Найспокійнішу картину можна спостерігати в Європі та США. Більшість моїх знайомих, котрі проживають на цих географічних теренах, спокійно займаються своєю справою, а у вільний від роботи час ходять по музеях-виставках, малюють, дивляться телесеріали. Одно слово, спокійно живуть.

Навіть безпрецедентна антикорупційна операція в США, під час якої за звинуваченням в корупції було арештовано понад 40 осіб, серед них - кілька мерів міст, майже нікого не схвилювала. Люди працюють, поліція - теж, що тут хвилюватися.

Інша річ - Україна. Місцеві блогери не тільки помітили американську антикорупційну операцію, а й щиро поспівчували ФБР, котре навіть не уявляє, скількох "саджанців" воно могло б арештувати, якби подібна операція проводилася серед українських чиновників.

Ще частина українських громадян просто зі страшною силою позаздрила китайцям - днями в новинах було оприлюднено секрет китайського економічного дива: в КНР за корупцію в сумі понад мільйон доларів чиновників розстрілюють. Саме днями були опубліковані конкретні цифри: з 2000 року було розстріляно понад 10 000 чиновників. Новина маленька, однак в Україні її помітили. Щоправда, відреагували не так бурхливо, як на добровільно-примусове вигнання президенту Гондурасу... Втім, в порівнянні з початком передвиборної президентської кампанії навіть Гондурас потьмянів і скотився за горизонт.

Бо президентські вибори в Україні - то таки халепа, яку просто неможливо не помітити.

До того ж, халепа загальнонацінального масштабу.

Активізувалися виборчі штаби, і вже купа молоді проміняла відпочинок на роздавання газет за Яценюка на вулицях. Ще частина громадян ночами мучиться совістю: а чи буде великим гріхом платна агітація за того чи іншого кандидата? Зазвичай такі роздуми доводять до традиційного висновку: всі вони, ті кандидати, однакові, а копійку таки заробити треба.

Більш цікаво виглядають душевні муки рекламних агентств, схоже, для них рекламна компанія вже стартувала доволі значними дозами адреналіну. Починалося все з біг-мордів згаданого Яценюка, на яких політик зображений на фоні смуг чорного, і, скажімо так, традиційного "кольору дитячої несподіванки", тобто каки. Хто його знає, кому саме з іміжмейкерів спала на думку така ідея, однак відразу можна сказати, що совість в того іміджмейкера була дуже зла і голодна. Настільки голодна, що не могла відмовитися від такої роботи, однак достатньо зла для того, щоб не просто зафарбувати пана Яценюка у згаданий колір, а ще й переконати решту команди, що саме ця кольорова гама ідеально пасує кандидатові.

Подейкують, один з регіональних штабів Арсенія, коли вперше взрів такі "бігморди", відразу кинувся той встид зривати, і навіть зранку гордо відрапортував про вдалу боротьбу з "чорним піаром". Тим не менш, в більшості регіонів розвішування велетенської кількості таких "бігмордів" пройшло "на ура". І навіть в столиці згадані смуги присутні ледь не на кожному кроці.

Не встигли рекламники полегшено зітхнути і вмовити свою совість, що саме такі кольори пасують не лише Арсенію, а й вулицям нашої батьківщини, як виборча кампанія принесла їхній совісті іншу тяжку спокусу. Невідома рекламна агенція почала пропонувати біг-мордистам усієї країни розмістити інші бігморди - ті ж самі смужечки, та ж кольорова гама, однак замість відомої особи в окулярах - зображення зека, замість "врятувати країну арсеній" - "вимагаю обирати президента з 25 років онаній".

Ні, що не кажіть, а сама картинка таки просто чудово вписується в політичний контекст, от тільки підтексту в ній трохи забагато. І що ви думаєте? Панове з рекламних агентств і тут знайшли вихід, точніше "компроміс" між голодом і злістю совісті. "Бігморди" з онанієм таки повісили, але - в найбільш непомітних місцях, райцентрах, селах, обабіч ну дуже вже регіональних доріг. Ні, якщо згадати стан всіх цих доріг, то таки й справді, згадана картина просто чудово до них пасує, але ж...

Так і хочеться сказати: але ж куди дивиться скандальновідома комісія із захисту громадської моралі?

Відповідь проста, як двері: комісія з моралі, котра вовком гризла за горло кінопрокатників за "Бруно" з його "сексуальними збоченнями", сільськими дорогами не їздить. І тому рекламна пародія на політичну пародію на українських політиків, з усім її збоченським підтекстом, на очі комісії з моралі потрапити просто не може. І як тут не похвалити винахідливих рекламників?

