Перед появою другої дитини в сім'ї чимало батьків задумується, як розповісти про це старшій. Що говорити, чого не говорити? Як переконати малюка, що батьки любитимуть його не менше, ніж до появи братика чи сестрички? Як підготувати свого первістка до майбутнього поповнення у сім'ї, радить тернопільський психолог Світлана Кухарук.

"А з ким тут гратися?"

- Новину про те, що незабаром у неї з'явиться братик чи сестричка, дитині слід повідомляти найпростішими словами, - каже пані Кухарук. - Що якийсь час це дитя буде зовсім маленьким і безпорадним, буде плакати, просити їсти, лежатиме в колисці.

Не варто казати: "Тепер у тебе буде сестричка і ти будеш мати з ким гратися". Адже коли вдома з'явиться безпорадне немовля, старша дитина не зрозуміє: "А з ким тут гратися?".

Точної дати, коли народиться малюк, вказувати теж не обов'язково, але дитину можна зорієнтувати в часі - наприклад, сказати, що це станеться восени чи наприкінці літа.

- Ніколи не треба казати: "Це для тебе" чи "Тобі буде краще", - зауважує психолог. - Адже батьки не знають, чи зрадіє старша дитина і чи насправді їй буде краще з молодшим братиком чи сестричкою, особливо спочатку.

Тому краще говорити: "Ми будемо всі разом одне одного любити. Коли менша дитина трошки підросте - нам буде ще веселіше. Ми тебе любимо, а вас двох будемо любити ще більше".

"Ми хотіли саме такого, як ти"

Трохи старші діти починають питати, звідки ж візьметься братик чи сестричка.

- Дитина до п'яти років насправді не потребує розповіді про фізіологію. Її більше турбує те, чи зміняться мама і тато після появи ще одного малюка, - наголошує пані Кухарук. - Тому дуже важливо їй пояснити, що діти народжуються із любові: "Коли тато і мама одне одного дуже люблять, у них з'являється таке маленьке зернятко - як від квіточки, яка гарно цвіла. І ти також у нас з'явився з любові. Ми саме такого, як ти, й хотіли. І ти народився точно такий, як ми хотіли - такий гарний.

Навіть у дорослих залишаються дуже травматичні переживання, якщо батьки колись їм сказали: "Та от, так вийшло... Ми навіть не знали, чи тебе народжувати". Це настільки велика психологічна травма, зауважує психолог, що з нею люди згодом ходять на психотерапію роками. Іншої помилки батьки припускаються, говорячи: "Ми так хотіли дівчинку, так мріяли про бантики і сукеночки..." або: "Ти так невчасно народилася, тато тоді так мріяв про хлопчика..." або: "Мама через тебе не змогла закінчити інститут і знайти добру роботу...".

- Якщо батьки розповідають, що народження чада було проблемою для сім'ї, то дитина в майбутньому так себе й сприймає - як тягар для інших, - пояснює пані Світлана. - І не тільки для батьків, а й для інших людей, які її оточують.

Увага не фізіології, а стосункам

Якщо ж дитині більше п'яти років, для пояснення того, звідки з'явиться братик чи сестричка, можна почитати з нею якусь із книжечок про сексуальний розвиток для дітей молодшого віку.

- Там йдеться про те, що у мами в животику є таке місце, де вона виношує дитинку, - розповідає психолог. - Однак основна увага відводиться не фізіології, а стосункам. Там показано, як тато з мамою чекають дитинку, гуляють за руку, роздивляються іграшки, вибирають для неї одяг. Потім - радіють дитині. Тобто подано мінімум фізіологічної інформації, але максимум - пояснення того, що дитина приходить у світ бажаною. І так само бажаний її молодший братик чи сестричка.

Різниця у віці - не проблема

Значна різниця у віці між дітьми, на думку психолога, загалом не є проблемою. Навпаки, старшій дитині-підлітку поява молодшої допомагає легше відірватися від батьків. У повноцінній сім'ї, де враховують інтереси дитини, з народженням молодшої старша отримує більше свободи. І лише тоді, коли їй потрібно, може звернутися по допомогу до батьків.

