«…Тримайтеся подалі
від торф’яних боліт».
           А.Конан-Дойл, «Собака Баскервілів»

Такої жахливої спеки не було давненько. В Росії горить Підмосков’я, в пожежах гинуть люди, тварини, від будинків залишаються хіба димарі. Чи то дим пожеж долітає до Києва та Львова, чи то просто спека так діє, однак в Україні теж спостерігається стан, скажімо так, деякого очманіння. В Запоріжжі невідомі «герої» підірвали церкву, у Львові вже навіть не анонімні «герої» створюють молодіжну організацію «для боротьби з націоналізмом». Справа ще не дійшла до «точки кипіння», однак ситуація поволі «нагрівається»…

Спочатку – про пожежі.
В Росії з цією справою справді біда. Під Москвою палають улюблені місця собаки Баскервілів – торфовища. Точніше – колишні торф’яні болота, висушені ще за радянських часів, які ще кілька десятиліть тому справно постачали торф на гідроелектростанції.
У вогні гинуть не тільки ліси, а й люди, будинки, тварини. Цілі села виглядають так, ніби Друга світова щойно ось тільки закінчилася. На час написання статті у вогні загинуло майже три десятки людей.
Періодично палають підмосковні торфовища вже не перший рік, і, мабуть найбільша біда в цій ситуації – те, що горять торфовища не з того боку. Якби вони почали горіти біля Рубльовського шосе, в славнозвісній зоні, де стоять котеджі олігархів – тоді, найімовірніше, російська влада дуже швидко б згадала, що таке «Правила пожежної безпеки», а що таке – торфовища, і що робити і з першим, і з другим. А так – місцевих «серів Баскервілів» проблеми дрібних селян з іншого боку області майже не цікавлять. Хоча, зрозуміло, ґвалт підняли на півсвіту – але яка тепер з того корить?
Адже передбачити пожежу на торфовищах насправді досить легко. Загорання виникає майже завжди при поєднанні певної температури і вологості повітря. Тобто, вважайте, стабільна загроза пожежі існує майже кожного спекотного літа (втім, українські торфовища полюбляють горіти й ранньої осені). Єдиний спосіб запобігти загоранню – наситити торф'яники вологою, тобто, по суті, знов перетворити їх на болото.
Є, звичайно, й менш надійні, однак теж помічні способи, про які тепер гарячково згадують російські блогери.

«Для профілактики поширення пожеж НАСАМПЕРЕД використовуються пожежні просіки, там, де торф – ще й протипожежні рови. Також лісосмуга огороджується від житлової зони зоною відчуження, яка регулярно переорюється. Всі ці роботи повинні проводитися в співпраці з лісництвами, із залученням людей і техніки. При цьому в достатній кількості повинні бути пожежні частини й інфраструктура пожежогасіння (а в багатьох селах водопостачання тільки з колодязя). Окремим фізичним особам не потягнути це ні фізично, ні організаційно, ні матеріально.
В останні роки фінансування лісництв і пожежників було значно скорочене, інфраструктура застаріла й зруйнувалася, просіки й рови заросли й повністю втратили свої функції.
Руйнуючи цю структуру, відповідальні люди знали, для чого вона потрібна. Ті, хто скорочував фінансування, прекрасно знали, до чого це призведе... І призвело.»

А протипожежних ровів бракує не тільки під Москвою – всього в Росії наразі горять 18 торфовищ, не кажучи вже про звичайні лісові пожежі. Тим не менш, російська влада про протипожежні рови нічого не говорить – тільки обіцяє відбудувати будинки погорільцям і добровільно-примусово просить голів муніципалітетів у районах, які постраждали від пожеж, подавати у відставку. Хоча, як вже було згадано, окремим головам муніципалітетів теж навряд чи було б під силу дати раду із практично зруйнованими протипожежними структурами в умовах скороченого фінансування лісництв і пожежної служби. Про останні два фактори російська влада й взагалі – ні пари з уст.

Тим часом доволі активно виступає зі зверненнями до російських громадян московський патріарх Кирило, який закликає громадян каятися і молитися про дощ. (До речі, остання ідея не така вже й погана – як відомо, й донині в окремих племенах, культуру яких не зачепила західна цивілізація, дощ викликають (і то досить успішно) з допомогою ритуальних танців і молитов. Однак навряд чи патріарх мав на увазі саме це.)
Зокрема, днями патріарх, говорячи про пожежі в Росії, відзначив, що багато стихійних лих відбуваються через людські гріхи. Він закликав християн не шукати гріхів в інших, а «звернутися до самого себе і кожному покаятися в своїх гріхах».
Ні, чому патріарх каже «не шукати гріхів в інших» – то зрозуміло, от тільки всеодно чомусь відразу до голови приходить думка про годинник Кирила за 35 тисяч євро. Той самий годинник, через саму згадку про який в Рівному місцевий священик нещодавно з християнським миролюбством відлупасив викладача історії… Ну але то вже трошки ми відійшли від теми – бо, здається, незабаром з патріархом в Україні будуть асоціюватися зовсім інші речі.
Як відомо, нещодавно голова російської церкви приїздив до України – відзначати День хрещення Русі. В останній день візиту патріарха, 28 липня, сталася трагедія, якої не було за всі роки незалежності: під час богослужіння в Запоріжжі підірвали православний Свято-Покровський храм Московського патріархату. Незважаючи на посилену охорону (!), якою відзначався храм, до приміщення хтось заніс каструлю з аміачною селітрою та фарбою-сріблянкою. Загинула 80-річна черниця Людмила із запорізького монастиря. Ще вісім осіб, зокрема 16-річна дівчина, отримали травми різної тяжкості.
Наразі слідство розглядає три версії трагедії: протест радикально налаштованих громадян, провокація іноземних спецслужб або ж побутовий злочин.

