Гра у волан відома ще із часів Древньої Греції. Сучасна версія гри, і, властиво, назва "бадмінтон" з'явилися наприкінці 50-х років 19 століття, у маєтку Бадмінтон під Лондоном.

Сучасний спортивний бадмінтон бере свій початок від індійської гри "пуне". У неї грали в Древній Греції, Китаї, Індії та Японії. В 14 ст. японці грали дерев'яними ракетками у волан, зроблений з опереного плода вишні. Брали вишеньку, вставляли в неї п'ять-шість гусячих пір'їн й засушували на сонці. У середньовічній Англії до кінця 16 ст. у подібну гру грали селяни. До 17 ст. вона стала розвагою привілейованих шарів у Європі. Правила гри були гранично прості: два гравці відбивали волан двома бітами один одному, не даючи йому впасти.

Початком сучасного бадмінтону прийнято вважати 1872 р. Цього року герцог Бофорт привіз із Індії ракетки й м'яч із пір'ям у свій маєток Бадмінтон у Глостерширі (звідси назва). Уперше гру з воланом продемонструвала група офіцерів англійських колоніальних військ. Тоді ж були складені перші правила гри в бадмінтон, це зробили теж англійці. Рік по тому на основі бадмінтону виникла нова гра - теніс. В 1887 в Англії був створений перший клуб аматорів бадмінтону, а в 1893 заснована перша у світі Асоціація бадмінтону.

Дуже швидко бадмінтон набув популярності. Почалося виробництво воланів. Перший патент на їхнє виготовлення був виданий в Англії в 1898. До 1900 бадмінтон став більш спортивним. Однак аматори цього виду спорту змагалися у звичайному, щоденному одязі. Одного разу під час гри один з її учасників зняв фрак, і з тих пір спортсмени стали використовувати тенісний костюм. В 1905 англійська Федерація бадмінтону затвердила правила гри. В Уімблдоні стала щорічно розігруватися відкрита першість Англії по бадмінтону. Гра набула поширення не тільки в Англії, але й у її численних колоніях. Більшість країн, що утворили 5 липня 1934 р. Міжнародну федерацію бадмінтону (ІBF), входило в колишню Британську імперію.

ІBF проводить змагання, основними з яких є розіграші Кубка Томаса (за іменем колишнього президента ІBF) серед національних чоловічих команд і Кубка Убер (за іменем відомої діячки ІBF) серед національних жіночих команд.

Кубок Томаса розігрується з 1948 один раз у три роки. Попередні ігри проводяться в чотирьох зонах: американській, австрало-азіатській, азіатській і європейській. Переможці зон зустрічаються між собою в турнірі, що визначає претендента на звання переможця. Він зустрічається з попереднім власником цього почесного трофея. Змагання на Кубок Убер проводяться з 1956 також раз у три роки. В 1967 заснована Європейська федерація бадмінтону. З 1968 р. раз у два роки розігрується особистий, а з 1972 - і командний чемпіонат Європи.

Міжнародна федерація проводить також низку офіційних особистих турнірів. До останнього часу головним з них була відкрита першість Великобританії, що вважалося неофіційною першістю світу (уперше така першість була проведена в 1899). Перший офіційний чемпіонат світу відбувся в 1977 у Мальме (Швеція). В останні роки найсильнішими гравцями світу є спортсмени Данії, Індонезії, Великобританії, Малайзії, Швеції, Японії, Китаю.

В 1992 на Олімпіаді в Барселоні бадмінтон був включений у програму Олімпійських ігор. Розігрується 4 комплекти медалей в одиночному й парному розрядах серед чоловіків і жінок. З 1996 додатково уведений змішаний розряд. На Олімпійських іграх у Сіднеї (2000) у чотирьох розрядах з п'яти перемогли китайські спортсмени, які традиційно є фаворитами в цьому виді спорту.

1. Кидок

1.1. Перш ніж починати матч, повинен бути зроблений кидок волана або монети, після чого сторона, що виграла кидок повинна зробити вибір між правилами 1.2. або 1.3. :

1.2. подавати або приймати першою;

1.3. починати гру на одній або іншій стороні корту.

1.4. Сторона, що програла кидок, повинна здійснити вибір з варіантів, що залишилися.

2. Система рахунку очок

2.1. Матч повинен складатися максимум із трьох геймів.

2.2. Сторона, що перша набирає 21 очко виграє гейм, крім випадків, описаний у пунктах 2.4. й 2.5.

2.3. Сторона, що виграла розиграш, повинна додати до свого рахунку очко.

2.4. Якщо рахунок у геймі стає 20-20, сторона, що першою набирає різницю в 2 очка, виграє гейм.

2.5. Якщо рахунок у геймі стає 29-29, сторона, що виграла 30-е очко, виграє гейм.

2.6. Сторона, що виграла гейм, повинна подавати на початку наступного гейму.

3. Зміна сторін

3.1. Гравці повинні помінятися сторонами:

3.1.1. наприкінці першого гейму;

3.1.2. до початку третього гейму (якщо такий буде);

3.2.3. у третьому геймі, у змаганні одного матчу, коли одна зі сторін першою набирає 11 очка.

3.2. Якщо гравці забувають помінятися сторонами, вони повинні зробити це відразу ж, як помилка буде помічена і волан перебуває поза грою. Рахунок залишається без змін.

Всі моделі можна умовно розділити на дві групи: професійні й аматорські. Чим же вони відрізняються? По-перше, своїми ігровими якостями. По-друге - міцністю. По-третє - масою. І по-четверте, звичайно ж, ціною.

