Від редакції:
Гердани, вишиванки, майже звичні кольори та візерунки – таке враження, що хтось з українських народних умільців кілька століть тому випадково заблукав у каньйонах Мексики. І тільки дивні «шапки» на голові допомагають зрозуміти, що  перед нами – мистецтво мексиканських індіанців.

Традиційне мистецтво мексиканських Уічоль опановують й українці. 33-річний киянин Андрій зіграв одного з індіанців у фільмі Михайла Іллєнка «Той, хто пройшов крізь вогонь». Він багато років фанатично захоплювався культурою індіанців Північної Америки. У вільний час в мистецьких традиціях давнього мексиканського племені створює різні сувеніри, оздоблені бісером, часто ним декорує і сам одяг, зокрема, взуття.
Андрій, майстер бісероплетіння, послідовник мистецьких традицій Уічоль:
«Для мене бісер, а саме кожна бісеринка – це маленька істота зі своїм характером, настроєм, вибриками і душею... Беручи в руки бісер, я не раз помічав, що мої пальці беруть відразу потрібну кількість бісеринок. І тут починається найцікавіше. Бісеринки починають оживати, деякі із задоволенням нанизуються на голку, а деякі починають втікати від голки. Йде своєрідна гра. Одні хочуть бути у виробі, а інші тікають, ховаються на підлозі, в найпотаємніших її куточках. Сховаються і чекають, коли я їх знайду... У деяких племен індіанців Північної Америки були жіночі спільноти вишивальниць, роблячи якусь священну річ, вони під кожен бісерний стібок читали молитву і тільки потім його пришивали. І не дивно, що такі речі приносили велику користь їх власнику... Так, у кожної людини є свій шлях, на моєму шляху багато в чому мені допоміг бісер... Але найбільше вплинула на мене творчість Уічоль... Я багато шукав про цей народ, про його світогляд, релігію, про секрети виготовлення їхніх оберегів, і мене це приваблювало все більше і більше...»
Уічоль — давня індіанська народність, що мешкає в західній та центральній Мексиці. Загальна кількість людей в цій етнічній групі, за різними даними, від кількох десятків до сорока тисяч, що є краплею в морі в порівнянні з майже сотнею мільйонів населення північноамериканської країни. Однак саме мистецтво уічолів серед понад 60 народностей, які співіснують у Мексиці, завдяки своїй унікальності стало відомим у всьому світі.
Деякі науковці називають уічоль «плем'ям художників», або «народом з художнім сприйняттям світу». Їхнє мистецтво, відоме як «Huichol Art», це не просто художнє оформлення краси, а пряме продовження їхньої релігії — у матеріалі виражають різні поняття своїх вірувань, вкладають у свої роботи сакральний зміст. Індіанські уічолі до цього часу зберегли традиційні культи, засновані на шаманізмі, нагвалізмі, анімізмі та вірі в магію.
Йоханнес Нейрат (Австрія), дослідник Національного інституту антропології та історії Мексики. Починаючи з 1992 року здійснює польову практику серед народностей уічоль та кора (вибірка з тексту, що був опублікований в журналі «Мистецтва Мексики»):
«Уічолі традиційно займають територію, розташовану в горах Західна Сьєрра-Мадре, в прикордонній зоні між штатами Халіско, Наяріт, Дуранго і Сакатекас. Деякі антропологи дізналися про цю культуру в XIX сторіччі. Вона відразу ж завоювала увагу дослідників своїми вишуканими вишивками і текстильними виробами, а також витонченістю своїх ритуальних предметів.
Починаючи з 1960 року знання про уічолів і їх мистецтво почали поширюватися більше завдяки виникненню центрів народної майстерності за межами гірської місцевості в штатах Наяріт, Халіско, Сан Луїс Потосі, місто Мехіко і Нуево Леон.
Найчастіше мистецтво уічоль характеризували як шаманське мистецтво через присутність пейоте (кактус без колючок, що містить галюциноген — ред.) чи інших рослин галюциногенів в іконографії, або через форми його вираження в різних зразках цього мистецтва. Релігія уічоль зберігає сформовану міфологію і складну церемоніальну систему. В цьому сенсі деякі витвори мистецтва уічоль все-таки мають ритуальні і шаманські особливості, але не завдяки контексту їх використання, а тому, що вони є продуктом фантазування самого митця».