«Правоохоронці мали б розглядати, умовно кажучи, дві версії, – вважає колишній заступник голови СБУ, генерал-лейтенант Олександр Скипальський. – Перша – так звана «своя» версія – що надзвичайна подія сталася на тлі міжконфесійного протистояння, приїзду в Україну патріарха Кирила й, певною мірою, експансії російської церкви на терени нашої держави… Друга версія, до якої я схиляюся значно більше, – вибух є ні чим іншим як провокацією, щоб виставити церкву Московського патріархату в ролі жертви. Історія свідчить, що саме злодій найбільше кричить «тримай злодія». А те, що вибухівка не була начинена осколками, зайве підтвердження другої версії, – вважає спецслужбовець. – Безумовно, в такому випадку до цієї події можуть мати прямий стосунок якщо не іноземні спецслужби, то колишні спецслужбісти, можливо, ті, хто є фанатиками УПЦ МП. У цьому контексті дуже важливо, щоб українці зрозуміли: вибухи почали лунати після зміни влади в країні, з переорієнтацією держави саме в бік Москви, зі зміною курсу нашої держави. У свою чергу, чинна українська влада теж має усвідомити, що дехто намагається кинути Україну в смугу нестабільності і замислитися над тим, кому це вигідно».

Втім, українські громадяни і так досить добре пам’ятають вибухи на Каширському шосе, які дуже вміло були використані у передвиборчій кампанії тодішнього прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна. Відтак все ж таки більшість ЗМІ доходять до невеселого висновку: в такий спосіб у Запоріжжі розпочалася передвиборна кампанія з брудними провокаціями.
На користь саме такої версії свідчить і ще один цікавий збіг.
Того ж таки дня, 28 липня, у Львові в майже партизанських умовах відбувся установчий з’їзд «Міжнародного георгіївського союзу молоді». Його учасники, молодь з Росії, України, Молдови, Білорусі і Чехії проводили своє зібрання під опікою Української православної церкви Московського патріархату. Попри всю підпільність зібрання, нова організація отримала вітання від депутатів Держдуми РФ. До речі, ні УНА-УНСО, ні ВО «Свобода» новостворений союз не помітили взагалі…
Оголошена мета організації – протистояти «масовій різанині» на націоналістичному ґрунті в Україні. Щоправда, на питання журналістів, де ж члени організації бачили востаннє в Україні «масову різанину», відповіді «георгіївці» дати не спромоглися. Звісно, можна було б дати відповідь замість них: масову різанину влаштувати – не проблема. Он в Росії днями три десятки молодиків з кастетами і ножами в руках пройшлися по електричці, б’ючи наугад пасажирів – по кому попадуть. Але в Росію чомусь «Георгіївський союз» не їде, щоб «вирішувати проблему масової різанини»…
До слова, голова «Георгіївського союзу» – лідер молодіжної організації «Слов’янська гвардія» із Запоріжжя Володимир Рогов. Вочевидь, запорізька молодь має неабияку підтримку як від російської Думи, так і від Патріарха, тим не менш, ні така активна молодь, ні дуже активна охорона запорізького храму, ні тим паче, російські спецслужби, які віднедавна почуваються в Україні, як вдома, не змогли вберегти прихожан від теракту… Одно слово, перспективи вимальовуються дуже нерадісні, схоже, незабаром книжку Кучми «Україна – не Росія» молодь вважатиме за збірник казок.
Тим часом український інтернет поволі сповнюється коментарями на тему «що ж діється в Україні?». А у всьому винна, як ми і передбачали в попередніх номерах, проблема газу, точніше, підвищенні ціни на блакитне паливо.

«Я не розумію чого ціни на газ зросли на 50%, за що тоді Чорноморський флот приписали? Щось я зовсім заплуталась в теперішній політиці і економіці. Значить я платила в середньому за опалення і підігрів води десь 400 грн, а тепер буду 600…»

Повідомлення такого змісту можна побачити майже в кожній інтернет-спільноті. Однак наразі до жодних громадянських акцій ніхто нікого не закликає. Можливо, тому, що спека – і усі реакції сповільнені. Ну, хіба, окрім реакції горіння… Ймовірно, саме тому все ж таки знаходяться в країні і полум’яні оптимісти із залізними аргументами: в СРСР від 1953 до 1991 років було ще важче, і влада виглядала ще гіршою, але ж таки вона в результаті впала!