rss
05/29/2023
EN   UA

Час i Події

#2022-08

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Сторінка редактора \ Коники апокаліпсису

«Купила мама коника, а коник без ноги – яка цікава іграшка…»
                                                                            Дитяча пісенька
Від роботи коні дохнуть, а люди – міцнішають.
                                      Повна версія відомого прислів’я

Не знаю, чи ви помітили, однак 21-го травня ми доволі непогано пережили черговий доволі розрекламований апокаліпсис. Найобразливіше мало би бути львів’янам – в них відповідні «бігморди» з попередженнями
(і граматичними помилками) висіли по всьому місту.

Наробив того переляку у Львові – і в багатьох інших містах на різних материках нашої планети – такий собі громадянин США Гарольд Кемпінг, 89-річний проповідник, колишній інженер з Каліфорнії. Свого часу він розробив схему розрахунків, за якими кінець світу мав би настати ще в 90-х роках минулого століття. Схема схибила, кінець світу обійшов планету десятою дорогою. Проповідник провів ревізію розрахунків і вичислив нову дату. Ну а перед прихильниками вибачився, мовляв, неуважно читав Біблію, винен, виправлюся. І взявся виправлятися. За наступні 7 років підназбирав грошенят («бігморди» по всьому світу розмістити – це вам не паркани порозмальовувати, недешева річ, спитайте в українських депутатів), охопив чи не весь світ своїм Family Radio. З миру по нитці – і маєте: капіталізація мережі радіостанцій – 120 млн доларів, тільки на території США у неї 66 станцій (яка цікава цифра). Мережа існує тільки на пожертвування слухачів.
21 травня, як вже можна було помітити, кінець світу знову проігнорував всі аргументи пана проповідника і обійшов планету манівцями. Глобальна невдача Гарольда Кемпінга не засмутила. Він заявив, що насправді кінець світу підкрався непомітно, і в тому, що крім самого Кемпінга ніхто того кінця не помітив, нема нічого дивного. Бо, як далі пояснив пан провідник, цей самий кінець 21-го травня всього лишень почав свою брудну справу, а закінчить він її через 5 місяців – 21 жовтня 2011 року. От тоді-то два відсотки землян вже таки справді полетять на небеса, а всі решта дружно помарширують до пекла.

