ми знаємо, як це відбувається. І от, застукавши дітей, бабуся відлупцювала внучку, голосно крикнувши: «Нікому не можна давати себе чіпати!» Уявляєте, як спрацювала програма? А це програма, яка згодом творить сценарій. Себто, щоразу, коли у цієї жінки з’являється мужчина, спрацьовує бабусин сценарій. І для того, щоб її не «чіпали», тіло послужливо створює захворювання. Насправді це дуже серйозно.
Секретик 4: Пам’ятаймо, що дитина розвивається і пізнає світ через гру. Ми говоримо з нею про безпечність, захищаємо, не завдаючи страху.
Стосовно мужчин, у яких рання еяколяція. Вони часто вважають, що це фізіологічна проблема, а насправді – психологічна. Спрацьовує постійне відчуття того, що за дверима – мама, і вона в будь-який момент може увійти…
МАЄМО ЗНАТИ, що до 7 років людина повністю сформована. Але до 14 у нас є можливість щось змінити. Саме до 14 років – це фаза повного визрівання людини. Відтак вона несе по життю усе, що накопичила до цього віку. Усі сценарії, сюжети, сигнали…
А яким є сигнал «Усе, ти можеш завагітніти!?», коли у дівчинки з’являються перші місячні? Я знаю багатьох жінок, які потерпають від психологічного непліддя. У них виникає страх перед сексуальними стосунками лише через цей сигнал. Бо якщо для неї сексуальні стосунки пов’язані лише зі появою дитини, але вона до цього ще не готова, то її тіло блокується.
Чому важливо отримати інформацію про все це якомога раніше і заспокоїтися? Бо діти тепер дорослішають набагато раніше! Усередині нашого мозку є орган, який називається епіфіз. У народі його здавна називали третім оком. Проекція епіфіза – у лобі. Сучасні діти, ВСІ, народжені з увімкненим, яскраво вираженим епіфізом. А він відповідає за вироблення статевих гормонів. Себто діти розвиваються раніше: місячні у сучасних дівчаток починаються у 9 років, у хлопчиків «ламається» голос у 10 років. Для нас – це випередження на 2–3 роки. Тому ми не встигаємо підготуватися. Чи не тому багато дев’ятирічних дівчаток зізнаються мені на прийомах, що коли приходять і кажуть мамі, що в мене місячні, вона відповідає: «Відчепися, такого не може бути!» Який при цьому стан у дитини? Де вона бере інформацію? Та де-небудь насправді!»
Секретик 5: Досвід контакту та сексуальності ми закладаємо в дитину… до двох років! Те, як потім людина виходитиме на контакт із чоловіками-жінками, закладається у віці до двох років! Уявляєте?
У 4–6 років діти вже знають, що він – хлопчик, а вона – дівчинка, тож намагаються зрозуміти, чим мама відрізняється від тата. У сучасних діток ця фаза починається раніше, коли дівчинка обіймає тата і каже: «Я вийду заміж тільки за тебе!», або коли хлопчик те саме каже мамі, чи намагається її поцілувати, підглянути за нею.
Коли дитина скаже про себе «Я» (це може бути й у два роки), дорослі мають зачиняти двері до туалету та ванни і просити її, щоб стукала. Але при цьому починають стукати і в кімнату доньки чи сина: так проявляємо повагу до їхнього «я». У цей час дитина запитуватиме: «А що у тата?», «А що у мене?». Розповісти про це допоможуть книжки: є така серія «Звідки я взявся», яку розробили педагоги та психологи. Уже з двох до чотирьох років дитина має знати, як називаються її статеві органи. Говоримо про це спокійно, бо лише наша надмірна увага робить тему сексуальності особливою. Можемо сказати: «От у тебе є ручки, на яких є пальчики, зап’ястя… А також у тебе є місця, які називаються інтимними». Вводимо таке поняття, бо у цьому віці дитина може показувати інтимні місця іншим людям. Тож кажемо, що їх можна показувати лише мамі й татові. І що сімейна назва – така, а є доросла, серйозна назва – пеніс, вагіна або вульва.
Секретик № 6: Дитині потрібна правдива інформація, вона має знати правильні назви частин тіла, адже це лише терміни.
