У вас вже є список бажань для Діда Мороза? Тільки не кажіть, що до вас вже приходив з цією метою Святий Миколай, а потім - Санта Клаус. Я навіть не дивлячись вам у вічі можу впевнено сказати, що одному Святому Миколаю з вашими бажаннями не впоратися, і навіть Санта Клаус, котрий ходить по Америці наприкінці грудня, ради не дасть. Тільки не кажіть, що ваш список бажань для згаданих дідів зовсім маленький і скромний - тоді ваш випадок ще гірший. Ну самі подумайте: що можна покласти в торбу для людини, котра не знає, що хоче? Одно слово, без вашої власної допомоги ніяк не впораєшся...
Повторення пройденого
Якщо ви ще не забули: останні кілька тижнів ми з вами тільки те й робили, що вчилися мріяти і загадувати бажання. Мріяти красиво, ґрунтовно, за всіма правилами наукового і не наукового підходів.
Про всяк випадок зробимо невеличке нагадування. Отже, після прочитання кількох минулих редакційних у вас мало би лишитися хоча б невеличке уявлення про те, як можна мріяти так, щоб ваші мрії збувалися не хтозна-як, а саме так, як вам подобається.
Тобто, спочатку подумати про те, що ж ви хочете. Потім - про те, звідки у вас мрія взялася - чи вона від серця, чи вона з телевізора (глянцевого журналу, інтернет-форуму, «моралей тата-мами», посиденьок з друзями і т.д.). І якщо вона вам таки справді підходить - значить, можна її «задокументувати», бажано в картинках, і підсовувати собі на очі якомога частіше. А там вже далі - суто «справа техніки», головне - щоб ви за своєю мрією встигали. Інакше може виявитися, що купу грошей просто нема куди дівати, а оцей от красень під боком страшно хропе і взагалі жити заважає :)
Загалом, я не думаю, що хтось опісля прочитання вже завів собі папірець з наклеєними на нього зразками «мрій» -- принаймні, особисто в мене такого папірця ще немає :) Але принаймні думка про те, щоб перевіряти мрії «на екологічність», залишитися повинна була б :) Ну хоча б для того, щоб не намріяти собі якого-небудь вогняного дракончика, від якого потім доведеться втікати, мелькаючи п'ятами.
Все спочатку
Зазвичай саме новорічної ночі люди починають думати, а чи не почати б їм жити по-новому. Кинути якусь нехорошу звичку, натомість завести собі щось хороше. Звичайно, ці благі наміри далеко не завжди справджуються, однак це ще не підстава для того, щоб повністю від них відмовлятися. Пропоную вам своєрідну золоту середину: спочатку подумати, навіщо вам була потрібна ваша згубна звичка, а потім - на щоб б її замінити. Думати про такі надто серйозні речі на своєму прикладі майже завжди трошки сумно, трошки досадно, одно слово, не дуже хочеться. Зате на чужому прикладі воно якось сприймається набагато простіше.
Тому пропоную вам подивитися на приклад такого собі Уейна Лікермена. Цей товариш до 35 років жив у Лос-Анджелесі і не морочив собі голови зайвими думками, був навіть дуже успішним. Хороший бізнес, сім'я і діти. Зразковий приклад успішного бізнесмена, якби не одне «але»: з 16 років він пристрастився до алкоголю і всілякої наркоти, тож до 35 став ілюстрацією до лозунгу «ні дня без стопарика». Те, що посиденьки в барах згубно впливають на здоров'я, його, зрозуміло, не турбувало нітрохи. Як зі всіма цими звичками він міг стати досить успішним у особистому житті та в бізнесі - загадка, яку, втім, можна повністю списати на силу фантазії і вміння мріяти, якому, як бачите, згубні звички не дуже заважали. Однак, талант не проп'єш, а від дива не втечеш, і згаданому Лікермену довелося в цьому власноруч переконатися. Рівно в 35 років з ним і сталося диво: він перестав хотіти пити і вживати наркотики.
Мабуть після цього він «прорік» цікаву думку:
«Ти збираєшся змінитися, ти клянешся стати кращим, і, можливо, станеш. І якщо це станеться, Рам Цзи знає... Це станеться не по твоїй волі»
Думка ця повністю відображає характер зміни, котра трапилася з Лікерменом: кинувши пити і вживати наркоту, він почав розмірковувати, що ж ним сталося, і якось ненароком пішов у буддисти. І так Уейн Лікермен став Рам Цзи і присвятив себе пошукам сенсу життя.
