Мабуть, ніщо, окрім осені з її застудами і прохолодними вечорами, так не сприяє споглядальному настрою і звичайній махровій ліні. Остання, між іншим, не таке вже й прикре явище, якщо її розглянути уважніше. А якщо підійти до неї з належним ентузіазмом - то й взагалі виявиться, що це суперчудова річ, з допомогою якої можна добряче змінити життя на краще.

 

Види ліні

Зазвичай лінь поділяється на кілька підвидів.

Лінь трудоголіків - то й взагалі не лінь, а якась пародія, легенький перепочинок між роботою і ще більшою роботою.

Лінь лінтюхів - безперервний процес, котрий іноді безсовісно обривають на найкращій ноті для виконання чогось життєвонеобхідного, як то поїсти, попити і т.д.

Лінь звичайної людини, коли не хочеться робити чогось визначеного

І та ж сама лінь, коли не хочеться робити абсолютно нічого.

Ну і плюс знову ж та ж сама лінь, коли не хочеться робити, але таки йдеш і робиш.

Здебільшого знаходяться якісь люди чи обставини, котрі змушують припинити процес лінування і чимось таки зайнятися. А шкода - таким чином користь від ліні проходить повз вас абсолютно непоміченою.

 

Джерела ліні

Для того, щоб зрозуміти, звідки береться лінь, варто згадати про явище, цілком до неї протилежне.

Якщо ви думаєте, що явище, протилежне до ліні - робота, то ви цілком і повністю помиляєтеся. Повна протилежність ліні - ентузіазм. Саме тоді у вас згадана робота горить в руках, і ви навіть не думаєте про те, що хоча б заради пристойності вартувало б трошки стомитися і відпочити.

Однак ентузіазм зазвичай береться тоді, коли вам подобається те, що ви робите, те, хто поруч вас, чи й просто взагалі жити подобається.

І тут приховується джерело ліні: вона виникає тоді, коли щось в житті вам насправді не подобається, і здалося б щось змінювати.

Це стосується навіть ліні трудоголіка: небажання щось робити - це просто сигнал організму, котрий натякає, що господареві час зупинитися і поставити собі питання, котре колись чимало спантеличило бідаку-Шопенгауера. Звучить це питання наступним чином: «Хто ти? Куди йдеш? Чого хочеш?».

Якщо філософ Шопенгауер для вас - не авторитет, послухайте хоча б фізика Резерфорда, котрий казав, що «робота - роботою, але колись і думати треба».

Окремі трудоголіки і взагалі чомусь вирішують, що сидіти просто так, без роботи - непристойно. І в результаті навантажують себе всім, чим тільки можна. Зрозуміло, в такому випадку чекати ліні, або, що гірше, хвороби чи перевтоми, довго не доведеться.

Якщо ж лінь до трудоголізму не має жодного стосунку, то тоді ваш випадок ще цікавіший - вам просто здалося б поміркувати над тим, що далі робити і «куди йти». І чим глобальнішою є лінь, тим більшої уваги вимагають такі роздуми. Інколи просто досить сісти і впорядкувати на папері всі справи - лінь ще й буває захисним механізмом, коли людина просто не знає, за що хапатися і що перше робити.

Глобальна лінь може вимагати і таки самісіньких глобальних роздумів - аж до ревізії глобальних життєвих цінностей, цілей та орієнтирів.

Ну а інколи можна просто посидіти і подивитися на «вогонь, воду та роботу іншої людини» - коли розум не фокусується на якійсь діяльності, вашій голові набагато простіше вирішувати творчі чи філософські питання. І не має значення, що через деякий час вам здасться, що вирішення питання просто прийшло вам само собою, чи наснилося. Безкоштовного сиру насправді не буває, і за випадковими осяяннями насправді стоїть тривала і копітка робота «сірих звивин».

Ну а лінь як джерело прогресу - коли людина ладна вигадати цілу машинерію, аби лишень не стояти і не мити посуд, і взагалі стала майже легендою. Однак корисних винаходів, причиною яких стала лінь, на жаль, не так вже й багато - особливо якщо порівняти їхню кількість із кількістю нападів ліні на кожного представника людської популяції.

 

Ліньки думати? Мрійте!

