Міністерство освіти збирається змінити правила вступної кампанії, незважаючи на опір громадськості. Громадське обговорення проекту завершено, до МОН надійшло кілька сотень пропозицій і зауважень. Однак навряд чи в правилах щось змінять. Адже майже всі запропоновані нововведення були апробовані під час цьогорічної вступної кампанії, і проти них уже півроку протестують експерти та ЗМІ.

До проекту, зокрема, включили норми про врахування під час вступу середнього бала атестата за 200-бальною системою, додаткові іспити у вишах, можливість подавати до приймальних комісій сертифікати ЗНО минулих років. Крім того, якщо запропоновані зміни приймуть, на конкурсний бал абітурієнта також впливатимуть “видатні успіхи у навчанні з профільних предметів” (участь в олімпіадах та роботи в Малій академії наук) і навчання на підготовчих курсах при ВНЗ.
“Додаткові бали можна нараховувати, але треба виважено визначити, скільки і за що,– поділився думками у приватній розмові один із працівників освіти.– Не можна, наприклад, порівнювати результати, здобуті переможцями заключного етапу національних предметних олімпіад і системи Малої академії наук. Щоб стати призером олімпіад, треба докласти чимало зусиль. Їх не порівняти із зусиллями, яких докладають МАНівці, готуючи реферати або так звані наукові доповіді. Як свідчить практика, чимало таких “наукових” розробок береться в Інтернеті або ж їх пишуть на замовлення”.
Таким чином, конкурсний бал залежатиме від суб’єктивних оцінок шкільних учителів, членів журі олімпіад та приймальної комісії, можливості оплатити навчання на підготовчих курсах і дати хабара тим-таки шкільним учителям, членам журі олімпіад та викладачам навчального закладу. Порівнювати між собою сертифікати ЗНО різних років взагалі абсурдно, оскільки бали ЗНО – рейтингові, вони демонструють успішність виконання завдань учасниками тестування порівняно з іншими учасниками тих самих тестів. Щороку складають нові тести і, відповідно, з’являється новий рейтинг учасників тестування.
Міністерство має кілька причин для того, щоб змінити умови прийому до вищих навчальних закладів саме таким чином. Вузи самі зацікавлені в тому, щоб проводити додаткові вступні випробування. Не тільки з корупційних міркувань. Прагнення університетів самостійно обирати студентів можна зрозуміти, а для міністра освіти Дмитра Табачника лояльність ректорів дуже важлива – саме вони під час “антитабачної кампанії” навесні цього року захистили новоспеченого міністра від ганебної відставки. Табачник не має міцних позицій ані в уряді, ані в народі, тож сваритися з університетами йому не вигідно.
Тому не варто дивуватися, якщо норма про повернення вступних іспитів у ВНЗ раптом “вигулькне” в остаточній версії “Умов прийому…”. І міністр буде ніби й ні до чого: адже це трудящі побажали і керівництво наказало...
“Так, ця норма не увійшла в проект. Але я впевнений, ректори ВНЗ наполягатимуть на тому, щоб її повернули”,– заявив один із соратників міністра, нардеп Максим Луцький. Бажання своїх колег підтвердив ректор КНУ ім. Т.Шевченка і керівник Асоціації ректорів Леонід Губерський.
Окремого слова варті так звані творчі конкурси при вступі.
У 2010 році перелік конкурсних предметів на конкретні спеціальності встановлювали ВНЗ. Подеколи їхній вибір був досить дивним: так, в одному із сільськогосподарських університетів конкурсними предметами на спеціальність “ветеринарія” були заявлені українська мова та література й... іноземна мова. У проекті “Умов прийому...” МОН впроваджує фіксований перелік конкурсних предметів на спеціальності за кваліфікаційними рівнями бакалавра і молодшого спеціаліста.
У цей перелік цікаво зазирнути. Так, в “Умовах прийому…” чітко прописано: творчі конкурси проводяться на такі спеціальності, як мистецтво, культура, фізичне виховання, спорт і здоров’я людини, будівництво та архітектура, журналістика та інформація, видавничо-поліграфічна справа. Проте, відповідно до додатка ¹2, творчий конкурс передбачений для таких “креативних” спеціальностей (рівень молодшого спеціаліста на основі базової середньої освіти), як... правознавство, економіка підприємства, фінанси і кредит,
бухоблік, товарознавство тощо. Що, цікаво знати, мається на увазі?
Відомо, що цього року запроваджується новий тест ЗНО– з російської мови (тестів з інших мов національних меншин не буде). Водночас сертифікат з цього предмета потрібен лише на шести бакалаврських спеціальностях (культурологія, історія, філологія, бібліотечна справа, музейна справа, документознавство), причому замість нього можна подати і сертифікат з іноземної мови (для порівняння: останній потрібен на 87 бакалаврських спеціальностях). Запитання: скільки школярів охопить цей тест і чи такий вже він необхідний?
Зменшення ролі ЗНО у вступній кампанії вписується в загальний пріоритет нової влади – знищити все, зроблене помаранчевими. Здається, в Партії регіонів, члени якої постійно критикують тестування, вже давно забули, що впроваджувати ЗНО почали ще за часів Кучми і воно не є помаранчевою реформою. Всеохопним зовнішнє тестування стало за міністра освіти Івана Вакарчука, і ця деталь, швидше за все, коштуватиме реформі існування. Хоча ЗНО можна назвати чи не єдиною успішною реформою останніх років. Замість того щоб покращувати зміст тестування, а разом із ним зміст шкільної освіти, міністерство вдалося до контрреформаторських дій.
Утім, проблема української освіти глобальніша за Партію регіонів, міністра Дмитра Табачника та президента Віктора Януковича. Скасування тестів чи 12-річного терміну навчання в школі – це лише продовження загальної тенденції в українській освіті, коли всю увагу приділяють формі за повного ігнорування змісту. Політики з чиновниками не мають бажання й ресурсу починати справжні реформи: підвищувати зарплату вчителям і вимагати від них віддачі в роботі, закуповувати обладна­ня для шкільних кабінетів хімії чи фізики, визначати стратегію змісту освіти: чи то зменшувати навантаження на дітей за західною системою, чи то вирощувати вундеркіндів за радянською традицією. Країна не має відповіді на запитання: кого ж ми хочемо виростити, яка молодь має виходити зі школи – байдуже, з 10, 11 чи 12-го класу.
Те саме стосується університетів, які відірвані й від ринку праці, й від науки. Якщо філологів можна півстоліття возити на практику до Канева, то вірусологам інколи просто немає де проводити дослідження в рамках дипломних робіт. Природно, за таких умов українські виші часто не зацікавлені набирати до своїх лав найкращих студентів. Адже що з ними потім робити, з найкращими? Звідси й проблема корупції, і несприйняття зовнішнього тестування.
До речі, є ще одна причина, через яку зміни до умов вступу виглядають так недолуго. Керманичам країни властива маніакальна ностальжі за радянськими часами. Фактично все, що вони роблять із освітою, – це повернення до форми, яка існувала в СРСР. Поступове, але невпинне повернення, навіть ідея знову запровадити 5-бальну систему оцінок у школи вже прозвучала. Все це зупиняє Україну в розвитку на досить тривалий час. Однак спроби встановити в країні порядки мерця рано чи пізно закінчаться розчаруванням у цих порядках. А ось тоді, можливо, в країні з’явиться нове бачення освітніх реформ.