З 7 по 11 серпня в Ніжинському будинку-інтернаті для дітей з ураженням центральної нервової системи померли 4 дитини і один дорослий.

Такою ціною у гламуризований вітчизняний медіа-простір прорвався сигнал із реальності, у якій живуть 110 тисяч дітей (дані президента Януковича), яким бракує батьківської опіки. У звичайний час світ цих дітей, хоч і знаходиться поруч, але непомітний для громадян та байдужий владі.
Випадок у Ніжині аніскілечки не здивує того, хто хоч трохи знайомий з так званою “системою державної опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування”, з якої можна малювати картини пекла.
Зґвалтування, смерть, тортури, експлуатація дитини не є у цій системі чимось винятковим. Тож і смерть від хвороби в контексті повної беззахисності сиріт не виглядає надзвичайним фактом – так, ще один сюжет “казенного виховного процесу”.
Відповідальні ж можновладці з Міністерства праці та соціальної політики, Мінсім’ї, молоді та спорту, Служба у справах неповнолітніх, правоохоронні органи та інші – не захищають вихованців будинків-інтернатів, а інколи навіть навпаки, допомагають репресувати тих, хто чинить опір.

Тортури
Нижче – спроба класифікувати усі неподобства, які відбуваються у інтернатах. Найбільшим масивом є те, що можна узагальнено назвати тортурами – тобто усі види страждань дітей, які свідомо спричиняються “системою виховання”: повне позбавлення їжі, обмеження раціону, побиття, нанесення травм, приниження людської гідності.
Окрема частина тортур у інтернатах – це тортури за допомогою передових досягнень медичної науки. Тих вихованців, які серйозно проштрафилися чи просто складають великий клопіт для вихователів, можуть примусово послати на психіатричне “лікування” чи катування – наприклад, уколами сильнодіючих препаратів.
“Їх в медпункт т [ягали], аміназіни кололи”, – скаржиться один із хлопців, що живе у інтернаті.
“...Мене закинули в машину та відвезли до психіатричної лікарні, але перед цим протримали всю ніч у кабінеті старшої медсестри (...), де змушували підписати заяву на добровільне лікування у психіатричній лікарні”, – це вже заява іншого, написана у правоохоронні органи. На цю заяву належної реакції не було, точніше, вона була своєрідною – у помешканні автора скарги провели незаконний обшук.
Зґвалтування. За свідченнями випускників інтернатів, зґвалтування молодших дітей старшими є чимось на зразок ритуалу. Ті, кого ґвалтували, згодом самі починають примушувати до статевих контактів тих, хто слабше. Така ситуація існує в багатьох закладах в умовах невтручання педагогів.
“Мене гвалтували [в інтернаті] с 10 років (...). Я не буду обманювати, я сам робив ці гадості [насилувал інших]... Викладачі знають, директори знають, лікарі знають теж, це всі знають”.
Експлуатація. Вихованці – безкоштовна робоча сила, яку не гребують використовувати службові особи інтернатів у своїх корисливих цілях.
“Беруть на роботи в час уроків. Хто дивиться за цим? Вони працюють як раби. А на їх месці ставлять просто оцінки, дивляться, як вони працюють, так і ставлять. “.
В результаті, у табелях сиріт стоять оцінки, які вони заробили не знаннями, а обміняли на свою працю. Значна частина дипломів у випускників інтернатів – липові, насправді багато хто з них не вміє навіть нормально читати.
Суїцид. Не дивно, що діти не витримують страждань і принижень, і накладають на себе руки.

Педагоги чи кати?
Контроль кадрів, що працюють з сиротами, практично відсутній. Ось такі заяви на своїх вихователів пишуть діти, втім, як правило, безрезультатно.
На роботу нерідко беруть людей без належної освіти та з сумнівними моральними якостями. Нижче – свідчення Віктора Конюшко, вихователя одного з дитячих інтернатів.
“Після того, як я влаштувався на роботу, я дізнався, що справжніх педагогів тут всього 80%. Решта вихователі не мають навіть ніякої освіти. І з дітьми ніколи навіть не були пов’язані в житті. Коли намагалися справжні викладачі приходити влаштовуватися на роботу, то з ними проводилася відповідна бесіда.
Якщо вони [керівництво інтернату – авт.] відчували, що педагог має знання, розбирається в дитячій психології, то, як правило, таку людину на роботу не брали. Тому зараз, в основному, працюють ті люди, які є наближеними до адміністрації “.
Віктора Конюшко було звільнено з посади наступного дня, коли керівництво дізналося про те, що даний запис було здійснено.

