Всі ми буваємо астеніками,
однак астеніки бувають
ними частіше.
М.Козлов
Найбільша проблема виборів –
те, що громадяни голосують
не за політика, а за імідж.
          З теревень на форумах

Саме в період між Новим роком та Старим Новим роком, дивним святом, суть якого важкого пояснити, людство тягне на прогнози і плани. Минулого разу ми почали мову про століття boderline – саме час перейти від дефініцій до тенденцій і новорічних обіцянок.

Для початку згадаймо, що таке boderline (межові стани) – особливість мислення, за якої людину тягне до чіткого поділу світу на чорне і біле, з усіма наслідками такого світогляду. З таким шаблоном мислення людину кидає то в різкий негатив, то в різкий позитив, і зазвичай такі зміни відбуваються без будь-яких видимих причин і навіть незалежно від волі самої людини.
Тут вона щойно світилася щастям – і на тобі, кут зору змінився сам по собі, і всі «хороші люди» стали «нахабними недоброзичливцями». І так – поки вітер, тобто, кут зору, не зміниться… При цьому згаданим «хорошим людям» навіть нічого особливого не треба робити, щоб перетворитися на «нахабних неброзичливців». Boderline додумає все сам – і перший раз, і другий. Досить невеличких натяків – а іноді й їх не потрібно.
Ще один важливий момент – такі люди фактично не можуть відслідковувати причинно-наслідкові зв’язки між своїми діями і реакцією інших. Навіть власне минуле вони пам’ятають уривками – «світла» частина особистості пам’ятає переважно позитив, «темна» – негатив.
В світлі дні – перед вами людина, котра відчуває найтонші порухи вашої душі, в темні – краще обійти її десятою дорогою, оскільки ніхто інший не виллє на вас стільки лайна з повним відчуттям абсолютної правоти. І, між іншим, десь 10% того лайна будуть «по ділу» – відтак крики нашого героя зазвичай доволі серйозно зачіпають об’єкт претензій. Останній, щонайменше, буде намагатися довести, що решту 90% лайна він отримав незаслужено…
Є й інший цікавий момент – людина в «межових станах» непомітно для себе починає приписувати собі позитивні риси партнера (друзів, співрозмовника), а натомість з неймовірною щедрістю в «темний період» припише їм свої негативні риси. Ну, щоб все порівну.

Особисте життя

Згадане вміння оригінально ділитися рисами характеру пояснює, яким чином людям з межовими розладами вдається доволі успішно створювати сім’ю. Зустрічаєте ви людину, яка позитивними рисами дуже схожа на вас, розуміє вас, як ніхто інший, і взагалі – цілковитий ідеал.
На початку стосунків людина з межовими станами намагається при вас не зриватися, і в неї інколи це навіть виходить. І тільки ви звикаєтеся з думкою, що знайшли свою другу половинку – вітер змінюється… І на вас починають виливати згадану вище субстанцію відрами…
«Межовик» теж спочатку перебуває в ейфорії – для нього насправді дуже важливо знайти людину, в якої можна «позичити», а точніше – присвоїти позитивні риси характеру. Однак потім вітер змінюється, звідкись (несподівано для нього самого) беруться відра негативу – і, здається, вже нема іншого виходу, ніж вилити ці відра на партнера…
Далі можуть бути три варіанти розвитку.
Перший – «половинка» розуміє, що щось тут не те, субстанція явно не за адресою, і йде геть – рано чи пізно.
Другий – «половинка» розуміє, що вона до відер субстанції непричетна, риється в психологічних книгах, все зважує і вирішує, що позитивних моментів таки більше, і лишається. Інколи партнерам – обом – навіть вдається самовиховуватися.
Третій – «половинка» бачить, що «межовикові» зле, вирішує, що це все через неї – і лишається з надією, що таки все владнається, особливо якщо вона стане кращою. В останньому варіанті половинками для межових особистостей стають так звані «нарциси». Про них варто було б сказати кілька слів.
Нарцисична особистість вважає себе вкрай кепською людиною – навіть якщо об’єктивних причин для цього немає. Якщо в межової особистості самооцінка скакає, як скажена коняка, то вгору, то вниз, то в нарциса самооцінка лежить каменем на дні. Що б він не робив – в глибині душі він знає, що він поганий. Але, знову ж таки, зізнатися собі в цьому важко – тому зазвичай «в побуті» він користується формулюванням «я б був би хорошим, однак світ такий кепський, що ці злі люди просто не дають мені стати хорошим, а от якби не вони…»
Якщо почати переконувати його, світ не кепський, вийде ще гірше – бо тоді в нього виникне закономірне питання: якщо світ не кепський – то хто ж винен в тому, що все так зле?
Десь з дитинства нарцис починає визначати себе не за тим, як він себе почуває, а за тим, як до нього ставляться інші. Отже, всі зусилля нарциса йдуть на те, щоб ніхто інший не помітив, що він поганий. І головне – щоб цього не помічав він сам. Для цього нарцис мимоволі вигадує собі «накладну» особистість – і намагається їй відповідати. Він може вдавати з себе героя-рятівника, чи бандита, чи гламурну істоту з ходою Джека Горобця та «замашками» Ренати Літвінової – але все це буде тільки маска.
Найулюбленіша забавка нарциса – це відшліфовування своєї «накладної суті». І один з найпопулярніших ритуалів, як можна було здогадатися… новорічні обіцянки. З першого числа я стану… і далі перелік «фішок», які мали би зробити накладну особистість ідеальною…

