Геніальний майстер фантастичного слова, батько “Війни світів” (радіотрансляція якої свого часу викликала масову паніку не в одній країні) Герберт Уеллс сам потрапив у довічний полон у 1920 році. Саме тоді він приїхав до Росії, і в будинку російського колеги Максима Горького глянув в очі українці Марії Закревській. Це пізніше її назвуть однією з найбільш легендарних жінок ХХ століття. Її, графиню, а пізніше – баронесу Марію Закревську-Бенкендорф-Будберг вважатимуть агентом одразу трьох світових розвідок, називатимуть “червоною Матою Харі”, російською Міледі, “залізною жінкою”… А тоді вона раптом стала найголовнішою жінкою в житті знаменитого фантаста. Найголовнішою – і найприкрішою – бо так і не погодилася вийти за нього заміж…

Останньою – хоча й неофіційною – дружиною знаменитого англійського письменника-фантаста Герберта Джорджа Уеллса (Wells) була Марія Закревська, або, як її називали друзі, Мура. У закордонній пресі її нерідко називають “росіянкою”, оскільки вона народилася в Російській імперії. Однак варто врахувати, що до складу імперії тоді входили й Польща, і Фінляндія, і Естонія, і Україна... Насправді Закревська родом з України.
Майбутня дружина автора відомих романів “Машина часу” і “ Людина-Невидимка” народилася в Полтаві в 1892 році. Вона походила з відомого роду. Батько Марії, Ігнатій Закревський, був заможною людиною, сенатором. Її бабуся – Ганна Закревська, муза Тараса Шевченка…
В 1911 році дівчину відправили в Лондон для вдосконалювання англійської мови. Там полтавчанка познайомилася з молодим російським дипломатом Іваном Бенкендорфом, що приїхав погостювати у свого батька – посла Російської імперії в Англії. Шалений роман закінчився весіллям, що відбулося в тому ж році в столиці Росії – Петербурзі. Після весілля молодята вирушили в Берлін, куди Івана призначили секретарем російського посольства. У Німеччині народилися їхні діти – Павло й Тетяна.
З початком Першої світової війни, у якій Росія й Німеччина стали ворогуючими країнами, родина повернулася додому. Марія пішла волонтером у госпіталь – доглядати за пораненими, а її чоловік служив у військовому відомстві. Однак 1917 рік повністю змінив їхнє життя. Впала монархія, а більшовицький переворот приніс кров, голод, безвладдя й хаос. Розлютовані селяни закололи вилами Івана Бенкендорфа, що перебував з дітьми у своєму маєтку Ендель в Естонії. Дітей дивом урятувала гувернантка, сховавши їх у сусідньому селі... Про страшну новину Марія довідалася в Петербурзі, де охороняла від пограбування їхню столичну квартиру. 25-річна мати сімейства залишилася вдовою, без грошей і з двома маленькими крихітками.
У цей час пролетарський письменник Максим Горький організував видавництво “Всесвітня література”, і Закревська дізнається, що у видавництві потрібні перекладачі з англійської на російську. Вона познайомилася з письменником Корнієм Чуковським. І хоча Мура ніколи не перекладала на російську мову, оскільки знала її гірше, ніж англійську та французьку, Чуковський поставився до неї дуже прихильно і дав якусь конторську роботу.
В 1919 році, працюючи секретарем видавництва, вона познайомилася зі знаменитим російським письменником Максимом Горьким. Його п’єси, особливо “На дні”, мали сенсаційний успіх не тільки в Росії, але й у Європі, із тріумфом обійшли сцени багатьох театрів світу.
Вона допомагала розбирати кореспонденцію, відбирала для нього найбільш важливі статті з газет і журналів, виконувала машинописні роботи. І просто вміла слухати і вести розмови про музику, поезію, мистецтво.
Гарна молода жінка сподобалася відомому літераторові, отримала пропозицію стати його особистим секретарем-перекладачем... Незабаром вона переїхала в будинок письменника.
Марія розповідала Горькому про свою нелегку долю, про загибель чоловіка, про дітей, що залишилися в Естонії за лінією фронту. Ці її розповіді письменник використовував в найбільшому зі своїх романів – “Життя Клима Самгіна”, і тому присвятив свій твір саме їй.
Саме в Горького Марія й познайомилася із Гербертом Уеллсом. Мура була при ньому перекладачем – вона була офіційно приставлена до нього за розпорядженням Кремля.
“Познайомився я з нею й звернув на неї увагу, – згадував Уеллс пізніше, – у квартирі Горького в Петербурзі в 1920 році. Їй було тоді двадцять сім... Я закохався в неї, став до неї залицятися й одного разу таки вблагав її: вона безшумно прослизнула через набиті людьми горьківські апартаменти й опинилася в моїх обіймах”. Ту першу проведену з нею ніч він згодом назвав головною подією свого життя. Відгомони цієї пристрасті можна знайти в багатьох творах англійського фантаста тих років...
“Коли я їхав з Петербурга, – згадував далі Уеллс, – вона прийшла на вокзал до поїзда, і ми сказали один одному: “Дай тобі Бог здоров’я” і “Я ніколи тебе не забуду”. У душі й у неї, й у мене залишилися, так би мовити, по половинці тої самої розламаної надвоє монетки”. Протягом наступних десяти років вони лише зрідка листувалися...
Головним її болем у ті роки були діти, що залишилися в Естонії. Вона не бачила їх уже третій рік. Естонія стала самостійною державою, залізничне сполучення з нею було з різних причин перервано, і добратися до Таллінна в умовах громадянської війни було неможливо. Марія спробувала проникнути туди нелегально, однак у Кронштадті її схопили, кинули в катівні ЧК і засудили до розстрілу. Від смерті її врятував Максим Горький.

