Хороші сни малятам сняться не просто так - для цього мамі-тату треба добряче попрацювати. Адже вкладати маля спати - не така вже й проста робота, як здається. Ґрунт для приємних снів потрібно готувати з перших тижнів життя. Однак якщо вашому маляті вже років зо два, а він на ніч капризує (а то й взагалі кричить не своїм голосом) - не варто впадати у відчай. Вчитися хорошим снам ніколи не пізно.

Дотримуємося ритуалів сну. Вашій дитині буде легше заснути, якщо вона буде чітко знати, що за чим відбувається. Чіткий ритуал підготовки до сну розслабляє малюка, а чим більше він розслаблений, тим легше йому заснути. Якщо ви перебуваєте не вдома, намагайтеся, тим не менш, дотримуватися всі тих дій, якими ви зазвичай супроводжуєте підготовку до сну.

Чим раніше ви встановите певний порядок підготовки до сну, тим краще. Як тільки вашому малюкові виповниться 6-8 тижнів намагайтеся дотримуватися певних правил, і ви побачите, що ваш малюк сам радий їм підкорятися. Не забувайте, що певний порядок також зручний і для самих батьків. Знаючи, що через півгодини ваш малюк обов'язково засне, ви можете вільно планувати свій вечір.

Ідеальний сон: який він? Почніть укладати немовля заздалегідь, щоб встигнути виконати всі необхідні дії. Для зовсім маленьких ця схема буде виглядати приблизно наступним чином: вечірня ванна, зміна пелюшки (чи памперса) і колискова у кріслі-гойдалці.

Ні в якому разі не прищеплюйте малюку впевненість у тому, що його спальня - це місце заслання. Нехай малюк буде впевнений у безпеці своєї кімнати.

 

Корисні поради:

Дозвольте малюкові втомитися - перш ніж вкладати малюка, пограйте з ним, поговоріть, заспівайте йому пісеньку. Тобто активно проведіть час у відповідності з віком малюка. Постарайтеся дати йому максимальне навантаження. Втомлений в хорошому сенсі цього слова малюк при зміні діяльності (плюс розслаблююча тепла ванна) скоріше засне.

Водні процедури. Одна із найбільш популярних хитрощів, якими користуються батьки, коли хочуть, щоб їхній малюк безтурботного спав - вечірня ванна. Посиденьки в теплій воді з піною та іграшками розслаблюють і налаштовують на хороший настрій, після чого малюк охоче йде до ліжка. Ванна також дуже допомагає зближенню дітей і батьків. Дозвольте вашому татові помити малюка і ви побачите, з якою ніжністю він буде це робити, якою любов'ю буде дихати його обличчя, коли він звертається до малюка. Якщо ваш малюк, навпаки, збуджується від прийому ванни, почуває себе неспокійно, виключіть його з повсякденного ритуалу засинання.

Заспокійлива музика. Деякі малюки відмінно засинають під звуки музики. Виберіть диск зі звуками природи або шумом моря або класичної музики і ви побачите, як солодко буде спати ваш малюк.

Також чудово діють прості заколисування, коли малюк чує стукіт материнського серця, колискові, вірші або просто голос батьків.

Напади роздратування перед сном і як з ними боротися

Для дошкільного віку напади раптового роздратування досить типові. Ваша дитина може спокійно сидіти поряд з вами, і раптом починає плакати, кричати і т.п.

Причому така поведінка у дітей у віці 2 років трапляється частіше, ніж у чотирилітніх. Відбувається це тому, що дитину в якийсь момент часу переповнюють негативні емоції, наприклад, страх, відчуття, викликані небажанням однолітків з ним спілкуватися, і багато інших. Дитина може проявляти ці негативні емоції не відразу. Наприклад, він побачив малюнок монстра, який його налякав, але зовсім не обов'язково, що дитина проявить свій переляк негайно ж. А ось перед сном, коли дитина і так почуває себе ніяково через страх перед темрявою, може додатися ще і відчуття страху через побачений раніше малюнок, і все це виллється в напад роздратування.