Втім, з точки зору психології, нічого дивного. Адже пристрасть до алкоголю чи наркотиків є наслідком того, що людині не вистачає спілкування зі своїм підсвідомим і вона вводить себе у напівсвідомий стан «трансу», що дозволяє бодай частково вирішити проблему. Звичайно, добром таке «вирішення» закінчується мало коли, однак у випадку з Лікерманом підсвідоме і свідомість таки дійшли до спільної думки. Лікерман став «шукачем», потім на нього найшло осяяння, що й було засвідчено вчителем адвайти індусом Рамешем Балсекаром. Сам вчитель, до речі, теж був досить цікавою особистістю: шкідливих звичок в нього не було, він дожив до 60 років зразковим сім'янином і навіть став президентом Банку Індії. Ну а потім осяяння його таки наздогнало :)
Зрозуміло, якщо у вас є шкідливі звички, зовсім не обов'язково кидатися у вивчення Упанішад, йоги чи ще кудись. Іноді буде достатньо просто час від часу посидіти наодинці із собою. І зовсім не обов'язково в ці хвилини мучити собі голову питаннями на зразок «хто ти і що тобі потрібно»: відповідь на ці питання не забариться...
Для найпатріотичніших
Насправді патріотами своєї батьківщини є всі, просто не кожен про це здогадується :) Але стопудово кожен хотів би мати за спиною Батьківщину, котрою можна пишатися. А тим більше - Батьківщину, котра не залишить в біді, прийде на допомогу, підтримає, і так далі. Як відомо, у випадку з Україною сподіватися на останнє поки що трошки важко. Здається, цей факт нарешті почав серйозно турбувати значну частину українських громадян, особливо найактивніших. Серйозно турбувати - в сенсі, що українська молодь і «люди середнього віку» трошки почали згадувати Майдан, самоорганізовуватися і міркувати над тим, що хорошу державу Дід Мороз у мішку не принесе - доведеться її будувати самим. Не протестувати, хуліганити чи їхати геть - а саме будувати. На просторах українського інтернету розгорнулася жвава дискусія, про яку, втім, ми поговоримо пізніше. Ну а наразі ж мені хотілося б зацитувати одну цікаву думку, котра в межах цієї дискусії трапила мені на очі.
«Шанований політичний клуб - один із тих, що виборює майку лідера серед мозкових центрів і намагається підтвердити сам факт існування таких в Україні - розіслав нещодавно заяву про відповідальність за політичну кризу, плід напруженої експертної роботи. Серед винуватців зазначено: політичних лідерів та державних діячів (усіх без винятку), політичні сили (всі без винятку), політологів та політтехнологів (усіх гамузом), а також власників ЗМІ та соціологічні служби. Коротше кажучи, невинних нема. Окремо згадано безвідповідальних рядових виборців. Деякі експерти клубу навіть прозоро натякали на доцільність запровадити майновий ценз на участь у виборах, оскільки людина без власності схильна перекладати свої рішення на владу.
Що ж, як висловився один лиходій, «інших письменників у мене для вас немає». Ну, немає в мене для вас інших українців, окрім тих, які сьогодні не здатні ані самим собі дати раду, ані висунути відповідальних лідерів. Що ж мені робити? Повіситися, емігрувати, оголосити війну проти всіх? Лише один бачу вихід. Шукати однодумців. Людей однієї групи крові. Ну, знайшли ж ми одне одного чотири роки тому! Сталося це за екстремальних обставин. Тож, можливо, це вдасться й у повсякденному житті, хай навіть скаламученому кризою? «Вони» ж уміють групуватися заради того, щоби змінити тарифну ставку чи приватизувати об'єкт. Ось і нам доведеться навчитися кучкуватися, щоби захищати свої інтереси. Те, що американці називають «третій сектор».»
(«Український тиждень»,
Юрій Макаров)
Макаров - відомий в Україні телеведучий і письменник. Думаю, його сили і натхнення цілком вистачить для того, щоб поширити цю думку в широкі маси, вибачте за тавтологію. А там уже й недалеко до усвідомлення того факту, що кожен може стати сам собі Дідом Морозом не тільки в масштабі приватно-особистого життя, а й в межах цілої країни, а то й всієї планети - а чом би й ні?
І якщо ви теж прониклися цією думкою, то тоді ще одна цитата з Рам Цзи - саме для вас:
«Ти думаєш, що щось не так.
Мабуть, сталася помилка.
Ти думаєш, що все повинно бути інакше,
Маючи на увазі, що - краще.
І ти повністю впевнений,
Що саме ти знаєш, як краще.
Ти б знищив все «погане»:
Війну.
Хвороби.
Страждання.
Голод.
Забруднення природи.
Непогано для початку...
Хто заперечить?
Ти врятуєш чудових звірят.
Ти заборониш бомби.
Ти зупиниш несправедливість.
Ти зробиш всі щасливими.
Чому б і ні? Це могло б статися.
І якщо станеться, Рам Цзи знає...
Бог буде вдячний тобі за допомогу.»
лист до редактора
версія для друку
