З народженням первістка в сім’ї завжди відбувається переформатування стосунків. Не один чоловік скаржився на те, що дружина приділяє тепер всю увагу дитині. І не одна мама скаржиться на те, що чоловік їй зовсім не допомагає з дитиною, і вона повністю вибивається з сил. Саме ці обставини часто стають причиною розлучення. Втім, відомий лікар-педіатр Євгеній Комаровський вважає, що з цими клопотами можна легко дати раду.

“ Найголовніше – спробуйте ні на кого не розраховувати, навіть на чоловіка, хоч яким би він був коханим і чудовим, – радить знаменитий лікар Комаровський у своїй книжці “Здоров’я дитини”. – Без допомоги інших вам буде важко, але ви зобов’язані зробити все, щоб ця допомога не стала необхідністю та не перетворилася, зрештою, на послугу. Я вас запевняю, що, правильно організувавши режим, ви впораєтеся самі.
Як же треба організувати день?

Почнімо з ранку.
Дитина прокидається о 5-7 годині і вимагає сніданок. Просить? Давай. Якщо до кінця годування дитина закуняла, одразу ж відправляй її на балкон спати. Якщо не засинає одразу, нехай полежить у ліжечку голенькою. Але через півгодини – обов’язковий сон на свіжому повітрі! Тобто на балконі.
Годуємо батька. Якщо він зумів поїсти сам – чудово, якщо ж не вміє користуватись кухонною плитою – не варто обурюватися. Вчити та виховувати чоловіка треба було до вагітності. Дуже непогано під час годування татка поїсти і самій.
Тато ситий? Побажай йому хорошого дня – і ти залишаєшся наодинці з дитиною.
Навіть якщо вдома безлад (на кухні немитий посуд, старший син залишив ліжко незастеленим) – нічого страшного! Зараз ти можеш зробити не більше двох справ – налити малюкові воду, яку він питиме протягом дня, та заварити череду для вечірнього купання. Усе. Йди спати. Бажано – в тій кімнаті, що поруч із балконом, щоб почути, коли дитина тебе покличе. А станеться це в 9-10 годині.
Погодуй, і за колишньою схемою – спати на свіжому повітрі.
Якщо ти до цього часу все ще хочеш спати – не відмовляй собі в цьому! Поки повністю не відпочинеш – жодної домашньої роботи!

Полудень
До цього часу ти повинна почуватися повністю відпочилою та готовою до виконання всієї домашньої роботи. На це в тебе є від 4 до 7 годин. Цілком достатньо часу, щоб прибрати в оселі, приготувати їжу та привести себе до ладу.
Останнє в жодному разі не можна недооцінювати. Зовнішній вигляд жінки має для сімейного благополуччя не менше значення, ніж вчасно приготований обід. І немовля – не привід, щоб від вас сахалися знайомі
та сусіди.
Чоловік повинен прагнути повернутися в дім, де його з усмішкою чекає спокійна приваблива дружина, сімейний обід і спокій. Тільки такий дім стимулює в нього бажання щось у цьому домі робити. Це правда, хоч якою б осоружною та несправедливою вона здавалася з жіночого погляду.

Сімейний вечір
Цей час треба звільнити від усіх не дуже нагальних домашніх справ. Якщо батько після роботи вимушений зайнятися домашніми справами, цьому є лише два виправдання – хвороба дитини або хвороба мами.
О 8-9 годині вечора найкраще всім разом здійснити вечірній моціон, свіже повітря потрібне всім.
О 22.30 дитину, якщо вона спить, треба починати поволі будити. Це єдиний випадок, коли здорову дитину треба будити спеціально. Але краще розбудити зараз, ніж не спати півночі.
Прокинувся малюк – масаж, гімнастика, ванна. Потім годування. На добраніч!
Цих правил цілком достатньо для того, щоб пережити перші місяці після появи дитини на світ. У міру дорослішання дитини часу буде менше. Але на той час ти вже не будеш настільки замученою вагітністю та пологами, як раніше. Тож впораєтеся.
Пам’ятай: дитина будь-якого віку повинна залишати мамі особистий час!
Відволічемося від порад лікаря Комаровського та попитаємо порад у батьків досвідчених:
– Час для книжок, косметичних масок, домашніх занять фізкультурою та іншого я знаходила, надаючи дітям повну свободу дій, – говорить Анна, мама двох дітей, 7 і 3-х років.
– Я вважала, що однорічну дитину не можна ні на хвилину залишити одну, що я просто зобов’язана складати їй компанію в її іграх. Але одного разу з подивом виявила, що вона цілком може обходитися без моєї допомоги.
Відкриття було випадковим: я погано почувалася, прилягла на диван, виклавши в центр кімнати всі іграшки сина.
Він здивувався щастю – я належу до тих мам, які переймаються порядком, і рідко дозволяю “усе й одразу”. Син зарився у своє багатство. А я сама не помітила, як задрімала на півгодини. Прокинулася в холодному поту: я була впевнена, що мій Сергійко вже з’їв якусь машинку, придавлений плюшевим ведмедиком тощо. Але він зовсім спокійно грався! Без мене! Півгодини! І без жодних проблем.
До речі, мушу сказати, що сучасні іграшки не становлять загрози здоров’ю дитини, від них не так уже й легко щось відламати, засунути в рот і подавитися при цьому. Усе це – наші страхи, породжені та підтримувані бабусями.
Експеримент мене здивував і викликав бажання піти далі. Я почала залишати кімнату, надаючи малюкові повну свободу. Спершу залишала йому лише іграшки. Коли трохи підріс – почала “озброювати” фарбами, надаючи повну свободу дій. Як з’ясувалося, вимити лінолеум не так складно, ніж сидіти із малюком поруч, спостерігаючи за кожним його “шкідливим” рухом.
Звільнений час я присвячувала собі і тільки собі! Жодних домашніх справ у цей час! Це стало моїм залізним правилом. Син зайнятий своїми справами? Я – своїми: купила диск із фітнесом і займалася. Робила косметичні маски, читала. І дивувалася сама собі: як я могла раніше стільки часу витрачати абсолютно бездарно! Чому не вірила в здатність малюка розважати себе самостійно?
Коли Сергій підріс, я давала йому книжки з далеким прицілом: про тварин, машини, рослини, різні камені-мінералах, медицину. Стежила за тим, що його зацікавить найбільше. Батькові гени позначилися одразу: ще до школи мій син прекрасно знав систему кровообігу людину. Тож із вибором професії, думаю, у нас проблем не буде.
Таку систему виховання я перенесла й на дочку. Завдяки цьому вона у свої три роки дасть фору деяким шестирічним діткам: сама і речі свої прибере, і на стіл накрити мені допомагає.
Моя порада всім мамам: уникайте зайвої опіки над дітьми! Це корисно і вам, і дитині.