Незважаючи на всі чудернацькі перипетії, котрі останнім часом кояться з українською освітою, за кордоном знаходяться допитливі юні громадяни, котрим кортить вкладати свій час і свої гроші в освіту в Україні. Останніми роками серед таких відчайдухів збільшується кількість громадян США та ЄС.

Жителі міст з більш-менш великими університетами вже звикли бачити поруч іноземних студентів з Азії, Африки та Близького Сходу. За останні кілька років з’явилася нова тенденція: студенти з Європи та Америки обирають українські університети.
“Я планую вступати в університет в Ужгороді”, говорить Адріан Дан Поп з Румунії. “Якщо раніше бізнес робили переважно в країнах старої Європи, то сьогодні справи змінилися. Думаю, румунські бізнесмени розуміють важливість потенціалу України. Якщо я отримаю диплом ужгородського університету, то буду абсолютно готовим провадити бізнес між нашими країнами”, розповідає Поп. Минулого року хлопець приїздив у Чернівці, щоб дізнатися про умови вступу та навчання іноземних студентів. Він познайомився з іншими європейцями й дізнавався про “національні особливості”, щоб нарешті визначитися з майбутнім місцем навчання. “Я зупинив свій вибір на Ужгороді, тому, що він є своєрідним центром між чотирма країнами: Словакією, Угорщиною, Румунією і Україною. Я бачу багато можливостей співпраці між країнами і, повернувшись в Румунію з дипломом, зможу ефективно просувати вашу країну”.
Кількість іноземних студентів з Європи та Америки повільно, але зростає, зауважують в українських університетах. У Вінницькому Медичному університеті ім. М. І. Пирогова навчається близько 150 студентів з 15 країн Європи та Америки, переважно це громадяни Польщі, Болгарії, Чехії, Словакії та Литви. “Навчаються на всіх факультетах, але найбільше на медичному”, – говорить Володимир Коваленко, декан з роботи основних факультетів з іноземними студентами Вінницького медичного університету. “Обирають нас за високий авторитет, традиції підготовки гарних фахівців, які не гірше тих, що готують в Гарварді”, переконаний Коваленко.
Щоб стати українським студентом-медиком, іноземці протягом підготовчого року вивчають мову (на вибір студента можна навчатися українською, російською, англійською) та курси базових дисциплін, а потім, за результатами навчання, зараховуються на перший курс. Проблема для іноземців у тому, що українські дипломи, в більшості випадків, не приймаються закордоном, тому можна бути впевненим, що доведеться його підтверджувати на батьківщині.
Україна як терра інкогніта
Окрім навчання, частина іноземних студентів приїздить провадити свої наукові дослідження в Україні, тому, що знаходять в нас чимало цікавих, а іноді унікальних, економічних, соціальних, географічних прикладів. Самі ж українці, або вважають їх недостатньо важливими для дослідження, або просто не помічають. Ребекка з Великої Британії провела 9 місяці в Україні, 6 з них в селі, споглядаючи за особливостями життя людей в рамках свого дослідження. (З етичних причин назви населених пунктів не розкриваються).
“Мені потрібно було відчути те саме, що відчувають жителі села, для цього я на деякий час переїхала туди. Було складно пережити зиму, коли в будинку немає ванної, теплої води чи газу”, – розповідає студентка. Знайшовши підтримку академічних керівників Ребекка успішно могла провадити дослідження, але потрібно було на кілька місяців звикнути, що деяким жителям не подобалася присутність іноземки, інші ж всіляко допомагали. “Там я знайшла не тільки цінну інформацію для свого дослідження але й справжніх друзів на все життя, які підтримували і завжди мали терпіння пояснити мені, якщо щось було не зрозуміло”. Найбільшим випробуванням виявилася мова – місцева говірка була далекою від тієї української, яку вивчила Ребекка напередодні. Втім, дослідниця наголошує на великому академічному інтересі, який представляє Україна для подальших досліджень.
Для того, щоб іноземні студенти були зацікавлені навчатися в Україні, потрібен відповідний високий рівень підготовки викладачів. Адже за європейською та американською практиками студенти часто приїздять навчатися не в певний навчальний заклад, а до якогось відомого лектора. “Мені з іноземними студентами легше працювати, тому що вони сюди приїхали навчатися і серйозно налаштовані, а наші часто мають радянський підхід”, – говорить Володимир Шпортюк, викладач Київської школи економіки. Він вважає, що навчатися в Україні іноземцям цікаво, а головна проблема – це неефективний менеджмент в питанні приваблення студентів.
Зацікавленість ВНЗ в тому, щоб студенти з-закордону навчалися в них – очевидна, вважає Коваленко.
“Мова іде про молодих людей, які приїжджають до нас в країну, це і з економічної, і політичної, і культурної точки зори вигідно. Нажаль державної політики та програм по залученню іноземних студентів немає, є тільки певні намагання”. Тому й виходить, що головною промоцією університетів є їх випускники та викладачі, що їздять закордон на лекції та дослідження.
“Для США, Канади – Україна це терра інкогніта”, – говорить Аліна Пастухова, викладач української мови для іноземців гімназії “Києво-Могилянський колегіум”. “Студентів цікавить давня історія України, але набагато більше сучасна. Їм цікаві думки викладачів про те, що чекає на країну в майбутньому”.

Українська мова в Україні
Окрім академічного навчання, є студенти, які приїздять вивчати українську мову. Хтось вважає, що вона потенційно може стати в нагоді в майбутньому, інші ж, дізнавшись про пращурів, які походять з України, хочуть знати їх мову та культуру. Марко Маннхарт-Савченко приїхав зі Швейцарії вивчати українську в Києво-Могилянській академії. “Батько тут народився на Волині, він мене виховував, як українця, але ніколи не вчив мови. Та я вирішив, що маю знати її”, – розповідає Маннхарт-Савченко, грамотно вибудовуючи речення українською. Хлопець вивчає українську мову, літературу та має можливість відвідувати лекції викладачів академії, перевагу надає політології та міжнародним відносинам. “Батько був проти того, щоб я їхав сюди, раніше він був патріотом, а зараз говорить, тут так і залишився Радянський Союз і це надовго. А от мама вважає, що тут стане краще, буде, як у Європі, тому важливо знати мову, культуру”. Найбільшим випробуванням для Марка стала мова, адже вивчаючи українську йому важко було знайти в Києві поза академією людей, які б говорили українською, а не російською.
“Найбільше цікавить іноземних студентів ставлення українців до своєї мови. Часто запитують мене, чому українці говорять російською, вони цього не розуміють”, – розповідає Пастухова.
Хоча Марко хотів продовжити своє навчання в Україні, але не зміг отримати відповідної візи, тому наступні 5 років планує вчитися в Швейцарії. “Я думаю все ж повернутися в Україну, жити та працювати тут”, – говорить Маннхарт-Савченко.
Оформлення документів іноземних студентів для навчання в Україні – складне питання, адже для того, щоб залучити одного іноземця, ВНЗ потрібно пройти тернистий шлях: 5-7 міністерств та отримати різні узгодження, розповідає Коваленко. Студенти з-за кордону будуть до нас їхати, потенціал є, переконані співробітники університетів, проте очевидно, що чогось знову не вистачає, щоб цей процес став ефективнішим.