Kaiser Chiefs завжди паслись на кінці 70-х, розбавляючи панкушку кислотними клавішами. Крапаль раніше, таким бавитись почали The Rapture і Kasabian. Ще раніших предків можна назвати як Primal Scream і The Stone Roses.

На тлі Rapture і Kasabian кайзери виділялись дурнуватим кривлянням-стьобом і любов'ю до приспівів, типу: на-на-на, чи ля-ля-ля (в контексті, менше слів, краще танцювати).

2-ва попередні альбоми (дуже схожі один на один) як раз й відзначались таким танцюльками. На "Employment" (2005) це були "I Predict A Riot", "Na Na Na Na Naa", майже безсмертна "Everyday I Love You Less And Less", ну й "Modern Way" ще можна занести в список хіточків.

На "Yours Truly Angry Mob" (2007) за танцюльки віддувалась "Ruby". З'явилась купа самоповторів, салютів Oasis, меланхолії і декілька прикольних секунд "High Royds".

Сіамський близнюк "Off With Their Head" вирішив зарісуватись, окрім зазначених елементів, ще й амбівалентною психоделією ("Spanish Metal", "Tomato In The Rain"). Психоделією в її буквальному значенні, так і псіхадєлом навпаки. Розширенням свідомості старих треків. Так "Never Miss A Beat" чи "Can't Say What I Mean" виглядають як пародії на "Everyday I Love You Less And Less".

Окрім салютів тим ж The Clash, Gang Of Four ("Good Days Bad Days"), A Certain Ratio ("Addicted To Drugs" з таким знайомим рифом), з'явились й бенгальські вогні Dexys Midnight Runners ("Always Happens Like That" з хаєм нью-вейву).

Взагалі, увесь альбом виглядає як збірна солянка модерних модних банд (MGMT) енд + самоповтори. Все що є актуальним в цьому сезоні, та ж саундрековість The Good, The Bad & The Queen чи Last Shadow Puppets є й в Kaiser Chiefs ("Half The Truth"). Останній трек, взагалі, підводить саунд до психо-фолкерів Tunng.

Немає тільки такої важливої для мейнстріму лабуди, як хіти. От така, петрушка.

1. Spanish Metal

2. Never Miss A Beat

3. Like It Too Much

4. You Want History

5. Can't Say What I Mean

6. Good Days Bad Days

7. Tomato In The Rain

8. Half The Truth

9. Always Happens Like That

10. Addicted To Drugs

11. Remember You're A Girl

3-ри брата-акробата і їх кузен з єдиним на 4-х прізвищем Followill вирулюють зі штату Теннесі свій 4-й альбом. Минулорічне дітище чад, ну дуже побожних батьків - "Because of the Times" штурмувало всі хіт-паради. Онлі нічний альбом Kings Of Leon ще більшими темпами продовжує стратосферну лінію високих продаж.

Мода - на 80-ті ("I Want You") то прикольно й вже бразерсхуд оф Followill починають задивлятись на плейси пост-панку і нью-вейву. Нє, ну гараж і південний рок нікуди не щезнули ("Closer", "Crawl"), як й пам'ять про Lynyrd Skynyrd чи кріденсів. Але задивляння на останні альбоми Interpol, Editors ("Sex On Fire") і My Morning Jacket ("Revelry", "Manhattan") дуже помітні. Про The Strokes також можна не забувати. І взагалі, краще не забувати про альбом Television "Marquee Moon" (1977).

І просто, взагалі, не варто забувати про зашкалену радість ранніх альбомів U2 ("Boy", "October"), та й пізніші альбоми тут також валяються. Та ж "Use Somebody" тусує біля бонівської "Out Of Control". Саме звідси атмосферна екзальтація денсових джампінгів перевалюється райський джангл-поп не тільки завдяки голосу Калеба ("Notion"). Дивного тут нічого немає, бо ж на когось можуть орієнтуватись сини священника, як не на дуже побожного таваріща Боно і його райдужну банду.

Незважаючі на ці феєрверки вже згаданим бандам і епохам, чи просто передирання рифів U2, в альбомі все ж є треки, які в еру тотального тирення всіх у всіх, не є безнадійними. Пульсуючий "Closer". Підривний "Sex On Fire". Переконливий "Use Somebody". М'який "Manhattan". Цього вистачає, щоб на який період не забути про альбом.

1. Closer

2. Crawl

3. Sex On Fire

4. Use Somebody

5. Manhattan

6. Revelry

7. 17

8. Notion

9. I Want You

10. Be Somebody

11. Cold Desert

Вірменські діти Москви напевне хотіли простібнутись, коли записували свою турбо-диску. В Раші альбом пафосно назвали проривом російської музики на захід. На захід діти не проривались, зате успішно там закопались. Така в них карма.

