«…Тримайтеся подалі
від торф’яних боліт».
А.Конан-Дойл, «Собака Баскервілів»
Такої
жахливої спеки не було давненько. В Росії горить Підмосков’я, в пожежах
гинуть люди, тварини, від будинків залишаються хіба димарі. Чи то дим
пожеж долітає до Києва та Львова, чи то просто спека так діє, однак в
Україні теж спостерігається стан, скажімо так, деякого очманіння. В
Запоріжжі невідомі «герої» підірвали церкву, у Львові вже навіть не
анонімні «герої» створюють молодіжну організацію «для боротьби з
націоналізмом». Справа ще не дійшла до «точки кипіння», однак ситуація
поволі «нагрівається»…
Спочатку – про пожежі.
В
Росії з цією справою справді біда. Під Москвою палають улюблені місця
собаки Баскервілів – торфовища. Точніше – колишні торф’яні болота,
висушені ще за радянських часів, які ще кілька десятиліть тому справно
постачали торф на гідроелектростанції.
У вогні гинуть не тільки ліси,
а й люди, будинки, тварини. Цілі села виглядають так, ніби Друга
світова щойно ось тільки закінчилася. На час написання статті у вогні
загинуло майже три десятки людей.
Періодично палають підмосковні
торфовища вже не перший рік, і, мабуть найбільша біда в цій ситуації –
те, що горять торфовища не з того боку. Якби вони почали горіти біля
Рубльовського шосе, в славнозвісній зоні, де стоять котеджі олігархів –
тоді, найімовірніше, російська влада дуже швидко б згадала, що таке
«Правила пожежної безпеки», а що таке – торфовища, і що робити і з
першим, і з другим. А так – місцевих «серів Баскервілів» проблеми
дрібних селян з іншого боку області майже не цікавлять. Хоча, зрозуміло,
ґвалт підняли на півсвіту – але яка тепер з того корить?
Адже
передбачити пожежу на торфовищах насправді досить легко. Загорання
виникає майже завжди при поєднанні певної температури і вологості
повітря. Тобто, вважайте, стабільна загроза пожежі існує майже кожного
спекотного літа (втім, українські торфовища полюбляють горіти й ранньої
осені). Єдиний спосіб запобігти загоранню – наситити торф'яники вологою,
тобто, по суті, знов перетворити їх на болото.
Є, звичайно, й менш надійні, однак теж помічні способи, про які тепер гарячково згадують російські блогери.
«Для
профілактики поширення пожеж НАСАМПЕРЕД використовуються пожежні
просіки, там, де торф – ще й протипожежні рови. Також лісосмуга
огороджується від житлової зони зоною відчуження, яка регулярно
переорюється. Всі ці роботи повинні проводитися в співпраці з
лісництвами, із залученням людей і техніки. При цьому в достатній
кількості повинні бути пожежні частини й інфраструктура пожежогасіння (а
в багатьох селах водопостачання тільки з колодязя). Окремим фізичним
особам не потягнути це ні фізично, ні організаційно, ні матеріально.
В
останні роки фінансування лісництв і пожежників було значно скорочене,
інфраструктура застаріла й зруйнувалася, просіки й рови заросли й
повністю втратили свої функції.
Руйнуючи цю структуру, відповідальні
люди знали, для чого вона потрібна. Ті, хто скорочував фінансування,
прекрасно знали, до чого це призведе... І призвело.»
(Блоги в Живому журналі)
А
протипожежних ровів бракує не тільки під Москвою – всього в Росії
наразі горять 18 торфовищ, не кажучи вже про звичайні лісові пожежі. Тим
не менш, російська влада про протипожежні рови нічого не говорить –
тільки обіцяє відбудувати будинки погорільцям і добровільно-примусово
просить голів муніципалітетів у районах, які постраждали від пожеж,
подавати у відставку. Хоча, як вже було згадано, окремим головам
муніципалітетів теж навряд чи було б під силу дати раду із практично
зруйнованими протипожежними структурами в умовах скороченого
фінансування лісництв і пожежної служби. Про останні два фактори
російська влада й взагалі – ні пари з уст.
Тим
часом доволі активно виступає зі зверненнями до російських громадян
московський патріарх Кирило, який закликає громадян каятися і молитися
про дощ. (До речі, остання ідея не така вже й погана – як відомо, й
донині в окремих племенах, культуру яких не зачепила західна
цивілізація, дощ викликають (і то досить успішно) з допомогою ритуальних
танців і молитов. Однак навряд чи патріарх мав на увазі саме це.)
Зокрема,
днями патріарх, говорячи про пожежі в Росії, відзначив, що багато
стихійних лих відбуваються через людські гріхи. Він закликав християн не
шукати гріхів в інших, а «звернутися до самого себе і кожному покаятися
в своїх гріхах».
Ні, чому патріарх каже «не шукати гріхів в інших» –
то зрозуміло, от тільки всеодно чомусь відразу до голови приходить
думка про годинник Кирила за 35 тисяч євро. Той самий годинник, через
саму згадку про який в Рівному місцевий священик нещодавно з
християнським миролюбством відлупасив викладача історії… Ну але то вже
трошки ми відійшли від теми – бо, здається, незабаром з патріархом в
Україні будуть асоціюватися зовсім інші речі.