Іноді лінь досягає таких масштабів, що хочеться зайнятися чим завгодно, лиш би не працювати і не думати. Причини ліні бувають настільки неприємними, що навіть згадувати про них не хочеться, не те що скурпульозно аналізувати. Особливо якщо аналізувалося все вже сто разів, і все без толку. І вже навіть комп'ютерні «стрілялки» видаються милішими, аніж один навіть натяк на те, що потрібно подумати і зі всім розібратися. Однак вихід є - і полягає він в тому, щоб сісти й помріяти.

Помріяти про роботу, яку б вам хотілося, зарплатню, яку б ви хотіли, стосунки, яких би вам хотілося, дім - одно слово, про все те, чого вам хочеться.

Вимріюйте їх у найменших деталях, до дрібниць і нюансів, дозвольте своїй фантазії розійтися на повну силу.

На перший погляд, такі ліки швидше посилять хворобу лінощів, ще кілька мрій - і вас годі буде віддерти від дивану, однак це тільки на перший погляд.

Насправді ціла купа людей у цьому світі страждають від ліні тільки тому, що не вміють і не наважуються мріяти. Коли ви мрієте - ви не просто витрачаєте свій час на побудову піщаних замків. Мрія, то така річ, котра має під собою серйозне наукове підґрунтя.

Адже, як відомо, мрії мають тенденцію збуватися, незалежно від того, планували ви їхнє збування, чи ні. І жодної містики чи дива тут немає.

 

Спритність рук - і жодного шахрайства!

Якщо ви мрієте про щось конкретне, і, до того ж, робите це часто і вперто, ваш розум хапається за цю ідею всіма чотирма. Справа в тому, що ваш розум не може сидіти без роботи, і набагато краще і дієвіше, коли він буде працювати над вашою мрією, ніж над прокручуванням сотий раз явно несправедливих слів шефа, чи ще якоїсь халепи. Адже, що гріха таїти, про неприємності ми думаємо часто і багато, а от про приємності якось не встигається. А шкода.

Сто разів омріяна річ змушує ваш мозок створити таку штукенцію, котру психофізіологи називають «джерело збудження». Зазвичай це джерело - якщо ви змушуєте одну й ту ж саму думку прокручуватися в голові сто п'ятдесят (а то й більше) разів починає паразитувати на сусідах, і ось вже всі ваші сили і думки спрямовані на те, про що ви найчастіше думаєте. І набагато краще, якщо це буде рожева мрія, а не велика неприємність.

Принаймні, в першому випадку ви всі свої сили і таланти (навіть дуже і дуже приховані) будете абсолютно непомітно для себе скеровувати на те, щоб досягти намріяного. А до цих сил належать і жести, на які «ведуться» люди довкола, і які ви використовуєте здебільшого так, як того хоче ваша підсвідомість, і вміння інтуїтивно опинитися «в потрібному місці в потрібний час», і багато інших речей. Головне, що здебільшого мрії - єдиний спосіб вмовити всі ті речі працювати на вас, а не проти вас. Зрозуміло, можна, для прикладу, витратити купу часу на вивчення мови жестів, і ще купу на те, щоб навчитися цю мову не лише розуміти, а й застосовувати. Але... вам не ліньки?

Набагато цікавіше сісти й помріяти.

У такому випадку не завадить навіть позайматися своєрідним плагіатом, на кшталт «хочу таку хату, як в сусіда, таку дружину, як у іншого сусіда, і таку роботу як ото в того дядечка в телевізорі».

В такому випадку ви вже матимете готові зразки поведінки, на які й орієнтуватиметься ваш мозок. Ну а він, будьте певні, підмічає все - інтонації, котрі «працюють» на те, щоб вмовити партнера у шлюбі чи бізнесі, стратегію досягнення успіху, котру застосувала та чи інша успішна людина, оголошення про продаж ділянки, на якій можна побудувати дім, ще кращий, ніж у сусіда, й тому подібні речі.

Інший варіант - повирізати собі з журналів чи газет речі, котрі найочевидніше характеризують те, про що ви мрієте. З таких вирізок можна зробити собі колаж та повісити десь на видному місці. Так, про всяк випадок, аби мозок не забував, над чим саме йому треба працювати. Можна скласти цілий перелік, але картинки мозок сприймає набагато швидше, ніж слова.

І, що найцікавіше, щедро і від душі намріяна мрія не залишає місця не лише для докорів совісті (за марно витрачений час), а й для жодної хвилини неприємних лінощів.