Влада
Про реакцію владних органів можна судити з заяви одного з потерпілих, що була наведена вище. Очевидно, що чиновники того ж Мінпраці – не ті люди, які будуть захищати сиріт.
Правоохоронці ж займають вигідну позицію, яка характеризується: а) частковим визнанням свавілля у інтернатах; б) небажанням або нездатністю притягати посадових осіб до реальної відповідальності.
Дійсно, органи державної влади інколи “бачать” порушення.
Проте захисникам прав неповнолітніх, з якими спілкувався автор, невідомо жодного випадку притягнення до кримінальної відповідальності. Це попри смерті дітей, масштабні крадіжки, факти фізичного насилля.
Як правило відповідальність – це всього лише письмова або усна догана.
Або – штраф.
Максимум – звільнення, з поновленням на аналогічній посаді деінде. Це – для людини, яка пр ичетна до загибелі дитини внаслідок службової халатності.
Фактично, за смерті дітей ніхто не відповідає. Діти – нічиї, тому тортури в більшості випадків залишаються безкарними.
Але за все це суспільству доводиться платити. Потім, коли випускники інтернатів стають злочинцями. Одні через потребу виживати, інші – через ненависть до суспільства, що так жорстоко повелось з ними.
У Ніжині від хвороби вмерло п’ятеро вихованців – авторові ж відомий випадок, коли за одну добу випускник подібного інтернату вбив майже стільки ж людей. Без особливих корисливих мотивів – мотивом була помста за свої страждання.

Фонд імені Ернста Шерінґа роздає стипендії. Шукають медиків, хіміків та біологів

Якщо ви молодий, талановитий, займаєтеся медициною, хімією чи біологією і збираєтеся писати кандидатську – у вас є шанс отримати стипендію з Німеччини. Аспіранти з України можуть писати дисертацію у будь-якій країні світу, отримавши стипендію німецького фонду імені Ернста Шерінґа.
Фонд Шерінґа щороку надає стипендії сімом найкращим аспірантам з усього світу, які запропонують найбільш перспективні проекти кандидатських робіт. Розглядаються як роботи у сфері медицини, біології та хімії, так і з суміжних дисциплін (зокрема з біохімії та біоінформатики).
Одна з умов – диплом магістра з відмінними оцінками має бути виданий не раніше, ніж за два роки до моменту подання заявки на отримання стипендії. Дисертація має бути присвячена фундаментальним дослідженням з вищезгаданих наук. Проекти в області ботаніки та стоматології, а також роботи, які вимагають проведення клінічних досліджень, не фінансуються. На момент подання документів науковий проект ще не має бути розпочатий.
Стипендія виплачується протягом двох років. У виняткових випадках термін виплати може бути подовжено на рік. Розмір стипендії становить 1200 євро на місяць. Особливістю цієї програми є те, що дослідження можуть проводитися у будь-якій країні світу. Аспіранти, які досліджують у країнах ЄС, отримують доплату обсягом у сто євро. Тим, хто їде до США, доплачують 200 євро.
Вирішальними факторами при відборі кандидатів є наукова цінність проекту, наукові дослідження претендента та характеристики лабораторії, де можуть бути проведені дослідження. Заявки від молодих науковців приймаються двічі на рік – до 30 квітня і до 31 жовтня (враховується дата поштового штемпеля).
Фонд імені Ернста Шерінґа був заснований 2002 року фармацевтичною компанією Schering AG, яка після злиття з концерном Bayer була перейменована на Bayer Schering Pharma. Щороку на сім стипендій надходить близько двохсот заявок з усього світу.
Документи слід відсилати за адресою:
Schering Stiftung
Dr. Carsten Klein
Unter den Linden 32-34
10117 Berlin
Електронною поштою заявки не приймаються.
Докладніша інформація про критерії відбору стипендіатів та умови програми – на сайті фонду:
www.scheringstiftung.de.