 Title 
  

На чому ґрунтувався саме такий поділ земного населення – важко сказати, думаю, у пана Кемпінга на то мала би бути ціла теорія. Хоча, загалом, як на мене, аргументація в пана проповідника слабенька. Микола Янович Азаров і то краще пояснює, чому капуста має бути дешевою, а велодоріжка – коштувати 11 млн доларів. Адже, що не кажіть, а суть обох теорій – що у проповідника, що у Яновича – чимось дуже і дуже схожа… Втім, ми відволіклися.
Про пана проповідника можна було б сказати відразу, що Біблію він таки справді читав неуважно – тому, що сказано було, що про судний день може знати один тільки Бог, на всіх решта право доступу до такої інформації не поширюється, навіть на ангелів небесних, не те що на колишніх інженерів.
Однак те, як там далі буде пояснювати свої помилки пан Кемпінг – то вже його особиста проблема, нас же мало би цікавити інше. Чому людина з настільки слабенькою аргументацією і вкрай недоведеною теоремою зуміла зібрати таку купу прихильників по всьому світові, і, що ще цікавіше – таку купу грошей? Хто займався випуском газет чи створенням радіо, той знає – знайти кошти під хороший проект не так вже й легко. А от на продукт сумнівної якості – зовсім інша річ… Якщо ви не займалися збором коштів, для різноманітності можете провести експеримент – увімкнути українське радіо чи телебачення. Якщо нема під рукою – знайдіть в інтернеті. Як вам, подобається якість продукту? Скажу страшну річ: людям, які то роблять, якість продукту зазвичай так само не подобається. Ну не ідіоти ж там в студіях сидять насправді. Майже кожен журналіст проходить в своєму професійному розвитку ту стадію, коли хочеться робити якісний продукт, і закінчується ця стадія тоді, коли виявляється, що на неякісний продукт фінансування знайти набагато легше.
Отже, знову дійшли до того ж місця: що змушує людей віддавати свої гроші за явно неякісну інформацію? Якраз для цих роздумів діяльність пана Кемпінга у якості ілюстрації пасує просто ідеально. Адже про якість, припустімо, українського телеканалу «Інтер» ще можна посперечатися, та ж сама ситуація з піснями на радіо чи з політичними новинами. В останньому випадку взагалі картина патова – люди охоче слухають цілковиті дурниці, навіть дозволяють цим дурницям керувати країною, і готові до останнього сперечатися, що то зовсім не дурниці, і що через якийсь там мільйон-другий років життя доведе їхню правоту.
А от з паном Кемпінгом все простіше – те, що його переконання ідуть у розріз з існуючою дійсністю, помітно неозброєним оком. Тим не менш, ця людина вмудрилася зібрати доволі серйозні кошти і зусилля людей по всьому світу. Як так вийшло?
Питання дуже цікаве, і, насправді, відповідь на нього допоможе прояснити чималу купу темних місць в світовій історії.
Почнемо з того, що є така річ як мода – саме вона «диктує» віяння в суспільних процесах по всій планеті.
Для прикладу, на початку минулого століття були страшенно модним вчення Дарвіна. Навіть доволі недурні і доволі добрі люди стверджували, що «в природі панує право сильнішого, і те, що здається жорстокістю, насправді є добром, оскільки слабкість завжди зазнає поразки, а сила перемагає».
Саме тоді набули популярності ідеї про необхідність «допомогти природі», впровадити «расову гігієну», євгеніку, і посилити жорсткість критеріїв расового відбору – які, як відомо, жорстко заперечувала церква.
Тоді саме йшов процес зміни віянь – втрачала позиції біблійна модель створення світу і взагалі християнські погляди на світ – як відсталі, ненаукові і старомодні. Натомість зміцнювала свою позиції наукова картина світу. Технічний прогрес, електрика, залізниця – ціла купа нових цяцьок, таких собі «коників» для цілого людства… Наука ставала дедалі популярнішою, людям видавалося, що наука зможе зрозуміло пояснити ВСІ (!) закутки світобудови, і все розставити по своїх місцях. А теорія еволюції як перемоги найсильнішого і найнахабнішого, все зрозуміло (і легко!) пояснювала, тим більше, що в тодішній економіці люди запросто могли знайти підтвердження такого «наукового підходу». Факти, які не вписувалися в цю теорію, і вже тоді могли б перевернути вчення Дарвіна з ніг на голову, наукова спільнота повністю проігнорувала. А от Дарвін потрапив «в течію», його підхопили і почали популяризувати найосвіченіші прошарки тогочасного суспільства. Що було далі – всі відомо, для пояснення цього процесу і досі пишуться цілі томи наукових досліджень. Знайшлася «найслабша ланка» – нація, яка до того часу потерпала від відчуття розрізненості і роздробленості. Маю на увазі Німеччину. Всім відомо, що ніщо так не об’єднує спільноту, як пошуки спільного ворога. А тут саме і теоретичне обґрунтування знайшлося – а чому б не перевірити теорію Дарвіна на практиці?
Перед тим психіатри, зокрема, Густав Юнг, попереджували – мовляв, у казках, музиці, навіть у снах німців дедалі чіткіше проступає образ сильного володаря, який бажає підкорити світ. На зміну пануючому відчуттю індивідуальної слабкості може прийти відчуття несамовитої спраги влади над світом. Така от компенсація. Ну але хто там в той час слухав того Юнга – навіть сам Юнг свої ж попередження ігнорував. Що було далі – всім відомо. Підсвідоме прагнення до влади поєдналося з такими чудовими і модними теоріями, на іншому кінці світу знайшлися люди з таким само патологічним прагненням до влади – і маєте другу світову, досі люди не можуть розібратися, хто в чому винен. Ситуацію могла врятувати церква – однак тоді саме вона була не модною, всі захоплювалися матеріалізмом.