 

Як з цим боротися?

Зберігати спокій. Під час таких нападів дитина може не тільки кричати, плакати, кидати іграшки, кататися по підлозі, але навіть затримувати дихання настільки, що просто починає синіти в прямому сенсі того слова. Але вам залишається тільки зберігати спокій і залишатися з ним поряд, оскільки дитина все одно в такий момент не здатна вас слухати. При цьому ваш переляк або крик може тільки погіршити ситуацію, оскільки дитина відчує, що ви так само, як і вона, не здатні контролювати становище. Чим більше ви кричатимете, тим сильнішим буде напад.

Не можна залишати дитину одну. Не дивлячись на те, що іноді дуже хочеться піти з кімнати і не чути, як дитина кричить, цього робити у жодному випадку не можна. Дитина сама лякається тих емоцій, які викликають такі напади, тому йому необхідно відчувати вашу присутність поряд. Якщо дитина вже дозволяє узяти себе на руки, візьміть, так він швидше заспокоїться.

Якщо напад дитини дійшов до того, що вона починає штовхати інших дітей, старших або тварин, будьте готові перенести її в безпечніше місце, де вона не зможе нашкодити собі або іншим людям. Теж саме стосується публічних місць, де зазвичай трапляються напади роздратування. Постарайтеся переміститися з дитиною в більш відокремлене місце, поки напад не досяг своєї кульмінації.

Після того, як напад пройде, обговоріть те, що трапилося. Визнайте, що він відчув щось неприємне, і попросіть пояснювати свої відчуття словами. Не вдавайтеся до покарання, адже напад є наслідком того, що дитина відчуває неприємні емоції, а не просто так йому захотілося покапризувати. Якщо у дитини напад перед сном, то відкладіть розмову до наступного дня, просто скажіть, що ви її любите, після чого допоможіть дитині заснути.

Постежте, що викликає напади у дитини, прагніть їх прогнозувати і передбачати. Наприклад, якщо напади трапляються, коли дитина голодна, носіть з собою що-небудь перекусити.

Дитині в цьому віці доводиться боротися з безліччю вимог від однолітків, вихователів і т.д., тому прагніть висловлювати свої вимоги, наскільки це можливо, у формі альтернативи. Замість того, щоб говорити "одягни ці штани, на вулиці холодно", запропонуйте "ти хочеш ці штани, чи ті джинси". Звертайте увагу на те, як часто ви говорите "ні", іноді це входить в звичку. Можливо, ви необґрунтовано пригноблюєте цим дитину.

Провокувати напади роздратування можуть проблеми між батьками, перевантаження дитини різними заняттями. Якщо такі напади трапляються щодня і дитині вже більше, ніж 2 роки, або на це, як вам здається, немає певних причин, то вам слід звернутися за порадою до педіатра.

 

Казка перед сном

Для того, аби дитина мала можливість заспокоїтися і пофантазувати, перед сном їй варто розказати казку. Саме на казках малечу можна навчити того, що не варто боятися того, що на перший погляд здається страшним. Адже навіть бабаї можуть бути добрими і цікавими. Для цього пропонуємо вам розказати малюкові казочку про Бабая.

 

Казка про Бабая

Жив був на світі Бабай. Ні, ні, ви не зрозуміли, жив був на світі маленький Бабай, дуже-дуже маленький, найменший, зовсім крихітний. Такий він був маленький, що мама-нічка називала його своїм малесеньким хлопчиком, а тато-місяць завжди весело посміхався, коли бачив синочка.

Бабай, разом з мамою і татком жили у найтемніших закутках. Вдень вони спали, а вночі мама з татом йшли на роботу, а маленький Бабайчик - до садочка. Одного разу вихователька в садочку розповіла про страшних Хлопчиків і Дівчаток. Вони жили на світлі, з'являлися там, де горіли жарівки, свічки, світильники і решта не дуже приємних для маленького Бабайка речей. Так от, Хлопчики і Дівчатка хапали маленьких бабаїв і несли їх туди, де світло, особливо вони полюбляли тих, хто не слухався батьків та вихователів.