Тре вирости там за бугром, щоб вростати нутром в музло і робити щось своє, а якісно копіювати зразки музик нових самих навчились вже і в Китаї, і в Індонезії. Дети Picasso пропонують вірменські пісні в обробці відомих забугрових команд. І це все, що у них є: народні пісні, голос Гаяне Арутюняне і якісне (нічого не скажеш) копіювання західного саунду.

На цей раз вони вдарились в ніби немейнстрімовий прог-рок і навколишні території, на якому можна заробити більше девідендів в думаючої публіки. Перегружені гітари, психоделія, народні інструменти, віолончелькі та скрипочки - все, як книжка пише.

Орієнтація відразу ж зрозуміла: Mars Volta альбому "De-loused In the Comatorium" ("Ampi Takits","Ruri Bala", "Turbo Hayastan" ), Tool ("Turbo Hayastan"), Muse, Radiohead, ну й куди ж без Сержа Танкяна. Як й завжди: одиниці щось мейкають, а сотні інших під них косить (успішно чи не дуже). Інколи проскакують зальоти в 70-ті з аналоговими клавішними і запілони радості, чи на крайняк, якийсь King Crimson.

Темна атмосфера підтримується прослуховуванням Crippled Black Phoenix, чи на той ж крайняк Peace Burial At Sea ("Ruri Bala" де дабіки і пост-рокі вишептуються в повний ступор).

Блюзові заначки зближують Дітей з Океаном Ельзи в треку "Kele Lao", який так стартово схожий на "Я до тебе". Та й зафлейтованість могла би бути зіграною і в Карпатах. "Djan! Everybody Djan!" агітує за агроромантічну "Хора космикэ" Здоб Ші Здубів, а її фінішний шабаш на віниках перестукується з "Риголєтто" від Борща.

Тому незважаючи на всі саундові досягнення, альбом у більшості випадків намальовується крапаль нудним і передбачуваним. Цікавості тут майже не має. Хіба що "Vart Siretsi", де ледве не тріп-хоп перетворюється в танці над трупом мамонта. Колисковий псіхадєл "Mokats Harsner" реально претендує на саундрек в якомусь прикольному фільмі.

Якось так. Еклектіка, то прикольно. Якісний саунд також. Але все це якось нудно, крапаль штучно. Середньостатистична європейська музика без жодних проривів. Піккасові діти не перепригнули навіть демку Bajinda Behind The Enemy Lines.

1. Erki Par

2. Ai Sarin!

3. Mokats Harsner

4. Kele Lao

5. Turbo Hayastan

6. Vart Siretsi

7. Ampi Takits

8. Ruri Bala

9. Hrazheshti Erge

10. Djan! Everybody Djan!

11. Krunk (Bonus)

Пазітівний музикант Міхалок і його банда запустила свій новий альбомчик прямо в народ. Тобто, в нет. Без менеджерів, лейблів та іншої закупівельної хрєнотєні. Радіохеди ще щось там просили за свій альбом. Трент Резнор також запустив інет свій 2-й в 2008 альбом просто так, але слухати його вдруге шось в западло.

Ляпіси після майже геніального "Капітала" (2007) затарабанили свою ска-панковову фантазісту, де продовжили схрещування Тані Буланової і групи Ramones. Буквальне салюте Ramones відбулось на кавері "I Wanna Be Your Boyfriend" заправленому духовою партією і заспідованому в декілька разів згідно заповітів вже зазначеного ска-панку.

Текстуальна фантазія Міхалка валить Амазонкою, змітаючи піраній шоу-бізнесу і попсарів шедеврами віршувального характеру. Ляпісів вже давно було варто зарахувати до найкращих тестовиків СНД і навіть незважаючи на відверто тупо-попсові заради стьобного ефекту "Яблуні" та інші хіти.

Гостро-соціальний стьоб відзначається такими заспідованими треками як "Манифест", "Рок-пупсы" чи "12 обезьян". Рапідний обкур залітає в "Клип", щоб завершитись свінгом.

Скатова обкуреність & розслабленість прогресує на "Галактика" та особливо на "Крэкс, пэкс, фэкс!" з прикольною лірикою. Ска-панковість крапаль збивається з головного хайвея в фолкові пєснопєнія в треці "Зорачкi".

Автобіографічний стьоб "Жлоб" (і стьобом над Наутілусом) та "Рыбка золотая" рівняються на ще одині хіти 2008 року і ще одині шлягери в дискографії Ляпісів. Вже згадана "I Wanna Be Your Boyfriend" просто виносить в відкритий космос.

"Трубецкой" текстуально рівняється на геніальні вершини "Капіталу" і не сказати, щоб даремно.