Зараз спостерігається перекіс в інший бік – від логічного мислення до образного, а відтак на зміну матеріалізму приходить езотерика, захоплення різними вченнями, науку, яка таки не змогла пояснити весь світ гуртом і вроздріб, знову відсовують у закапелки. Та й сама наука не пручається – на зміну глобальним науковим теоріям приходять дрібні відкриття, які добряче допомагають створювати нові технічні «гаджети» (читайте – забавки і коники), однак не дуже вражають уяву пересічного громадянина.
В таких разючих змінах моди теж нема нічого дивного і надприродного – саме в такий спосіб людський мозок здійснює свою розумову діяльність. Як відомо, півкулі головного мозку мають різні функції – одна сприймає світ образами і дивиться за змістом, інша вже слідкує за формою, впорядковує ті образи в логічний ланцюжок і розставляє по своїх місцях. Певний період часу сильніше працює одна півкуля, потім – інша. Сліди такого чергування можна помітити як на діяльності окремої людини, так і на історії цілих культур і цивілізацій. Однак фокус в тому, що, окрім такого думаючого процесу, який майже непомітно для самої людини підбирає чи демонстративно ігнорує ті чи інші факти, повинна бути ще й свідома «думальна діяльність». Тобто, сама людина повинна бодай трохи стежити, а чи не пішов бува її «думальний процес» в один бік, кардинально ігноруючи бік інший. Саме свідомість повинна компенсувати такі перекоси і надмірне захоплення тією чи іншою теорією – інакше буде біда. Друга Світова – то тільки найочевидніший приклад побічних ефектів «перекошеного мислення».
Ось вам приклад в інший бік, з нашого часу – російську блогосферу днями підняв на вуха жахливий факт. У одній із закритих ЖЖ-спільнот сталася трагедія. Мама маленької дитини возила своє чадо в село, там дитя нахапалося купи болячок, зокрема – запалення легенів. Лікували дитя гомеопатією. Через кілька днів дитині стало зовсім кепсько, однак матуся, замість того, щоб піти до лікаря, сиділа і писала пости в інтернет-форум, благаючи, аби їй порадили, що робити. Поради були різними – змазати дитину календулою, випити обом валеріанки, і так далі. Зокрема, була й версія про те, що дитина сама вибрала собі саме такий шлях. В результаті дитина померла. (До речі, у відповідь на цю тенденцію на інших форумах цілком всерйоз пропонують стерилізувати ідіотів – аби уникнути повторення таких історій.)
І таких закритих спільнот, які не визнають повністю офіційну медицину (читайте, офіційну науку) в наш час стає дедалі більше. Маємо інший перекіс – до образного мислення, але при цьому з певною повагою до теорії Дарвіна – мовляв, якщо дитина сильніша – то виживе, а не виживе, ну то що ж…
І частенько такі перекоси подаються як вияв поваги до езотеричних вчень. Що ж, думаю, представники багатьох релігійних вчень мали б що сказати згаданій матусі. Однак таких матусь багато, а проповідників тих вчень, котрі справді працюють, набагато менше.
Крім матусь загалом кількість людей, котрі намагаються зіпхати все на волю богів, і відхреститися від відповідальності, зростає. І християнство тут не дуже пасує – бо, все ж таки, воно накладає на людину відповідальність, та ще й неабияку, за те, що вона робить у цьому світі. А тут такий шанс – ідея про кінець світу. За тебе все розкладуть по поличках, і навіть накажуть грішників, нічого вже робити не треба. Контролювати свої вчинки і дотримуватися заповідей – не те щоб тяжко, але незвично. Набагато легше долучитися до прихильників якого-небудь Кемпінга, і тішити себе думкою, що з його допомогою якось вдасться протиснутися до тісних лав тих двох відсотків людства, котрі повинні втрапити відразу на небо. Логіка трохи нагадує міркування тих бідолах з Донеччини, котрі голосували за Януковича зі сподіваннями, що той поділиться з ними емс… набутим добром…
А висновок спільний і для тих, і для тих – і в духовному розвитку, і в економічно-державному квитків до раю так легко не дають. Все потрібно здобувати копіткою працею, яка, загалом, не повинна бути тяжкою. Адже, як казав кіт Матроскін, спільний труд на свою користь облагороджує.

Довідка «МП»
Коні Апокаліпсису – широковживаний вираз. Апокаліпсис – грецька назва «Откровення» Іоанна Богослова, однієї з книг християнського Нового завіту. Твір цей, основною темою якого є пророцтва про страшний суд і кінець світу, написаний грецькою мовою в 68-69 рр. н. е. У шостому розділі Апокаліпсису розповідається про чотирьох містичних вершників, що їхатимуть на білому, рудому, вороному і блідому конях, несучи людству нещастя і загибель. Образи Апокаліпсису знайшли втілення в літературі і мистецтві (наприклад, гравюри великого німецького художника XVI ст. А. Дюрера, серед яких широко відомі “Чотири вершники Апокаліпсису”, поезія В. Я. Брюсова та ін.)

Життя і смерть цапа-відбувайла

Гроші і запахи

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers