Українських кіберталантів найближчим часом чекають важкі часи: уряд вирішив підвищити для тих програмістів, які працюють на єдиному податку (а таких – більшість), ставку податку у 5 разів.

Вже на перших стадіях обговорення цього проекту значна частина “кібермонстрів” урочисто пообіцяла зібрати валізи і змінити громадянство. Тим не менш, окремі українські теоретики все ще розглядають можливість створення Крем’яної долини в Україні – хоча б з огляду на поки що досить велику кількість кіберталантів з розрахунку на одиницю площі.
Українські комп’ютерники нині – на хвилі процесів, які підкидає глобалізація. Ми маємо не лише відомих хакерів, а й, що значно корисніше, програмістів, інженерів і менеджерів комп’ютерних мереж. Й трохи прикро, що наша освічена “кібершляхта” частіше знаходить застосування за кордоном, аніж удома.

Вітчизна @-слонів
Україна – одна з держав, де розпочинався розвиток комп’ютерних технологій, згадаймо хоча б школу академіка Віктора Глушкова в Інституті кібернетики. Першу в СРСР та континентальній Європі цифрову електронну обчислювальну машину українці ввели в експлуатацію ще в грудні 1951 року. А у1960-ті роки Київський завод “Радіоприлад” науково-виробничого об’єднання “Електронмаш” вже випускав комп’ютери серійно.
Але тоді ж правляча компартія чомусь вирішила згорнути власну оригінальну програму й піти, як їм здавалося, легшим шляхом промислового шпигунства, підключивши до інтелектуальних крадіжок КДБ. Нічого путнього з цього не вийшло. І хоч комуністичний режим виявився сутнісним антагоністом кібернетики, попри це, мислячі люди у нас завжди були й намагалися зробити щось добре, хай навіть всупереч правлячій касті. І з приходом ери сучасної комп’ютеризації вони не забарилися виявити себе якнайкраще.
Напередодні розпаду СРСР в Україні засвітилося кілька комп’ютерних асів. Наприклад, Дмитро Гуртяк, який народився в Макіївці і працював у Донецьку, створив комп’ютерну програму KeyRus, яка широко розповсюдилася у країнах колишньої радянської імперії і за кордоном. Вона, щоправда, не принесла авторові матеріальної вигоди – KeyRus поширювався безкоштовно. Як часто трапляється з геніями, Гуртяк помер молодим, у 27 років.
На початку 1990-х уславився киянин Всеволод Волков, що скомпонував зручну програму для роботи з файлами Volkov Commander, знану теж далеко поза межи України. Згодом почалася епоха комп’ютерних ігор. Киянин Сергій Григорович став мільйонером, створивши популярні серії ігор “Козаки” та S.T.A.L.K.E.R.
Це – лише деякі із фронтменів комп’ютерної ери, за якими постає чисельна армія українських комп’ютерників, масовий прошарок інтелектуалів, які поєднують гуманітарне й інженерне мислення.

Діти кібернетика Глушкова
“Ми вийшли на окупність більше 5 років тому. Якщо говорити про галузь у цілому, то вона на підйомі, – переконаний Олексій Чуксін, директор з маркетингу ЗАТ “МЕТА”, відомої пошукової системи. – Росте число користувачів, нових проектів, кількість нових рекламодавців. Інтернет-реклама в 2009 році була єдиною галуззю рекламного ринку України, що збільшила обсяги, і цьому не перешкодила навіть криза”.
Серед українських ІT-фірм є вже кілька успішних проектів. Це, наприклад, юридичний сайт Lіga Onlіne, пошуковик МЕТА, лічильник topPіng. Технічний директор холдингу Обоз.ua Михайло Кривда теж вважає, що нині “бізнес в Інтернеті собі виправдовує. Наприклад, щодо сайтів і сервісів, то в Україні частка реклами в Інтернеті вже більша, ніж на радіо. А в Європі й США ця частка подекуди вже й більша, ніж на ТВ. Креативні агентства зазвичай виготовляють відео-рекламу як у форматі для телебачення, так і для розміщення в Інтернеті. Та й, взагалі, у майбутньому без інтернет-сервісів бізнес зовсім не зможе існувати”.
Але й тут, як у деяких інших галузях, спостерігаємо відтік з України мізків і робочої сили за кордон. “Висококласних комп’ютерних фахівців в Україні вистачає, – каже Михайло Кривда. – Але у нас недостатньо вміють їх використовувати”.