- Однак якщо батьки невдоволені поведінкою підлітка: "Ти у нас виріс лобурякою, не вчишся, не слухаєшся... А от ця дитина буде хорошою і чемною...", то одразу налаштовують дітей один проти одного, коли малі ще навіть не знають, чого чекати, - застерігає пані Кухарук.

Для дівчаток-підлітків може бути проблемою, якщо мама змушує їх доглядати менших сестричку чи братика.

- Була в мене 19-річна пацієнтка, яка, коли завагітніла, не на жарт вагалася, чи народжувати, - розповідає психолог. - З'ясувалося, що у 12 років її змушували няньчити молодшу сестру. Дівчина зізналася: "Я її ненавиділа, бо через неї в мене не було свого життя, я не могла погратися, погуляти з подружками". І тепер, вже дорослою, казала, що дитини не хоче, бо не любить дітей. Багато часу пішло на терапію, однак стосунки між сестрами так і не склалися - образа заклалася в дитинстві, і саме через те, що батьки неправильно себе поводили.

Однак незалежно від різниці у віці між дітьми - якщо батьки ведуть себе правильно - нащадки розуміють, що вони близькі і потрібні одне одному, підсумовує пані Кухарук. Що брат чи сестра - людина близька по крові, яка завжди тебе зрозуміє, завжди прийме, подбає про тебе й буде любити таким, який ти є.

Якщо один - "янголятко", то другий - "бісеня"

Коли в сім'ї вже двоє дітей, кожному з них дуже важливо отримувати свою "порцію" любові батьків.

Про конкуренцію між старшими і молодшими дітьми та про найпоширеніші помилки їхніх батьків психолог розповідає на прикладах зі своєї практики.

На старшу дитину у сім'ї завжди чекають великі соціальні очікування від батьків. Це - їхній продовжувач роду, йому вони делегують дуже багато відповідальності. Часто батьки очікують, що перша дитина обере і їхню професію. І якщо первісток виправдовує очікування батьків, молодша дитина може "на знак протесту" впадати в крайнощі.

- Часто молодший бачить, як старший допомагає батькові у роботі, добре вчиться, і розуміє, що такої конкуренції він не витримає, - каже пані Світлана. - Тому росте неслухняним, у такий спосіб відмовляючись змагатися в досягненнях. Впадає в крайнощі - стає дуже непосидючим, робить збитки. Батьки нарікають: "Ой, такої дитини в нас ще не було...". А йому тільки цих слів і треба. "Ага, я не такий, як всі - і добре! Помітили, звернули увагу!".

Старший син у сім'ї тернополян, які звернулись за консультацією до психолога, був дуже обдарованим у математиці, перемагав у багатьох конкурсах. Молодший ріс його повною протилежністю.

- Батьки скаржилися на гіперактивність молодшого, - розповідає пані Кухарук. - Розповідаючи про проблему, вони в його ж присутності дуже хвалили старшого сина. Той був у них мало не ангелятком. А якщо один ангелик, то інший одразу починає поводити себе, як бісеня.

Психолог порадила батькам вчитися бачити і в молодшому синові те, що йому добре вдається: як він добре стрибає, як гарно вигадує ігри з машинками, як чемно чекає, коли мама зайнята. Дитина має переконатися, що її помічають і тоді, коли вона веде себе слухняно, а не тільки тоді, коли бешкетує.

Трохи по-іншому виглядала "конкуренція" між донькою та молодшим сином у іншій сім'ї. Старша дівчинка у ранньому дитинстві часто хворіла, однак до часу, коли мав народитися син, проблеми з її здоров'ям вже вдалося владнати. Хлопчик ріс дуже здоровим, енергійним та емоційним. Старша донька, порівняно з ним, гірше вчилася, не була такою комунікабельною і симпатичною, дуже тихенькою, скромною. І коли братові виповнилося два роки, у сестри раптом з'явилися незрозумілі проблеми зі здоров'ям - то їй немає чим дихати, то в неї сильні головні болі.

