Будь-які гроші повинні бути витрачені.
                                    Народна мудрість

Ще не так давно на приїзд якоїсь світової знаменитості до Києва, чи то Сталлоне, чи то Ван Дамма, в країні дивилися як на величезну подію. Не пройшло й пари тижнів, як все кардинально змінилося. Софі Марсо, “горець” Крістофер Ламберт, Ліз Херлі, Орнелла Муті – всі до Києва з’їхалися, мов тут медом намазано. А Памелу Андерсон – ту і взагалі ледь до суду не потягли, мовляв, приїхати – приїхала, а “обов’язкову програму” не відробила… Втім, на щастя, деяких українських громадян цікавлять зірки набагато вищого рівня.

Найтихіше і найспокійніше пройшли відвідини Києва закоханою парою Софі Марсо – Крістофер Ламберт. Красуня і “горець” скромно посиділи на відкритті ресторану на вулиці Банковій, метрів за сто від Адміністрації Президента України. Колись там був дворик Будинку письменників, там полюбляли посидіти Павло Загребельний, Максим Рильський… Часи змінилися, і контингент – теж.
Актори поїли устриць, випили кави – і поїхали до готелю. Кажуть, власникам ресторану запрошення таких гостей коштувало сто тисяч доларів. Окрім зіркової пари на відкритті була присутня купа чиновників з Адміністрації Президента, котрі, судячи з цін і місця розташування ресторану, і будуть основними клієнтами закладу. Спокійно так посиділи, витратили на зіркових гостей купу грошей. І заразом зробили непогану рекламу Києву, оскільки місто так сподобалося акторам, що вони збираються до нього завітати найближчим часом ще раз.
Решта згаданих гостей – Ліз Херлі, Орнелла Муті, Памела Андерсон – приїздили до Києва на набагато жвавіший і скандальніший захід – конкурс краси. Тільки не кажіть “ЩО? ЗНОВ?”. Так, таки знов – не встигла країна намилуватися на церемонію “Міс Всесвіт” – а вже в телевізорі “Міс Україна” показують.

Як ми писали минулого разу, ці два конкурси – “Міс світ” та “Міс Всесвіт” – відрізняються між собою в основному іменем власників. А в українського підконкурсу “Міс світ” нещодавно змінився власник. Новим господарем відбору українських красунь на “Міс світ” став бізнесмен Олександр Онищенко, він же – “головний коняр” України, він же – екс-бойфренд топ-моделі Сніжани Онопки та друг Ван Дамма, екс-чоловік “Міс Україна-1997” Ксенії Кузьменко. Він же – власник модельного агентства “Faces”.
Скандали навколо конкурсу почалися ще задовго до фіналу. На це дійство Онищенко хотів привезти до Києва за мільйон доларів Періс Хілтон – однак та, як на лихо, саме перед конкурсом втрапила на очі поліції з кокаїном у сумочці. Довелося її терміново замінити на Памелу Андресон та компанію.

Згодом скандали пішли по наростаючій. Організатори конкурсу з найкращими намірами поставили пресі умову: акредитують на захід, якщо видання дадуть письмову обіцянку згадати згодом в своїх матеріалах добрим словом персонально Онищенка. Злісні журналісти мало того, що не попідписували “гарантійного листа” і попрослизали на захід неакредитованими, то ще й згодом понаписували, як їх хотіли змусити похвалити “господарів свята”.
Як виявилося, це було тільки півбіди.
Справжня халепа почалася далі. За пару днів до фіналу (точніше – за 5) на конкурсі з’явилася нова дівчина – Катерина Захарченко з Одеси. Дівчина була симпатична, а оскільки більшість конкурсанток в основному відзначалися не стільки вродою, скільки довгим волоссям, то глядачі хіба тільки потішилися – та і все. Щоправда, окремі злі язики поговорювали, що бачили кілька років тому цю саму Захарченко разом з Онищенком в Монако. Однак дівчина своє знайомство з організатором вперто заперечувала, і навіть заявляла, що хлопця в неї немає, бо, мовляв, розійшлися з ним ще влітку. Так слово за словом – і дівчина перемогла на конкурсі, до журі якого входила ціла купа світових зірок. Що, загалом, було не так вже й складно – на фоні вже згаданих особливостей інших конкурсанток.
А потім почалося… Спочатку злі журналісти (до того ж, ображені на організаторів) розкопали, що жодних “підготовчих” обласних конкурсів краси дівчина не вигравала, і звання “Міс Одеса” ніколи не отримувала. Це було й не дивно – як виявилося, на конкурсі було аж четверо дівчат із Одеси, і всі вони бути “Міс Одесою” одночасно аж ніяк не могли. Дівчина на це заявила, що, мовляв, таки справді, регіональною “міс” вона не була, і потрапила на конкурс… сама не знає як, тому що всіма справами займалося її модельне агентство, яке її послало на конкурс замість іншої моделі, котра мусіла терміново виїхати за кордон на роботу. Її уважно вислухали – і розкопали, що, за дивним збігом, власник модельного агентства Катерини і власник конкурсу “Міс Україна” – одна і та ж людина, Олександр Онищенко…
На прощання “коника” організатору викинула ще й Памела Андерсон – порушила “умови договору”. Як виявилося, не тільки від журналістів вимагали письмового зобов’язання хвалити організаторів. Для зіркових гостей, які завітали до Києва на фінал конкурсу “Міс Україна-2010”, однією з умов контракту нібито була обов’язкова присутність на закритій вечірці після фіналу конкурсу та інтерв’ю одному з телеканалів.
Колеги Андерсон Орнелла Муті та Елізабет Херлі свої зобов’язання виконували, а ось Пам деякі пункти контракту вирішила проігнорувати. За це юристи компанії вирішили здерти з красуні 300 тисяч доларів – тобто, повернути весь заплачений їй гонорар. Однак і тут злісні журналісти все вивідали, наробили скандалу – і організаторам не лишалося нічого іншого, як заявити, що жодних претензій до заморської діви вони не мають…

Гаманці і “міски”: секрет взаємодії

Тяга молодиків з гаманцями до зірок і “місок” (як поза очі називають учасниць конкурсів краси) в Україні тільки набирає обертів, тоді як в Росії вона вже йде повним ходом. Найяскравіший тому приклад – їхній олігарх Доронін, котрий з роззявленим гаманцем бігає по всьому світу за Наомі Кмпбелл при живій офіційній дружині Катерині. Однак і без з нього дрібних прикладів того явища вистачає – і воно вже почали набирати таких масштабів, що люди почали турбуватися.
Ні, зрозуміло, простих смертних це діло давно турбувало, але так, не дуже активно. На рівні млявих розмірковувань, скільки ж то державних лікарень чи дитбудинків можна було б повністю забезпечити ліками та продуктами за гроші, віддані за один візит чергової зірки чи красуні до ресторану. Але така стурбованість, зрозуміло, далі обурених розмов з собі подібними простими смертними не йшла.
А тут з’явилася інша масова стурбованість – серед прошарку самих цих господарів великих і особливо середніх гаманців. Сучасна економіка тієї ж Москви дає можливість досить великій кількості порівняно молодих людей без особливих труднощів заробляти доволі пристойні гроші. Зарплати в 10-15 тисяч доларів серед 25 – 30 річних менеджерів там не така вже й рідкість. І не один такий менеджер спромігся не лише просадити за вечір в ресторані півзарплати на чергову красуню, а й зранку подивитися в гаманець і схопитися за голову. А оскільки такі менеджери, як правило, звикли не мучитися проблемами, а вирішувати їх, то після п’ятого-десятого такого витратного вечора хлопець не просто хапається за голову, а йде з тією головою до психолога зі слізними проханнями вилікувати ту страшну халепу.