Зваби IТ-еміграції
Колишній киянин Віктор Камінський жив на околиці Троєщини у Києві, працював у фірмі “Телекон”. Наприкінці 1990-х переїхав до США. Йому у ті часи, як і багатьом кваліфікованим людям, батьківщина не знайшла застосування як фахівцю.
Тепер Камінський – один з провідних інженерів-програмістів усесвітньо відомої компанії Symantec Corporation, світового лідера серед розроблювачів технологій безпеки при роботі з інтернетом. Штаб-квартира її знаходиться у Купертіно (Каліфорнія), у знаменитій Крем’яній долині. Пан Віктор попереджає: “Усе, що я зараз скажу, відбиває тільки мою особисту думку й ніяк не пов’язане з позицією компанії”. Він, звісно ж, не хоче зашкодити корпорації, в яку разом із іще 17000 співробітників вкладає свій інтелект останні сім років. “В Symantec, як і в більшості американських компаній, працюють люди із усього світу. Наш CEO (Chіef Executіve Offіcer, тобто гендиректор), наприклад – іммігрант із Колумбії, – каже Камінський. – Я особисто знаю двох програмістів з Києва. У нашій компанії є й люди інших професій з України. Упевнений, що їх навіть більше, ніж я знаю особисто”.
Емігрувати за кордон чи ні – цей вибір у часи соціальних катаклізмів завжди загострюється. Але от щодо Всеволода Волкова – він і досі працює в Україні у компанії Lucky.net і каже Тижню: “Я займаюся програмування на unіx-платформах, нікуди не виїхав і не збираюся”.
Й тримає тут комп’ютерних фахівців не лише патріотизм чи спомин про козацькі традиції чи школу Глушкова.
“Зараз рівень оплати праці програмістів коливається від 5 тис. грн до 8 тис. грн на місяць для початкових позицій, – розповідає Олексій Юрченко, регіональний директор компанії “Хадсон Глобал Ресорсез” у Центральній і Східній Європі. – 9,5 – 20 тис. грн для програмістів середнього рівня кваліфікації, 20 – 28 тис. грн на місяць готові платити провідним програмістам, менеджерам проектів”.
Начебто непогані прибутки як на українські реалії, та все ж порівняємо: у Крем’яній долині платня пересічного програміста починається від $50 тис. у рік (тобто 40 тис. грн на місяць). Десь уп’ятеро вище, ніж в Україні.

Золоті копальні аутсорсінгу
Однак глобалізація у ІТ-царині стирає кордони швидше, ніж деінде. Тож нині в Україні можна працювати на західну компанію, навіть нікуди не виїжджаючи.
США і Євросоюз, особливо Німеччина, котрі спочатку влаштували масовий прийом комп’ютерників-мігрантів з Азії й країн екс-СРСР, тепер заходилися цю практику згортати. Знайшли дешевший і ефективніший шлях – ІT-аутсорсінг. Як правило, під цим поняттям розуміють послуги з розробки програмного забезпечення (софту), які надає компанія, що може бути розташована десь дуже далеко від замовника, аж на протилежному кінці планети. Світовий лідер у сфері комп’ютерного аутсорсингу – Індія. Сильні позиції в цій справі займають фахівці з Тайваню, Філіппін, Індонезії, Ізраїлю, Китаю. Тепер і у нас теж розвинувся цей рух.
“Найреальніше для України на сьогодні – аутсорсинг, – переконаний і американський інженер-програміст Віктор Камінський. – Наявність “освічених мізків”, які дешевші, ніж аналогічні в інших місцях, може залучити в Україну софтверні компанії з розвинених держав”.
Взаємодіяти із розробниками, які працюють у “комп’ютерних провінціях”, не соромляться навіть корпорації-гіганти. Іntel, Sun, Fujіtsu, Samsung, Motorola, Sіlіcon Graphіcs готові замовляти в нас нові інтелектуальні продукти – аби тільки одержувати їх швидко й недорого. Тож у нас, крім програмного забезпечення, розвинена розробка комп’ютерних ігор, анімації. За даними корпорації “Хадсон Глобал Ресорсез”, відкритих вакансій для українських програмістів зараз найбільше саме у великих аутсорсінгових компаніях. “Протягом останніх п’яти років ринок ІТ в Україні показує стабільне зростання. Український інформаційний продукт дедалі більш популярний на Заході. Основними імпортерами українських послуг з розробки програмного забезпечення незмінно є США й Західна Європа, – констатує Олексій Юрченко. – Очевидним є підйом інтернет-бізнесу, який найменше відчув на собі вплив світової кризи. Стали популярними вакансії інтернет-аналітиків, маркетологів, SEO-фахівців (оптимізатор-пошуковець інформації – Ред.), web-майстрів і web-проект-менеджерів”.
Експерти одноголосно свідчать – фінансова криза зробила ІT-аутсорсинг в Україні ще привабливішим, ніж до неї.