Мура з Горьким (в центрі) та Уеллсом

Незабаром залізничне сполучення з Естонією відновилося, і Марія вирушила до дітей.
Однак в естонській столиці її відразу арештували – звинуватили в шпигунстві на користь Москви. Вона найняла адвоката, домоглася звільнення з в’язниці під підписку про невиїзд і вирушила побачити дітей, що перебували весь цей час із гувернанткою. Але підписка про невиїзд була лише частковим заходом: через три місяці Марію неодмінно видворили б назад у Радянську Росію. Така перспектива її не тішила, оскільки Горький, з яким у неї склалися не тільки службові, але й особисті стосунки, на той час покинув Росію й жив у Берліні. Їй потрібна була німецька віза, але для її отримання необхідно було мати естонське громадянство...
І в цей момент Марія познайомилася з бароном Миколою Будбергом, що мріяв виїхати в Європу. Але в нього не було грошей. А Марії саме Горький надіслав з Берліна тисячу доларів. І вона уклала з бароном фіктивний шлюб. Тепер як дружина громадянина Естонії вона одержала громадянство й право на візу, а барон – гроші на від’їзд... Більше зі своїм другим чоловіком Марія ніколи не побачиться, хоча до кінця життя буде носити його прізвище й титул баронеси.
У Берліні Горький і Марія надовго не затрималися. Незабаром вони виїхали в Італію, де влаштувалися на віллі в Сорренто.
Живучи з Горьким, час від часу Мура виїжджала “до дітей”, на місяць півтора. Мало хто знав подробиці цих поїздок, де і з ким вона бувала. Навіть через двадцять років вона мовчала про свої зустрічі з Гарольдом Ніколсоном, сніданки з Сомерсетом Моемом, дружбу з Вітою Саквілі Уест, прийоми у французькому посольстві. Бачилася Мура і з англійським дипломатом Робертом Локкартом, в якого була закохана ще до знайомства з Горьким, і який пізніше описав першу після розлуки зустріч у своїй книзі спогадів.
За деякими версіями, Закревська працювала відразу на три секретні служби: радянську, англійську та німецьку.
Наприкінці 1920-х років Горький заявив про свою готовність повернутися в СРСР. Марія не поділяла його захоплення Радянським Союзом. Вона відновила контакти з Гербертом Уеллсом. З 1929 року вона регулярно приїжджає до нього в Англію, а з 1931-го вже фігурує всюди як “супутниця й друг” англійського письменника. У квітні 1932-го він навіть заговорив з нею про шлюб... У наступному році, коли Максим Горький остаточно погодився на вмовляння Сталіна і повернувся в Москву, Марія разом з дітьми й гувернанткою оселилася в Лондоні.
З того часу Марія й Уеллс уже не приховували своїх відносин.
“Я відкрито з’являвся з нею всюди, – згадував письменник, – і зі всіма знайомив її як свою майбутню дружину”. Разом вони вирушили в Австрію, де проходив конгрес міжнародного Пен-клубу, президентом якого й був Уеллс.
“Починаючи з австрійського медового місяця, – продовжує письменник, – стало ясно, що думка про шлюб і сім’ю їй рішуче не подобається. Наш зв’язок її цілком задовольняв і тішив, а моя мрія залишала зовсім байдужою. Здавалося, вона й думати про це не хоче. Але, можливо, вона була не стільки байдужа до неї, скільки побоювалася, чи під силу нам втілити її в життя”.
Вона сказала йому, що залишиться з ним стільки, скільки він захоче, але заміж не вийде ніколи. Марія справді залишалася поруч із Уеллсом протягом 13 останніх років його життя, однак завзято відмовлялася вийти за нього заміж. Вона воліла залишитися баронесою Будберг, ніж стати міссіс Уеллс...
В 1946 році, коли помер великий фантаст, Марії було п’ятдесят чотири роки. Вона продовжувала жити в столиці Британії ні в чому собі не відмовляючи – Уеллс, відповідно до заповіту, залишив їй 100 тисяч доларів. В 1968 році вона приїхала в Москву на святкування 100-річчя Максима Горького, оголошеного в СРСР письменником №1.
А от мемуари їй, музі двох великих письменників, скласти так і не довелось. Спочатку вона відмовлялася від подібних пропозицій видавців, потім начебто почала збирати матеріали, документи, робити якісь виписки. Вона зібрала величезну кількість документів для книги, однак пожежа, яка сталася в будинку її сина в передмісті Флоренції, де вона готувалася писати спогади, знищила не тільки всі рукописи, але й особистий архів. Це справило на Марію тяжке враження, і через два місяці, 2 листопада 1974 року, її не стало. Син перевіз тіло матері в Лондон, де її відспівали в православній церкві...
Смерть баронеси Будберг не пройшла непоміченою. “Таймс” надрукувала некролог, у якому назвала її “інтелектуальним вождем” сучасної Англії, а також людиною, яка протягом 40 років перебувала в центрі творчого й аристократичного життя Лондона.

