В порівнянні з українською школою канадська може здатися раєм: на уроки ходити не змушують, з усіх предметів до 9-го класу – лише один вчитель.

Але не все так просто: списувати там не дають, на дискотеку до 18 років не потрапиш… Про свої враження від канадської школи розповідає 14-річна Софія Юсипович, яка вже два роки не навчається в Україні.
Цього року закінчила восьмий клас і перейшла у старшу школу. Зараз Софійка перебуває в Україні. І хоч навчальний рік в іноземній школі триває, ніхто не звинуватить її у прогулюванні – всю програму проходить самотужки.
В Україні дивуються, коли дізнаються, що я навчаюся вдома, – розповідає дівчинка. – У Канаді це – нормально. Багато дітей так вчаться: або разом з батьками, або із вчителями, що їх спеціально для цього наймають. Мене вчить мама (мама Софії – доктор педагогічних наук, Почесний консул Канади у Львові Оксана Винницька). Я буду в Україні до Різдва, а наступний семестр навчатимуся у Канаді. У Канаді, як і в Україні, є приватні та державні школи. Досі я навчалася у приватній, тепер піду у публічну (тобто державну. – ред.).
Тебе мама навчає усіх предметів?
Так, у мене школа семестрова, тобто я протягом семестру вивчаю лише чотири предмети. Щодня у мене однаковий розклад. Зараз ми з мамою вчимо математику, англійську, невдовзі почну вивчати французьку, ще є предмет, мета якого – підготувати учня до життя. Наступного семестру вивчатиму інший набір предметів. Перед заняттями, щоб дисциплінуватися, переконую себе: наступні п’ять годин (а менше ми не займаємося) – це не мама, а вчителька. До 17-ї мушу виконати всі домашні завдання. На строгому контролі заняття музикою – не менш ніж двадцять хвилин гри на флейті щодня. Ще в кімнаті треба прибрати, іншу домашню роботу зробити... Про все це роблю відмітки у спеціальній картці. Чогось не зроблю – менше сидітиму за комп’ютером у facebook, “контактах”. А для мене це важливо, маю ж багато друзів за кордоном.
Скільки канадський учень протягом дня перебуває у школі?
Заняття розпочиналися о пів на дев’яту, але я повинна була прийти у школу не пізніше, як о 8.15, щоб підготуватися. У розкладі не більше чотирьох уроків – у старшій школі (у молодшій було більше). Та оскільки після них зазвичай були додаткові заняття, гуртки, то швидше, ніж о 16-й, додому не поверталася. Вдома бралася за домашнє завдання, його завжди було багато. Перерв між уроками не було, крім однієї довгої на обід. До восьмого класу включно нас вчила лише одна вчителька (лише з дев’ятого класу діти ідуть на “всіх вчителів”). Наприклад, вчимо ми історію, потім вчитель починає показувати, де відбувалася та чи інша подія на карті, історія плавно переходить у географію.
А як там із дисципліною на уроках?
Була на одному уроці в Україні: шум, кожен робить, що хоче, вчитель нічого не може з учнями зробити. Запитую їх: “Як ви в таких умовах вчитеся?”. А вони мені: “А ми й не вчимося”. В Канаді з дисципліною строгіше. Наприклад, не може учень вільно гуляти коридорами школи під час уроків. У кожного є картка, і якщо виходиш з класу, вчитель робить у ній відмітку. Навіть у туалет без цієї відмітки не вийдеш, у коридорах є люди, які все перевіряють. Звичайно, є учні, котрі прогулюють уроки, але їх ловлять і можуть за це навіть виключити зі школи. На уроках тихо. Можливо, це пов’язано з тим, що молоденьких вчителів там не буває. Наймолодшій вчительці було 25 років. У Канаді, щоб стати вчителем, треба багато років вчитися: після 12-річної школи – коледж, а далі ще два-три роки у вчительській школі. Але вчитель там – престижна професія з доброю зарплатою.
Українську культуру своїм канадським друзям представляла?
Робила презентації, розповідала. А одного разу прийшла до школи у вишиванці. Був фурор, всі роздивлялися, захоплювалися. У Канаді немає народного строю, адже її населення – вихідці з різних країн.
Клас у вас був дружний?
Так, щоправда, нас було мало – лише шестеро. Це тому, що школа також була маленька, зазвичай у канадських класах – 25-35 учнів (у приватних школах – 14-15). В Україні один із критеріїв визначення “дружності класу”, чи дають одне одному списувати. У Канаді – чи допомагають однокласникам, пояснюють незрозуміле. Списування просто не існує. Якось моя однокласниця неправильно мене зрозуміла, подумала, що прошу дати готову відповідь, і обурилася: “Я не скажу тобі, інакше ти ж нічого не навчишся”. А на іспиті, коли у мене впав олівець, вчителька навіть не дозволила нагнутися і підняти його, аби я не побачила, що пише мій сусід.
Як розважаються тамтешні підлітки?
Голлівудські фільми нав’язали стереотип, мовляв, за кордоном школярі багато розважаються, організовують гучні вечірки, дискотеки. Це не так. Такого, як в Україні, коли у 13-14 років дівчата та хлопці вже ходять на дискотеки, там немає: не пустять тебе у клуб до 18 років. Час від часу підлітки організовують вечірки вдома, але, знову ж таки, все під контролем.
В Україні випускний – мегаподія, до якої готуються більш як рік. Які випускні в Канаді?
Я лише восьмий клас закінчила, тому у нас не було гучного випускного. Спершу урочиста частина: ми у мантіях виходили на сцену і отримували документи про освіту, перед тим разом із вчителькою пішли у ресторан. Про вбрання довго не думала: купила сукню незадовго до вечора, а не встигла б, то могла б і в джинсах піти. Моя подруга (з іншої школи), до речі, прийшла на вечір у сукні та кедах.
В Україні є випускна традиція – зустрічати сонце...
Я не знала про таку традицію. В Канаді сонця не зустрічають. Можливо, у старших є цікаві традиції, у
12-му класі про це дізнаюся. Хоча чула, що деякі старшокласники на випускний навіть готелі винаймають.
Вступатимеш у канадський вуз?
Напевно, так. У 12-му класі всі абітурієнти розсилають свої документи у різні вузи. Ті, що готові тебе прийняти, надсилають відповідь. Чим більше відповідей, тим краще – вибір ширший.