- Це вже почалася психосоматика, наслідки емоційного перенапруження, - пояснює психолог. - Дівчинка відчувала, що втрачає увагу батьків до себе - бурю їхніх емоцій викликав менший син. Під час терапії вдалося зрозуміти, що хвороба - це був єдиний спосіб, за допомогою якого вона вміла отримувати увагу.

Місце зайняте!

Непросто можуть складатися стосунки між дітьми з різницею у віці один-два роки.

- Коли народжується молодший, а старшому немає й трьох років, він сам ще потребує багато уваги, - нагадує пані Світлана. - Три роки - це та пора, коли маленькими кроками треба вибудовувати свою відстань із мамою, це перше від'єднання від неї. Воно само по собі непросте, а коли є молодша дитина, старшій ще тривожніше: "Я тільки-но зліз з колін, а мамині коліна вже зайняті!".

Трирічна дитина, з одного боку, хоче бути хоч трішки самостійною, а з іншого, їй здається, що як тільки вона віддалиться від мами, та про неї забуде, бо зайнята молодшою. Тоді старша стає вередливою, неспокійною, часто і довго плаче, нічим не цікавиться - тільки б "збити" меншу дитину з маминих рук.

- На прикладах своїх пацієнтів переконалась, що найкраща різниця між старшим та молодшим - це чотири-п'ять років, - каже Світлана Кухарук. - Тоді й контакт між дітьми добре встановлюється, і кожна дитина встигає подорослішати.

Діти ж із меншою різницею у віці "дихають одне одному у спину". У них конкуренція закладена від народження. Часто їх одночасно віддають до школи. При цьому старший хоче почуватися старшим, хоч щось краще вміти робити. А молодший зазвичай від нього зовсім не відстає.

- Бачила навіть приклад, як хлопчики мірялися взуттям. І коли в молодшого нога виявилась більша, це була для них подія на весь вечір: "Тепер я перший - в мене більша нога!", - посміхається пані Світлана.

Бабуся - не мама

Після народження молодшого старша дитина нерідко може злякатися, що стане непотрібною батькам. Неуважні дорослі часом цей страх посилюють.

- Був випадок, коли бабуся, з найкращими намірами забираючи до себе старшу дитину на два тижні, необережно сказала: "Ти вдома тепер будеш заважати, бо народилася інша дитинка, їй потрібен догляд. Татові з мамою зараз не до тебе", - розповідає психолог. - Дитина, повернувшись додому, була настільки наляканою, що взагалі не хотіла відходити від мами.

Тому не варто відривати старшу дитину від радості в сім'ї через те, що народилася молодша: "У нас всіх - радість. Ми разом можемо пелюшки поскладати, в магазин сходити. Місце тут є для всіх і нам тут добре всім разом". Так, дитина може ночувати в бабусі, головне - щоб при цьому не було психологічного віддалення від батьків.

- Зараз велика категорія бабусь - молоді енергійні жінки, - зауважує пані Кухарук. - Вони встигли народити одну-дві дитини, материнський інстинкт у них ще присутній, енергії багато. І можливо, вони навіть підсвідомо конкурують із донькою чи невісткою: "Я ще також можу бути цілком повноцінною мамою". Але їхні необережні слова: "Та навіщо тобі мама, ми ж чудово з тобою можемо дати собі раду самі?!" - можуть дуже травмувати внука чи внучку.

В жодному випадку не варто:

• Спокушати вашого первістка спільними іграми з малям. Коли він побачить цей згорток пелюшок, він зрозуміє, що ні в хованки, ні в іграшки з ним пограти не можна.
• Забороняти ревнувати. Якщо ваша старша дитина злиться на вас або на новонароджене маля, спробуйте зрозуміти її. Адже зовсім недавно вона була улюбленцем родини, а тепер більша частина уваги приділяється іншій дитині. Ревнощі первістка природні.
• Не змушуйте насильно старшу дитину "дарувати" свої іграшки маляті або якось інакше проявляти "братську любов". Первісток теж має право на свій особистий простір, недоторканність почуттів і майна. Купіть краще дитині нові іграшки-брязкальця, а старшого залишіть у спокої.
• Не перевантажуйте ваше старше чадо турботою про молодше.