Щодо “Крем’яної галявини”
Чи є перспективи створення в Україні своєї Крем’яної долини – технопарку, де зібрані разом численні кампанії хай-теку не тільки заробляли б гроші (скажімо, тим самим аутсорсінгом), але й створювали передумови технологічного прориву для інших галузей?
“Взагалі, для цього є передумови. Невеличкі “долинки” вже і зараз є. В Черкасах, в Вінниці”, – каже Михайло Кривда, технічний директор холдингу Обоз.ua.
“Питання про можливості появи української Крем’яної долини й приходу в Україну серйозних гравців ІT набагато складніше, ніж розмова про наявність “добрих мізків”, – не поспішає погоджуватися інженер-програміст американської компанії Symantec Corporatіon Віктор Камінський, – США перетворилися з диких англійських колоній у найпотужнішу країну у світі не тому, що люди, які переїхали сюди, були розумнішими або освіченішими від інших. Набагато важливішу роль, ніж чиясь інтелектуальна спроможність, зіграли тут недоторканність приватної власності й свобода громадян, у тому числі у сфері підприємництва. От чого наразі бракує в Україні”.
Бо що є продуктом софтверних комп’ютерних компаній? Інтелектуальна власність. “Я знаю, що в тій частині земної кулі, де перебуває Україна, немає глибоких традицій поваги до приватної власності. А інтелектуальна багатьма взагалі власністю не вважається”, – зітхає Камінський. Наша репутація піратської республіки його не дивує, бо коли пан Віктор ще працював у Києві, то щодня їздив на роботу через Петрівку – столицю нашого “інтелектуального Сомалі”.
“Потрібна стабільна політична система, передбачувані економічні чинники й розвинена фінансова інфраструктура. Якщо умови в Україні зміняться в цьому напрямку – прийде час і для української Крем’яної долини”, – прогнозує Камінський.
Не більше оптимізму й у Олексія Чуксина з кампанії “МЕТА”: “Я знаю, що є кілька подібних проектів, але всі вони для реалізації вимагають зміни законодавства й значного фінансування. Тому я досить скептично ставлюся до перспективи “крем’янихдолин”. До того ж зарплати програмістів в ІT-аутсорсі вже обігнали середньоіндійські, тому за рахунок дешевизни праці ми конкурувати не зможемо”, – каже ІT- маркетолог.
Однак у “Хадсон Глобал Ресорсез” налаштовані інакше і пророкують зростаючий тренд попиту на українських компьютерників: “Відчувається нестача кваліфікованих фахівців, особливо коли мова йде про вакансії Senіor Developers, Software Development Project Managers (тобто провідного розробника та менеджера проектів з розробки програмного забезпечення – ред.). Відновлюється інтерес до менеджерів вищого рівня. Затребуваними програмістами цього року будуть залишатися ті, що працюють у сфері Java Developers,.Net Developers”.
Тобто віртуальний простір, який погойдала криза, знову розширюється – і як сектор економіки, і як засіб комунікації й, зрештою, як середовище існування мільйонів людей.