Наказові речення виражають спонукання до дії з метою виконання наказу, бажання, прохання, дозволу, поради того, хто говорить. У заперечній формі наказові речення можуть виражати заборону. Наказові речення мають дієслово-присудок у наказовому способі. Ці речення характеризуються відсутністю підмета. Накази вимовляються з спадною інтонацією.

Come here!
Don’t be silly!
Let’s go at once!
Додавання слова please (на початку або в кінці речення) або короткого речення will you або won’t you в кінці речення пом’якшують наказ, перетворюючи його на прохання або запрошення.
Give me some water, please.
Please bring me a piece of chalk.
Help me with the luggage, will you?
Have a cup of tea, won’t you?
Вживання підсилювальної форми наказового способу робить прохання більш наполегливим.
Do come, Ann!
Do be serious, George!
Речення з дієсловом у наказовому способі з підметом you мають додатковий відтінок значення (роздратування, нетерпіння).
You mind your own business!
Спонукання до дії може бути виражене не тільки наказовими реченнями, а й деякими типами питальних і розповідних речень, наприклад:
питальними реченнями (ввічливе прохання):

Would (Will) you pass me the salt, please?
Won’t you stay a little longer?
Will you please shut the door?
розповідними реченнями:
You mustn’t be late for school.
(Don’t be late for school.)
You can’t do that. (Don’t do that.)
You should be more attentive.
окличними реченнями:
Enough of this!
Silence!

Окличні речення
В окличних реченнях висловлена думка супроводжується проявом якихось емоцій (здивування, захоплення, радості, обурення тощо). В окличних реченнях часто виділяють якийсь член речення.
What a pretty hat you’ve got! (виділено додаток з означенням до нього).
How well he speaks English! (виділено обставину).
What a clever girl she is! (виділено предикатив з означенням).
Окличні речення можуть бути також інших типів (розповідні, наказові і питальні). Вони мають відповідну емфатичну інтонацію і часто супроводжуються вигуками.
Why, it’s him! Oh, it will be very interesting!
Look who is here!
Why, isn’t that funny?
Спеціальні запитання часто перетворюють на окличні речення, ставлячи вираз on earth після питального слова (для вираження сильного здивування, роздратування). Вживають тільки у фамільярній мові.
Where on earth is my pen?
Why on earth did you come so late?
Who on earth told you that?
Окличні речення нерідко утворюються за допомогою окличних слів what, how, які ставляться разом з виділеними словами на початку речення. Слово how вживається з прислівниками і з прикметниками, а слово what– з іменниками. Після окличного слова what із зчислюваними іменниками в однині вживається неозначений артикль. Артикль не вживається перед незчислюваними іменниками і перед зчислюваними іменниками у множині. Такі речення характеризуються прямим порядком слів (підмет– присудок) і спадною емфатичною інтонацією (сильне зниження тону на виділеному слові).
What a pretty room this is!
What a clever boy he is!
What silly mistakes you’ve made!
What wonderful news this isl
How tall you’ve grown!
How healthy you look!
How late it is!
Найтиповішими в розмовній мові є окличні слова і фрази-речення, які складаються тільки з виділених слів з означеннями і окличними словами або без них. Ці речення часто супроводжуються вигуками.
How good of you to come!
How awful!
Oh, how wonderful!
What a good idea!
What a shame!
What nasty weather!
What a hot day!
Splendid!
Fine!

