Зізнайтеся, що ви коли-небудь, але гризли нігті. Або хоча б смоктали задумливо олівець. Ця звичка вже минула, але вас турбує те, що так само робить ваша дитина. Проходять дитячі шкідливі звички з віком, чи треба докласти до їх викорінення якихось зусиль? Багато дітей повертаються до своєї шкідливої звички в ситуації ускладнень або роздумів. Вона допомагає їм не відволікатися на навколишній світ, зосередитися на своїх думках, відчувши своє тіло: "Ось він, я! Тільки-но вкусив свій ніготь".

Практично всі діти проходять у своєму розвитку етап, на якому у них з'являються улюблені дії. Хтось постійно чухається, хтось колупається у носі, а деякі періодично пританцьовують на місці. Незважаючи на багатий руховий репертуар, причиною всіх цих навичок часто є невміння дитини витримувати довгі паузи і справлятися з нудьгою.

Зверніть увагу, в яких ситуаціях "шкідливі" рухи посилюються: наприклад, під час стомлюючого очікування прийому в поліклініці, в транспорті. У цей час тіло дитини стає для нього джерелом якихось вражень, свою придушену фізичну активність (адже ви щойно просили його не бігати) він переносить в область більш дрібних, повторюваних рухів. Розважте дитину цікавою розмовою або хоча б дайте їй папірець, який можна жмакати, скручувати і теребити, - тоді кусання нігтів виявиться неконкурентоспроможним.

Якщо дитина буквально ні хвилини не сидить на місці, хоча в її солідному, п'яти-шестирічному, віці вона вже могла б бути спокійнішою, батькам варто замислитися, чи це не гіперактивність, і звернутися за консультацією до неврології. Багато дітей повертаються до своєї шкідливої звички в ситуації ускладнень або роздумів. Вона допомагає їм не відволікатися на навколишній світ, зосередитися на своїх думках, відчувши своє тіло. У цьому випадку батьки можуть підказати дитині більш прийнятні способи самовідчуття: наприклад, у роздумах можна опускати голову вниз чи підперти щоку рукою.

Плюсом і мінусом подібних звичок є те, що всі ці рухи взаємозамінні. З одного боку, не дозволяючи дитині теребити вухо, ви можете досягти тільки того, що вона стане тягти себе за ніс. З іншого боку, це дозволяє запропонувати їй альтернативи, які она легко підхопить.

Ще одне джерело шкідливих звичок - постійне почуття тривоги. У цьому випадку однотипні повторювані рухи приносять дитині заспокоєння, почуття впевненості, допомагають розслабитися. Саме до таких звичок можна віднести дитячий онанізм. Пройшовши стадію самопізнання свого тіла і виявивши деякі приємні функції окремих його частин, дитина, не довго думаючи, починає їх використовувати. Мама розсердилася і не поцілувала перед сном? Ну і будь ласка, я сам можу зробити собі приємне. Отримуючи достатню кількість батьківської уваги і ласки, дитині не знадобляться сурогати.

Деякі шкідливі звички носять характер нав'язливих рухів або навіть ритуалів. Наприклад, дитина не може заснути, поки не поставить тапочки суворо перпендикулярно до ліжка і не перевірить з десяток разів, чи залишаються вони в цьому положенні. Так само, як доросла людина не може заспокоїтися доти, поки не переконається, що двері у квартиру замкнені, дитина відчуває напруження, поки кут між тапочками і ліжком залишається "неправильним". Не вміючи справлятися з тривогою всередині себе, малюк несвідомо вдається до зовнішнього "ключика" до спокою. Тільки створюючи у дитини відчуття безпеки, можна відучити її від всіляких ритуалів.

З'ясуйте, чого малюк боїться, і обговоріть з ним його страх. При цьому не треба переконувати дитину, що тільки божевільний злодій полізе вночі у вікно на восьмому поверсі або що інопланетяни не зможуть приземлитися у дворі з-за ремонту тепломережі. Перекладіть відповідальність за вирішення подібних екстремальних ситуацій на себе: "А тато цьому злодієві як дасть кулаком!" Або "Поклич мене, і я попрошу інопланетян відвезти нас на море, щоб не платити за літак".

