Найпоширеніший різновид української бабусі – людина, яка мріє, аби діти їли багато-багато, та ще й часто. Іноді малих просто не випускають з-за столу, поки все не з’їдять. Частенько така ж мрія з’являється і в молодих батьків, які геть забувають своє дитинство і з усіх сил намагаються нагодувати чадо чимпобільше. На жаль, якщо цю мрію вдається реалізувати, і дитина навіть не пручається, то… То потім років через 10-15 чадо отримує серйозні проблеми зі здоров’ям. Тож якщо ваша дитина мало їсть – не поспішайте панікувати.

Як правило, всім батькам хочеться, щоб їхні дітки наминали за обидві щоки сніданок, обід і вечерю і, при цьому, ще просили б добавки.
У реальному житті найчастіше зустрічається протилежна картина: мама, тато, бабуся і дідусь буквально “навалюються” на улюблене чадо з проханням з’їсти ще ложечку за маму, ложечку за тата... А чадо сидить, міцно стуливши губи, іноді справа доходить навіть до сліз, або покірно з’їдає всі пропоновані йому “ложечки за маму, за тата...”, але, після закінчення трапези, видає все з’їдене назад.
Спробуймо розібратися – чи так вже й корисно і необхідно годувати дитину насильно?
Якщо ваш малюк (мова йде про дітей віком від 1 року, але при цьому вони не перестають бути малюками, принаймні, до шкільного віку), зростає і розвивається так само, як і однолітки, і при цьому почуває себе відмінно, але з’їдає рівно половину порції сусідської Марійки (або Тетянки), не хвилюйтеся і залиште його в спокої: у нього такий обмін речовин, йому достатньо поживних речовин в тій кількості їжі, яка надходить в його шлунок.
Зовсім інша справа, якщо ваше чадо рівно на голову нижче від хлопчаків і дівчаток його віку, правда, і тут немає універсального рецепту.
У першу чергу, подивіться на тата і маму уважніше і, якщо виявиться, що їхній зріст нижчий за середній, то чого ж ми чекаємо від сина чи доньки? (Як то кажуть, яблуко від яблуні...).
Не варто таку дитину примушувати їсти як всі, тим більше неприпустимо годувати насильно (уявіть себе на її місці), це може призвести до ще більшого зниження апетиту та до порушення травлення. У такої дитини повинен бути раціон харчування відповідний до її фізичного розвитку (тобто до її істинних зросту й маси), а не до вікових норм. Зазвичай в період статевого дозрівання такі діти починають швидко рости і наздоганяють своїх однолітків.
На жаль, значно частіше дефіцит маси тіла виникає в результаті неправильного харчування (або перенесених захворювань). І тут виникає порочне коло: в результаті тривалого незбалансованого (частіше – за кількістю і якістю білка) харчування знижується активність травних соків, погіршується перетравлювання і всмоктування поживних речовин, що, у свою чергу, призводить до зниження апетиту і подальшого зменшення маси тіла.
Тут батькам треба усвідомити одну закономірність: нормальне бажання їсти у людини виникає тільки тоді, коли шлунок повністю звільняється від чергової порції їжі (у дітей, як правило, це відбувається через 3-4 години після годування), але у дитини зі зниженим апетитом, як ви пам’ятаєте, понижена секреція травних соків, і звичайна порція їжі просто-напросто не встигає як слід перетравитися і “залишити” шлунок.
Якщо в цьому випадку ви все-таки змусите дитину з’їсти якусь кількість їжі, у неї може виникнути блювання як захисний рефлекс від перегодовування. При частих повтореннях такій ситуації можливий розвиток звички до блювання не тільки під час годування, але навіть від одного виду їжі (на практиці ми, практикуючі педіатри, зустрічаємося з цим набагато частіше, ніж того хотілося б, і, що більш сумно, деякі батьки намагаються лікувати блювання медикаментозно, не вдаючись до причин його виникнення, що може призвести до перевантаження організму дитини ліками, і далі – до лікарської алергії або запалення слизової шлунка, кишківника). Також постійне перегодовування дитини може призвести до того, що вона перестане “відчувати” той момент, коли шлунок вже наповнений і вона, по суті, є вже не голодною. А там далі – ожиріння, хвороби підшлункової, та цілий “пакет” не зовсім приємних наслідків перегодовування.