Загалом для суспільства це, інколи, доволі непогані люди – особливо ті, котрі носять маски героя-рятівника, і ними активно користуються. Адже, якщо вас витягнули з палаючого будинку, вам буде все одно, чи людина, яка вас витягнула, зробила це з любові до ближнього, чи для того, аби приховати від суспільства свою ненависть до себе.
Одна біда – любити нарциси не вміють. Їхнє ставлення до інших визначається ставленням цих інших до їхньої «накладної персони». Це і лікарі, котрі будуть возитися з хворими – але тільки до того моменту, поки ті вилікуються, і подруги, котрі радо допоможуть вам, коли ви в біді, але не знатимуть, що з вами робити, якщо у вас все добре (і проявляти свою «накладну особистість» вже нема де), і купа інших, не менш цікавих персонажів.
І от такий нарцис зустрічає «межову особистість». Ззовні все виглядає просто супер – на початках. Зустрілися два ідеали. А потім виявляється, що «межова особистість» – просто безмежне поле діяльності для нарциса-рятівника. Їй майже завжди погано, її треба рятувати – не забуваємо, що частка, яка відповідає за відчуття наближення підлянки, працює у фоновому режимі. Окрім того, нарцису відразу скажуть, що погано – саме через нього, що нарцис розтлумачить, як ознаку того, що його накладна особистість не ідеальна, і її треба шліфувати. Відтак, думає нарцис, як тільки я ту особистість відшліфую – все буде добре…
Найбільша несподіванка полягає в тому, що як тільки в «межовика» все починає налагоджуватися, в нього починаються приступи паніки – в глибині душі він впевнений, що хорошим життя не буває, і якщо воно налагоджується, значить, треба шукати не просто підлянку, а велику підлянку. І він таки шукає. А хто шукає – той знайде неодмінно, і навіть швидше, ніж можна було б сподіватися…
От так вони і живуть – з криками, сварками, і «світлими моментами».
Тут ще варто зазначити, що практично в природі не буває «чистих нарцисів» чи «чистих межовиків» – все це змішується в одну велику купу, до якої додаються інші акцентуації особистості. Однак, як ми вже зазначали минулого разу, за спостереженнями психіатрів, частка «межових особистостей» останніми роками в світі значно збільшилася…

Громадське життя

А тепер відволічімося від особистих стосунків – і погляньмо на стосунки в суспільстві. Останнім часом дедалі більше громадян різних держав поводять себе як класична особистість з межовими розладами. Живуть, терплять, скаржаться, разом з тим майже нічого не роблять, щоб жити краще. Вперто не помічають причинно-наслідкових зв’язків між власними діями і змінами в світі довкола них. Замість того, щоб вирішувати проблеми «за порядком надходження», вони їх мимоволі складають десь в закутках свідомості.
А в якийсь момент збираються до купи, вибухають, приписують представникові влади всі мислимі й немислимі вади, скидають його, шукають собі зразково-показового нарциса, позитивні риси якого можна собі «присвоїти»… Потім в якийсь момент кут зору змінюється, громадяни збираються докупи, вибухають…
А нарциси, як відзначає психіатр Наталія Стілсон, взагалі про суспільство не думають, вони весь час думають тільки про свою «накладну особистість» – чи гарно вона виглядала…
І, як виглядає, в глибині душі вони впевнені, що вони – погані, і що б вони не робили – кращими вже не стануть. Тому й нічого не роблять, щоб бути кращими. Зате докладають масу зусиль, щоб кращими виглядати… Спрага – ніщо, імідж – все, як казалося в рекламному гаслі…

