Про таких, як пані Любомира, пишуть «Людина з великої букви». З нею відходить у засвіти ціла епоха, історія, яка виховувала, гартувала українські роди під чужим небом. На її життєвих дорогах Україна, Польща, Австрія, Німеччина, Італія, Аргентина, Америка.

Я Марія Стецькович (дівоче прізвище), народилася 1921 року, 21-го грудня, у бойківському селі Мшанець, Старосамбірського р-ну, Львівської області (біля гори Магура Лімнянська). Батько називався Лесьо Стецькович. Мама моя називалася Параскевія Петричкович. Я була найстарша, мала брата Івана (на рік меншoго за мене), Василя (коли я їхала до Німеччини він мав 6 років, ще до школи не ходив), сестру Анастасію (Настуня мала тоді 3 місяці).

Працювати окремо один від одного, але при цьому не втрачати відчуття колективу, зберігати позитивний настрій, коли все навколо «штормить», робити більше, витрачаючи при цьому менше – розповідаємо, які завдання з’явились у роботодавців з початком карантину.