Від редакції:
Моя знайома якось жартома скаржилася, що її  9-місячний малюк – дитина, вихована вівчаркою. З одного боку, він навчився дуже швидко бігати на чотирьох і носити іграшки в зубах, з іншого боку – такого життєлюбного малюка треба ще пошукати! На Рівненщині вихователі пішли ще далі – запросили чотириногого терапевта до дітей з особливими потребами.

До реабілітаційно-адаптаційного центру «Пагінець» у Рівному п’ятирічний лабрадор-ретривер Аріс ходить не як на роботу, а… таки на роботу. І робить це чотирилапий «професор» із величезним задоволенням. Проводячи час з хворими дітками, Аріс не лише розважає їх, а й допомагає їм розвиватися.
У центрі «Пагінець» педагоги вчать адаптуватися до життя хлопчиків та дівчаток, які мають аутизм, ДЦП, синдром Дауна, інші страшні хвороби. Їм важко виконати навіть найпростіші рухи, вони не можуть підняти легкий предмет. Граючись з лабрадором, дітлахи навчилися брати іграшки, робити несміливі кроки, а це вже велика перемога. Той, хто погано говорив, тепер вміє кликати Аріса.
Ініціатором незвичних занять у центрі стала вчитель-реабілітолог Тетяна Ковальчук. Каже, ідея виникла спонтанно, коли, прогулюючись зі своїм собакою, вперше побачила Аріса і познайомилася з його власницею Оксаною Поліщук.
– Ми йшли, розмовляли, і тут підбігли дітлахи. Ви б бачили, як Аріс тішився, граючись з ними, як лестився. Побачивши, як він ставиться до дітей, що дозволяє робити зі собою, розказала Оксані, де працюю, і запропонувала: «А спробуймо проводити заняття у нашому центрі. Є ж каністерапія (лікування і реабілітація пацієнтів за допомогою спілкування зі собакою), – розповіла «ВЗ» Тетяна Ковальчук. – Звернулися до керівника центру, узгодили з управлінням освіти, отримали дозвіл санстанції. В Аріса усі щеплення є, паспорт. І взагалі – він дуже розумний собака, ми називаємо його професором.
– Як відреагували на звістку про Аріса батьки ваших вихованців?
– Коли привели Аріса у центр, вирішили спершу подивитися, якою буде реакція дітей. Більшість зраділа: хотіли відразу гратися з Арісом, обнімати. Лише кілька діток боялися. А один хлопчик, побачивши Аріса, взагалі вибіг із залу з криком. Як потім розповіла його мама, коли Вовчик був меншим, його вкусило цуценя, і відтоді він дуже боявся собак. Ми поступово почали займатися з хлопчиком, щоб він звик до Аріса і позбувся свого страху. Тепер Вовчик спокійно грається з Арісом, гладить його. Цей приклад переконав навіть тих батьків, які сумнівалися, чи варто погоджуватися на заняття з собакою. Коли ми збирали заяви на згоду, лише двоє мам сказали: «Нам цього не потрібно»…
— Раніше малечу було важко зацікавити, йшли неохоче. Один раз дитя зробить вправу, а потім вередує, плаче. А тепер усі наперегонки із собакою виконують завдання, — розповідає Тетяна Ковальчук. — Вправи їм конче потрібні, щоб розвивати мускулатуру. Скажімо, декому фізично важко підняти руки над головою. Якщо не навчити цього зараз, згодом людина навіть розчесати волосся сама не зможе.
Сеанси «чотирилапої» терапії відбуваються у центрі двічі на тиждень (усе – безкоштовно). Є й індивідуальні, і групові. Аріс виконує команди господині, а дітлахи повторюють те, що робить він. Для діток з особливими потребами це не так просто, як здається.
«Коли на вулиці тепло, заняття з Арісом проводимо у дворі, – розповідає Тетяна Ковальчук. – Аріс за командою сідає, дітки стежать за ним і теж сідають. Лягає – і вони лягають, повзе – вони повзуть. Важливо, щоб вони концентрували свою увагу, зосереджувалися, реагуючи не на словесні підказки, що треба робити, а на дії Аріса. Діти ходять за ним по колу, потім бігають. Далі – смуга перешкод (лавка, м’які куби, тунель, валики). Арісу доводиться чекати, бо малечі не вдається так швидко виконувати вправи, як він. Наприкінці заняття обов’язково – релаксація. Разом з Арісом усі лягаємо і розслабляємося. Відпочиваємо, а потім робимо Арісу масаж. Під час цієї процедури він часто засинає».
—Три місяці тому Катруся страшно боялася собак, кричала і закривалася руками, — розказує Тетяна. — Тепер їй подобається давати команди Арісу, сама може його погладити. Є зміни і в розвитку — почала правильно будувати речення, краще ставиться до чужих.