Цифри і деталі

За даними українських психіатрів, станом на 2003 рік, кожна третя людина на планеті страждала тією або іншою формою психічної патології з очевидним переважанням пограничних (межових) психічних розладів, питома вага яких складала в економічно розвинених країнах Заходу – 82,8%, в східноєвропейських країнах (зокрема в Україні) – 88,4%, у Російській Федерації – 86,7%.
За 8 років картина могла змінитися на кілька відсотків, однак сама тенденція більш-менш зрозуміла…
Хоча психологи і відзначають, що «межовики» мають дивовижну здатність до самовідновлення після своїх зривів, однак навіть ця цілюща здатність не рятує від побічних ефектів життя в очікуванні підлянки. Тому межові розлади частенько йдуть поряд з серцево-судинними розладами, хворобами нейро-ендокринно-гормональної системи. Разом з тим, як зазначалося минулого разу, різні інтоксикації, інфекції та хвороби, пов’язані з порушенням роботи щитовидки можуть призвести до посилення найнеприємніших моментів межових розладів.
Окремим абзацом варто згадати, що найбільші шанси потрапити до кола boderline мають астеніки та так звані «люди настрою». Науковою мовою – люди з акцентуаціями психо-астеноїдного та сенситивного типу.
Згадані акцентуації – це не зле і не добре, це просто певний спосіб мислення – психологи зазвичай виділяють 9 таких акцентуацій. Однак, як і з будь-якими акцентуаціями, з ними варто працювати. Адже з сучасною екологією ніколи не можна ручатися, що якийсь там збіднений уран не додасть вашій нервовій системі клопотів – а відтак, що в якийсь момент ви не проведете по світу межу, щоб складати чорне і біле по різні боки. І якщо раптом ви себе зловили на раптових перепадах настрою чи на відчутті присутності у Всесвіті «злісного світу», який заважає вашому персональному щастю – не впадайте у відчай. У вас просто з’явився зайвий привід, щоб пообіцяти собі під староноворічну ялинку виконувати «оздоровчий план» з вправами від психолога Миколи Козлова.

Вправи для здоров’я душі

Ніколи себе не лайте: якщо до вашого різноманіття почуттів додасться почуття провини, ця компанія кращою не стане. Просто прийміть себе: ви – Сонечко. І Квітка.
Тим не менш, час дорослішати і починати працювати. Для початку привчіть себе жити не стихійним, а планово-звітним чином: кожен день вранці давайте собі мікрозавдання і щовечора робіть собі звіт: що зробили, що ні. Але не картайте себе, а просто вивчайте.
Було б непогано зважитися на контрастний душ, а пізніше перейти на обливання холодною водою з відра, бажано з головою. Коли досягнете цього – пишайтеся, що у вас це вийшло!
На тему «захворію!» – Не захворієте, якщо перед цим розігрієте себе фізичними вправами і обливання зробите із задоволенням. І те, й інше, як ви здогадуєтеся, цілком у ваших силах.
Щоразу, коли змінився настрій, фіксуйте – через що. Увечері свої записи перегляньте і подивіться:
– Чи варта була подія такої вашої реакції?
– Як можна було відреагувати душею по-іншому, більш спокійно і адекватно?
– Уявіть, що ви це робите... налаштуйтеся на це...
Займіться аутотренінгом, НЛП або будь-якою іншою технікою, що допомагає самостійно керувати своїми емоціями та настроєм.
Не боріться проти стихії емоцій, а опановуйте нею, вчіться керувати.
Корисно:
– 3 хвилини в день сміятися без жодного приводу.
– Жалібно ображатися просто так. «Ось, взагалі, погані такі!!» А потім, як вправу, образу просто так припиняти. Навіть тоді, коли для образи будуть явні приводи.
– Карусель станів: входити в заданий стан і переходити в наступний, по колу і поступово прискорюючи темп. Список і розшифровка станів: Нірвана (чарівна байдужість), Бешкетник (розшифровувати треба?), Бізнесмен (впевнене знання того, що мені треба), Коммандос (агресивна зібраність), Добра Зарозумілість (як до милих цуценят), Незадоволене Роздратування (ну хто тут ще?), Прощальна Ніжність (лю-ю-юбі!). Навчіться крутити однин стан за іншим – тоді для конкретної ситуації завжди підберете те, що пасуватиме найбільше.
Тримайте пряму поставу і тренуйте рішучу, впевнену ходу – до того часу, поки це не стане нормою життя.
Займіться аутотренінгом або будь-якими іншими медитативними техніками, працюючи на створення позитивного і спокійно-сильного внутрішнього образу себе.
Постежте за своїм обличчям, якщо воно часто набуває ображеного виразу – змініть вираз. Крім того, зверніть увагу на складку між бровами – поки вона є, будете капризувати. Розслабте спокійно лоб – зміниться настрій і світовідчуття.
Навчіться легко і мудро ставитися до свого роздратування. Крок перший – не пропустіть, зауважте своє роздратування («Ой, який я злий!»). Крок другий – прийміть себе («Злий, але дуже симпатичний!»). Третій – за можливістю знайдіть собі безпечну розрядку.
Якщо дуже хочете когось вкусити, то вкусіть краще подушку. Але від душі.
Розбивайте свою роботу на дрібні шматки і хваліть себе за кожну виконану дрібницю.
Вчіться любити себе. Напишіть листа собі коханому і зробіть докладний і переконливий список своїх позитивних рис: «Чому я привабливий і вартий поваги». Практикуйте самонавіювання: «Мої справи з кожним днем у всіх напрямках стають дедалі кращими», «Я милий, добрий і страшенно чудовий», «Я живий! Я здоровий, я радісний!».
Щастя Вам і любові – і до себе, й до світу – у новому році!

Марина Олійник, Київ.