Якщо раніше дитина грала у футбол у дворі, то зараз йому більше подобається це робити на комп'ютері, якщо раніше свої розваги він придумував собі сам, то зараз він вважає за краще дивитися розважальні передачі по телевізору або використовувати сервіси розваг на мобільному телефоні. Причому розважальних передач стає все більшим, тому що гроші рухають проектами на телебаченні, а новітні цифрові технології - дедалі винахідливіші і також спрямовані на витягання прибутку їхніми творцями.

Ось і виходить, що відірвати дітей від телевізора, телефону і комп'ютера стає справою украй складною, тому що батькам нічого протиставити могутній індустрії розваг.

Діти витрачають час, який вони могли витратити на свій розвиток. Діти витрачають гроші, які не заробляють.

Що ж робити батькам?

При використовуванні телевізора - стежите за собою.

Якщо це єдиний спосіб сімейного проведення часу, то спробуйте вимкнути телевізор і придумати щось інше.

Якщо використання комп'ютера і телефону замінює всю решту обов'язків і справ, то впливайте на якийсь час і спосіб їх використовування.

Оскільки комп'ютер і телефон в основному використовуються для розваг (частка учбового часу на комп'ютері мінімальна), то пов'яжіть отримання задоволень з їх фінансуванням.

Як це можна зробити? Підрахуйте бюджет витрат на даний вид розваг. Серфінг в Інтернеті звичайно виливається у вартість часу в мережі, якщо у вас не виділена лінія. Значить, обговоріть умови. Виконує обов'язки по будинку, оплачуєте картку на якусь кількість годин у місяць. Наприклад, 10 годин і ні хвилиною більше. Не виконує - оплачує розваги сам. Чим старшим стає, тим більше витрат на розваги оплачує зі своїх зароблених грошей. Ось тут і список оплачуваних робіт по хаті стане в нагоді.

З мобільним телефоном - підхід такий само.

Насправді, необхідність попередити батьків про своє місцезнаходження виникає не так вже часто, і покупка телефону часто пов'язана з данню моді (всі однолітки мають телефон) і розвагами на телефоні (всі грають, і я хочу ).

Тому домовитеся про кількість оплачуваних хвилин. Скільки часу треба, щоб набрати телефон і подзвонити мамі? І якщо вірити статистиці, то кількість вхідних дзвінків з домашнього телефону на дитячий мобільний в рази перевищує вихідні.

А такі вхідні дзвінки на всі мобільні безкоштовні, спокійно можна обходитися мінімальною сумою. Витратить - залишається без зв'язку. Залишається без зв'язку - прирікає себе на прогулянки в радіусі 100 метрів від домашнього вікна.

А хочеться задоволень - будь ласка, заробляй і оплачуй. І ось тут-то буде реальна економія. Зароблені гроші діти витрачають неохоче.

Чи знаєте ви, що ваша дитина повинна в своєму віці робити сама? Парадокс полягає в тому, що в дитячому віці ми чекаємо з нетерпінням того моменту, коли дитина піде, візьме ложку сама, надіне светра, зав'яже шнурки. І радіємо, що у дитини все виходить. І що вона росте з кожним днем.

І ми знаємо до певного часу, що буде наступним етапом в його розвитку.

Але як тільки дитина доросла до дитячого садочку, з нею стає менше проблем, дещо вона вже може робити сама, батьки перестають контролювати її розвиток, передаючи ці турботи вихователям дитячого садочку і вчителям в школі.

І виходить, що дитина вже виросла, а ми продовжуємо ставитися до неї як до маленької. Продовжуємо за неї робити те, що вона вже в змозі робити сама. Наприклад, 14-річний підліток не прибирає своєї кімнати, не виносить сміття, не ходить в магазин, не пере свої шкарпетки і т.д. тільки тому, що все це за нього робить мама або бабуся.

Час, напевно, задуматися, що він цілком з цим справиться. Якщо не впевнені, то пригадаєте себе в його віці. Що вам довіряли робити батьки? Крім того, подумайте про те, що в 14 років нашим дітям видають паспорт, тобто апріорі визнають за ними здібність до праці, хоча і на обмежений час.

Тому складіть список того, що дитина може зробити сама. Перш за все, питання самообслуговування. Чистити зуби, прати шкарпетки, стежити за волоссям, прасувати штани (а чому і ні? хто сказав, що це - прерогатива жінки?) прибирати свою кімнату, якщо така є, або свою територію в загальній кімнаті з батьками або братами або сестрами, чистити взуття з вечора і т.п.

Далі. Які обов'язки по дому він цілком може виконувати? Доріс до винесення сміття - вперед! Йому це під силу! І доведіть складений список справ до всіх членів сім'ї (особливо до бабусь, схильних жаліти внуків більше, ніж власних дітей). Ваші вимоги до дитини повинні бути однаковими.

Всім відомо, що людина нічого не робить просто так. У нього повинна бути мотивація. У нього повинен бути стимул щось зробити. Наприклад, дитина хоче писати SMS-ки друзям, але грошей немає. Що вона робитиме? Канючити у батьків - це найпростіше, якщо немає системного підходу до економічного виховання.

Але якщо ви виробили систему навчання дитини, то вона знатиме, що їй треба заробити. Тобто з'явиться усвідомлена необхідність .