Паскуаль Лопес Рамірес, народний майстер зі спільноти уічолів Пуерто Гуамучіль, минулого року проводив майстер-клас в рамках відкриття виставки «Мистецтво Уічоль» у Києві в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
Уічоль займаються ткацтвом, вишивкою, орнаментальним плетінням, розписом, вичинкою шкіри, виготовляють луки і стріли, музичні інструменти, а особливо відомі їхні ритуальні предмети, зокрема дерев'яні та керамічні фігури у вигляді тварин та декоративний посуд, прикрашений бісером. Бісерини викладають пінцетом чи голкою на дерев'яні заготівлі, змазані сумішшю бджолиного воску й соснової смоли.
Варто сказати, що робота з бісером є досить молодим заняттям для уічоль. Щоправда, подібні вироби з'явилися задовго до іспанського завоювання, але в давнину замість бісеру вони використовували природні матеріали — кістки, глину, корали, каміння, ракушки, шкарлупу, зерна, а інколи і засушених комах, пофарбованих природними барвниками. З появою європейців в хід пішов бісер.
Також добре відомі в традиційному мистецтві уічоль так звані nierika — це двосторонні картини, виконані з вовняних ниток, які приклеєні на змазану сумішшю смоли й воску поверхню. Такі дощечки можна зустріти в домашніх святилищах, храмах, священних печерах. Ньєріка є провідником у світ духів та називається «дзеркалом з двома обличчями» (малюнками покривають обидва її боки). Отвір посередині — магічне «око», через який людина та боги можуть бачити один одного. Після завершення такої картини митець ставить свій підпис на зворотній стороні таблички, де, окрім цього, зазвичай пише коротке пояснення символізму своєї роботи.
Вперше виставка великих картин, виконаних в цій техніці, відбулася в Гвадалахарі в 1962 році. На сьогодні широкий асортимент різнокольорової пряжі дозволяє створювати складні композиції, які є справжніми витворами мистецтва. Деяким художникам-уічолям вдалося досягнути неабиякої популярності та комерційного успіху: наприклад, художнику Хосе Бенітесу Санчесу, який виставляв свої роботи в США.
Йоханнес Нейрат (Австрія)  та Олівія Кіндл (Франція) — дослідник Інституту антропологічних досліджень Національного Автономного Університету Мексики – зазначають:
«Виготовленню ритуальних предметів і речей для продажу притаманні значні відмінності: миски кустарного промислу, на відміну від ритуальних, демонструють більш яскравий спектр кольорів, мають повністю орнаментовану поверхню і дизайн, які підпорядковані принципам симетрії і геометрії і в багатьох випадках гексагональні (шестикутні — ред.). У виробах, виготовлених на продаж, зображення розташовуються на поверхні у спосіб, схожий на той, що можна побачити на вишивках хрестиком, що виконують жінки. На відміну від цього, ритуальні предмети не мають геометризації виробів кустарного промислу.
Такі матеріали як віск, бісер, шерсть і бавовна освячують церемоніальні предмети і приношення. Наприклад, бісер є символом води; тому він покриває внутрішню поверхню мисок для води. Сьогодні бісер є священним серед уічоль, зокрема, для жінок, які вміють виробляти ритуальні розписні миски, бісер означає «життя». Ці маленькі кольорові намистинки також порівнюються з зернятками кукурудзи, вони є предметами ритуального використання, яке може здійснюватися задля очищення».
Сьогодні уічоль створюють свої роботи в основному на продаж, для туристів, це практично єдиний спосіб виживання племені. Та незважаючи на труднощі, цей мексиканський народ зумів захистити свою давню культуру і відкритися взаємодії з зовнішнім світом. Особливо в останні десятиріччя майстри розвинули нові форми художнього відображення, досягнувши вражаючих результатів. Наприклад, народилися естетичні форми, які поєднують давнину і сучасність, і демонструють, що уіхарітарі мають живі та динамічні традиції.

Під час зйомок фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь», на задньому фоні – кручі Дніпра

Головний убір, який називають rupurero, або іспанською sombrero, прикрашають бісером, пір’ям, вовняними нитками, квітами, тощо	Картини, викладені вовняними нитками

Взуття, оздоблене бісером. Робота Андрія	Андрій з народним майстром зі спільноти уічолів

Значення символів Уічоль
Маска: Сила і влада того, хто нею володіє
Пугач: Провісник майбутнього
Жаба: Захист для здоров’я
Розписна миска: Використовується Шаманами
Койот: Вісник вогню
Зірка: Захисник кохання
Черепаха: Богиня дощу
Свічка: Дарунок богам
Затемнення: Союз між чоловіком і жінкою
Ігуана: Очі духу
Олень: Вісник Богів
Орел: Сила землі
Ягуар: Бог шаманів
Пейоте: Символ життя і успіху
Кукурудза: Здоров’я і процвітання
Метелик: Удача
Птах: Свобода
Вовк: Знання і мудрість
Сонце: Сила життя
Місяць: Родючість
Слон: Захисник сім’ї
Змія: Бог океану
Стріла: Найважливіший інструмент Шамана
Шаман: Знахар
Боже око: Захисник дітей
У матеріалі використано: .kiev.ua, artbeads.com.ua, dynameet.ru, ru.wikipedia.org, персональні блог та сайт Андрія: blog.kp.ru/users/4327777, ra-duga.net.