ГРУПА «КРИХІТКА ЦАХЕС». Лідерка цієї групи часто вводить в оману прихильників варіаціями свого сценічного імені - Саша Кольцова або ж Каша Сальцова... Здається, їй самій більше подобається все-таки другий варіант. Сьогодні «Крихітка» - вважайте, культовий гурт, кумир студентської аудиторії (зокрема). В композиціях групи знаходять стилістику пост-панку, тріп-хопу, гранджу, бріт-попу, а також елементи поп-прийомів. Інколи називають - «альтернативною поп-музикою». Сама Саша-Каша народилася в Росії, в семирічному віці опинилася в Києві. Хоча вона й росіянка, та вважає українську - своєю другою рідною мовою.
- Зараз на студії ви ретельно працюєте над новим аудіопроектом...
- Це не аудіопроект, це альбом. 13 пісень. Альбом матиме назву «Рецепт». Я від нього вже дуже втомилась і чекаю не дочекаюся, коли він переселиться в голови людей з моєї, а я займусь новими піснями та проектами.
- Скільки зараз у вашому арсеналі кліпів?
- «Вменеємен», «На першому місці», «Ангела, як я», «Деталь», «Монета», «Восени для ТНМК» та два нових, яких ще ніхто не бачив, - «Щось на зразок» і «ВМНК». Я співачка, а не акторка, тому не дуже люблю зніматися: по-перше, це перебування у гримі по 12-14 годин, по-друге, не завжди природні ролі, тому в останніх кліпах я не граю нічого такого, а просто роблю в кадрі те, що добре вмію робити, - співаю. Оскільки з появою кліпу музика починає сприйматись інакше, то ставлюся до цього як до необхідного зла: не завжди настрій, який ми вкладаємо в музику, передається у відео на 100%. Люблю, коли всі діють за продуманим планом і є вдосталь техніки для імпровізації. Якщо у нас із режисером немає принципових суперечностей і він точно знає, що робить, або я просто йому довіряю, - він може робити що хоче. Я втручатимуся тільки у «кричущі» моменти. Наприклад, позитивний досвід роботи у нас зі студією «ФілмТостер», Сергієм Познанським, Ігорем і Сашею Стеколенками та Андрієм Толошним, який зняв останніх два кліпи, хоча я все ще думаю, що знімати мене знизу - погана ідея :). Зазвичай, коли люди мають бачення і є професіоналами, з ними легко працювати.
- А які з ваших пісень мають найбільш несподівані історії створення?
- В історіях написання пісень, як і в історіях зачаття дітей, - краще не оприлюднювати подробиць, це все-таки закритий процес.
- Чи можете сказати про себе «Я - індивідуалістка»?
- Ми й так усі унікальні, який сенс додатково це підкреслювати? Я вірю в те, що роблю, і бачу в цьому сенс. Якщо ви не бачите сенсу в тому, чому присвятили життя й енергію, рано чи пізно вас навідає розчарування і доведеться знайомитися з собою наново. Хоч би ким ви себе вважали.
- Зараз у пресі можна знайти багато повідомлень про те, що гурт «Крихітка Цахес» закликає українців подбати про навколишнє середовище. І навіть на сайті можна замовити вашу оригінальну екологічно-безпечну сумку з написом «Торба - природі». Хто генератор ідеї? На реальні результати сподіваєтесь?
- Хочу, щоб кожен українець ходив до супермаркету із власною торбинкою або з пакетом і не брав нового кулька на касі. Хоча б завдяки цьому ми менше дихатимемо спаленим пластиком. До речі, про подробиці еко-кампанії «Торба -природі» можна прочитати на нашому сайті www. torbanature.org.
- Ви неодноразово називали український шоу-бізнес «болотом». Невже все так занедбано? Кого тоді можна назвати «куликом» серед такого болота?
- Музика як бізнес з'являється тоді, коли народ перестає виживати й починає розважатися. Тому Україні ще далеко до фінансових оборотів шоу-бізнесу Швеції, наприклад. І ні для кого не секрет, що шоу-бізнес в Україні перебуває у легкому стані підміни понять. Тобто тут зірками вважаються ті, кого часто показують на ТБ (навіть якщо їхні диски не продаються). Поп-музикою часто вважаються проекти, створені для потреб корпоративного ринку. Рок-музикою - все, що стоїть поруч зі шкіряною курткою та дісторшном на гітарі. Форматом - те, що вже схвалили й покрутили інші. Продюсерами називають не людей, які можуть розкрити артиста, знайти новий саунд і цілісний образ, а пробивних дядь, котрі куплять пісню, заплатять за ефір і організують корпоратив на Новий рік. Це стандартний комплекс меншовартості в молодій країні, закоплексованість, консервативність.
80% музичних журналістів і тих, хто веде рубрику «Культура», взагалі не розбираються в музиці й не цікавляться нею. Нам по 50 разів у всіх куточках країни ставлять абсолютно однакові запитання, відповіді на які в асортименті є в Інтернеті. Журналісти, що пишуть про музику, не відрізняють Franz Ferdinand від Fall Out Boy, електроклеш від ембіент, не знають, хто отримав Grammy за найкращу пісню, не в курсі, хто найкраще продається в Україні. 80% ведучих на ТБ і радіо не можуть правильно вимовити імен виконавців і назв їхніх пісень. Я можу на пальцях однієї руки перелічити тих, хто пише грамотні музичні рецензії. Тобто інституту музичної журналістики в нас ще немає.