Батько Марії – творець української піраміди

Не тільки Марія Закревська була жінкою – легендою. Не менш визначними талантами володіли і її предки. Про бабусю – Ганну Закревську, музу Шевченка, було сказано чимало. А от про батька знають набагато менше, хоча його спадщина і досі дивує жителів та гостей Полтавщини своєю міцністю… Усього за кілька десятків кілометрів від Драбівського району, у селі Березова Рудка Пирятинського району височить справжня піраміда, щоправда, менша за єгипетські – її висота всього 9 метрів. Має наземну і підземну частини.
Піраміду в Березовій Рудці побудував у 1898 році батько Марії, Ігнатій Закревський, впливовий сенатський чиновник, зять прем’єр-міністра Петра Столипіна, колишній посол Російської імперії в Єгипті. Повертаючись з цієї країни додому на Полтавщину, він привіз із собою не лише враження, але й чимало сувенірів, серед яких – і статую крилатої давньоєгипетської богині сім’ї Ізіди. Статуї було понад 2 тис. років.
У рідній Березовій Рудці на могилах батьків – добрих друзів Тараса Шевченка Платона і Ганни Закревських – він спорудив цегляну каплицю, схожу на єгипетські піраміди. Статуя Ізіди, схожої на християнського янгола, посіла місце біля входу до споруди.

Подейкують, для побудови з Єгипту привозили спеціальних майстрів, котрі супроводжували процес будівництва магічними ритуалами. Тому і виявилася споруда напрочуд міцною. Кажуть, що основою для розчину були яєчні білки та кров молодих тварин.
Збудовано її за всіма правилами будівництва пірамід – тут дотримано навіть чіткого розташування ребер граней за сторонами світу, а також використано матеріали з Африки.
Ззовні піраміду Закревських відштукатурили цементом, але так, щоб складалося враження її облицювання плитами. Внутрішню поверхню розписали з одного боку біблейськими письменами, з іншого – фресками в єгипетському стилі. Посередині було встановлено великий православний хрест.
Ігнатій Закревський помер 1906 року. Але мирний спочинок тілом у сімейній капличці йому не судився. 1917 року революційні солдати викинули тіла поміщиків Закревських із піраміди в канаву на околиці сільського цвинтаря (пізніше місцеві жителі перепоховали їх на кладовищі), скульптуру розбили, а саму каплицю сильно пошкодили. Неодноразово намагалися розвалити, однак жоден бульдозер стіни не брав. Пізніше піраміду-усипальницю використовували під... молочний склад – кажуть, тут молоко довго не псувалося. Після війни піраміду, яка “не вписувалася в архітектурний вид села”, знову хотіли розламати, але вона виявилася занадто міцною... Не обійшлося і без містики – техніка взагалі відмовилася працювати.
У спаплюженому стані піраміда Закревських стоїть у селі й досі. Скульптуру Ізіди з відбитою головою пізніше розшукали і передали до місцевого музею. Нині в піраміді Закревських у підлозі глибочіє підземелля сплюндрованого склепу… В темряві вдається розгледіти тільки порожні пивні пляшки…
Втім, нащадки роду Закревських періодично навідуються до Березової Рудки, проспонсорували новий дах палацу Закревських, можливо, колись дійдуть і до відновлення піраміди. А нащадки в Гната Закревського теж неабиякі – йому є чим пишатися. Його правнук Нік Клегг (внук Алли, сестри Марії) цього року став віце-прем’єр-міністром Великобританії.