Деякі звички стають рисами характеру дитини. Вона постійно спізнюється, не прибирає за собою іграшки, розвішує по краях тарілки пінки від молока, не може відірватися від комп'ютерних ігор. Основна причина полягає в тому, що у дитини закріпилися неправильні способи використання часу, смакові пристрасті або уявлення про те, як повинна розподілятися між членами родини робота по дому. У таких ситуаціях ваш талант Макаренко має розгорнутися в усьому своєму масштабі.

На особливу увагу заслуговує прихильність чада до телевізора. Ми із захопленням можемо спостерігати за серіалами та футболом, однак якщо ця ж звичка з'являється у дітей, ситуація може вийти з-під контрою.

Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...

Але, як не дивно, в телевізорі дітей приваблює не тільки картинка. На підставі низки проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. "Взаємодія" з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.

Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину "на телевізор", щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом "підсісти" на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і жахливчиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.

У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.

Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляді мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: "Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг".

У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ "з головою". Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.

- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;

- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;

- не використовуйте телевізор як "фон" - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;

- поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.

Класична "сцена в магазині", коли дитина падає на землю і починає бити землю руками й ногами, може не тільки вивести з рівноваги маму-тата, а й довести їх до відчаю. І то добре, якщо маля стукає тільки руцями й нозями, а якщо воно від щирого серця гепає по землі головою? Але вихід з цієї класичної ситуації є. Їх, цих виходів, психологи вигадали аж 20 штук.

Якщо дитина носиться по квартирі без зупинки, кричить не своїм голосом, катається по підлозі, хаотично махає руками та ногами і зовсім не чує, що ви їй говорите - впіймайте її, обіймаючи і тихим голосом запропонуйте пограти.

1. Малюка попросіть згадати, як кричить корова, жаба, собака. Або показати свою руку, ніс, коліна. Дитині старшого віку запропонуйте порахувати від 1 до 20, а потім від 20 до 1.

2. Замри - відімри. Варіацій цієї гри безліч. Наприклад, по команді "День" дитина стрибає, грає. А по команді "Ніч" робить вигляд, що спить. Або нехай малюк уявить, що він мишка і бігає-грає, поки ви не скажете "Кішка йде!". Замість словесної команди, можна давати звукову - плескати в долоні або дзвонити у дзвоник. З дітьми старшого віку пограти в "Море хвилюється".

3. Шторм-штиль. Варіація попередньої гри. Не вимагає повного завмирання, але "штиль" - це тихі, плавні рухи, шепіт. Що таке шторм, думаю, не треба пояснювати.

4. Домовтесь з малям, що як тільки ви натиснете йому на ніс, воно відразу "зупиняється". Можна розширити цю ідею, намалювавши пульт керування (або використовуйте непотрібний пульт від телевізора). Натисніть кнопку на пульті а ви кажете: "зменшую гучність (вимикаю звук, включаю уповільнення)". Нехай дитина виконує команди.

5. Запропонуйте дитині уявити, що вона тигр на полюванні. Вона має довго нерухомо сидіти в засідці, а потім стрибати і когось ловити. Або разом з дитиною ловіть уявних метеликів, до яких потрібно повільно і дуже тихо підкрастися. Під якимось ігровим приводом, сховайтеся разом під ковдрою і сидіть там тихо-тихо.

6. Запропонуйте дитині уявити себе китом. Нехай вона зробить глибокий подих і пірнає на глибину. Китові можна давати доручення плавати по різних материках або шукати щось на дні.

7. Попросіть малюка закрити очі (якщо він погодиться, зав'яжіть очі хусткою) і сидіть нерухомо, очікуючи певного сигналу. Наприклад, коли третій раз продзвенить дзвіночок. Або попросіть дитину щось зробити з закритими очима (скласти пірамідку, поставити машинку на підвіконня, зібрати з підлоги кубики).