Ну й куди ж без салюту усім свідомим білорусам та майбутнім кілєрам бацькі Лукашенкі "Belarus Freedom", зроблену в саунді під якусь хокейну речовку, яку співають тільки настаящіє мужчіни.

Схоже на те, що в Ляпісів відкрилось 2-ге дихання і 3-тє око. З 12 треків майже з десяток хітів - це супер. Білорусія - рулить! Міхалок - наш рулєвой. Ще один катафот галімим Гайдамакам як тре правильно користуватись ска-панком.

1.Манифест

2. Рок-пупсы

3. Галактика

4. Жлоб

5. 12 обезьян

6. I Wanna Be Your Boyfriend

7. Крэкс, пэкс, фэкс!

8. Belarus Freedom

9. Клип

10. Зорачкi

11. Трубецкой

12. Рыбка золотая

Ска-панкова бригада з Мадрида Locos успішно продовжує авантюрні вилазки культових Ska-P, тим більше, що забабахав цей проект їх колишній (?) 2-й вокаліст Pipi. Колишній, не колишній, але ходять чутки, що Ska-P має в цьому році випускати новий альбом.

Це вже 2-й альбом іспанців і прогрес у порівнянні з їх дебютним альбомчиком "Jaula de grillos" (2006) - очевидний та неймовірний. Карнавальний роздрайвон валить з усіх кутків. І він не одноманітний аж настільки. Не тупий слем для малолєток. Без стьобу до нього не варто піходити. Як і без 100 грам (для кращого сприйняття).

Каруселька крутиться з джетовою спідухою. На духових смажиться яєшня. Хор бородах мужичків ("Vendedor De Gloria", "Por La Razón O La Fuerza") можна запихати в космічні ракети замість двигунів. Ефект буде ще більш термоядерний.

Альбомчик стартує з грози і блискавки. Постійно і досить успішно бігає слідами Ska-P, видаючи на гора декілька треків, через які життя можна вважати вдалою штукою ("La Cuenta Atrás", "Somos Más", "Su Indiferencia", "Marchitada Flor", ¿En Qué Nos Convertimos?). Фінішує альбом - звичайним ска-панковим щастям. Тобто, чудом, казкою і похміллям.

Кароч, сонце, море і вода - найкращі друзі діамантів.

1. Lloviendo Idiotas

2. Terror Animal

3. Vendedor De Gloria

4. La Cuenta Atrás

5. Somos Más

6. Su Indiferencia

7. Sol Y Pladrillo

8. Marchitada Flor

9. Por La Razón O La Fuerza

10. ¿En Qué Nos Convertimos?

11. Tus Ilusiones

З вершин британських хіт-парадів спускається шотландська банда Glasvegas, щоб втерти носа своїм зьомам Тревісам і голосом фронмена Джеймса Аллана проспівати про всі радості молодецького життя. Хтось й справді розумний порівняв їх з ще одною шотландською бандою Jesus and Mary Chain.

Порівняння виправдані і перший ж трек "Flowers and Football Tops" орієнтується у своїй нойзо-попності на легендарну "Darklands", тільки підняту руладами Аллана ("Daddy's Gone") на вершини щастя усіх безсмертних горців. Також не забувати про моду на 80-ті. Куди ж без шугейзерів My Bloody Valentine, які тут згадуються чи не в кожній рецензії.

Оспіваний штампами і традиціями юнацький максималізм пробивається в треках Glasvegas на олімпи радості, повертаючись звідти прозорою річкою божественного амброзію (стьоб). Але й справді, треки без жодних коплексів, депресії та інших антибіотиків (хіба що "Stabbed" з місячною сонатою Бетховена і монументальої "Ice Cream Van"). Можна вловити ноти ще однієї культової банди - The Smiths ("Go Square Go"). Можна відшукати і New Order.

З таким підбором хітів й не дивно, що Glasvegas сиділи на хіт-парадах. Не слухати ж останній альбом Oasis, колдплєй-соплєй, чи соплі якоїсь Duffy, якій до обкуреної та п'яної Емі Вайнхаус, як до моря рачки. Правда їх звідти змела нова Metallica, але в британців заскоки, самтаймс, нормальна річ.

Виділяти якийсь трек, було б якось капс-локово. Альбом тягне на один з найкращих в 2008 році, а Glasvegas - на найяскравіше відкриття. Деколи звичайні коледж-рокові треки витягнені еверести з таким стьобом, що стягнути їх звідти - небезпечно для здоров'я.

1. Flowers and Football Tops

2. Geraldine

3. It's My Own Cheating Heart That Makes Me Cry

4. Lonesome Swan

5. Go Square Go

6. Polmont on My Mind

7. Daddy's Gone

8. Stabbed

9. S.A.D. Light

10. Ice Cream Van