Відносні займенники в англійській мові служать для зв'язку підрядних речень з головним. Вони відрізняються від сполучників тим, що пов'язують підрядне речення з головним, але не є членами підрядного речення.

До відносних займенників належать which, who (whom), that, whose. Вони вводять означальні підрядні речення і перекладаються українською мовою словом «який» (-а, -е, -і).

Who (whom) вживається стосовно до осіб:

The woman who is standing at the window is our teacher.

Жінка, яка стоїть біля вікна, наша вчителька.

The man whom you see is a student from our institute.

Чоловік, якого ти бачиш, студент нашого інституту.

Which вживається стосовно неживих предметів і тварин, але використовується рідше, ніж that:

This is the book which I read last year.

Це книга, яку я читав у минулому році.

That належить як до живих, так і до неживих предметів:

The man that lives next door is very friendly.

Чоловік, який живе у сусідній квартирі, дуже дружньо налаштований.

The novel that I am reading now is very interesting.

Роман, який я зараз читаю, дуже цікавий.

Whose вживається щодо осіб, але іноді і стосовно предметів. В українській мові відповідає слову «який» (у родовому відмінку - «якого»):

That is an officer whose brother I met yesterday.

Цей офіцер, брата якого я вчора зустрів.

This is the book whose pages are torn.

Ця книга, сторінки якої рвані.

Розглянемо найтиповіші помилки при вживанні артиклів у англійській мові. Найпопулярніша помилка - у випадку вживання артиклів зі зчислювальними і незчислювальними іменниками:

I'm afraid of a spiders

She was wearing a blue trousers.

We live in small house.

It's a nice weather

Alice is studying to become doctor.

The carrots are my favorite vegetable.

I love the poetry, the music, the art.

Неозначений артикль асоціюється зі словом «один» і тому він не використовується зі зчислювальними іменниками у множині.

I'm afraid of spiders. Я боюся павуків

She was wearing blue trousers. На ній були сині штани.

Неозначений артикль використовується зі зчислювальними іменниками в однині:

We live in а small house. Ми живемо в маленькому будинку.

Неозначений артикль не вживається з незчислювальними іменниками:

It's а nice weather. Погода чудова.

Артикль a/an вживається з назвами професій:

Alice is studying to become а doctor. Аліса вчиться, щоби стати лікарем.

Коли предмет/предмети характеризуються загалом, іменник у множині чи незчислювальний іменник вживається без артикля:

Carrots are my favorite vegetable. Морква - мій улюблений овоч.

I love poetry, music, art. Я люблю поезію, музику, живопис.

Розглянемо випадки коли помилки виникають при вживанні артиклів з конкретними предметами:

Shut a door!

How did you like a film?

I think there is the letter for you.

Артикль the з конкретними іменниками використовується у випадках: якщо той хто слухає, знає про що йде мова; якщо той хто говорить, повідомляє про те, що він має на увазі:

Shut the door. Закрий двері.

How did you like the film? Тобі сподобався фільм?

Невизначеність значення передається артиклем a/an:

I think there's a letter for you. Думаю, що для тебе є лист.

У цьому випадку з незчислювальними іменниками використовують слова some/any або ж артикль не вживається зовсім:

Would you like some cheese? Не хочеш сиру?

I haven't got any problems. У мене нема проблем.

We need beer. Нам треба пиво.

Помилки вживання артикля у випадку вигуку:

What lovely dress!

У вигуках після what звичайно вживається артикль a/an:

What a lovely dress! Яке чудове плаття!

What lovely weather! Яка чудова погода!

Слід відзначити, що часто для узагальнення також використовується артикль a/an:

One should give a child plenty of encouragement (a = any)

Дітей слід заохочувати

Поговорімо про функціонування Present і Past Subjunctive в умовних реченнях, виходячи з типових помилок тих, хто вивчає англійську мову:

Дія стосується теперішнього чи майбутнього:

If I got rich I'll travel round the world.

If I get rich I'd travel round the world.

If I would have longer holidays I would be perfectly happy.

If I have a car things would be fine.

I liked you better if you were quieter.