8. Попросіть дитину виконати складний рух, який вимагає зосередженості (провести пальцем по намальованому лабіринту, провезти машину за мотузочку між кеглями). За виконання обіцяйте приз.

9. Спробуйте вправу на чергування напруження і розслаблення. Наприклад, можна уявно рухати важкий диван, а потім падати і відпочивати. Або запропонуйте малюку уявити, що його, і ваші долоні - це сніжинки. Нехай сніжинки плавно падають на землю. А потім візьміть уявний сніг з землі та з силою стискайте руки в кулаки (ліпіть сніжки).

10. Запропонуйте ще й таку гру. Ви говорите слово, а дитина намагається вимовити це слово голосніше, ніж ви. А потім, навпаки, попросіть малюка говорити тихіше, ніж ви.

11. Візьміть простирадло або тонке покривало і щільно сповивайте малюка. Вік дитини значення не має, але важливо, щоб їй ця гра подобалася. Ви можете взяти її на руки, погойдати, заспівати пісеньку.

12. Візьміть серветку (або листок дерева) і підкиньте вгору. Скажіть дитині, що поки серветка падає, потрібно якомога голосніше сміятися. Але як тільки впаде, слід відразу замовчати. Грайте разом з дитиною.

13. Краще ще змалечку привчити дитину, що коли ви розставите руки, вона має бігти до вас в обійми (знаю, багато батьків так роблять). Якщо це обійми будуть приємними, до 3-5 років звичка залишиться. Тому розставте руки і, коли дитина до вас прибіжить, міцно-міцно її обіймаючи затримайте обійми на кілька секунд.

14. Запропонуйте дитині бігати й стрибати, але при цьому постійно виконувати якусь просту дію. Наприклад, тримати сполученими вказівні пальці або обертати зап'ястками руки.

15. Зшийте мішечок, величиною з долоню і насипте в нього 3-4 ложки піску або крупи. Запропонуйте дитині бігати, стрибати і дуріти, утримуючи цей мішечок на голові. Обіцяйте їй щось приємне (пригостити чимось, пограти або почитати), якщо мішечок не впаде, поки не продзвенить таймер (в залежності від віку, часовий проміжок 1-5 хвилин).

16. Запропонуйте гру "Капітан і корабель". Капітан повинен віддавати команди ("Направо", "Ліворуч", "Прямо"), а корабель чітко їх виконувати. Для дитини старшого віку можна вибрати мету (наприклад, допливти до коридору) і розставити в кімнаті перешкоди (кеглі, м'які іграшки). Дитина може вибрати будь-яку з ролей.

17. Загородіть дорогу або схопіть бігаючу по квартирі дитину. Для того, щоб пройти (звільнитися) вона повинна відповісти на питання, що вимагає зосередження (Наприклад, назвати морську тварину, порахувати кількість вікон в квартирі або придумати п'ять слів на букву "А").

18. Попросіть дитину присісти і уявити, що вона м'ячик. Легенько плескайте малюка по маківці і нехай він підстрибує. Прискорюйте і сповільнюйте припліскування, стежачи, щоб малюк стрибав згідно із заданим темпом.

19. Попросіть малюка, що бігає по квартирі, виконувати ваші завдання (три рази підстрибнути, два рази збігати на кухню і назад, чотири рази зістрибнути з дивану). Важливо, щоб активні завдання поєднувалися з необхідністю вести підрахунок дій. За кожне виконане завдання малюйте дитині в альбомі квітку або машинку.

20. Запропонуйте дитині повторювати за вами всі слова та дії. Починайте показувати швидкі, різкі рухи або голосно кричіть. Поступово переходьте до більш спокійних, плавних рухів і тихою мовою.

Крім досягнення миттєвого ефекту, ці ігри також допоможуть дитині вчитися себе контролювати. Не забувайте, що і батькам важливо бути терплячими і не втрачати самоконтроль, оскільки дитина бере з вас приклад, відчуває і відображає ваш власний стан.