Малий Бабайчик був дуже допитливим. Кожної ночі, коли десь з'являлося світло, він дуже хотів побачити, що ж там, які ті Хлопчики та Дівчатка, дуже страшні? Одного разу, коли мама не змогла завести Бабайка до садочка, бо в нього був нежить, а бабуся якраз в'язала онукові шапочку, неслух визирнув тихенько туди, де яскраво світило світло.

- Мамо, я не піду на кухню, - верещав хтось звідти. - Там бабай, я боюсь!

- Синочку, ти тільки візьми свою кружечку з водою і швиденько повертайся, я ж тут, зовсім поруч, а бабай боїться мами.

"Ще й як боїться," - подумав малий Бабайко, ховаюсь в найтемнішому місці, от-от, зроби ще крочок і опинишся там, де майже видно, світло з кімнати аж тут відсвічувало на підлогу.

 

Кроки хлопчика наближалися.

- Туп, туп, туп, - тупотів він.

"Ой, як же страшно", - думав Бабайчик, та нічого не міг вдіяти, двері комори залишалися за спиною хлопчика. - "Навіщо я сюди поліз?" Величезна тінь з'явилася на підлозі, зі страшною волохатою головою, здоровезними ручиськами.

- ААА, мамо, мамочко, - зойкнув наляканий Бабай.

- ААА, мамо, мамочко, - гукнув такий же наляканий зовсім-зовсім малесенький хлопчик. - Ти, взагалі, хто такий?

- Я Бабай. А ти?

- А я Максим. То ти Бабай? Це мене тобою так лякали? - Хлопчик усміхнувся. - Та ти ж зовсім не страшний!

- А мене тобою лякали! Нам в садочку страшні історії розповідали про Хлопчиків і Дівчаток. То, може, ці Дівчатка страшні?

- Дівчиська? Та не сміши, вони тільки й можуть, що рюмсати і в ляльки бавитися!

- То ти, таки, зовсім не страшний, - сказав Бабайко.

- Я ні, я ж маленький. І ти не страшний.

- І я ні, я теж маленький.

- А чому ти в темряві ховаєшся?

- Я тут живу. А ти чого на світлі?

- Бо я живу саме на світлі. Я без нього нічого не бачу, - пояснив хлопчик. - А, може, б ти прийшов, коли мама мене вкладає спати? Тоді мені вимикають світло, а спати ще зовсім-зовсім не хочеться.

- Ой, не знаю, мені ж зовсім пізно треба вставати та йти до садочка. Хіба що сьогодні ще раз зайду. Я зараз трішки хворий, у мене нежить, то зі мною бабуся сидить.

- О, і в мене нежить, то приходь, я чекатиму.

- Максиме, де ти там? - гукнула з кімнати мама. - Ти попив водички?

- Так, мамо, вже йду! - голосно відповів малесенький хлопчик. - Ну, мені пора, приходь ввечері, я тобі свої машинки покажу, навіть дам погратися.

- Добре! А я ще своїх захоплю, - Бабайко прошмигнув до комори.

І зовсім маленькі хлопчики не страшні, думав він, малюючи кольоровими олівцями. От, сьогодні, я матиму ще з ким погратися. Бабуся продовжувала в'язати онукові шапку, мама керувала своїми підлеглими - Тишею та Темрявою, весь час заповнювала якісь документи, а татко іноді підморгував у вікно.

"І чого я боявся?" - згадував маленький Бабайко такого ж маленького Максимка.

"І чого я боявся?" - думав, прибираючи іграшки у себе в кімнаті хлопчик.

"Він же зовсім не страшний і такий схожий на мене!" - думали обидва малюки разом...