Коли дитина ці слова випробовує на бабусях, друзях, то важлива реакція дорослих. Зазвичай ми починаємо сміятися, чим демонструємо дражливість теми. Але якщо засміємося, маля тільки про це й говоритиме. Якщо дитина загляне у ванну, реакція мами має бути спокійною. Попросіть тоді: «Коли захочеш зайти, постукай, будь ласка».

Згадуємо про себе
Починаючи з того моменту, коли дитині виповниться 4 роки, батька перестають перед дітьми ходити голяком. Але якщо малеча побачить вас у білизні чи топлес, нічого страшного, у неї просто буде більше поваги до тіла. Ліпше, коли діти побачать його вдома, ніж у підлітковому віці підглядатимуть у туалеті. Ми приберемо зайвий ажіотаж.
Це час, коли закладається перше усвідомлення чуттєвості та сексуальності. Тоді дівчинка ставатиме на підбори і трохи конкуруватиме з мамою. У хлопчиків з’являться дракони й динозаври, у дівчаток – конячки. Якщо дівчинка гратиметься хлопчачими іграшками до семи років – це нормально: так у дитини закладається гармонійне чоловіче й жіноче начала.
У цей час дитина перебуває в прямому контакті з сексуальною енергією батьків. Перший чоловік у житті дівчинки – тато. Бо з кого я зліпок беру? Перша жінка у житті хлопчика – мама. Дитина пізнає псевдопотяг. Тому в цей час між мамою і татом мають бути гармонійні та міцні сексуальні стосунки. Бо коли діти дорослішають, то підсвідомо починають вклинюватися між батьками. Приміром, дівчинка не даватиме обніматися, запитуватиме тата: «Чому маму поцілував, а мене ні? Чому мамі квіти подарував, а мені ні?» І може ставати жорсткою. Насправді це просто зароджуються нові жіночі риси. Тоді тато скаже дівчинці: «Ти – моя кохана донька, а мама – кохана жінка». У цей час дорослим треба перестати називати одне одного «мама», «тато», і саме пора згадати про стосунки «чоловік-дружина».
Секретик № 7: Якщо стосунки між дорослими міцні, то сімейству нічого не загрожує. Інакше в родині створяться пари – тато-доця, мама-син. Коли ці діти виростуть, їм буде складно побудувати особисте життя.
Є сексуальна енергія, заряд, який виділений на цілу сім’ю. От уявімо кульову блискавку, яка має виникати між татом і мамою. А якщо цього не трапляється? Тоді ця блискавка потрапляє в будь-кого. Часто, коли батьки жаліються, що дитина займається самостимуляцією, я запитую, чи все них добре у сексуальних стосунках...
Інший випадок, коли дитина починає плакати в найбільш важливий момент або приходить у батьківське ліжко. Не завжди, але буває так, що мама подумки каже татові: «Любий, ну не до цього мені, хочу поспати…»
Секретик № 8. Часто дитина приходить у батьківське ліжко або прокидається «невчасно», щоби виконати підсвідоме прохання когось із батьків.
І коли діти сплять разом із батьками довго, до 7–10 років, то це не завжди тому, що вони не можуть відпустити батьків. Іноді саме дорослим, через різні причини, складно відпустити дитину.

Вчимося кричати
Після чотирьох років перестаємо разом купати дітей різної статі. Якщо сплять в одній кімнаті, розділяємо ліжка і вдягаємо у піжами. До десяти років між одностатевими дітьми напруги не виникає. Пам’ятайте, що вони розвиваються, пізнають світ через гру, їм цікаво все досліджувати. Тому можете чути поміж дітей: «Покажи, що у тебе, я покажу, що в мене». Важливо, аби до цього моменту ви ввели поняття інтимних частин тіла, яких чужим не даємо торкатися. Якщо ви застаєте дітей за грою «в лікаря», то саме тоді, коли хочеться вбити сусіднього хлопчика, глибоко вдихаємо й одразу ж фокусуємо увагу на чомусь іншому. Розуміємо, що настав час розповісти, що в цілому всі люди хороші, але є такі, яким погано й боляче, і тому вони роблять погано й боляче іншим. Мусимо говорити про безпечність та педофілію. Маємо захистити дітей, не завдаючи страху. Бо можна налякати, що взагалі не спілкуватиметься з дорослими! «Так-от, коли до тебе підходить чоловік і пропонує кудись піти, щось показати, ти одразу кричиш!»