Єдине, що серйозно турбує громадськість - це те, чим же завинили сільські мешканці, котрі ні за цапову душу мусять споглядати оте політичне неподобство? І як вони дітям своїм пояснюватимуть, хто такий той онаній?

Ще гірше мали би почуватися ті громадяни, котрі ще не відвикли дивитися новини. Тут днями нова сенсація в країні бабахнула: знайшовся генерал Пукач, і не просто знайшовся, а майже зізнався у вбивстві журналіста Гонгадзе.

Країна навіть оком не моргнула - вочевидь, передчувала, що більшість із зізнань генерала підтвердження не знайдуть. Більше того, громадяни не кліпнули очима навіть тоді, коли почули коментарі президента Віктора Андрійовича з того приводу. Мовляв, знайшли Пукача тому, що президент дав команду силовикам "знайти і затримати виконавців та замовників вбивства Гонгадзе". Щоправда, народ на форумах та інтернет-порталах за якийсь час оговтався і впав в істерику з того приводу:

Однак далі форумів та інтернет-закапелків ця істерика не пішла. Жоден із так званих "опозиціонерів" навіть не пискнув з того приводу. Ніхто навіть не здивувався, чому Пукач таки не зміг вказати місце, де була захоронена голова Гонгадзе. Точніше, Пукач вказав, країна то чула. Однак голови на тому місці не знайшли - і це теж знає кожен громадянин, у котрого в хаті є телевізор. Одно слово, у порівнянні з українськими випусками новин Девід Лінч зі своїм "Твін Піксом" просто відпочиває. Лишається сподіватися, що принаймні до рівня творів Стівена Кінга українські новини до 17 січня, тобто президентських виборів, не дотягнуть.

Хоча, з іншого боку, таке враження, що вся Україна міцно "підсіла" на гормональну терапію, а точніше - на гормон страху, адреналін. І якщо раніше невеликі дози лоскотали нерви, а трохи більші змушували до дії, то тепер організм потребує дедалі більших доз, а діяти зовсім не поспішає. Біохіміки ще б могли в такій ситуації щось "загнути" про тривалу стресову ситуацію, норадреналін і апатію, однак сенсу від того навряд чи додасться. І, що важливіше, навряд чи це допоможе передбачити, які ще порції "адреналіну" посипляться на країну з екранів і "бігмордів" до кінця виборів.

Тут, щоправда, здається, до деяких депутатів дійшло розуміння, що таких потужних доз адреналіну країна може не витримати, і вони створили майже чудо. Парламент таки відірвав депутатів від моря, пляжів і відпусток - і вони з того переляку проголосували за збільшення застави для кандидатів у президенти та скорочення терміну президентської кампанії. Однак є підозра, що такий варіант не сподобається Віктору Андрійовичу, а відтак закон ще кілька разів ветують, а в новинах видадуть чергову порцію адреналіну ще й з приводу закону, законотворців та їхніх найближчих родичів. Ну а народ ще додасть - цілком в дусі останніх політичних біг-мордівських тенденцій - про особливості стосунків згаданих родичів.

Втім, як сказано, народ вже звик. Настільки звик, що чергові промови "старих добрих" кандидатів розглядає суто з філологічним інтересом: на предмет того, наскільки відображає (чи не відображає) рівень кандидата суть російських матюків. Наприклад, деякі уривки промов Януковича викликають у громади стійкі асоціації з дятлом та російським матюком, котрий походить від слова "довбати".

І от що цікаво... Нещодавно абсолютно випадково молодий британський вчений ввалив себе по пальцю молотком, і власна реакція сподвигнула науковця на вивчення ролі матів у функціонуванні людської психіки. Так і виявилося, що людський організм, який голосно матюкається, може витримувати біль та інші несприятливі умови майже вдвічі довше, ніж ті ж умови, але без матів. Добре, що молоток попав по пальцю саме британському вченому - так, принаймні, на науковому рівні можна зрозуміти, чому українські громадяни споживають адреналін з новин, дивляться на свої несприятливі умови проживання, матюкаються - і нічого не роблять. Все то винні особливості людського організму і корисна дія матюків на людське терпіння.

Є припущення, що нам страшенно пощастило з поясненням - якби молоток впав на палець українському вченому, жодних наукових наслідків ця подія не мала б. Тому що українські вчені наразі переймаються кардинально іншими питаннями: українські орендодавці спохопилися, що скоро осінь - і плата за оренду квартир та офісів підскочила в ціні, та й долар знову має намір підскочити догори...