По секрету кажучи, московські психологи теж заробляють непогано, і майже кожен з них свого часу “ловився” на таку “широкобюджену”, чи то пак “багатозатратну” красуню. Тобто, вони теж знають, що проблема серйозна, тож міркувати над нею бралися зі всією серйозністю.
В результаті один із доволі працьовитих російських психологів, Денис Бурхаєв, написав нашвидкуруч цілу книжку “про споживачок і симулякрів”, у якій і змалював цю проблему. Теорія загалом не нова для культурологів, але чи багатьох ви знаєте бізнесменів, які б цікавилися культурологією? Зате на психологічні форуми та до психологів, котрі “все розжують і все зроблять”, вони йдуть набагато охочіше.
Отже, виходить приблизно така картина.
От вам середньостатистичний менеджер чи бізнесмен, котрий навчився заробляти гроші. Тобто, він віддає свій час, сили, молодість, здоров’я, думки своїй роботі, часто – не улюбленій, але то вже як пощастить. Дуже рідко навіть найважча ситуація в бізнесі змушує “сірі звивини” по-справжньому напружуватися і працювати. Справжньою творчістю, тобто створенням чогось нового, а не переформулюванням вже існуючих ідей, на планеті займається заледве один відсоток людей. Все решта – імітація бурхливої діяльності, не більше.
В обмін за свій нетворчий труд людина отримує гроші.
З якогось моменту зарплата починає перевищувати суму, яка йде на задоволення базових життєвих потреб (житло, авто, їжа, одяг), і тут з’являється проблема надлишкових грошей.
Адже заробити гроші – це ще не найважча справа, насправді набагато важча справа – їх витратити.
На що зазвичай витрачаються гроші в таких випадках? На здоров’я, бізнес (тобто, повертаються назад звідки прийшли) і розваги (від хобі чи подорожей до дорогого одягу чи шкідливих звичок). Рідше – на благодійність, але зазвичай ця благодійність тісно пов’язана з піаром, тобто, знову ж таки, кінцева мета – бізнес. Таким чином формується вже згадана культура споживання.
А весь секрет в тому, що людська природа дозволяє без побічних ефектів витрачати “зайві” гроші тільки в одному напрямку: на творчість, на те, що сприяє вашому духовному розвитку. На щирий доброзичливий інтерес до Природи, людей і самого себе, на живу допитливість до світу. Будь-який рух в цьому напрямку сприяє як впевненості в собі, так і здоров’ю, духовному і фізичному. Тоді гроші розглядаються як потрібні. Все решта буде розглядатися (і небезпідставно) вашою психікою як надлишкові кошти, від яких потрібно позбавитися. Іншими словами, якщо ви не займаєтеся творчістю і саморозвитком, ви в будь-якому випадку будете змушені свої “надлишкові” гроші викидати коту під хвіст.
Людина не свідомо сама шукатиме “яму”, в яку можна буде ці гроші викинути без особливих проблем. Тому що якщо гроші приходять, їх в будь-якому випадку потрібно кудись подіти.
І тому жоден психолог такого хлопця не позбавить від тяги до дівчат, на котрих потрібно витрачати купу грошей. Така дівчина повністю щира в своїй “споживацькій” поведінці, і тому “чоловіка з грошима” до неї не просто тягнутиме – він може в неї запросто закохатися. Втім, дівчата – це ще не найгірший варіант, є ще алкоголь, наркотики, казино… Але краще таки повернімося до дівчат.
Вони не просто красиві – вони дуже красиві, вони розумні, з ними приємно проводити час. Натомість хлопець отримує впевненість в собі – і повну приналежність до системи споживання, виробляння і “просаджування” надлишкових грошей. Тим більше, що на тому, щоб зустрічатися з красивою дівчиною, в людському суспільстві “зав’язано” дуже багато чого. Таким чином хлопець повністю симулює успішне життя. Чому саме симулює? Тому що без творчості, без “іскри” з часом навіть найгламурніша краса проїдається. І ніби і все є, а чогось в житті не вистачає.
Виходить така собі замкнута система: гламурний світ, котрий споживає ресурси, і люди, котрі “здають” ці ресурси в обмін на симуляцію краси та успіху. Сама по собі така “симуляція” щастя не приносить, тому одну “міс” змінюють на іншу, і нема тому кінця-краю. Колосальна кількість грошей просто вилітає “в трубу”, а в суспільстві з’являються дедалі більше споживачів і виробників грошей, які не мають пристойного “цільового призначеня”.
Звичайно, ресурси системи, точніше природи, не вічні, і рано чи пізно це все мало би кінчитися.
Але: вийти за межі цієї системи заробляння-просаджування самотужки одному окремо взятому “гаманцеві” доволі тяжко. Навіть з допомогою психолога. Тим паче, що в Україні чи в Росії такої традиції виходу з системи немає. Максимум, на що можуть спромогтися українські грошові мішки (але це вже мішки, не просто гаманці) – привезти до країни на безкоштовний концерт Пола Маккартні чи створити благодійний фонд для підтримки талановитих студентів.
Однак те, що немає традиції виходу, ще не означає, що немає й самого виходу :)
Я в таких випадках згадую розповідь журналістки Зої Скоропаденко про монакського “пенсіонера” віком під 90 років і про секрет його молодості. Дядечко вкладає гроші в різні “невідомі доріжки”, фірми, які займаються новітніми розробками. “Ці інвестиції змушують мій мозок працювати, інакше я б давно вже помер,” – розповідав якось дядечко.
Втім, в кожного свій спосіб “змусити свій мозок працювати”. От, наприклад, Олександр Кусенко, колишній мешканець Сімферополя, а тепер – професор фізики в Каліфорнійському університеті (UCLA), досліджує природні ядерні прискорювачі в нашій галактиці. І в ті дні, коли вся Україна слідкувала за конкурсом “Міс Всесвіт”, він намагався розіслати українським ЗМІ листи про своє відкриття в цій сфері. Однак почули його тільки окремі видання – іншим набагато цікавіше було спостерігати за “гламурним Всесвітом”. Тим не менш, кількість тих, кому Чумацький шлях цікавіший за Памелу Андерсон, хоч і поволі, але таки зростає.