Секретик № 9. Ми не вчимо наших дітей кричати, навпаки щоразу наказуємо вмовкнути. А потрібно навчити просити про допомогу, кликати на поміч дорослих.
Маю знайому, яка не може їздити в таксі. Виявляється, у дитинстві їй батьки запустили сценарій: жорстко наказали ніколи не сідати в машину до чужих. Сказати сказали, а заборону зняти забули. І сорокарічна тітка не може їздити в таксі.

Подаємо інформацію… дуже коротко
Із 4 до 6 років – вік активного розвитку фантазійного мислення. Дитина постійно вигадує, і нам хочеться їй сказати: «Ти брешеш!» Насправді це лише фантазування, дитина вірить у те, що вигадує. Тоді ж запитує: «Звідки я взявся?» Запам’ятаймо, що будь-яка інформація подається у спокої і… дуже коротко. Що менша дитина, то мінімальніші відповіді. До 5 років можемо сказати чесно: «Ти з’явився з великої любові». Якщо запитує далі, то продовжуємо, але з паузами: маля візьме інформації стільки, скільки йому треба. Це можуть бути клітинки маминого й татового тіла, які з’єднуються у великій любові. Бо потім говоритимемо, що ти весь складаєшся із маминої й татової любові.
Секретик № 10: У дитини, яка знає, що складається із клітин маминої-татової любові, міцний фізичний і психічний імунітет.
Малому «чомучці» можемо сказати, що люди – це єдині істоти, у яких діти з’являються завдяки любові. Навіщо? Бо у підлітковому віці, коли стане питання сексуальних стосунків, нам треба буде провести межу між просто фізіологією та глибокими почуттями. Але в жодному разі не кажіть про лелек та капусту. Бо ви не уявляєте, як діти плачуть, коли дізнаються, що батьки їх обманули. На запитання «Звідки я виходжу?», маленькій дитині можемо відповісти: з низу живота, або просто з животика. Далі не запитає. Старшим розкажіть, що є вагіна, а в неї є отвори, і от з одного виходиш ти.
Секретик № 11: Відповідаємо лише тоді, коли виникло запитання.

Вчимося добирати слова
– У віці 7–9 років дитина перебуває здебільшого не в сім’ї, а в соціумі, де дізнається багато нового, не такого, про що розповідали мама й тато. Відтак, дорослі чують від дітей нецензурні слова. Але ми маємо зберігати спокій і у відповідь можемо сказати: «Одна й та ж дія завжди має багато назв. І культурна людина відрізняється від некультурної, вихована від невихованої тим, що вміє добирати слова. Тому ми знайдемо заміну тому слову, яке ти щойно сказав...» Те саме можемо зробити, коли чуємо нецензурні назви статевих органів.
Підлітків я лякаю, мовляв, матюкатимешся, станеш імпотентом. І це правда. Коли людина матюкається, те, що з неї виходить, це певна енергія. І, матюкаючись, чоловік витрачає сексуальну, життєву енергію… Перший мат у житті хлопчика чуємо в чотири роки, коли йде у садок, відділяється від мами. Потім це стається в сім років і десь у чотирнадцять.
Секретик № 12. Якщо дитина гармонійно, з повагою відділилася від мами, то мат з її вуст звучатиме рідко. Бо матюкаються ті, у кого проблеми в стосунках з мамою, хто не вміє поважати жінок. Або ж ті, хто не може творчо реалізуватися…
Як я вже казала, до 14 років людина повністю сформована. Якщо у період до трьох років, коли дитина найчастіше каже «Я» і «Ні», ми «передавили» оте її «ні», то в чотирнадцять вона не зможе сказати «Ні», коли її покличуть курити. Це особиста сила, яка набирається змалечку. Що більше в дитини «я», то більше у її мові звучатиме «ні». Бо коли я кажу: «Так», то у світі нічого не змінюється. Лише коли кажу: «Ні», з’являється можливість позмагатися, помірятися силами.