Для вираження нереальної дії, що стосується теперішнього чи майбутнього часу, використовується наступна структура:

в if-підрядному вживається дієслово в простому минулому часі (be у формі were чи was);

в головному реченні - would + infinitive:

If I got rich, I'd travel round the world

Якщо би я розбагатів, я би вирушив у кругосвітню подорож.

If I had longer holidays, I would be perfectly happy.

Якщо би мої канікули були довшими, я був би цілком щасливий.

If I had a car, things would be fine.

Якщо у мене була б машина, все було б чудово.

I would like you better if you were quieter.

Ти мені подобалася б більше, якщо би була спокійнішою.

Зміна ж цієї форми теперішнього часу на форму минулого часу у if-підрядному реченні потребує відповідних змін в головному реченні, де will міняється would:

If I become the president. I'll change this law.

Якщо я стану президентом, я зміню цей закон.

If I became the president. I'd change this law.

Якщо би я став президентом, я би поміняв цей закон.

Дана структура використовується також в тих випадках, коли той, хто говорить, або має на меті надати своєму висловлюванню менш категоричний характер, або хоче, щоб його висловлювання було більш ввічливим:

It would be nice, if you helped me a little with the housework.

Було би прекрасно, якщо би ти трохи допомогла мені з роботою по дому.

Would it be all right if I came round at about seven?

Було би добре, якщо би я прийшов біля сьомої?

Дія стосується минулого:

If you worked harder last year you would probably have passed your exam.

If you would have asked me I would have told you the whole story

Для вираження нереальної дії, що стосується минулого часу, слід використовувати у if-підрядному реченні форму Past Perfect, а у головному should/would + Perfect Infinitive.

If you had worked harder last year, you would probably have passed your exam.

Якщо би ти наполегливіше працював у минулому році, ти, можливо, здав би екзамен.

If you had asked me. I would have told you the whole story.

Якщо би ви мене попросили, я би розказав вам всю історію.

I don't know what would have happened, If Jane hadn't been able to speak Greek.

Я не знаю, що би сталося, якщо би Джейн не вміла говорити грецькою.

В умовних реченнях, що стосуються теперішнього, майбутнього чи минулого часу, замість дієслова would чи should можуть вживатися модальні дієслова could чи might, коли це необхідно за змістом:

If I had another $ 500, I could buy a car.

If my parents hadn't been poor, I could have gone to a university.

В умовних реченнях змішаного типу.

В таких реченнях умова може стосуватися минулого часу, а наслідок - теперішнього чи майбутнього та навпаки:

If you had studied harder last year, you would get a better mark now.

Якщо би ти краще навчався у минулому році, ти б отримав кращу оцінку зараз.

If I had a telephone, I would have called you up last week.

Якщо би у мене був телефон, то я б тобі передзвонив минулого тижня.

В умовних реченнях замість підрядного речення іноді вживається зворот «but for + іменник/займенник»:

I would have been In real trouble but for your help.

Якщо би не твоя допомога, у мене дійсно були б неприємності.

But for the storm. I would have been home before eight.

Якщо би не буря, я б був дома до 8.

But for him, she would still be in London.

Якщо би не він, вона би все ще була в Лондоні.

Якщо умовні речення містять дієслова to be чи to have, сполучник if можна пропускати. Дієслова to be чи to have ставляться у цьому випадку перед підметом:

If I were free, I'd come to you.

Якщо б я був вільним, я б прийшов до тебе.

Were I free. I'd come to you.

Будь я вільним, я б прийшов до тебе.

If I had taken a dictionary from the library yesterday, I should have translated this article.

Якщо б я вчора взяв у бібліотеці словник, я б переклав цю статтю.

Had I taken a dictionary from the library yesterday. I should have translated this article.

Візьми я учора словник у бібліотеці, я б переклав цю статтю.

Прислівники часу now, tomorrow, then, yesterday та інші в англійській мові при вживанні з умовним способом є лише додатковим лексичним засобом визначення часу, до якого стосується висловлювання.

В українській мові форма умовного способу не вказує до якого часу стосується висловлювання. Прислівники часу є одним із основних засобів, які показують, до якого часу стосується висловлювання.