Заперечні речення
В англійській мові в простому реченні можливе тільки одне заперечення (тобто одне заперечне слово або частка), тоді як в українській мові просте речення може мати два або кілька заперечень (заперечних слів). Порівняйте:
Не never comes late.
Він ніколи не спізнюється.
Tom didn’t answer anything. (Tom answered nothing.)
Том нічого не відповів.
Never do that again!
Ніколи більше цього не роби.
Nobody knows anything about it.
Ніхто про це нічого не знає.
В англійському реченні заперечення найчастіше входить до складу присудка:
I haven’t yet done my homework.
This book isn’t interesting.
He cannot play chess.
Заперечення може також входити до складу інших членів речення, причому в цьому випадку присудок завжди стоїть у стверджувальній формі. Заперечення може бути виражене в підметі або додатку за допомогою заперечних займенників (no, none, по one, nothing, neither) або частки not.
Nobody agreed to his proposal.
There’s nothing interesting in the book.
He answered nothing. (He didn’t answer anything.)
He showed no interest in his work. (He didn’t show any interest in his work.)
Замість речень із запереченням у додатку (див. два останніх приклади) часто вживаються відповідні речення із запереченням у дієслові і неозначеними займенниками anything, anybody та ін. Наприклад, замість I know nothing about it частіше говорять I don’t know anything about it.
Заперечні прислівники часу і місця також є одним із способів вираження заперечення. В цьому випадку заперечення є обставиною.
I have never been there.
That will get you nowhere. (Це ні до чого вас не приведе.)
Основним способом вираження заперечення в розповідному реченні є вираження заперечення в складі присудка.
Є два типи таких заперечних речень.
Заперечні речення з присудком, в якому є дієслова to be або to have, допоміжні дієслова shall, will, should, would або модальні дієслова can, may, must, should, need, ought.
Ці речення утворюються за допомогою заперечної частки not, яка ставиться після першого допоміжного дієслова, модального дієслова або дієслів to have і to be і в розмовній мові часто зливається з ними, утворюючи скорочені форми: haven’t, hasn’t, aren’t, isn’t, wasn’t, weren’t, shan’t, won’t, shouldn’t, wouldn’t і т. д.
Заперечні речення з присудком, вираженим смисловим дієсловом to have (мати, володіти), утворюються так:
за допомогою частки not, якщо прямий додаток до дієслова супроводжується артиклем, займенником або числівником (a, the, any, much, many, your, this):
I haven’t a red pencil.
Tom hasn’t any money.
He hadn’t this book last year.
за допомогою заперечного займенника nо; в цьому випадку артикль або займенник не вживаються:
I have no fountain-pen. (I haven’t a fountain-pen.)
We have по lessons today. (We haven’t any lessons today.)
Аналогічно утворюються заперечні речення з присудком there is (there was):
за допомогою частки not при наявності артикля, неозначеного займенника або числівника перед підметом:
There isn’t a single picture in the book.
There weren’t any people in the street.
за допомогою заперечного займенника no, якщо підмет не має означальних слів, зазначених у попередньому пункті.
There are no books on the table.

Тип ІІ
Заперечні речення з присудком, який не має дієслів to be, to have, а також допоміжних і модальних дієслів (крім модального дієслова have). В цьому випадку присудок виражений будь-яким смисловим дієсловом (крім to be і to have) у Present Indefinite або Past Indefinite.
У заперечних реченнях цього типу вживається допоміжне дієслово to do у відповідному часі, особі і числі (do, does, did) із заперечною часткою not; воно ставиться між підметом і основою інфінітива смислового дієслова (або модального дієслова have). Частка not у розмовній мові звичайно зливається з допоміжним дієсловом do (don’t, doesn’t, didn’t).
Так само утворюються заперечні речення з дієсловом to have у складі фразового присудка (to have breakfast, to have a walk).
I didn’t have breakfast in the morning, I had no time for it.

Питально-заперечні речення
Питально-заперечні речення в англійській мові утворюються аналогічно до питальних речень і відрізняються від них наявністю заперечної частки not, яка звичайно ставиться після першого допоміжного чи модального дієслова або дієслова to be чи to have і зливається з цим дієсловом. Питально-заперечні речення звичайно вживаються для вираження здивування або незадоволення з приводу якоїсь дії, що не відбулася. В українській мові подібне значення передається словами «хіба» і «невже».
(Невже ти сам не можеш перекласти це речення?)
Won’t you come with me?
(Хіба ти не підеш зі мною?)
При вживанні питального слова такий відтінок відсутній.
Why didn’t you ask me about it?
(Чому ти мене не спитав про це?)
Наказові заперечні речення утворюються з допоміжного дієслова to do і частки not (don’t).
Don’t close the window, please!
Don’t speak so fast!