- Їх вбили! - спалахує Моргі на мить і тут же голос її гасне до шорсткого шепоту. - Стратили. Стерли з лиця землі. Спопелили.

Ми - в безвихідній ситуації.

Все почалося з того, що я народилась. Таке іноді трапляється з людьми! Деякий час я жила життям звичайної відлюдькуватої дівчинки, а у сім років взяла зошит та написала першу «книжку» в подарунок мамі на День народження. І так мені це діло сподобалось, що я вирішила неодмінно стати справжньою письменницею, коли виросту!

- Будь ласка, скажи мені, що його нема, що він пішов, що його вбили, підставили, втопили, скинули до прірви, отруїли, застрелили в темному провулку, хоч що-небудь!

- Тільки не кажи, що ти віриш в цю... в цю тупу брехню! - Арі зім'яв афішу і кинув її просто мені в лице.

Ось і настав час Літературного додатку! І ми знову приготували книгоманам сюрприз!

Молода львівська журналістка Наталія Матолінець у 2017 році отримала другу премію Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за фентезійний роман «Гессі». Авторка народилася 20 грудня 1990 року у місті Львів. Закінчила факультет журналістики ЛНУ ім. І. Франка. Член НСПУ з 2014 року.

Щоразу восени мені здається, що я помру.

Щоразу, коли я перехиляюся через підвіконня, цей один-єдиний момент прослизає. Момент між безпечним спогляданням і небезпечним кутом нахилу. Навіть, якщо підвіконня надто високі, щоби випасти вниз. Але між цими двома крайнощами є одна мить, коли баланс майже-майже порушується. І - хочеться це зробити. Хочеться відірватися.

- І пам'ятай: один день - один труп. Це важливо, це основне правило, - я дивлюсь на те, як Влтава спокійно хлюпоче, торкаючись тераси ресторану. Не найкраще місце для того, щоб говорити про трупи цього чарівного й сонячного дня.