Міцність бадмінтонних ракеток залежить від матеріалу, з якого вони виготовлені й від самої технології виробництва. Майже всі професійні ракетки виготовляють із різних видів графіту. Технологія виробництва вуглецево-пластикових ракеток із застосуванням композитних матеріалів розроблена й застосовується на фабриках Японії й Тайваню. Всі серйозні фірми, що виготовляють бадмінтонні ракетки, намагаються розмістити свої замовлення там. Але останнім часом велика кількість ракеток випускається в Китаї. Вони значно дешевші, але, на жаль, сильно поступаються своїм аналогам, зробленим на Тайвані і Японії. Аматорські ракетки можуть виготовлятися також із графіту, тільки більш низького рівня якості й з металевих матеріалів (сталь, алюміній).

Маса ракеток гойдається від 80 до 150 грамів. Це так само залежить від матеріалу, з якого вони виготовлені. Майже всі професійні ракетки мають масу приблизно 90 - 95 грамів (без обліку струни й обмотки).

Ціни на ракетки коливаються від 5 до 150 $, залежно від їхньої якості.

Волани існують двох типів: пластикові (синтетичні) і пір'яні (натуральні). Професійні спортсмени тренуються й грають тільки пір'яними. Пластиковими воланами грають аматори. Вони мають трохи іншу траєкторію польоту, зате набагато довше служать.

Пластикові волани відрізняються за формою "спіднички", за швидкістю, а також за кольором. За швидкістю розрізняють три типи воланів: повільні, середні й швидкі. Швидкість волана можна визначити за кольором окантовочної стрічки на голівці волана. Зелена відповідає повільному волану, синя - середньому, а червона - швидкому. Пластикові волани випускають в основному білі й жовті. Жовті волани використовують в залах з поганим освітленням.

Пір'яні волани відрізняються за матеріалом голівки волана й за якістю пера.

Сучасний пір'яний волан складається з 16 ретельно відібраних натуральних гусячих пір'їн. Відібрані в такий спосіб пір'їни вставляють у пробку, обтягнуту лайкою, з'єднують між собою нитками й склеюють. Пір'я підбирається з особливою старанністю - зазвичай з одного однорічного гусака вискубують пір'я на один волан по 8 з кожного крила. Пір'їни повинні бути вологими, інакше вони швидко ламаються в грі. Вага волана гойдається в межах 4,73 - 5,2 грами. Пір'яний волан досить чутливий спортивний снаряд: досить сказати, що кожна зайва 0,1 грама ваги волана додає 10 см польоту. Чим ретельніше відібрані й протестовані волани, тим вони кращі й, відповідно, дорожчі.

Ширина парного майданчика 6,1 м, одиночного майданчика 5,18 м, довжина 13,40 м, висота сітки, що ділить майданчик навпіл - 155 см.

Всі лінії є частинами тих площ корту, які вони обмежують.

Стійки для сітки повинні розташовуватися на бічних лініях для парної гри, незалежно від того, проводиться одиночний або парний матч.

Сітка повинна бути шириною 760 мм і довжиною не менш 6,1 метра.

Верхній край сітки повинен бути обшитий 75-міліметровою стрічкою білого кольору, складеною навпіл, через яку пропускається шнур.

Не повинно бути просвіту між бічною частиною сітки й стійкою. Якщо можливо, сітка повинна бути закріплена на стійці у всю ширину.

Якщо підсумувати всі пересування (включаючи прискорення, ривки, стрибки) бадмінтоніста за гру, то в довжину "набіжить" до 10 кілометрів, а у висоту - кілометр.

Бадмінтон - найшвидший ракеточний вид спорту: швидкість польоту волана може досягати 270 км/год.

Темп обміну ударами в грі майстрів високого класу досягає 0,7 ударів у секунду.

Максимальна кількість ударів, зафіксована в матчі - 19725.

Найбільш тривалий час зустрічі в бадмінтоні до 1,5 години, при цьому волан тримався в грі 45 хвилин.

Бадмінтоніст високого класу може грати на пульсі 200 і більше ударів у хвилину.

Пір'яні волани складаються з 16-ти пір'їн. Важить волан 4,8-5,2 грамів.

Найбільший волан можна побачити в міському музеї Канзас Cіті (Міссурі, США) - він понад 5 метрів висотою й вагою більше, ніж 2 тонни.

Бадмінтонна струна сплетена у вигляді коси з декількох тисяч мікроволокон.

Бадмінтон - одна з найбільш древніх ігор на Землі. Як свідчать малюнки на древніх амфорах, 3000 років тому в Греції грали у волан руками й навіть... ногами, а в китайському манускрипті 1122 року до н.е. описана "цзи дзюу ци" - гра воланом, оздобленим 3-4 гусячими пір'їнами;

Міжнародна федерація бадмінтону (ІBF) була створена в 1934 році, і сьогодні в неї входять 138 країн;

Бадмінтон став олімпійським видом спорту в 1992 році й зібрав тоді більше, ніж 1,1 мільярда телеглядачів;

На Олімпійських іграх у Сіднеї взяли участь 172 бадмінтоніста. За час Ігор вони використали 8400 воланів;

Чоловічий командний чемпіонат світу (Thomas Cup) вигравався тільки трьома країнами - Малайзією, Індонезією й Китаєм;

15000 осіб - це стабільна кількість глядачів на головних змаганнях Малайзії й Індонезії, Китаю, Таїланду, Данії й т.д.;

У Малайзії 2,5 мільйони гравців, в Англії налічується 3200 клубів, а в Данії бадмінтон поступається за популярністю тільки футболу;

За даними світової статистики, бадмінтоном захоплюється кожна 50-а людина у світі.