Для початку розберися, що тебе гризе: почуття провини або реальна провина. Ці два явища треба розділяти. Одна справа, коли ти чиниш так чи інакше, не подумавши й не усвідомивши наслідків. Одним словом, людина помилилася. А помилка гріхом не вважається. Ми можемо відповідати тільки за зважені рішення. Інше - коли ти свідомо робиш щось не дуже гарне. Знаєш про те, що можуть бути негативні наслідки, але всеодно йдеш на це.

Якщо таки справді мова йде про реальну провину, і ти відчуваєш, що просити пробачення таки доведеться, тоді треба покопатися в собі. Нерідко за твоїм вчинком стоїть твоя власна образа, пережита раніше. Тоді просто просити пробачення безглуздо. Це не вирішить проблему, а тільки відтермінує або навіть збільшить її. Припустімо, він забув про твої іменини. Дрібниці, і ти, звичайно, нічого не сказала, але в якийсь момент дуже образливо підколола його з приводу неприємностей на роботі. Попросила пробачення, але потім знову сказала гидоту. Поки ти не розберешся зі своєю образою, це буде повторюватися знову й знову. Тому обов'язково треба поговорити про те, що передувало твоєму вчинку, пробачити самій. В іншому випадку клубок взаємних образ стане занадто більшим.

Людину, як правило, ранить не сам вчинок, а ті мотиви, котрі, як вона припускає, стоять за цим вчинком. Він не подзвонив, хоча обіцяв. Ти ображаєшся не на відсутність дзвінка, а на його ставлення до тебе. Насправді ти прекрасно розумієш, що в нього могла бути маса причин, не пов'язаних з тобою, але від цього чомусь не легше.

Людське "я" дуже вразливе. Кожен схильний шукати причину того, що сталося, в собі. Саме тому так важливо поговорити, щоб з'ясувати мотиви, а не реагувати тільки на дії. Попроси пробачення. Спокійно. Доброзичливо. Обов'язково дивися в очі. Залежно від ситуації можна доторкнутися до людини. Опиши обставини, причини, розкажи про свою мотивацію, про те, що "не навмисно", що шкодуєш і будеш щосили намагатися, щоб це не повторилося.

Просити пробачення можна по-різному, але при цьому треба неухильно дотримуватися трьох правил: вибачайся, але не виправдуйся; не вимагай; не звинувачуй.

1. Звичайно, тягне розповісти про тисячу й одну причину, в яких ти зовсім не винен, - виправдатися. Це мимовільна захисна реакція. А просити пробачення - це усвідомлене, відповідальне рішення, тобто ти береш відповідальність за вчинену дію на себе. Коли ж ми виправдуємося, ми нав'язуємо своєму партнерові роль обвинувача. І, природно, він потім не тільки почуває себе обвинувачем, але й поводиться відповідно.

2. Не вимагай. Людина й так почуває себе відкинутою, незрозумілою, нелюбою і чекає від тебе доказів каяття, бажання змінити ситуацію й любові - словом, якихось твоїх учинків. А ти настільки закопався у своєму почутті провини й так хочеш швидкого порятунку від того почуття, що починаєш тиснути, вимагаючи негайного пробачення. В результаті людина продовжує почувати себе незрозумілою і відкинутою.

3 Обвинувачення - окреме питання. Розмова про пробачення завжди дуже емоційна і, як правило, пов'язана з болючою темою. У процесі розмови ти можеш зштовхнутися зі своїми власними переживаннями й претензіями до людини. І тоді слідом за вибаченнями й поясненням причин ти непомітно почнеш звинувачувати партнера. Але ти й сам не зробив, не виконав, не подбав... От і виходить, що знову замість розуміння ви продовжуєте рухатися по нескінченному замкнутому колу образи.

Щоб не порушувати ці три правила, треба увесь час пам'ятати про кінцеву мету. Про те, що твоє завдання не знайти винуватого, не виправдатися, не повісити почуття провини на іншого, не перевиховати його, не зіпсувати остаточно відносини, а помиритися. Але прохання про пробачення, не підкріплене дією, породжує подальшу недовіру. Якщо ти вибачилася за те, що влізла в телефон свого хлопця, більше ніколи в нього не заглядай. Другого шансу на розуміння вже не буде. Якщо ти не зміниш свою поведінку, то твоє слово в майбутньому втратить для партнера свою вагу.

Вона пережила негативні емоції - це вже привід поговорити. Адже це шанс одержати від партнера зворотний зв'язок і, можливо, змінити поведінку. По суті це і є та сама робота над стосунками, що веде до близькості, довіри й розуміння.