Аріс лягає на живіт і повзе по килиму. За ним на дошках із роликами їдуть діти. Потім собака і малеча по черзі пролазять в іграшку-тунель, долають подушки-перешкоди, щоб виробити координацію рухів.
— Один хлопчик увесь час мовчав. Його перше слово було «Ар-р-ріс!» — коли пес не встиг залізти за ним у трубу. Батьки були в щоці, бо дитина взагалі до того не говорила, — розповідає реабілітолог.
Після таких вправ в іграшці-тунелі діти перестають боятися закритого простору.
Хоч у Тетяни Ковальчук є свій собака, про те, щоб залучити його до «чотирилапої» терапії у центрі, навіть і не думала. Каже, характер в її домашнього улюбленця не такий душевний, як в Аріса.
«Мій собака трохи агресивний, не любить, щоб його гладили, чіпали. А Аріс – навпаки: гладь, чухай, масажуй – і побільше. До людей у нього особливі сентименти. Навіть під час прогулянки спершу підбігає не до собаки, а до її господаря. По-собачому вітається і лише потім біжить до своїх родичів.
До вихованців «Пагінця» в Аріса – свій підхід. Знає, до кого треба ставитися з особливою обережністю.
— У нас в центрі є дівчинка, яка взагалі не ходить, – каже Тетяна Ковальчук. – Коли Аріс проходить біля неї, то рухається дуже повільно, підлаштовується.
– Ми бачимо позитивну динаміку в розвитку дітей, а це головне, – переконана завідувачка центру Тамара Савчук. – Аріс на диво обізнаний собака, тому заняття набувають досить динамічного характеру. Певні фізичні вправи, які раніше дітьми не виконувалися або виконувалися слабо, ми показуємо на заняттях. Спостерігаючи позитивні зміни у розвитку дітей, все більше батьків прагнуть, щоб їх малеча відвідувала такі нетрадиційні заняття.
П’ятирічний лабрадор Аріс став справжнім другом для вихованців центру. Вони радо повторюють прості рухи за собакою, для них це не лікування, а захоплююча гра.
Чотирилапий «терапевт» – визнаний красень і розумник. Він – чемпіон України і Білорусі, має чимало призів та дипломів.
Цей дитсадок — єдиний в Україні, де практикують каністерапію.
—    У нас здорові дітки в одній групі разом із тими, які відстають у розвитку, щоб навчалися турботи та терпимості, — каже директор центру Тамара Савчук.

Довідка «МП»
Каністерапія (від лат. «Canis» - собака) –  один з видів лікування і реабілітації людини за допомогою звичайних або спеціально відібраних і навчених собак під наглядом кваліфікованих фахівців каністерапевтів (також відома як лікувальна кінологія). Унаслідок доступності цього виду терапії та високого рівня соціальної поведінки тварин, є одним із найпопулярніших видів пет-терапії. Собаки мають деякі риси, схожі з людськими: емоційність, здатність виражати свої переживання діями, звуками, мімікою, реакцією на комунікативні ініціативи людини. Крім того, вони легко вчаться сприймати вербальні команди і охоче їм підкоряються.
Каністерапія часто використовується як психотерапевтична методика, що сприяє розвитку розумових і емоційних здібностей, поліпшення рухових функцій і моторики. Також метод може використовуватися для посилення ефективності розвитку особистості при корекції, реабілітації та соціальної адаптації дітей з нестандартними особливостями розвитку.
Існують програми для сліпих дітей для їх загального розвитку, підвищення інтересу до пізнання зовнішнього світу.
Одним із засновників каністерапії  прийнято вважати дитячого психіатра зі США Бориса Левінсона, який виявив, що його маленькі пацієнти краще себе поводять, коли в кабінеті під час сеансу присутній собака лікаря.
Постійне спілкування з собаками допомагає вилікуватися дітям з різними відхиленнями і порушеннями психіки: від дитячого церебрального паралічу (ДЦП), уражень головного мозку, олігофренії, аутизму, синдрому Дауна, депресії, пороку серця до затримки психічного розвитку.
Не слід думати, що для досягнення позитивного ефекту достатньо привести дітям собаку, а далі все налагодиться саме.
Ні, курс лікувальної кінології вимагає ретельної розробки та участі різних фахівців. Потрібні дресирувальник і ветеринар, щоб вибрати і тримати під контролем тварин. Оскільки мова йде про хронічних хворих, обов'язково необхідний лікар і психолог.
Саме вони разом визначають, як використовувати домашніх тварин. Багато фахівців, наприклад, відзначають, що діти-інваліди спочатку панічно бояться собак, і лише після кількох занять з чотириногими терапевтами страх змінюється на прихильність і любов.
Поступово таке позитивне ставлення переноситься на світ в цілому. Діти стають товариськими, легше йдуть на контакт.
Тривалість курсу реабілітації за програмою каністерапії залежить від захворювання. Він може тривати від трьох місяців до року, а в особливо складних випадках - і до кількох років. За цей час у дітей формуються поведінкові навички, поліпшується координація рухів, мовна активність, вони стає більш товариськими. Діти, які отримали важкі емоційні травми, замкнувшись в собі, або ж хворі на аутизм, прагнуть спілкуватися з твариною, посміхаються їй, діти з гіпертрофованою активністю при контакті з собаками заспокоюються настільки, що можуть нормально спілкуватися не тільки з тваринами, але і з людьми.
Головною причиною того, що собака має такий цілющий вплив, є те, що його відмінною рисою можна назвати відданість.
Тварина виконує функцію психологічного заміщення, заповнюючи собою відсутність близької людини. Крім того, вона завжди рада спілкуванню з людиною. Їй не важливо, яка в тебе зовнішність і скільки грошей, їй добре від самого факту вашого існування і можливості перебувати поруч з вами. Це вигідно відрізняє собаку від ставлення людей, які завжди оцінюють один одного. Його тяга до людини незалежна від політичних та релігійних переконань останньої, а часом навіть від ставлення до нього самого. І тому до собаки тягнуться і дорослі, і діти, які відчувають брак безумовної любові, прагнуть до вільного прояву емоцій. Собача жалість не сприймається людиною як щось принизливе, в ній бачиться тільки співчуття. Терапевти кажуть, що хворій людині часто легше спочатку налагодити контакт з собакою, істотою дружелюбною, прихильною і вдячною, яка сприймає людину такою, якою вона є. Потім поступово виникає і довіра до терапевта, а без такої довіри лікування неефективне.
Джерело: Високий Замок , gazeta.ua , Вікіпедія , rovnoksu.unoforum.ru