Що стосується музикантів, є кілька хороших поп-артистів, є купа сірих вторинних бізнес-проектів.
Є люди, котрі займаються музикою просто тому, що вона - їхній поклик. Деякі з них роблять це добре й публічно. З тих, кого знаю особисто, це «Бумбокс», «Естетики», «ОЕ», «ВВ», «Димна Суміш», «Люк», «С.К.А.Й», «І друг мій грузовік», Карпа, Катя Чілі, ще зо два десятки імен.
У «шоу-бізнесі» завжди було, є і буде безліч випадкових людей, котрі жодним чином не причетні до музики й творчості, і навіть виконавці - посередні. Правда, дуже тішить, що слухач - назвемо це словом «народ» - на таких артистів і не ходить. Єдиний показник справжності артиста - це аудиторія, яка готова прийти на концерт. А доки країна змінюється, треба просто спокійно робити улюблену справу й писати пісні.
- Що, крім власних записів, слухаєте у вільний час?
- Last.fm радіо. Нові британські та американські групи. Джаз.
- Ваш стиль життя, як пишуть деякі ЗМІ, «без алкоголю, тютюну, наркотиків, випадкових сексуальних партнерів». До того ж ви вегетаріанка. А що стало відправною точкою саме такого «кредо»?
- Ніяке це не кредо! Просто я вже все спробувала. І мені подобається так, як зараз.
- Чи позначилася нинішня криза конкретно на гастролях вашої команди?
- Не дуже. Ми не були зав'язані на корпоративних концертах. Набагато більше нам зашкодила діяльність компанії, що продавала наші диски, яка зняла наш кліп з ефіру перед останнім туром.
- Чи не хочеться інколи комусь «пожалітися», що на двох наших центральних каналах - «Інтері» та «1+1» - ви з'являєтеся набагато рідше, ніж деякі інші музиканти?
- Мені подобається бути «непомітною» в житті. Я радію, що ніхто не чіпляється до мене на вулиці. Єдине місце, де мені потрібна увага, - сцена. А для цього не обов'язково продавати задешево свою приватність, обговорювати якість майонезу або кататися на ковзанах перед камерою. Отож це я відмовляюся від нецікавих мені ефірівJ.
- Не так давно багато музикантів нарікали, що важко потрапити в ефір і дорого коштує розмістити кліп. У вас є зараз такі проблеми?
- Ні. Все чесно - ми не платимо. Тому нас і крутять трішки, під настрій, вночі, без гарантій. Усе-таки ми - хороший приклад україномовного продукту, яким потрібно заповнювати ефір на 50%, за що Нацраді ще раз спасибі. Ось, наприклад, коли в країні жалоба, то наш кліп «Монета» є в ефірі...
- До речі, а який середній бюджет кліпу для гурту «Крихітка Цахес»?
- У сенсі - скільки ми платимо? Перший кліп коштував 150 баксів, останній - кілька тисяч. Якщо є хороша ідея, можна зняти недорого і вийде класно. Нам далеко до бюджетів «Ремонту води», звичайно - поки що. Хочеться з Майклом Каннінгемом, Палмьєрі або Семюелем Бейером попрацювати... Але це, мабуть, поки що мрія.
- Чи є у вас той локомотив, що допомагає рухатися вперед?
- Локомотивом є оптимізм і віра у світлий бік сили. Моє бажання та відсутність сумнівів у тому, що я роблю свою справу. Все решта якось так складається. Але інколи мені бракує людей, котрі могли б мене оберігати від стресів, пов'язаних із просуванням музики та вирішенням матеріальних питань.
- Як ви гадаєте, нинішня популярна музика може якось віддзеркалювати нинішні громадянські настрої в суспільстві? Як це було, приміром, у період «фатальних» 80-х, коли процвітали «Аліса», «ДДТ», БГ?
- У фатальні 80-ті я ходила в садочок. В'язнем сумління аж ніяк не була. А вищеназвані групи мене ніколи не цікавили. Я дівчина. Я пишу на теми, які для мене більш органічні. А весь цей соціальний тестостерон - незадоволеність суспільством, критика несправедливого соціуму, саркастичні закиди політикам - є, наприклад, у текстах «Тартаку», «ТНМК», «Толу», більшості «важких» груп та панк-груп і т д. Коли симпатичні мужики з цинізмом і знанням життя на обличчі розповідають про все це, мужньо та обурено жестикулюють, - якось органічніше виглядає. Громадська лірика? Спасибі, я пас!
- А доводилося інколи звертатися по допомогу до якихось політичних сил, щоб вирішити питання з черговим концертом чи туром?
- Ні. Але якщо покличуть у політичний тур - обов'язково поїдемо, за подвійний гонорар. Треба ж повертати собі податки.
- А є серед українських політпостатей персонажі, яким ви щиро хотіли б присвятити якусь композицію?
- Більшості з них я би присвятила пісню під назвою, наприклад, «Отримав мандат - сів у тюрму». Або - «Що ж ви такі жадібні олігархічні маріонетки?». Але не пишу соціальної лірики, я вже казала...
Та й вони всі теж поки що не справжні політики, а так - бізнес-проекти для чужих корпоративних інтересів.
лист до редактора
версія для друку