У шкільному віці в дитини збільшується оточення та кількість чужої інформації. У цей час ми потихеньку готуємося до підліткового віку. Важливо, щоб діти не втратили довіру до батьків, бо коли в дитини є страх, і вона не може поговорити про це з батьками, їй складно. Коли ставить запитання, а батько відповідає: «Виростеш – зрозумієш!», або висміює чи знецінює запитання, мовлячи: «Навіщо це тобі, ти що, кохатимешся?!», то це її бентежить. Щоразу, коли дитина намагається вийти на контакт із дорослими, а вони її ігнорують, це є сигналом відсторонення. Чесніше сказати: «Вибач, дитино, я зараз така втомлена!» Якщо ми пояснюємо свою поведінку, дитину це не ранить. Інакше в неї виникає такий стан: я нікому не потрібна, ліпше не народжувалася б. Це серйозно. І це означає, що дитина потребує більше контакту й вербальних слів, як-от: «Я рада, що ти в мене є», «Вибач, що не завжди можу поговорити з тобою»…
І ще одне. Дорослі вищі, ніж дитина. Із такої позиції, коли хтось звисока на тебе дивиться, навіть добре слово «тисне».
Секретик № 13: Будь-яка розмова на серйозну тему має вестися на рівні очей.
Дитина росте і в неї з’являється поняття, що сексуальні стосунки можуть бути й не пов’язані з одруженням. Відтак починає змінюватися тіло. У сучасних дітей це відбувається рано: полюції хлопчики відчувають у 10–11 років. Уявіть і 9-річну дівчинку, в якої менструальні болі, тож якщо вона не може підійти до мами чи бабусі, не має авторитетного друга, то їй здається, що вона помирає… У цей час батьки мають навчити користуватися усілякими гігієнічними речами: показати дівчинці прокладки й тампони. І розкажіть про менструацію. Приміром, матка – це простір, така собі кімната для дитинки, за місяць вона встелюється клітинками, як ковдрою, щоб створити безпечність і затишок. Як-от я тебе укриваю ковдрою перед сном. Якщо дитинки всередині нема, то ця ковдра має вийти…
Виникає питання, чи розповідати хлопчикам про те, що відбувається з дівчатками? Розповідати. Бо потім, коли вони переходять у підлітковий вік, від незнання та некультурності хлопчики починають сміятися з дівчаток. А якщо розповісти, що це фізіологічний процес, що в дівчаток це відбувається ось так, а у хлопчиків починаються полюції, то вони зрозуміють, що тіло таким чином готується до дорослості. І ми маємо розказати, що час до часу у хлопчиків настає ерекція, і що це може статися у будь-який момент, навіть біля дошки. Ми говоримо про це, хоча підлітки про це мало запитують. Добре обрати момент, коли подібна тема транслюється по телевізору. Ідеально, якщо про полюцію розкаже тато або авторитетний чоловік – друг сімейства. Або беремо книжку й разом усе досліджуємо. І дівчаткам треба розповідати, що у хлопчиків буває ерекція.
Секретик № 14: Усі подібні розмови мають відбуватися ніби між іншим. «О, до речі, сьогодні по радіо почула, а ми про це не говорили...» Що ненав’язливіша розмова, то краще вона сприймається.
У підлітковому віці дитині варто роз’яснити такі поняття, як любов та симпатія. Бо вона закохується і вважає, що це любов на все життя. А якщо так, то має бути все по-дорослому… І питання презервативів з’являється набагато раніше, ніж ми думаємо. Маємо сказати: «Дитинка появляється тоді, коли у батьків стільки любові, що вони готові нею поділитися. Але бувають моменти, коли батьки не готові, тоді вони використовують презервативи». Для чотирилітньої дитини це «мішечок, куди випадає татове насіннячко». Дорослішому кажемо: «Він для того, щоб захиститися від інфекцій…» Покажіть презерватив дитині, якій від 7 до 12 років, якщо вона запитає у вас про нього. А от підліток має знати і про хвороби, які передаються статевим шляхом, і що можна завагітніти. Коли дитина фокусує увагу на авторитетних дітях, починає вважати, що те, що роблять усі, маю робити і я, то можемо сказати, що людина, яка тебе по-справжньому любить, не робитиме того, до чого ти не готова. І вчимо дитину казати: «Ні». А як це зробити, якщо вона вже доросла? Щоразу, коли вона нам каже про себе, про свої бажання, у нас є вибір: прийняти це, або заперечити. Проте дорослі таки мають прийняти право дитини на її особисту територію, на її особисті речі. Бо коли ми втручаємося у її життя з надлишковим контролем, то у дитини втрачається воля.
Секретик № 15: Надмірний контроль – це придушення і відбирання сили волі у дитини, якій згодом буде складно протистояти різним пропозиціям та ситуаціям.