Плюс до всього знатиме, як вона може заробити (пригадайте про список оплачуваних робіт, який треба буде передбачливо скласти ). І дитина ПРАЦЮВАТИМЕ!

Тобто треба створювати стимули! Створювати розвиваючі умови.

Які повинні бути стимули до самообслуговування?

- Визнання її заслуг і дорослості. «Який молодець - все сам робить!».

- Забезпечення її виживання. Не «можеш приготувати їжу - ходитимеш голодним».

- Забезпечення її відповідності вимогам оточення. Не «можеш попрати шкарпетки - дівчинка, яка подобається і за 3 кілометри не підійде до хлопця, від якого погано пахне..».

Які повинні бути стимули до домашніх обов'язків? Внесок в загальну справу.

Батьки працюють і забезпечують фізичне виживання всіх членів сім'ї (людям треба їсти, пити, одягатися, лікуватися, якщо захворів і т.п.), а дитина максимально допомагає виконувати частину робіт по дому, тому що комфортне мешкання сім'ї - ця якість і дитячого життя теж.

Про це треба періодично розмовляти і показувати заслуги кожного члена сім'ї, щоб дитина знала, що робить кожен для загального блага. Не покладайтеся на те, що дитина повинна здогадуватися про все сама. Питайте її про те, що вона думає з приводу того, який внесок в життя сім'ї вносить кожний. Привчайте робити висновки і спостерігати за тим, що відбувається навколо.

Якщо у вас є бізнес, дитина цілком може виконувати частину якихось робіт. Якщо у вас є город, який годує всю сім'ю, тому що іншої можливості немає, то і дитина повинна вносити свій посильний внесок. Усвідомлення її особистого внеску в сімейну справу буде прекрасним розвитком самооцінки упевненої в собі людини.

Ви склали список обов'язків для дитини. Тепер перевірте його на предмет того, а чи не надто багато чого ви хочете від дитини. Наприклад, ви вимагаєте мити підлоги в своїй кімнаті щодня. А ви самі на таке здатні? Може достатньо буде і одного - двох разів на тиждень за умови щоденного складання речей в шафу. Будьте поміркованими у своїх вимогах.

Якщо вам доводитися весь час нагадувати дитині про її обов'язки, то можна сказати, що звичка - щось робити для себе і для своєї сім'ї - ще не сформована. Тому вам обов'язково треба присвятити якийсь час на формування таких звичок. І це не залежить від того, скільки вашій дитині років. Працювати над звичками ніколи не рано, і ніколи не пізно. Але робити це треба поступово. За допомогою маленьких кроків і системи мотивації.

Що передбачають маленькі кроки?

Вони дійсно маленькі. Поясніть дитині закон «немитої чашки». Одна немита чашка породжує гору немитого посуду. Одна кинута річ зажадає великі витрати дорогоцінного часу на подальший розбір «завалу», що малоприємне.

Складіть список «завальних» справ і знайдіть в них маленькі кроки.

Наприклад, не вішає одяг після школи в шафу. Розбийте цей процес на етапи: узяти вішалку з шафи, повісити штани, повісити сорочку, скласти светр і прибрати в шафу.

Що потрібне для того, щоб це зробити? Просто узяти вішалку.

- Можеш це зробити прямо зараз?

- Можу.

Бере і робить.

А якщо не робить? Візьміть пакет і зберіть все в купу, і попередьте, що після того, як речі полежать у такому вигляді в пакеті, йому доведеться ще і прсувати.

На відробіток позбавлення від одного «завалу» виділяйте від тижня до місяця.

Після того, як результат буде закріплено, переходьте до наступного.

Для закріплення звички добре використовувати так звані «якорі», психологічні зачіпки в свідомості. Щоб привести себе в продуктивний стан і настроїтися саме на цей вид роботи. Наприклад, якщо ваша дитина любить якусь музику, то можна пов'язати це прослуховування з розбиранням книг на його столі. Після декількох таких нашарувань, бажання влаштовувати «розбирання» автоматично виникатиме при включенні улюбленої музики. Або навпаки, необхідність розбирати книги можна полегшити за допомогою вибраного «якоря», щоб подолати лінь і зробити те, що потрібно.

Можна навіть використовувати незначну надбавку до кишенькових витрат за тижневе виконання своїх обов'язків без пропусків. Це як премія. Вона повинна бути не суттєвою але досить приємною. Наприклад, Рокфеллер платив своїм дітям за день утримання від цукерок. А ви можете приплачувати на початковому етапі формування звички, наприклад, за те, що дитина протягом тижня щодня чистила свої черевики.

Що і говорити, виховання дітей - справа не проста. Але від результату - залежить ваше майбутнє. Виховаєте розумну дитину - житимете спокійно. Не виховаєте - мучитиметеся до кінця своїх днів.

Тому прийміть декілька порад:

1. Наберіться терпіння і дійте, використовуючи принцип поступовості, мотивуйте дитину на щоденні досягнення і привчайте вносити свій внесок в сімейну справу.

2. Будьте прикладом.

3. Ведіть щоденник, щоб точно знать, звідки ви почали і що вже зробили. У важкі хвилини він допоможе зберегти віру в успіх, тому що якась частина шляху вже успішно пройдена.

4. Вірте в своїх дітей і говоріть їм про це. Віра здатна творити дива.

І успіху вам!