Як відомо, нещодавно
голова російської церкви приїздив до України – відзначати День хрещення
Русі. В останній день візиту патріарха, 28 липня, сталася трагедія, якої
не було за всі роки незалежності: під час богослужіння в Запоріжжі
підірвали православний Свято-Покровський храм Московського патріархату.
Незважаючи на посилену охорону (!), якою відзначався храм, до приміщення
хтось заніс каструлю з аміачною селітрою та фарбою-сріблянкою. Загинула
80-річна черниця Людмила із запорізького монастиря. Ще вісім осіб,
зокрема 16-річна дівчина, отримали травми різної тяжкості.
Наразі
слідство розглядає три версії трагедії: протест радикально налаштованих
громадян, провокація іноземних спецслужб або ж побутовий злочин.
«Правоохоронці
мали б розглядати, умовно кажучи, дві версії, – вважає колишній
заступник голови СБУ, генерал-лейтенант Олександр Скипальський. – Перша –
так звана «своя» версія – що надзвичайна подія сталася на тлі
міжконфесійного протистояння, приїзду в Україну патріарха Кирила й,
певною мірою, експансії російської церкви на терени нашої держави… Друга
версія, до якої я схиляюся значно більше, – вибух є ні чим іншим як
провокацією, щоб виставити церкву Московського патріархату в ролі
жертви. Історія свідчить, що саме злодій найбільше кричить «тримай
злодія». А те, що вибухівка не була начинена осколками, зайве
підтвердження другої версії, – вважає спецслужбовець. – Безумовно, в
такому випадку до цієї події можуть мати прямий стосунок якщо не
іноземні спецслужби, то колишні спецслужбісти, можливо, ті, хто є
фанатиками УПЦ МП. У цьому контексті дуже важливо, щоб українці
зрозуміли: вибухи почали лунати після зміни влади в країні, з
переорієнтацією держави саме в бік Москви, зі зміною курсу нашої
держави. У свою чергу, чинна українська влада теж має усвідомити, що
дехто намагається кинути Україну в смугу нестабільності і замислитися
над тим, кому це вигідно».
«Україна молода»
Втім,
українські громадяни і так досить добре пам’ятають вибухи на
Каширському шосе, які дуже вміло були використані у передвиборчій
кампанії тодішнього прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна. Відтак все ж
таки більшість ЗМІ доходять до невеселого висновку: в такий спосіб у
Запоріжжі розпочалася передвиборна кампанія з брудними провокаціями.
На користь саме такої версії свідчить і ще один цікавий збіг.
Того
ж таки дня, 28 липня, у Львові в майже партизанських умовах відбувся
установчий з’їзд «Міжнародного георгіївського союзу молоді». Його
учасники, молодь з Росії, України, Молдови, Білорусі і Чехії проводили
своє зібрання під опікою Української православної церкви Московського
патріархату. Попри всю підпільність зібрання, нова організація отримала
вітання від депутатів Держдуми РФ. До речі, ні УНА-УНСО, ні ВО «Свобода»
новостворений союз не помітили взагалі…
Оголошена мета організації –
протистояти «масовій різанині» на націоналістичному ґрунті в Україні.
Щоправда, на питання журналістів, де ж члени організації бачили востаннє
в Україні «масову різанину», відповіді «георгіївці» дати не
спромоглися. Звісно, можна було б дати відповідь замість них: масову
різанину влаштувати – не проблема. Он в Росії днями три десятки
молодиків з кастетами і ножами в руках пройшлися по електричці, б’ючи
наугад пасажирів – по кому попадуть. Але в Росію чомусь «Георгіївський
союз» не їде, щоб «вирішувати проблему масової різанини»…
До слова,
голова «Георгіївського союзу» – лідер молодіжної організації
«Слов’янська гвардія» із Запоріжжя Володимир Рогов. Вочевидь, запорізька
молодь має неабияку підтримку як від російської Думи, так і від
Патріарха, тим не менш, ні така активна молодь, ні дуже активна охорона
запорізького храму, ні тим паче, російські спецслужби, які віднедавна
почуваються в Україні, як вдома, не змогли вберегти прихожан від
теракту… Одно слово, перспективи вимальовуються дуже нерадісні, схоже,
незабаром книжку Кучми «Україна – не Росія» молодь вважатиме за збірник
казок.
Тим часом український інтернет поволі сповнюється коментарями
на тему «що ж діється в Україні?». А у всьому винна, як ми і передбачали
в попередніх номерах, проблема газу, точніше, підвищенні ціни на
блакитне паливо.
«Я не розумію чого ціни на газ зросли на
50%, за що тоді Чорноморський флот приписали? Щось я зовсім заплуталась в
теперішній політиці і економіці. Значить я платила в середньому за
опалення і підігрів води десь 400 грн, а тепер буду 600…»
(Блоги в Живому журналі)
Повідомлення
такого змісту можна побачити майже в кожній інтернет-спільноті. Однак
наразі до жодних громадянських акцій ніхто нікого не закликає. Можливо,
тому, що спека – і усі реакції сповільнені. Ну, хіба, окрім реакції
горіння… Ймовірно, саме тому все ж таки знаходяться в країні і полум’яні
оптимісти із залізними аргументами: в СРСР від 1953 до 1991 років було
ще важче, і влада виглядала ще гіршою, але ж таки вона в результаті
впала!